Рішення

від 05.04.2017 по справі 921/806/16-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2017 рокуСправа № 921/806/16-г/10

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу:

за позовом Приватного підприємства "Торгово-промислова компанія Арсен", вул. Млинівська, 5, м. Рівне, Рівненська область в особі філії приватного підприємства "Торгово-промислової компанії Арсен" в м. Тернопіль Тернопільської області , вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, 46019

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротехінновація", АДРЕСА_1, 46001

про cтягнення заборгованості в сумі 98 427, 23 грн

За участі представників:

позивача: адвокат ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № 01/12 від 05.12.2016;

відповідача: не прибув;

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксації судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання.

Суть справи: Приватне підприємство "Торгово-промислова компанія Арсен" в особі філії приватного підприємства "Торгово-промислова компанія Арсен" в м. Тернопіль Тернопільської області, звернулося з позовною заявою до господарського суду Тернопільської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехінновація" про стягнення 98 427, 23 грн, з яких: 93 392 ,03 грн - сума основного боргу, 692,40 грн - 3% річних та 4 342,80 грн - інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року (суддя Півторак М.Є.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10 січня 2017 року, який неодноразово відкладався, востаннє ухвалою суду від 14 лютого 2017 року на 24 лютого 2017 року.

В той же час, 23 лютого 2017 року рішенням Вищої ради правосуддя № 307/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді господарського суду Тернопільської області у відставку" суддю господарського суду Тернопільської області Півторака Михайла Євстахійовича звільнено з посади судді господарського суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматичного розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату, що додається до матеріалів справи.

06 березня 2017 року розпорядженням керівника апарату, відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 921/806/16-г/10, за результатами якого суддею у даній справі визначено суддю Охотницьку Н.В. .

Ухвалою суду від 07 березня 2017 року суддя Охотницька Н.В. справу № 921/806/16-г/10 прийняла до свого провадження на призначила до розгляду в судовому засіданні на 23 березня 2017 року. Розгляд даної справи, згідно ухвали від 23 березня 2017 року судом відкладено на 05 квітня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого ним на підставі накладної № 2103/5 від 06 вересня 2016 року на суму 68 913,18 грн в т.ч. ПДВ та накладної № 2169/5 від 09 вересня 2016 року на суму 24 478,85 грн в т.ч. ПДВ товару, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних.

В судове засідання 05 квітня 2017 року представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду оригінали накладних № 2103/5 від 06.09.2016 та №2169/5 від 09.09.2016, які витребовувались ухвалою суду від 23 березня 2017 року, для огляду в судовому засіданні та супровідним листом від 05.04.2017 (вх.№8935) долучив до матеріалів справи відповідь Тернопільської ДФС №40905/19-18-12-01 від 13.12.2016 на адвокатський запит, копії накладних №2103/5 від 06.09.2016 та №2169/5 від 09.09.2016, акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.09.2016, вимогу про погашення заборгованості з доказами відправки відповідачу, акт виконаних адвокатом послуг від 10.01.2017 та квитанції про оплату гонорару, податкові накладні №42 від 06.09.2016 та №69 від 09.09.2016.

Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник в судове засідання 23.03.2017 та 05.04.2017 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання був повідомлений в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України. Ухвала суду від 07 березня 2017 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 23 березня 2017 направлені на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві, а саме: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротехінновація", 46001, АДРЕСА_2.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 93 392,03 грн, що підтверджується первинними документами - накладними: № 2103/5 від 06 вересня 2016 року на суму 68913,18 грн в т. ч. ПДВ; № 2169/5 від 09 вересня 2016 року на суму 24478,85 грн в т.ч. ПДВ.

Із змісту вищенаведеного слідує, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З метою досудового врегулювання спору позивачем, в порядку ст.530 ЦК України було направлено відповідачу 12.11.2016 вимогу про оплату товару в сумі 96 392,03 грн, (докази її надіслання знаходяться в матеріалах справи). Однак, зазначена вимога (претензія) залишена товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехінновація" без відповіді та задоволення.

Однак, враховуючи, що між сторонами не було встановлено строку виконання зобов'язання по оплаті товару, перебіг строку виконання грошового зобов'язання з оплати товару починається з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, як це визначено ст. 692 ЦК України та не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №927/1232/13).

За даних обставин справи, суд вважає, що у відповідача виник обов'язок здійснити оплату вартості товару, поставленого позивачем згідно накладної № 2103/5 від 06.09.2016 на суму 68913,18 грн - 06 вересня 2016 року, а згідно накладної № 2169/5 від 09.09.2016 на суму 24478,85 грн - 09 вересня 2016 року .

Окрім того, позивачем до справи долучено документи податкової звітності, які стосуються спірних господарських операцій, за якими у відповідача виник борг, а саме: податкові накладні №42//5 від 06.09.2016 та №69//5 від 09.09.2016.

Відповідно до положень Податкового кодексу України дані податкові накладні формуються на підставі первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 січня 2016 року за № 137/28267 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Як встановлено статтею 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів чи послуг, серед іншого, вважається дата відвантаження товару.

Податкова накладна підтверджує виникнення податкового обов'язку платника податків у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця - платника податків у зв'язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (ст.201.10 Податкового кодексу України).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи службової записки №3406/12-01 від 20.02.2017 відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ, наданої Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2017 ТОВ "Агротехінновація" податкові накладні №42//5 від 06.09.2016 на суму 68 913,18 грн та №69//5 від 09.09.2016 на суму 24 478,85 грн, які зареєстровані в ЄРПН 21.09.2016 були включені до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість №9195957803 від 18.10.2016 за вересень 2016 року та відображено у додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Крім того, як вбачається із наданої представником позивача відповіді Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №40905/19-18-12-01 від 13.12.2016 на запит адвоката ОСОБА_2 №01/12 від 06.12.2016 (копія наявна в матеріалах справи) щодо взаємовідносин ПП "Торгово-промислова компанія Арсен" в особі філії ПП "Торгово-промислова компанія Арсен" - податкові накладні № 42//5 від 06 вересня 2016 року на суму 68913,18 грн та № 69//5 від 09 вересня 2016 року на суму 24478,85 грн зареєстровано в ЄРПН 21 вересня 2016 року.

Отже, включення ТОВ "Агротехінновація" податкових накладних №42//5 від 06.09.2016 на суму 68 913,18 грн та №69//5 від 09.09.2016 на суму 24 478,85 грн до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість свідчить про наступне схвалення дій відповідачем щодо прийняття товару по накладних №2103/5 від 06.09.2016 та № 2169/5 від 09.09.2016.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар в добровільному порядку, доказів протилежного відповідачем не подано, а судом самостійно не здобуто, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача 93 392,03 грн заборгованості за поставлений товар, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 692,40 грн та інфляційні втрати в сумі 4 342,80 грн за період з дня придбання товару 06.09.2016 та 09.09.2016 відповідно по 06.12.2016.

Згідно п. 1.12. постанови пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Так, згідно ч.3 п. 3.2 вищевказаної постанови № 14 від 17.12.2013 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом самостійно здійснено власний розрахунок з допомогою комп'ютерної програми "ОСОБА_2: Підприємство" та встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період складають 6 102,33 грн, та 3% річних - 698,25 грн. Однак, враховуючи, що суд не уповноважений виходити за межі визначеного позивачем максимального розміру відповідних сум, а тому, вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 692,40 грн та інфляційних втрат в сумі 4342,80 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним витрати на правову допомогу (витрати з оплати послуг адвоката) в розмірі 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано суду копію договору про надання правової допомоги №01/12 від 05 грудня 2016 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №79 ОСОБА_2, рахунок №01/12 від 07.12.2016, акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 10.01.2017 та докази оплати наданих послуг, що підтверджується квитанцією №101 від 08.12.2016 на суму 500,00 грн із призначенням платежу - оплата правової допомоги зг. Дог. №01/12 від 05.12.2016 зг. рах. №01/12 від 07.12.2016.

Відповідно до п. 3. договору №01/12 за виконання договору адвокатом клієнт сплачує фіксовану суму (гонорар) в розмірі 500,00 грн шляхом перерахування на рахунок адвоката протягом 45 днів з моменту укладення договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Крім того, за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачу надавалася саме адвокатом - ОСОБА_2, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №79. Гонорар за таку допомогу склав 500,00 грн, що був сплачений позивачем через ОСОБА_4, квитанцією №101 від 08.12.2016.

Так, у відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України до судових витрат, які покладаються на відповідача, суд відносить судовий збір в розмірі 1 476,42 грн та витрати з оплати позивачем послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1-4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехінновація" АДРЕСА_3, ідентифікаційний код 40636948 на користь приватного підприємства "Торгово-промислова компанія Арсен", вул. Млинівська, буд. 5, м. Рівне, Рівненська область, ідентифікаційний код 22554414 в особі філії приватного підприємства "Торгово-промислової компанії Арсен" в м. Тернопіль Тернопільської області, вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 25345131:

- 93 392 (дев'яносто три тисячі триста дев'яносто дві) грн 03 коп. - заборгованості за поставлений товар;

- 4 342 (чотири тисячі триста сорок дві) грн 80 коп. - інфляційних втрат;

- 692 (шістсот дев'яносто дві) грн 40 коп. - 3% річних;

- 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн 42 коп. - судового збору

- 500 (п'ятсот) грн 00 коп. - витрат з оплати послуг адвоката.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 07 квітня 2017 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька