Ухвала

від 29.03.2017 по справі 397/1937/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до селянського фермерського господарства Дєдов про визнання договору оренди недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Селянського фермерського господарства Дєдов (далі - СФГ Дєдов ) про визнання договору оренди від 6 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та СФГ Дєдов на земельну ділянку площею 8,87 га, яка знаходиться на території Бовтинської сільської ради, терміном на 15 років, недійсним.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона отримала вказану земельну ділянку у спадок. Вона дізналася, що 9 червня 2011 року в відділі Держземагенства Олександрівського району Кіровоградської області був зареєстрований договір оренди землі між СФГ Дєдов та ОСОБА_5 Зазначає, що підпис в графі орендодавець було виконано не ОСОБА_5, а іншою особою. З урахуванням викладеного позивач просила суд визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із того, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду із указаним позовом, оскільки строк позовної давності необхідно обраховувати з наступного дня після смерті ОСОБА_5, а саме з 8 червня 2011 року, а позивач звернулась до суду з указаним позовом лише у листопаді 2014 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки він обраховується з моменту коли особа довідалася про порушення свого права, та відмовив в позові за недоведеністю позовних вимог.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду не можна з огляду на наступне.

Судом установлено, що 6 червня 2011 року було укладено договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та СФГ Дєдов (а.с. 7).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 11 липня 2014 року, земельна ділянка площею 8,8714 га була передана в оренду Селянському фермерському господарству Дєдов , дата державної реєстрації 9 червня 2011 року (а.с. 11 зворот).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 125).

Підставою для звернення до суду з позовом ОСОБА_3 зазначила, що оскаржуваний договір оренди землі спадкодавець не підписувала.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60, ст. ст. 57, 212 ЦПК України рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього, що апеляційним судом зроблено не було.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Так, згідно з висновком експертизи від 21 вересня 2015 року підпис у договорі оренди земельної ділянки від 6 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та СФГ Дєдов , в графі (підписи сторін, орендодавець), підпис у акті прийому-передачі земельної ділянки до договору 6 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та СФГ Дєдов та підпис у заяві про реєстрацію договору оренди земельної ділянки до договору 6 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та СФГ Дєдов виконані не самою ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_5 (а.с. 101-103).

У порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України та наведених норм матеріального права апеляційний суд, не визнаючи висновок судово-почеркознавчої експертизи за належний доказ, не вказав, які саме положення нормативно-правових актів у цьому випадку були порушені, та призначив по справі повторну експертизу.

Так, згідно висновку повторної судової почеркознавчої експертизи від 12 квітня 2016 року відповісти на задані питання експертам не представляється можливим (а.с. 167-171).

Апеляційний суд, поклавши в основу судового рішення зазначений вище висновок почеркознавчої експертизи, який не містить висновку щодо справжності підпису орендодавця, дійшов висновку про відмову в позові, незважаючи на наявність у справі експертного висновку від 21 вересня 2015 року, який містить категоричний висновок про те, що ОСОБА_5 не підписувала оспорюваний договір, та дійшов протилежного висновку про недоведеність вимог, при цьому не врахував, що перевірка належності підпису особі не може підтверджуватись будь-якими засобами доказування (ст.59 ЦПК України), а встановлення зазначеної обставини потребує спеціальних знань. Апеляційний суд фактично залишив спір не вирішеним.

Разом із тим, апеляційному суду слід звернути увагу на те, що державна реєстрація спірного договору відбулась після смерті орендодавця - ОСОБА_5 та встановити з якого часу набирає чинності оспорюваний правочин, оскільки недійсним може бути визнано тільки вчинений правочин.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. Червинська Судді:І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович