Рішення від 05.04.2017 по справі 910/4188/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/4188/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САН 11

до Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України

про знесення самочинного будівництва

За позовом третьої особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю Ріотрейд

до Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв

про знесення самочинного будівництва

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Бачинська А.Ю. - представник за довіреністю б/н від 07.02.17

від відповідача Пелих О.Д. - представник за довіреністю № 1724 від 23.11.16

Савельєва С.А.- представник за довіреністю №213 від 21.02.17

від третьої особи без самостійних вимог Зуєва К.Д. - представник за довіреністю № 9/1-9-73 від 05.07.16

від третьої особи з самостійними вимогами Сегал Є.А. - представник за довіреністю б/н від 07.02.17

В судовому засіданні 05.04.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю САН 11 до Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв про знесення самочинного будівництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при здійсненні прибудови до існуючої будівлі за адресою: м. Київ, бул. Шевченка, 29, відповідачем були допущені істотні порушення будівельних норм, які створюють ризики пошкодження, деформації та нормальної експлуатації сусідньої будівлі. Враховуючи, що вимога позивача про усунення поручень вих. № 1 від 21.02.2016 була залишена відповідачем без задоволення, позивач просить суд зобов'язати останнього знести самовільно збудовану прибудову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4188/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.04.2016.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представників сторін у зв'язку з веденням перемовин щодо врегулювання спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 зупинено провадження у справі № 910/4188/16 до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/22863/15.

13.01.2017 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі № 910/4188/16, у зв'язку з винесенням постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/22863/15, якою було задоволено касаційну скаргу заступника Генерального прокурора та зобов'язано ТОВ САН 11 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27-А державі в особі Міністерства освіти та науки України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.2017 поновлено провадження у справі та призначено розгляду справи на 08.02.2017.

06.02.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких відповідач звертає увагу на постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2016, якою суд задовольнив позовні вимоги Генерального прокурора та зобов'язав ТОВ САН11 повернути Міністерству освіти і науки України нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27-А, а отже позивач не є власником спірних приміщень. Крім того, за твердженням відповідача, реконструкція Резиденції Посла на бульварі Тараса Шевченка, 29 не підпадає під ознаки самочинного будівництва.

07.02.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим що, представник не може з'явитися у судове засідання призначене на 08.02.2017, оскільки братиме участь у розгляді справи Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою суду від 22.02.2017 залучено до участі у справі Міністерство освіти і науки України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 22.03.2017.

Ухвалою суду від 22.03.2017 прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ріотрейд як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4188/16.

У удовому засіданні за клопотанням представників учасників процесу оголошувалась перерва до 05.04.2017.

У судове засідання, призначене на 05.04.2017 з'явилися усі учасники судового процесу.

Представник позивача вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, а також просив задовольнити клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши наявні в справі докази суд відмови у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Представник відповідача надав пояснення проти вимог заперечував та проти відмовити у позові в повному обсязі.

Представник третьої особи без самостійних вимог зазначив на розсуд суду.

Представник третьої особи із самостійними вимогами заявив клопотання про зупинення провадження у справі 910/4188/16 до вирішення спору по суті у справі 910/22867/15 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства освіти і науки України , 2) Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації до 1) Фонду державного майна України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю Ріотрейд , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Державної наукової установу "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", 2) Державного підприємства Інфоресурс , 3) Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору оренди та договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень загальною площею 485,80 кв.м.

Судом розглянуто клопотання, заслухано думку представників учасників та вирішено відмовити в його задоволенні, оскільки третьою особою із самостійними вимогами жодним чином не обґрунтовано неможливість розгляду спору у справі 910/4188/16.

Так відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як зазначено у п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Представник третьої особи із самостійними вимогами також заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечував.

Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому, під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Суд зазначає, що дії ТОВ Ріотрейд спрямовані на подання численних клопотань та відводів у даній справі, перешкоджають розгляду справи і вирішенню спору в строки, передбачені процесуальним законодавством, що свідчить про зловживання стороною своїми процесуальним правами.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу (постанова ВГСУ №7 від 17.05.11).

Представник третьої особи із самостійними вимогами підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як зазначається у позовній заяві ТОВ САН 11 (надалі - позивач) є власником нежитлових приміщень загальною площею 519,50 кв.м. по бульвару Шевченка, 27 А у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу № 408 від 06.12.2013 року. За доводами позивача, впритул до будинку по бульвару Шевченка, 27 А у м. Києві, на прилеглій до нього території, ДП Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (надалі - відповідач) проводяться роботи по реконструкції приміщень Резиденції посла Японії в Україні (адреса: бульвар Шевченка, 29 в місті Києві), а фактично здійснюється будівництво прибудови (надбудови) до існуючої будівлі. За твердженнями позивача, відповідачем такі роботи проводяться з порушенням будівельних норм, є самочинним будівництвом та створюють ризики пошкодження, деформації, порушення нормальної експлуатації сусідньої будівлі. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача знести самовільно збудовану прибудову до будівлі по бульвару Шевченка, 29 в м. Києві.

У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Ріотрейд (третя особа із самостійними вимогами) зазначається, що останнє є власником нежитлових приміщень загальною площею 497,30 кв.м. по бульвару Шевченка, 27 А у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу № 409 від 06.12.2013 року.

За доводами третьої особи із самостійними вимогами відповідачем проводяться роботи по реконструкції приміщень Резиденції посла Японії в Україні (адреса: бульвар Шевченка, 29 в місті Києві), при цьому при проектуванні та виконанні робіт по реконструкції резиденції, не було враховано стан будівлі по бул. Т.Шевченка 27 А, збудованого у ЧІЧ столітті, а саме високий рівень ґрунтових вод у сімці її розташування, стрічковий піщано-цегляний фундамент, часткові дерев'яні елементи, що збереглися з початкової будівлі. За твердженнями третьої особи із самостійними вимогами відповідачем в порушення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та інших нормативних актів у сфері будівництва не здійснено попереднє дослідження технічного стану будівлі по бул. Т. Шевченка 27А, не проведено укріплення ґрунту та фундаменту даної будівлі, не дотримано вимог щодо допустимого вібраційного впливу, не розроблені заходи із захисту об'єктів прилеглої території від технічного впливу будівництва та забезпечення умов інсоляції, вентиляції тощо, які не були взяті до уваги при розробленні проектної документації та організації будівництва. Третя особа із самостійними вимогами вважає, що допущені відповідачем порушення будівельних норм при здійсненні прибудови до існуючої будівлі по бул. Т. Шевченка 29 є істотними, оскільки створюють ризики пошкодження, деформації, порушення нормальної експлуатації сусідньої будівлі, у зв'язку з чим є самочинним в розумінні ст. 376 ЦК України. А тому просить суд зобов'язати відповідача знести самовільно збудовану прибудову.

Відповідачем в свою чергу зазначено, що реконструкція Резиденції Посла на бульварі Тараса Шевченка, 29 жодним чином не підпадає під ознаки самочинного будівництва, здійсненна з дотриманням усіх норм та приписів чинного законодавства України, про що свідчить декларація на початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. Крім іншого, відповідач зазначає, що позивач не є власником приміщень по бул. Тараса Шевченка, 27-А, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016, задоволено позовні вимоги Генерального прокурора та зобов'язано ТОВ САН11 повернути Міністерству освіти і науки України нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, по бул. Тараса Шевченка, 27-А.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 602/602 вирішено надати Державному підприємству Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв в постійне користування земельну ділянку площею 0,1292 га (кадастровий номер 8000000000:88:194:0003) для експлуатації та обслуговування будинку дипломатичного призначення на бульварі Тараса Шевченка, 29 у Шевченківському районі м. Києва.

За доводами відповідача, будинок на бульварі Шевченка Тараса, 29 перебуває в державній власності на балансі Відповідача та відповідно до договору оренди від 01.04.2014 № 5/14 переданий в строкове платне користування Посольству Японії в Україні для розміщення Резиденції Посла. Оскільки, будинок на бульварі Шевченка Тараса, 29 був споруджений у 1876 році, він не забезпечував усіх вимог Посольства щодо його технічного стану, площі, планування, дизайну тощо.

Посольство Японії звернулося до Президента України Порошенка П.О., Прем'єр-міністра України Яценюка А.П., Голови Верховної ради України Гройсмана В.Б., Віце-прем'єр-міністра - Міністра культури України Кириленка В.А. та голови Київської міської ради Кличка В.В. з проханням надати сприяння у реконструкції будинку. На свої звернення Посольство Японії отримало підтримку на рівні Уряду та керівництва міста.

Відповідач, як балансоутримувач будинку на бульварі Шевченка Тараса, 29, розробив проект реконструкції з прибудовою і надбудовою приміщень будинку на бульварі Шевченка Тараса, 29 з урахуванням висновків ліцензованої організації, зазначених в науково-технічній продукції "Інженерно-геологічні вишукування, обстеження існуючої будівлі та прилеглої забудови, оцінка впливу на їх технічний стан реконструкції приміщень будинку на бульварі Шевченка Тараса, 29".

В подальшому відповідачем було визначено підрядну організацію, на виконання робіт з реконструкції приміщень будинку на бульварі Шевченка Тараса, 29.

Також відповідач зазначає, що при здійсненні реконструкції Резиденції Посла на бульварі Шевченка Тараса, 29, останнім дотримано всіх вимог чинного законодавства України, що зокрема, підтверджується як декларацією про початок будівельних робіт так декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, зареєстрованої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві 28.04.2016 за № КВ143161190332.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

У ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з приписами ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Як встановлено судом, у п. 17 Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, зареєстрованої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві 28.04.2016 за № КВ143161190332, визначено, що на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними нормами, стандартними і правилами роботи, у тому числі щодо доступності для малобільних груп населення.

Відтак, всі доводи позивача та третьої особи щодо порушення з боку відповідача будівельних норм, при здійсненні реконструкції резиденції посла Японії, спростовуються доказами наявними у матеріалах справи, про що зазначено вище.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо звернення позивача та/або третьої особи до відповідних органів, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації а також доказів оскарження Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності.

Крім іншого, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

У п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) зазначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону N 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/22863/15 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1.Міністерства освіти і науки України, 2. Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації до 1. Фонду державного майна України, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю Сан 11 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Державна наукова установа Інститут інноваційних технологій і змісту освіти , 2. Державне підприємство Інфоресурс про визнання недійсним договору оренди та договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень, задоволено касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України. Прийняти нове рішення, яким позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації задоволено, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 555, 8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 27-А, що приватизується шляхом викупу, від 06.12.2013 №408, укладений між Фондом державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю САН 11 . Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю САН 11 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв.м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі Міністерства освіти і науки України.

У мотивувальній частині даної постанови Вищий господарський суд України встановив: Враховуючи, що спірний договір купівлі-продажу об'єкта приватизації в силу ст.ст. 203 , 215 ЦК України є недійсним, приписи ст. 216 ЦК України та з огляду на правовий механізм, визначений законодавством щодо повернення об'єктів приватизації у державну власність та повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним, колегія суддів вважає, що позовні вимоги заступника Генерального прокурора України щодо зобов'язання ТОВ САН 11 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв.м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі Міністерства освіти і науки України є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 26. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування обставини стосовно неприналежності позивачу спірного приміщення у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А, адже існування даної обставини підтверджує судове рішення від 14.12.2016 р. у справі № 910/22863/15.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що станом на момент вирішення спору по суті, ТОВ САН 11 не являється власником нежитлових приміщень загальною площею 519,50 кв.м. по бульвару Шевченка, 27 А, а відтак позивачем не доведене порушення будь-яких його прав та інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача та третьої особи із самостійними вимогами, які мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони звернулися до господарського суду з позовними вимогами.

Крім цього, третьою особою з самостійними вимогами не доведено та не вказано в чому саме полягає порушення його права відповідачем.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю САН 11 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ріотрейд також є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача та третю особу з самостійними вимогами.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю САН 11 відмовити повністю.

2. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Ріотрейд відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.