Рішення

від 20.07.2017 по справі 397/1937/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1140/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дуковський О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Єгорової С.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства Дєдов про визнання договору оренди недійсним ,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до селянського фермерського господарства Дєдов про визнання договору оренди недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 8,8714 га., яка знаходиться на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 11.04.2012 року серія та номер 2-258.

Зазначає, що зверталася до відділу Держземагенства в Олександрівському районі Кіровоградській області щодо обтяження вказаної земельної ділянки та останнім їй було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності згідно якого 10.02.2010 року між ПП Колос-Агроінвестгруп та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2014 року розірвано договір оренди земельної ділянки укладений між ПП Колос-Агроінвестгруп та ОСОБА_3.

В липні 2014 року позивач уклала договір оренди землі з іншим фермерським господарством, даний договір було передано на реєстрацію до відділу Держземагенства в Олександрівському районі Кіровоградської області, але в реєстрації було відмовлено та надано новий витяг згідно якого 09.06.2011 року в відділі Держземагенства зареєстрований договір оренди земельної ділянки між СФГ Дєдов та ОСОБА_3.

ОСОБА_2 було видано копію даного договору, ознайомившись з ним їй стало зрозуміло, що підпис в графі орендодавець зроблено не ОСОБА_3, а іншою особою.

Враховуючи викладене, позивач була змушена звернутися в суд з даним позовом.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначила, що суд першої інстанції приймаючи рішення неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовав норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 звернулась з позовом з пропуском строків позовної давності, оскільки строк позовної давності необхідно обраховувати з наступного дня після смерті ОСОБА_3, а саме з 08.06.2011 року, а позивач звернулась про визнання договору оренди землі недійсним лише у листопаді 2014 році.

Проте, з таким судовим висновком погодитися не можна.

Судом встановлено, що 07 червня 2011 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ОЛ № 133504 (том. 1, а.с. 125).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 8,8714 га, розташованої на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (том.1, а.с.47).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 06.06.2011 року вбачається, що договір оренди земельної ділянки було укладено між ОСОБА_3 та СФГ Дєдов (том.1, а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного земельного кадастру від 26.04.2013 року, земельна ділянка площею 8,8714 га передана в оренду ПП Колос-Агроінвестгруп (том. 1, а.с.10).

З витягу з Державного земельного кадастру від 11.07.2014 року встановлено , що земельна ділянка площею 8,8714 га була передана в оренду селянському фермерському господарству Дєдов дата державної реєстрації речового права 09.06.2011 рік (том. 1, а.с.11) .

Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2014 року договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ПП Колос-Агроінвестгруп було розірвано (том. 1, а.с.12).

До цього часу позивачка правомірно вважала дану угоду чинною. З набуттям рішення суду законної сили позивачка вважала свою земельну ділянку вільною від будь-яких обтяжень, а про своє порушене право дізналася в липні 2014 року. З цього часу в неї виникло право звернення до суду з вказаним позовом, а тому відмова в задоволенні позову з цих підстав є необґрунтованою.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1507 від 21 вересня 2015 року Одеським науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, проведеної за клопотанням сторони позивача на підставі ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2016 року встановлено, що підпис у договорі оренди земельної ділянки від 06.червня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та СФГ Дєдов , в графі підписи сторін, орендодавець), підпис у акті прийому-передачі земельної ділянки до договору 06.06.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та СФГ Дєдов та підпис у заяві про реєстрацію договору оренди земельної ділянки до договору 06.06.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та СФГ Дєдов виконані не самою ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_3П.(том. 1, а.с.101-103).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 12.04.2016 року відповісти на задані питання не представляється можливим. (том. 1, а.с.167-171).

На думку колегії суддів у суду не має підстав ставити під сумнів висновок судово - почеркознавчої експертизи № 1507 від 21 вересня 2015 року, а тому він може бути належним та допустимим доказом у справі.

Норми ст.627 ЦК України передбачають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З ч.1 ст.638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підстави недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином, зібраними по справі доказами доведено відсутність волевиявлення ОСОБА_6 на укладання договору оренди земельної ділянки.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до п.п.3,4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з вимогами ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, то з фермерського господарства Дєдов підлягає стягненню судовий збір в розмірі 511,56 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року - скасувати і ухвалити нове рішення у справі.

Позов ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства Дєдов про визнання договору оренди недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 06 червня 2011 року, загальною площею 8,8714 га, кадастровий номер № 3520580500:02:000:0448 укладений між ОСОБА_3 та селянським фермерським господарством Дєдов .

Стягнути з селянського фермерського господарства Дєдов на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 511, 56 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: