Постанова

від 05.04.2017 по справі 926/2834/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа № 926/2834/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т. Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.09.2016); ОСОБА_3 (директор, згідно статуту);

від відповідача - не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Новус б/н від 13.02.2017,

на рішення господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016

у справі № 926/2834/16, суддя Скрипничук І.В.,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Текстильінвест , м. Чернівці,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Новус , м.Чернівці,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю Текстильінвест до товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Новус про стягнення 69 901,50 грн. заборгованості по орендній платі.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість відповідача виникла на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна за №1 від 02.01.2015, за період з 02.01.2015 по 19.08.2016, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове приміщення , що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36 та зобов'язувався щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі за червень - грудень 2015 року - 43 003,32 грн. за місяць при оплаті в терміни, вказані в п. 3.2. (не пізніше 5 числа поточного місяця). В разі прострочення платежів поза межами строку розмір орендної плати складає за червень - грудень 2015 року 46 956,54 грн.. Загальна сума заборгованості в розмірі 69 901,50 грн. підтверджена доказами по справі.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за користування нерухомим майном не виконував належним чином, договірні відносини між сторонами припинилися за погодженням сторін - 19.08.2016 року.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Новус (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків з 02.01.2015 по 19.08.2016 є неналежним доказом на підтвердження заборгованості по договору оренди №1 від 02.01.2015.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю Текстильінвест (позивач) просить рішення господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу вказує на те, що заборгованість по договору оренди №1 від 02.01.2015 підтверджується актом приймання-передачі в користування нерухомого майна від 02.01.2015, що свідчить про факт виникнення договірних відносин, додатковою угодою від 01.06.2015 до договору №1 від 02.01.2015, якою передбачено зміну розміру орендної плати у випадку прострочення виконання зобов'язання, листами №103 від 29.07.2015 та б/н від 19.08.2016, якими погоджено припинення договірних зобов'язань, а доводи апелянта про їх неналежність та недопустимість є безпідставними. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а тому його неявка визнається як без поважних причин.

Судом його явка не визнавалась обов'язковою, а тому розгляд справи за можливе провести без його участі за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Додатково уточнив, що предметом позовних вимог є заборгованість по орендній платі за договором оренди №1 від 02.01.2015 за період з 02.01.2015 по 19.08.2016 та з врахуванням підвищеного розміру орендної плати, що передбачено п. 3.2. договору. Розрахунок вміщує заборгованість як за орендну плату так і комунальні послуги, проте сума позову розрахована лише по орендній платі.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 без змін, а апеляційної скарги відповідача - без задоволення.

Судами встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю Текстильінвест - орендодавець (позивач) (далі ТОВ Текстильінвест ) та товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Новус - орендар (віповідач) (далі ТОВ Корпорація Новус ) укладено договір оренди нежитлових приміщень №1 від 02.01.2015 (далі договір оренди) (а.с.14-16).

Згідно з п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36, загальною площею 1607 кв.м.

Пунктами 2.1., 2.2. договору оренди визначено, що приміщення, які орендуються, повинні бути передані орендодавцем і прийняті орендарем протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення даного договору. Передача приміщень, що орендуються, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про їх передачу в оренду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 751 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, внаслідок укладення договору оренди нежитлових приміщень №1 від 02.01.2015 між сторонами виникли договірні відносини оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 9.1. договору оренди, термін дії оренди починається з моменту прийняття приміщень, що орендуються за актом приймання-передачі та триває до 31.12.2015. Якщо сторони за 30 днів до завершення договору, не заявили про наміри припинення договору, договір автоматично продовжується на той же самий термін.

На виконання п. 2.2., 2.3. договору оренди між сторонами підписано акт приймання-передачі від 02.01.2015 (а.с.18), що свідчить про виникнення договірних відносин між ними.

За умовами п.9.2 та п. 10.1 договору, кожна з сторін має право відмовитися від виконання даного договору та припинити його дію достроково, заздалегідь попередивши іншу сторону в 20-ти денний термін письмово. За ініціативою однієї із сторін, договір може бути розірвано достроково, які обов'язково оформляються письмовим документом. Зміни та доповнення, що вносяться до даного договору, умови розірвання розглядаються сторонами в 20-денний термін.

Отже, сторони передбачили порядок припинення договірних відносин, а саме дострокове розірвання договору можливе за погодженням сторін при умові попередження іншої сторони в 20-ти денний термін письмово.

За змістом листа №103 від 29.07.2016 (а.с.28) вбачається, що відповідач письмово повідомив позивача про припинення з 29.07.2016 договору оренди нежитлових приміщень №1 від 02.01.2015, в зв'язку з припинення користування ним.

У відповідь позивач письмово повідомив відповідача, що підтверджено листом за №16 від 19.08.2016 (а.с.22), що в силу п. 9.2. договору №1 від 02.01.2015 оренди нежитлових приміщень, останній може бути розірваний не раніше 19.08.2016.

Одночасно пред'явив вимогу про сплату боргу в добровільному порядку - до 23.08.2016 за користування нежитловими приміщеннями та про повернення орендованого майна з підписанням акту приймання-передачі.

Таким чином, оскільки в силу п. 10.1 договору оренди, умови розірвання договору розглядаються сторонами в 20-денний термін, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що договір оренди нежитлових приміщень №1 від 02.01.2015 є розірваним з 20.08.2016.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України, в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що орендні правовідносини між сторонами припинилися 19.08.2016 за умовами договору оренди нежитлових приміщень №1 від 02.01.2015, волевиявлення сторін на припинення договірних відносин висловлене шляхом обміну листами між сторонами, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про період стягнення орендної плати з 02.01.2015 по 19.08.2016 обґрунтовано встановленими обставинами по справі та наявними доказами.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків по орендній платі, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 69 901,50 грн. за період з 02.01.2015 по 19.08.2016.

Таким чином, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 69 901,50 грн. орендної плати за період з 02.01.2015 по 19.08.2016.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, розмір місячної орендної плати складає за січень - травень 2015 року - 40 014,30 грн. за місяць, з червня 2015 - 46 956,54 грн. за місяць.

Додатковою угодою від 01.06.2015 до договору оренди №1 від 02.01.2015 (а.с.19) пункт 3.1. договору оренди змінено та викладено в наступній редакції: Розмір місячної орендної плати складає за червень - грудень 2015 року - 43 003,32 грн. за місяць при оплаті в терміни, вказані в п. 3.2. (не пізніше 5 числа поточного місяця). В разі невиконання термінів оплати, орендна плата за червень - грудень 2015 року складає 46 956,54 грн.

Згідно з п. 3.2. договору оренди, орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця. Перший платіж здійснюється авансом за два місяці оренди (перший і останній).

Пунктом 7.2. договору оренди, визначено, що орендар повинен своєчасно здійснювати всі платежі по даному договору, а також оплачувати рахунки за опалення, електроенергію, воду і водовідведення згідно виставлених рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судами встановлено, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту сплати позивачу спірної заборгованості в розмірі 69 901,50 грн. за період з 02.01.2015 по 19.08.2016 (період дії договору оренди нерухомого майна).

Таким чином, місцевий господарський суд зробив правильний висновок про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 69 901,50 грн. орендної плати за період з 02.01.2015 по 19.08.2016.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, суми, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача. В зв'язку з чим, понесені апелянтом судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 у справі №926/2834/16 залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Новус -залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 07.04.2017.