Постанова

від 05.07.2017 по справі 908/2699/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 908/2699/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі№908/2699/16 Господарського судуЗапорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКолективного підприємства "Андріївська тепломережа" простягнення суми за участю

- позивача:Конопліцький І.В. (довіреність від 14.01.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач), просило стягнути Колективного підприємства "Андріївська тепломережа" (далі-відповідач) 315523,91 грн., з яких: пеня - 114571,19 грн. за період із 15.02.2014 по 14.07.2015, 3% річних - 11072,55 грн. за період із 15.02.2014 по 21.01.2016, інфляційні нарахування - 189880,17 грн. за період із 15.02.2014 по 21.01.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за отриманий за умовами договору купівлі-продажу природний газу, у зв'язку з чим на розмір несвоєчасно оплаченої заборгованості були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 (суддя Корсун В.Л.), в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.А., судді Зубченко І.В., Скакун О.А.), вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким провадження у справі припинено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 111 11 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що газ, який продавався за умовами укладеного між сторонами договору, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, і заборгованість за цей природний газ була погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому дійшов висновку про відмову в позові вказавши, що нараховані позивачем суми підлягають списанню згідно із вимогами вказаного Закону.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи це рішення та припиняючи провадження зі справи із підстав, визначених у статті 80 частині 1-ї пункті 1-1 Господарського процесуального кодексу України, свій висновок мотивував тим, що на момент звернення із позовом до суду у позивача було право вимагати від відповідача сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу, однак у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" таке право скасовано під час розгляду справи в силу даного Закону.

Однак із висновками судів погодитися не можна виходячи із наступного.

Судами обох інстанцій встановлено, що до звернення у суд із даним позовом та до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відповідач повністю але із простроченням сплатив суму основного боргу за договором № 755/14-БО-13 на купівлю-продаж природного газу від 16.12.2013, укладеним між сторонами спору, з урахуванням додаткових угод до нього, і предметом спору є стягнення з відповідача відповідних сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за періоди, вказані вище, які наведені позивачем у наданих до позову розрахунках.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за природний газ відповідач зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до приписів статті 80 частини 1-ї пункту 1-1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже господарський суд припиняє провадження у справі якщо між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічну правову позицію викладено у підпункті 4.4 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу за договором № 755/14-БО-13 на купівлю-продаж природного газу від 16.12.2013 із простроченням, у зв'язку з чим на розмір несвоєчасно оплаченої заборгованості відповідно до умов пункту 7.2 укладеного між сторонами договору, та згідно приписів статті 625 частини 2-ї Цивільного кодексу України, були нараховані пеня, інфляційні втрати, та три відсотки річних.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016, до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Цією статтею також визначено, що: процедура врегулювання заборгованості це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства; учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до положень частини 3-ї статті 7 наведеного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається із встановлених судами обставин справи позивачем спірні платежі були нараховані за період прострочення, що мав місце до набрання чинності вказаним Законом.

Між тим, із приписів зазначеної норми та вказаного Закону не вбачається, що у ньому передбачена процедура автоматичного списання зазначених сум, натомість впередбачається можливість нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на погашену до набрання чинності вказаним Законом заборгованість, та визначено, що такі нарахування підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

При цьому нараховуючи такі платежі до набрання чинності цим Законом позивач не мав можливості керуватися положеннями частини 3-ї статті 7 наведеного Закону щодо не нарахування спірних платежів, оскільки цей Закон на той час не набрав чинності.

Крім того, згідно із вимогами статті 3 цього Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій особа, яка має право на таку процедуру, а у даному випадку відповідач, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак судами не встановлено чи відповідач вчинив такі дії, та чи включений до такого реєстру.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави вважати, що нараховані платежі підлягають автоматичному списанню у судовому порядку.

Відтак із наведеного не вбачається, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань, отже у суду апеляційної інстанції не було правових підстав припиняти провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, місцевим господарським судом не встановлено, що відповідач є учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні наведених норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", як і не перевірено та не встановлено правильність нарахування зазначених у позові сум.

Отже судами не повно встановлено обставини, що мають значення для справи.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Відтак не встановивши вказаних обставин висновки судів є передчасними.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.3, 111 10 ч.1, 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 у справі №908/2699/16, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук