Постанова

від 04.04.2017 по справі 908/2699/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.04.2017 справа №908/2699/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Не з'явився Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 20 грудня 2016 р. (повний текст складено та підписано 26.12.2016р.) у справі№ 908/2699/16 (суддя Корсун В.Л.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ доКолективного підприємства «Андріївська тепломережа» , смт. Андріївка, Запорізька область простягнення 315 523,91 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2016р. у справі №908/2699/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» , смт. Андріївка, Запорізька область про стягнення заборгованості в сумі 315 523,91 грн., яка складається з пені у розмірі 114 571,19 грн., 3% річних у розмірі 11 072,55 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 189 880,17 грн. - відмовлено у повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку позивача застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. № 1730-VIII до спірних правовідносин є неправомірним у зв'язку з тим, що на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не сформований Кабінетом Міністрів України, а відповідачем, в свою чергу, не надані докази включення до вищезазначеного реєстру.

Представники сторін наданими їм правом не скористались, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 31.03.2017р., відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» , смт. Андріївка, Запорізька область про стягнення 315 523,91 грн., з яких: пеня - 114 571,19 грн., 3% річних - 11 072,55 грн., інфляційні нарахування - 189 880,17 грн.

Позовні вимоги до Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» , смт. Андріївка, Запорізька область мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 755/14-БО-13 від 16.12.13р. в частині оплати у встановлені строки за поставлений газ.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня -березня, жовтня-грудня 2014р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1089579,26грн., що підтверджує долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу відповідач сплатив з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні підставі для стягнення пені у розмірі 114 571,19 грн., 3% річних у розмірі 11 072,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 189 880,17 грн., нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню з наступних підстав.

Так, 16.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець та позивач у справі) та Колективним підприємством «Андріївська тепломережа» (покупець та відповідач у справі) укладено договір № 755/14-БО-13 на купівлю-продаж природного газу, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ (далі-газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1.).

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 350,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів за наведеним переліком.

Згідно п.3.3. договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору закріплено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору, якими змінювалась ціна газу шляхом внесення змін до п.5.2 статті 5 Договору (Додаткові угоди № 1 від 28.01.2014р., № 2 від 30.04.2014р., №3 від 27.05.2014р.., № 4 від 13.06.2014р., № 5 від 24.09.2014р., № 6 від 12.11.2014р., № 7 від 12.12.2014р.).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу газу № 755/14-БО-13 від 16.12.2013р. позивач передав протягом січня- березня, жовтня - грудня 2014року, а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 1 089 579,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу 31.01.14р. на суму 240 587,59 грн., від 28.02.14р. на суму 168 544,29 грн., від 31.03.14р. на суму 133 289,33 грн., від 31.10.14р. на суму 30 466,07 грн., від 30.11.14р. на суму 204 970,49 грн. та від 31.12.14р. на суму 311 721,49 грн., копії яких містяться в матеріалах цієї справи.

В свою чергу, як встановлено господарським судом та не заперечується сторонами справи, відповідач за отриманий у період січня - березня, жовтня - грудня 2014року природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок - 22.01.2016р.), що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою та банківськими виписками.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений природний газ всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконав з простроченням.

У зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору в частині вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню на підставі п. 7.2 Договору у розмірі 114 571,19 грн. за період 15.02.2014р. по 21.01.2016р., а також, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 11 072,55 грн. за період 15.02.2014р. по 21.01.2016р., суму інфляційних втрат у розмірі 189 880,17 грн. за період лютий 2015р. - січень 2016р.

Водночас колегія суддів зазначає, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Згідно з абз.1, 2 ч.1 ст.1 даного Закону взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;

Абзацом 3, 4 наведеної норми встановлено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Статті 4, 5, 6 Закону регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.

Статтею 7 Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Частина ч.3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

Наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку, передбаченому ст.3 даного Закону, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом у даній справі до суду першої інстанції 03.10.2016р., про що свідчить відбиток календарного штемпелю поштового відділення зв'язку на конверті, в якому надіслано позовну заяву

При цьому, предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в 2014 році природний газ, заборгованість за який у повному обсязі погашена відповідачем 22.01.2016р. (останній платіж).

Таким чином, на момент звернення із позовом до суду у позивача було право вимагати від відповідача сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу, однак у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" таке право скасовано під час розгляду справи в силу даного Закону.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного рішення (20.12.2016р.) предмет спору був відсутній, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України повинен був припинити провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2016р. у справі № 908/2699/16 підлягає - скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених висновків суду апеляційного інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 80, ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2016р. у справі № 908/2699/16 - скасувати.

Провадження у справі № 908/2699/16 - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3