Рішення

від 02.04.2017 по справі 924/824/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2017 р.Справа № 924/824/16

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі суддів: Заярнюка І.В., (головуючий), Олійника Ю.П., Смаровоза М.В. розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Національної академії аграрних наук України, м. Київ

до 1. Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області

2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача - Національної академії наук України, м. Київ

на стороні відповідача - Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, с. Шубків Рівненської області

про визнання недійсним договору №11/04 від 11.04.2014р.

Представники учасників процесу:

від прокуратури: Приступа В.І. (службове посвідчення №031942 від 02.02.2015р.);

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Омелянчук О.В. - представник згідно довіреності №110 від 26.10.2016р.;

від відповідача 2: Кравчук В.І. - представник згідно довіреності від 12.01.2016р.;

від третьої особи: Тертичний Ю.І. - за довіреністю №17/950-12 від 04.06.2015р., Гаврилюк М.М. - за довіреністю №17/244-12 від 14.02.2017р.;

від третьої особи: Першута В.В. - за довіреністю від 13.03.2017р.

У судовому засіданні 03.04.2017р., відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Національної академії аграрних наук України, м. Київ з позовною заявою до 1. державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області, 2. приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиського району Хмельницької області про визнання недійсним договору №11/04 від 11.04.2014р. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що даний договір укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки із суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що дана угода є удаваною, такою, що вчинена сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Аналізуючи зміст договору, вбачається, що ДП "ДГ "Шарівка" фактично передало ПП "Аграрна компанія 2004" у платне строкове користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договір оренди у відповідності до вимог ЗК України та ЗУ "Про оренду землі". Окрім того даний договір укладений з порушенням статуту щодо вимог погодження із Президією НААН України, адже ними не приймалось рішення (висновок, погодження) стосовно передачі ПП "Аграрна компанія 2004" у користування земельних ділянок площею 1 583,6 га на землях Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. Таким чином, оспорюваний договір не є договором надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам ЦК України, ЗУ "Про оренду землі" та "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих наук та статусу їх майнового комплексу", договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійним та припиненню на майбутнє.

10.11.2016р. на адресу суду від позивача Національної академії аграрних наук України надійшли письмові пояснення, в яких він просить позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі. Звертає увагу на те, що земельна ділянка в селі Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області є державною власністю і передана ДП ДГ "Шарівка" на праві постійного користування, однак в порушення своїх повноважень ДП ДГ "Шарівка" фактично передало вищевказану земельну ділянку в оренду ПП "Аграрна компанія 2004". НААН України не надавала дозвіл ДП ДГ "Шарівка" на передачу земельної ділянки в користування іншим особам і вважає, що така передача є неефективним використанням майна, закріпленого за державним підприємством і протирічить вимогам законодавства.

Крім того, у додаткових письмових поясненнях від 24.02.2017р. позивач наголошує на тому, що після порушення провадження у справі 31.08.2016р. НААН України підтримала позовні вимоги заступника прокурора Хмельницької області в повному обсязі, що підтверджується письмовими поясненнями від 07.11.2016р., тобто за 20 днів до закінчення дії договору, а відповідач знав про бажання НААН України визнати договір недійним, тому окремої заяви про його продовження бути не могло. Позивач вважає, що цей факт свідчить про небажання продовжувати строк дії договору згідно з положеннями п. 7.2, та не потребував додаткової заяви про його розірвання, з огляду на що питання про пролонгацію є безпідставним.

Відповідач 1 Державне підприємство "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України у письмових поясненнях від 16.01.2017р. вказує, що оспорюваний договір припинив свій термін дії 01.12.2016р.

Відповідач 2 Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" у запереченнях на позов від 10.11.2016р. вказує, що доводи прокурора є помилковими, оскільки оспорюваний договір не містить умов щодо передачі земельної ділянки в користування, навпаки договором передбачено, що виробництво за ним не позбавляє державне підприємство права користування земельними ділянками та не надає прав користування чи оренди сільськогосподарському виробнику. Крім того, ПП "Аграрна компанія 2004" жодного разу не обмежувала доступ ДП "ДГ "Шарівка" до земельних ділянок, їм не надходило листів державного підприємства чи академії з претензіями щодо невідповідності умов договору чинному законодавству чи статутним документам, враховуючи те, що академія знала про існування цього договору з моменту його укладення про що свідчить її відмітка на останній сторінці договору. Відповідач 2 вважає договір №11/04 від 11.04.2014р. змішаним за своєю правовою природою.

У додаткових поясненнях від 03.04.2017р. відповідач 2 повідомляє, що ПП "Аграрна компанія 2004" не направляла на адресу ДП "ДГ "Шарівка" листів про розірвання спірного договору та вважає, що оспорваний договір діє до збору сільськогосподарської продукції. Крім того, наголошує, що згідно акту на право постійного користування, зареєстрованого 23.02.1994р. в Книзі записів державних актів за №1, земельні ділянки надавалися ДП "ДГ "Шарівка" не НААН України, а рішенням Шарівської сільської ради. Вважає, що прокурор невірно визначив орган в інтересах якого поданий позов, суб`єктом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на думку відповідача 2, є Кабінет міністрів України.

Третя особа Національна академія наук України у письмових поясненнях від 10.02.2017р. просить суд задовольнити позов заступника прокурора Хмельницької області. Вважає, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором оренди, укладеним відповідачем за відсутності на те повноважень. Крім того, повідомляє, що розпорядженням Кабінету міністрів України №991-р від 21.12.2016р. вирішено передати цілісний майновий комплекс ДП "ДГ "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України із відання НААН України у відання НАН України, проте на даний час у встановленому законодавством порядку майновий комплекс не передано, відповідний акт приймання-передачі не підписано.

Третя особа Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України у відзиві на позов №60 від 14.03.2017р. просить суд задовольнити позов прокуратури, вказує, що при заключенні договору покладались сподівання на покращення фінансово-економічного стану господарства, проте цього не сталось, оскільки кошти, які надходять від спільної діяльності не сприяють розвитку господарства.

Прокурор з`явився в судове засідання 03.04.2017р., підтримав позовні вимоги.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 03.04.2017р. не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання, що підтверджується поштовим повідомленням від 20.03.2017р.

Представники відповідачів 1 та 2 з`явилися в судове засідання 03.04.2017р., проти позову заперечили, просили розгляд справи відкласти.

Представники третіх осіб Національної академії наук України та Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України з`явилися в судове засідання 03.04.2017р., підтримали позовні вимоги прокурора.

Суд у судовому засіданні 03.04.2017р. розглянув заяву відповідача 2 про залишення позову без розгляду та, оскільки не знайшов підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на зміст ст. 81 ГПК України, відмовив у задоволенні останньої.

Крім того, суд через відсутність підстав відмовляє у задоволенні клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи, адже ст. 77 ГПК України передбачає вичерпний перелік обставин, через які спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, положення ст. 69 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Пунктом 1.1 статуту Державного підприємства "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного полісся Національної академії аграрних наук України, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України від 22.01.2014р., передбачено організаційно-правову форму господарювання: державне підприємство. У пункті 1.3 статуту зазначено, що Державне підприємство "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного полісся Національної академії аграрних наук України безпосередньо підпорядковане Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України. Загальне підпорядкування: Національній академії аграрних наук України як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Пунктом 1.6 статуту, передбачено, що господарство є правонаступником землі, майна, майна і майнових прав та зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство Шарівка" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.

Згідно пункту 2.1 статуту, господарство створене з метою організаційно-господарського досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництво та іншої господарської діяльності.

За змістом пункту 2.2 статуту, господарство є державним сільськогосподарським статутним суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 3.1 статуту, передбачено, що господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання. Господарство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, зокрема, згідно з Законами України "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Цивільним та Господарським кодексами України, Статутом Академії та її постановами, наказами і розпорядженнями, Статутом наукової установи, якій воно підпорядковане та цим Статутом (пункт 3.3 статуту).

Згідно пункту 3.6 статуту, економічною основою діяльності господарства є державна власність України на основі засоби, інше майно, закріплене академією за господарством, а також землі академії, які надані господарству згідно з державним актом на право постійного користування.

Пункт 4.2 статуту, передбачає використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна у безстрокове безоплатне користування академії, здійснюється відповідно до законодавства України, статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане господарство, а також цього статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії.

Так у п. 4.3 статуту зазначено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування господарству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених статутом академії та цим статутом, є державною власністю.

Пунктом 4.8 статуту передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні господарства, не допускається.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне підприємство "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного полісся Національної академії аграрних наук України є державним підприємством, засновником якого є Національна академія аграрних наук України, види діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення свиней, змішане сільське господарство, допоміжна діяльність у рослинництві, допоміжна діяльність у тваринництві, лісозаготівлі, промислове рибництво (аквакультура), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими тваринами й устаткуваннями, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Дослідне господарство "Шарівка", с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області на підставі рішення Шарівської сільської ради народних депутатів від 27.01.1994р. №2 є постійним користувачем земельної ділянки площею 1 847,9 га, що розташована в межах згідно з планом землекористування, цільове призначення якої - для сільськогосподарських цілей.

11.04.2014р. між Державним підприємством "Дослідне господарство Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" було укладено договір №11/04 про виробництво сільськогосподарської продукції. За умовами якого господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов`язується виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки із господарством.

Згідно з п. 1.5 договору характеристикою виробництва є підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріально-технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка сільськогосподарського товаровиробника.

Місцем та площами виробника є земельні ділянки загальною площею 1 583,60 га на землях Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, які знаходяться у користуванні господарства на підставі Державного акту на праві постійного користування земельною ділянкою серії ХМ, зареєстрованого 23.02.1994р. у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 (п. 1.6. договору).

Пунктом 1.7 договору передбачено, що строк виробництва за цим договором до 01.12.2016р., але не раніше збору сільськогосподарським товаровиробником сільськогосподарської продукції.

За сприяння вирощуванню сільськогосподарської продукції за цим договором господарство отримує від сільськогосподарського товаровиробника грошові кошти у розмірі 700 грн. з одного гектара посівної площі за один маркетинговий рік. Сільськогосподарський товаровиробник щорічно після завершення виробництва сільськогосподарської продукції на підставі виставлених рахунків господарства сплачує плату за виробництво сільськогосподарської продукції (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно пункту 4.1 договору сільськогосподарський товаровиробник зобов`язаний здійснювати виробництво (виробничий процес), забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами, насіннєвим матеріалом, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами і працівниками; забезпечити ефективне та раціональне використання земельних ділянок, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції, збереження та відтворення родючості; здійснити розрахунки із господарством.

В свою чергу згідно п. 4.2 договору господарство зобов`язане надати згоду та забезпечити виробництво сільськогосподарським товаровиробником на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, визначених в п. 1.6 цього договору; всіляко сприяти сільськогосподарському товаровиробнику у виробництві за цим договором, забезпечити в будь-який час вільний доступ сільськогосподарському товаровиробнику до вищевказаних земельних ділянок; письмово повідомити сільськогосподарського товаровиробника про всі застереження та обмеження щодо виробництва за цим договором, а також про права третіх осіб; дотримуватися обов`язків землекористувача, які передбачені законодавством, у т.ч. щодо плати за землю.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2, договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та закінчується у строк визначений п. 1.7 договору. У випадках відсутності заяви про розірвання договору від будь-якої із сторін не менш як за 20 днів до строку закінчення, договір вважається пролонгованим (продовженим) на той самий строк, на тих самих умовах.

Сторони узгодили у п. 7.6 договору, що якщо інше не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до нього.

Даний договір підписано в.о. директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та директором Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", погоджено в.о. директора Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, скріплено відтисками печаток сторін та Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

У зв`язку з цим Заступник прокурора Хмельницької області дійшов висновку, що Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" незаконно користується зазначеною земельною ділянкою, чим порушуються вимоги земельного законодавства та інтереси держави, що є підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору №11/04 від 11.04.2014р. про виробництво сільськогосподарської продукції.

Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона (п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" передбачено, що Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Пунктом 91 Статуту Національної академії аграрних наук України передбачено, що академія, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах визначених законодавством.

Дослідне господарство відповідно до п.п. 1.3, 2.2 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" є державним сільськогосподарським статутним суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку і підпорядковується Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Національній академії аграрних наук України.

Вищевказаним спростовуються твердження відповідача 2 про те, що прокурор невірно визначив орган, в інтересах якого поданий позов, тобто суб`єкта уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки позов подано в інтересах органу, який здійснює повноваження з управління державним майном.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статей 626, 627 ЦК України).

Звертаючись із позовом, прокурор зазначає про недійсність оспорюваного договору з огляду на його удаваність, оскільки під договором виробництва сільськогосподарської продукції від 11.04.2014р. №11/04 сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки державної форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Відповідно до п. 4.2 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарства "Шарівка" використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування академії, здійснюється відповідно до законодавства України, статутів академії та наукової установи, якій підпорядковане господарство, а також цього статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов`язані з вилученням землі і відчуження майна, погоджуються виключно з Президією академії.

Господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (п. 4.6 статуту). Передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні господарства, не допускається (п. 4.8 статуту).

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України). Аналогічні положення містяться в ЦК України.

Відповідачі вважають, що укладений між ними договір є змішаним. Натомість у позовній заяві прокурором вказано, що оспорюваний договір є удаваним, яким сторони фактично приховали укладення договору оренди землі.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде установлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України унормовано, що недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами, вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 вказаного Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

За частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним в матеріалах справи доказам, судом встановлено, що оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди землі та містить ознаки такого договору.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Про наявність орендних правовідносин свідчить те, що в п.п. 1.6 договору сторони узгодили, яку саме земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1 583,60 га відповідач 1 виділяє відповідачу 2. В п. 4.2.1 договору вказано на обов`язок відповідача 1 надати згоду та забезпечити виробництво відповідачем 2 на земельних ділянках. Умовами договору передбачено здійснення відповідачем 2 сільськогосподарських робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції (врожаю) і отримання його у власність (п. 1.8, 4.1.1 договору). Крім того, в п. 3.1 договору встановлено розмір та порядок виплати відповідачем 2 дослідному господарству фіксованого гарантованого рівня доходу, який визначено за 1 га землі у розмірі 700 грн. Пунктами 1.7 договору передбачено, що строк виробництва землі за цим договором складає до 01.12.2016р., але не раніше збору товаровиробником сільськогосподарської продукції. Крім того, в п. 7.3 договору містяться умови про те, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Отже, наведені умови договору свідчать про те, що Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" вирощувало сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України за визначену плату.

За своїм змістом умови договору, відповідно до яких Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" має право вирощувати для себе сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках Державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України і зобов`язано здійснювати для дослідного господарства вищезгадані фіксовані платежі, відповідають договору оренди землі.

Судом встановлено, що укладаючи договір, сторонами не було дотримано порядку передачі земельної ділянки у тимчасове користування, передбаченого приписами ст. 123 ЗК України. При цьому судом враховується, що спірний договір не містить всіх істотних умов, що передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічні правова позиція у п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Отже, при встановленні відповідності оспорюваного договору вимогам ст. 203 ЦК України, суд застосовує законодавство, що регулює оренду землі та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України не вправі виступати орендодавцем земельних ділянок державної форми власності, які йому надані на праві постійного користування. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЦК України). Державне підприємство "Дослідне господарство "Шарівка" Національної академії аграрних наук України не наділено повноваженнями власника землі щодо розпорядження нею.

Як передбачено ч. 7 ст. 93 ЗК України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. В ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно ст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі (п. "а" ч.1).

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Отже, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у тому числі щодо надання її в оренду. При цьому земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Оспорюваний договір також не відповідає ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", якою визначено порядок укладення договору оренди землі (зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону). Відповідні рішення не приймалися, аукціон не проводився.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності і підпорядковане Національній академії аграрних наук України як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством, що, в свою чергу, свідчить про специфіку регулювання його господарської діяльності, яка здійснюється, зокрема, і Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що об`єктами управління державної власності, зокрема є: державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

В силу положень ст. 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються Національній академії наук України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18 - 38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Згідно п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Положеннями ст. 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, земельна ділянка, яка була закріплена за Державним підприємством "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України у відповідності до акту постійного користування земельною ділянкою, є складовою частиною визначення "майна" в розумінні ч. 1 ст. 3 Закон України "Про управління об`єктами державної власності".

Відтак, суд дійшов висновку про те, що укладення договору №11/04 про виробництво сільськогосподарської продукції від 11.04.2014р., а також розподілу результатів співпраці як встановлено з аналізу даного договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинене за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Зі змісту оспорюваного договору випливає, що відповідач 1 фактично передав земельну ділянку державної форми власності, якою не мав права розпоряджатися.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р., правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як зазначалось вище, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення договору. Разом з тим, з огляду на специфіку регулювання процедури укладення договорів оренди науковими та іншими установами, підприємствами та організаціями, що перебувають у відданні Національної академії аграрних наук України, такі підприємства не мають право без спеціального дозволу Президії Національної академії аграрних наук України здійснювати укладення відповідних договорів.

Постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 26.08.2011р. (протокол №14) "Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів" затверджено порядок погодження та обліку господарських договорів, предметом яких є використання землі та майна установ, підприємств та організацій, що входять до відання НААН. Пунктами 1, 2, 3 порядку, передбачено, що цей порядок регулює організаційні правові, фінансові відносини, що виникають при укладенні господарських договорів, предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур (далі - договір підряду). Метою регулювання цих відносин є посилення контролю за дотриманням чинного законодавства при укладенні договорів підряду та технології вирощування сільськогосподарських культур за умовами розрахунків підприємств, установ та організацій за надані послуги. Для погодження договору підряду установи, підприємства і організації надсилають науковій установі, якій вони безпосередньо підпорядковані, лист-клопотання довільної форми за підписом керівника, договір підряду підписаний сторонами і завірений печатками та техніко-економічне обґрунтування необхідності укладення даного договору. Дослідні господарства, безпосередньо підпорядковані НААН, такі матеріали надають Академії.

Так, відповідно до підпункту 10 пункту 59 Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012р. №315, президія в установленому порядку, веде облік об`єктів майнового комплексу Академії, здійснює управління ними і контроль за ефективністю їх використання та збереженням, зокрема: надає дозвіл науковим та іншим установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у віданні Академії, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, яке обліковується на їх балансі.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір не погоджений у встановленому порядку Національною академією аграрних наук України, оскільки Президія Національної академії аграрних наук України не приймала жодних рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі відповідачу 2 земельної ділянки у користування для вирощування сільськогосподарської продукції.

З огляду на той факт, що відповідачем 1 не було дотримано спеціальної процедури укладення договору про оренду земельної ділянки, а саме не отримано дозволу Президії Національної академії аграрних наук України на укладення оскаржуваного договору, у останнього були відсутні правові підстави для передання в користування відповідачу 2 державного майна, а відтак і відсутній повний обсяг цивільної дієздатності на таке укладення.

Згідно ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуваний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, Статуту Національної академії аграрних наук України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012р. №315, а тому підлягає визнанню недійсним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. у справі №924/205/15). При цьому судом враховується, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою (п. 2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову судові витрати по справі (судовий збір) покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №11/04 від 11.04.2014р., укладений між державним підприємством "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" з припиненням його дії на майбутнє.

Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Шарівка, код 00729770) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, код 02911102) 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев`ять гривень 00 коп.) сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька обл., Волочиський р-н, с. Попівці, вул. Шкільна, буд. 34А, код 33007579) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, код 02911102) 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев`ять гривень 00 коп.) сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Головуючий суддяІ.В. Заярнюк

СуддяЮ.П. Олійник

СуддяМ.В. Смаровоз

Повний текст рішення складено 05.04.2017р.

Віддрук 2 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Суворова, буд. 9).