Рішення

від 20.09.2017 по справі 908/2699/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/99/16-12/128/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017 Справа № 908/2699/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2699/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Колективного підприємства «Андріївська тепломережа»

про стягнення 315523,91 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-66 від 14.04.2017 року

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 125 від 05.09.2017 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 07.09.2017 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 20.09.2017 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 81 1 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.08.2017 року справу № 908/2699/16 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» про стягнення пені в сумі 114571,19 грн., трьох процентів річних в сумі 11072,55 грн., інфляційних витрат в сумі 189880,17 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 755/14-БО-13 від 16.12.2013 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі № 908/2699/16 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» про стягнення пені в сумі 114571,19 грн., трьох процентів річних в сумі 11072,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 189880,17 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 16.12.2013 року № 755/14-БО-13.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишена без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року скасовано та припинено провадження у справі № 908/2699/16.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі № 908/2699/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. Скасовуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у справі № 908/2699/16 Вищий господарський суд України зазначив, що із приписів норми ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не вбачається, що у ньому передбачена процедура автоматичного списання зазначених сум, натомість передбачається можливість нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на погашену до набрання чинності вказаним Законом заборгованість, та визначено, що такі нарахування підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. При цьому нараховуючи такі платежі до набрання чинності цим Законом позивач не мав можливості керуватися положеннями частини 3-ї статті 7 наведеного Закону щодо не нарахування спірних платежів, оскільки цей Закон на той час не набрав чинності. Крім того, згідно із вимогами статті 3 цього Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Отже, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій особа, яка має право на таку процедуру, а у даному випадку відповідач, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак судами не встановлено чи відповідач вчинив такі дії, та чи включений до такого реєстру. Вищий господарський суд України в постанові вказав, що місцевим господарським судом не встановлено, що відповідач є учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні наведених норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", як і не перевірено та не встановлено правильність нарахування зазначених у позові сум. Отже судами не повно встановлено обставини, що мають значення для справи. Разом з тим Вищий господарський суд України зазначив, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

09.11.2016 року на адресу суду від позивача надійшов лист, в якому останній повідомляє, що повні банківські реквізити ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначені на титульній сторінці позовної заяви. При цьому вказує, що крім листа від 14.01.2016 року № 1 іншого листування між сторонами не відбувалось.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2016 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а саме: відкладений розгляд справи на 12.12.2016 року об 11:30.

02.12.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач у справі - Колективне підприємство «Андріївська тепломережа» , 12.12.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- не погоджується з наданим розрахунком інфляційних витрат, оскільки він зроблений позивачем не вірно, а саме: позивач нараховує інфляційні на інфляційні, що не передбачено ст. 625 ЦК України;

- позивачем не вірно зроблено розрахунок інфляційних за зобов'язаннями січня 2014 року, лютого 2014 року, березня 2014 року, листопада 2014 року, грудня 2014 року, у зв'язку з чим із-за невірного розрахунку позивачем збільшена сума інфляційних втрат на 42376,51 грн.;

- не погоджується з наданим розрахунком пені та трьох відсотків річних, оскільки вони зроблені позивачем не вірно, а саме не враховано, що строк оплати 14.12.2014 року є вихідним днем, у зв'язку з чим пеня та три відсотки річних за зобов'язаннями листопада 2014 року повинні нараховуватися з 16.12.2014 року;

- із-за невірного розрахунку позивачем безпідставно збільшена сума пені в розмірі 157,24 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 16,84 грн.;

- зазначає, що відповідно до п. 1.2. договору № 755/14-БО-13 від 16.12.2013 року (з урахуванням додаткової угоди від 28.01.2014 року) газ, що продається за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями;

- споживачами теплової енергії, виробленої КП «Андріївська тепломережа» , є виключно бюджетні установи та організації: Комунальна установа Андріївська центральна районна лікарня Бердянської районної ради , Відділ освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації, Андріївська селищна рада, Відділ культури та туризму Бердянської районної державної адміністрації. Враховуючи, що споживачами теплової енергії, виробленої КП «Андріївська тепломережа» , є виключно бюджетні установи та організації відповідач звертається до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду на чотири місяці, оскільки задоволення позовних вимог в повному обсязі призведе до накладення арешту на кошти відповідача, які будуть надходити від споживачів, що унеможливить проводити поточні розрахунки за природний газ, ускладнить проведення поточної діяльності з постачання теплоенергії для громадян, яким необхідна медична допомога, лікування та дітям у школі та дитсадку. Разом з тим просить врахувати обставину, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2016 року у справі № 908/2284/16 з відповідача стягнуто на користь позивача 456005,26 грн. Просить зменшити на 42550,59 грн. суму стягнення з КП «Андріївська тепломережа» на користь позивача, що становить: розмір інфляційних втрат - 42376,51 грн., пеня - 157,24 грн., три відсотка річних в розмірі 16,84 грн., а також відстрочити виконання рішення на чотири місяці.

12.12.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 80 ГПК України, в якому останній просить припинити провадження у справі № 908/2699/16 у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказане клопотання мотивоване тим, що на день набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VІІІ від 03.11.2016 року відповідач не має заборгованості перед позивачем за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а отже неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2016 року задоволено клопотання відповідача, а саме: продовжений строк вирішення спору на п'ятнадцять днів - до 27.12.2016 року, а розгляд справи відкладений на 20.12.2016 року об 11:00.

19.12.2016 року на електронну адресу суду від позивача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- звертає увагу суду, що станом на момент звернення з позовною заявою Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не набрав законної сили;

- відповідачем належним чином не доведений факт приналежності до теплопостачального або теплогенеруючого підприємства, а саме - наявність діючої ліцензії на здійснення відповідної діяльності;

- списання заборгованості передбачає певну процедуру, в тому числі включення підприємств, організацій - учасників процедури врегулювання заборгованості до відповідного реєстру;

- Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки ля всієї України;

- просить врахувати ті обставини, що через окупацію Автономної Республіки Крим та несанкціонований відбір природного газу на території антитерористичної операції позивач зазнав збитків у розмірі 1431624 тис. грн.;

- вважає, що зменшення розміру неустойки спричинить позивачу збитки та дозволить відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови;

- важкий фінансовий стан не є підставою для надання судом розстрочки виконання рішення з огляду на позицію Верховного суду України, викладену у постанові Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження ;

- через встановлення державою тарифів на газ для населення, що є економічно необґрунтованими та нижчими за собівартість, НАК Нафтогаз України зазначає значних збитків;

- позивач перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2015 рік, згідно якого збиток позивача за звітний період - 25096085 тис. грн., прибуток - 0 грн.;

- через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу НАК Нафтогаз України , як гарантований постачальник газу, змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками для забезпечення потреб споживачів газу;

- оскільки на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не сформований Кабінетом Міністрів України списання заборгованості є неправомірним;

- заперечує проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, оскільки вважає, що укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування неустойки;

- відповідач є підприємством, яке здійснює підприємницьку діяльність та володіє обіговими коштами та активами, крім того він має право взяти кредит на погашення існуючого боргу або вчинити інші дії для погашення заборгованості ним особисто чи іншими особами;

- обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у відповідача відсутні;

- просить врахувати, що протягом останніх двох років в державі відбулись стрімкі інфляційні процеси наслідком яких стало здешевлення національної валюти по відношенню до іноземної майже втричі, що є істотною обставиною, оскільки позивач закуповує природний газ за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі штрафні санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України;

- фактично задоволення клопотання відповідача та надання судом відстрочки знецінить кошти, заявлені до стягнення, що призведе до збитків відповідача, а отже по суті буде суперечити принципу відповідальності за порушення зобов'язання, засадам обов'язковості та справедливості судового рішення. З посиланням на неможливість явки в судове засідання 20.12.2016 року просить відкласти розгляд справи.

Клопотання позивача в частині відкладення розгляду справи було відхилене судом, про що зазначено в рішенні від 20.12.2016 року у даній справі.

Безпосередньо в судовому засіданні 20.12.2016 року представник відповідача надав доповнення до відзиву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

07.09.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що відповідно до наказу Мінрегіону від 22.08.2017 року № 217 КП «Андріївська тепломережа» під № 146 включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. При цьому вказує, що обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду на заборгованість, що утворилась за спожитий газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року згідно вказаного реєстру складає 449266,27 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2017 року проти позову заперечив, а також надав суду заяву для долучення до матеріалів справи документів.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 16.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , далі Продавець, та Колективним підприємством «Андріївська тепломережа» , далі Покупець, був укладений договір № 755/14-БО-13 купівлі-продажу природного газу, далі Договір, за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.

До вказаного Договору між сторонами були підписані наступні додаткові угоди: № 1 від 28.01.2014 року, № 2 від 30.04.2014 року, № 3 від 27.05.2014 року, № 4 від 13.06.2014 року, № 5 від 24.09.2014 року, № 6 від 12.11.2014 року, № 7 від 12.12.2014 року.

Пунктом 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 року) визначено, що газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам Покупця).

Умовами п. п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору сторони визначили, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, п. 5.1. Договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Додатковими угодами № 1 від 28.01.2014 року, № 2 від 30.04.2014 року, № 3 від 27.05.2014 року, № 4 від 13.06.2014 року, № 5 від 24.09.2014 року, № 6 від 12.11.2014 року, № 7 від 12.12.2014 року неодноразово вносились зміни до п. 5.2. Договору, який визначає ціну газу, а саме:

- з 01 січня 2014 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 2783,96 грн., крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн., всього з ПДВ - 3340,75 грн.;

- з 01 квітня 2014 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 4387,40 грн., крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн., всього з ПДВ - 5264,88 грн.;

- з 01 травня 2014 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 5173,48 грн., крім того ПДВ - 20% - 1034,70 грн., всього з ПДВ - 6208,18 грн.;

- з 01 червня 2014 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 5185,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1037,04 грн., всього з ПДВ - 6222,22 грн.;

- з 01 вересня 2014 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 5338,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1067,64 грн., всього з ПДВ - 6405,82 грн.;

- з 01 листопада 2014 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн., всього з ПДВ - 6682,44 грн.;

- з 01 грудня 2014 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Згідно з п. 5.5. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п. 9.3. Договору сторони визначили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно з п. 11 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за поставлений природний газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 1089579,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Втім, оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 114571,19 грн. за загальний період з 15.02.2014 року по 14.07.2015 року, передбачену сторонами у п. 7.2. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 15.02.2014 року по 21.01.2016 року в сумі 11072,55 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2014 року по січень 2016 року в сумі 189880,17 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає природний газ. У Цивільному кодексі України 2003 року договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, спожитої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання. Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, спеціальним законом, що регулював спірні відносини сторін на момент їх виникнення був Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» № 2467-VI від 08.07.2010 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу » визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач за період з січня 2014 року по грудень 2014 року поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 1089579,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі (а.с. 28 - 33), зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року на суму 240587,59 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року на суму 168544,29 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року на суму 133289,33 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року на суму 30466,07 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року на суму 204970,49 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 року на суму 311721,49 грн.

Однак, фактичні обставини справи та наявні докази свідчать, що відповідачем порушено строк оплати за природний газ, встановлений п. 6.1. Договору, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою по операціях з підприємством КП «Андріївська тепломережа» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2016 року та банківськими виписками (а.с. 35, 51 - 78).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали свідчать, що відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами Договору належним чином взяте на себе зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням, втім зазначене не є підставою для стягнення з останнього заявлених сум виходячи з такого.

Так, 30.11.2016 року набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії № 1730-VIII від 03.11.2016 року, далі Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

В матеріалах справи міститься інформація, отримана з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України http://usr.minjust.gov.ua станом на 07.09.2017 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що одним із основних видів діяльності Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» є 35.50 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря .

Як свідчать матеріали справи, відповідач має ліцензію АЕ № 292462 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних джерел енергії) від 01.10.2014 року та ліцензію АЕ № 263895 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами) від 11.02.2014 року, видані Запорізькою обласною державною адміністрацією.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем за рахунок власних коштів з порушенням строків оплати, які визначені договором купівлі-продажу природного газу № 755/14-БО-13 від 16.12.2013 року сплачено заборгованість в сумі 1089579,26 грн. в період з квітня 2014 року по січень 2016 року, що підтверджується довідкою по операціях з підприємством КП «Андріївська тепломережа» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2016 року, банківськими виписками, розрахунком позивача та не заперечується сторонами.

Таким чином, основна заборгованість за поставлений природний газ за договором № 755/14-БО-13 від 16.12.2013 року була погашена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії № 1730-VIII від 03.11.2016 року.

Скасовуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у справі № 908/2699/16 Вищий господарський суд України в постанові від 05.07.2017 року вказав на необхідність з'ясування чи є відповідач учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні наведених норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 1 ст. 3 Закону визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 217 від 22.08.2017 року Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання Колективне підприємство «Андріївська тепломережа» (код ЄДРПОУ 24907756) було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії з обсягом нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року - 449266,27 грн.

Частиною 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії , надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом , неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, оскільки, станом на день набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (30.11.2016 року) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором № 755/14-БО-13 від 16.12.2013 року, враховуючи, що основним видом діяльності відповідача згідно ліцензії є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами) і на нього поширюється дія Закону, беручи до уваги те, що відповідача було включено 22.08.2017 року до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону нараховані пеня, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з 30.11.2016 року, а позивач не провів такого списання, суд дійшов висновку про те, що нараховані позивачем пеня в сумі в сумі 114571,19 грн., три процента річних в сумі 11072,55 грн., інфляційні витрати в сумі 189880,17 грн., які є предметом нового розгляду, не підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» пені в сумі в сумі 114571,19 грн., трьох процентів річних в сумі 11072,55 грн., інфляційних витрат в сумі 189880,17 грн. слід відмовити.

Враховуючи відмову в задоволені позову судом залишаються без задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 908/2699/16 на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, про відстрочення виконання рішення на 4 місяці та зменшення суми стягнення (яке викладено у відзиві за вих. від 09.12.2016 року вих. № 90).

Витрати зі сплати судового збору в сумі 4732,86 грн. покладаються на позивача у справі - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.09.2017 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» пені в сумі в сумі 114571,19 грн., трьох процентів річних в сумі 11072,55 грн., інфляційних витрат в сумі 189880,17 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 755/14-БО-13 від 16.12.2013 року - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 4732,86 грн. покладаються на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Повне рішення складено - 25.09.2017 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.