Ухвала

від 05.04.2017 по справі 308/14100/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14100/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Мацунича М.В.,

суддів - Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

при секретарі: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства Рута від імені якого дії представник в особі адвоката Розман Сергій Юрійович на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Малого приватного підприємства Рута про усунення перешкоду в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, -

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Малого приватного підприємства Рута про усунення перешкоду у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва. В обґрунтування позову зазначає, що йому на праві приватної власності належить нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,0792 га, кадастровий НОМЕР_1, що розташована у АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка була сформована внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,9211 га, кадастровий НОМЕР_2, що розташована у АДРЕСА_1), і належить позивачу на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 05.11.15 р. з ВАТ Закарпатавтотранс , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дудись В.Н. за реєстр. №2094. Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

На вказаній земельній ділянці знаходиться самочинно збудоване майно - приміщення торгового павільйону (кафе) відповідача (у технічних документах відповідача щодо зазначеного майна всюди вказана юридична адреса відповідача - АДРЕСА_2. Проте, нерухоме майно не здано в експлуатацію і не зареєстровано, тобто належним чином адреса об'єкту не присвоювалася, однак насправді фізично об'єкт знаходиться на земельній ділянці позивача, яка має адресу - АДРЕСА_1).

Самочинність будівництва випливає з наявності наступних ознак, передбачених у ст. 376 ЦК України: по-перше, зазначена будівля була збудована орієнтовно у 1994-1995 роках на земельній ділянці, що не надавалася відповідачу у встановленому порядку для цієї мети; по-друге, будівництво проводилося без отримання дозволу виконавчого комітету Ужгородської міської Ради на будівництво (проектування об'єкту), дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю на початок будівельних робіт, а також без затвердження у встановленому порядку проектної документації.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ст. 376, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 20-22 Закону України Про основи містобудування , позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні частиною власної земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 шляхом знесення приміщення торгового павільйону (кафе), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (фактичне місцезнаходження на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1) за рахунок відповідача - Малого приватного підприємства Рута .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17 жовтня 2016 року даний позов - задоволено.

На дане рішення суду представник МПП Рута в особі Розман С.Ю. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про самочинність будівництва. Будівля була збудована на підставі наявних дозволів і не визнана як самовільне будівництво. Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.10.03, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.04 та постановою ВГСУ від 03.11.04 у справі №1/47, а тому не підлягають доказуванню. Вважає, що суд не встановив у чому конкретно полягає порушення права позивача. Посилається на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, а тому позов є передчасним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2015 року № 47059431 вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер № НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею 0,0792 га (а.с.5).

Зазначена земельна ділянка була придбана позивачем за договором від 05.11.2015 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Закарпатавтотранс , посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дудись В.Н. за реєстр. № 2094 (а.с.6).

Вказаний договір купівлі-продажу оспорювався МПП Рута шляхом подачі відповідної заяви про збільшення позовних вимог (а.с.79-81) до Господарського суду Закарпатської області (справа №907/70/16), однак ухвалою господарського суду Закарпатської області від 23.03.2016 року заяву про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду (а.с.125, 126), а в подальшому, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.05.2016 року весь позов МПП Рута залишено без розгляду (а.с.127).

З таких обставин, зважаючи на встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, слід виходити з того, що договір купівлі-продажу від 05.11.2015 року є чинним та створює для його сторін відповідні правові наслідки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.12.2015 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року та постановою ВГСУ від 11.04.2016 року (а.с.64-74, 109-112), відмовлено у задоволенні позову МПП Рута про визнання права власності.

Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлені наступні обставини: на належній позивачу ОСОБА_3 земельній ділянці кадастровий номер № НОМЕР_1 розташований збудований відповідачем МПП Рута торговий павільйон-будівля; вказана будівля безпосередньо порушує права власника земельної ділянки ОСОБА_3; у МПП Рута відсутні будь-які правовстановлюючі документи на будівлю; відсутність у МПП Рута документів, які б підтверджували наявність дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, відмовляючи в позові, господарські суди виходили з того, що збудований відповідачем МПП Рута торговий павільйон-будівля є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки та виходячи з обставин встановленими судовими рішенням, вірно виходив з того, що збудований відповідачем МПП Рута торговий павільйон-будівля є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду першої інстанції.

Посилання апелянта на обставини встановлені судовими рішенням по справі №1/47 не беруться до уваги колегію суддів, оскільки судові рішення по даній справі не спростовують відсутність у МПП Рута правовстановлюючих документів та дозвільних документів на зазначений об'єкт. Також, дані судові рішення жодним чином не впливають на той факт, що власником земельної ділянки, на якій розташований об'єкт будівництва є ОСОБА_3. Тобто, вказані апелянтом судові рішення жодним чином не спростовують факт самочинності будівництва.

Також, безпідставним є твердження апелянта про не зазначення судом в чому конкретно полягає порушення права позивача, оскільки знаходження об'єкта будівництва на земельній ділянці ОСОБА_3 безпосередньо порушує його права як власника земельної ділянки користуватися нею відповідно до цільового призначення.

Щодо посилання апелянта на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, то виходячи з того, що власником земельної ділянки є особа відмінна від забудовника, захист порушеного права ОСОБА_3 можливий лише шляхом знесення такого самочинного будівництва. Будь-які інші передбачені законодавством способи усунення порушень (перебудова, реконструкція, приведення у відповідність до будівельних норм, тощо) є неефективними та не зможуть призвести до відновлення порушеного права власника земельної ділянки. Тобто, у разі знаходження об'єкта самочинного будівництва на земельній ділянці, яка знаходиться у власності іншої особи, захист порушеного права такої особи, можливий саме у спосіб знесення самочинного будівництва.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що відповідно до приписів ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись приписами статей 303, 307, 308, 313, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Рута від імені якого дії представник в особі адвоката Розман Сергій Юрійович, відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 жовтня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді