Рішення

від 10.04.2017 по справі 344/16245/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16245/13-ц

Провадження № 2/344/18/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка , ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (надалі - Позивач ) звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка (надалі - Відповідач 1 , ТОВ Галицька марка ), ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - Відповідач 2 ), ОСОБА_4 (надалі - Відповідач 3 ), в якому, з урахуванням остаточних збільшених позовних вимог, просила:

- визнати за нею, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на квартиру №22, розташовану в м. Івано-Франківську, бульвар Південний, 23, загальною площею 60,91 кв.м.;

- зобов'язати ОСОБА_3 комітет Івано-Франківської міської ради (в особі Управління реєстраційних процедур) зареєструвати за нею право власності на вказану квартиру;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.07.2013 року індексний номер 6350725, яке видано Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю Галицька марка на квартиру АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який 26.07.2013 року посвідчений нотаріусом ОСОБА_5, реєстр нотаріальної дії 1294 між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка та гр. ОСОБА_4.

Представником Позивача подано до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вона просила задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, позовні вимоги мотивовано тим, що між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка у встановленому чинним законодавством порядку було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру, однак Відповідачем 1 порушено умови вказаного договору та незаконно оформлено право власності на вказану квартиру на себе (ТОВ Галицька марка ), а в подальшому незаконно, на думку Позивача, відчужено спірну квартиру на користь громадянки ОСОБА_4

Як зазначено в позовній заяві, отримавши довідку про повну оплату вартості квартири, акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень та інші документи, необхідні для реєстрації права власності на квартиру, Позивач у зв'язку із сімейними обставинами (проживання за кордоном) не одразу звернулася до уповноваженого органу щодо реєстрації її права власності на дану квартиру. згодом, звернувшись до державного реєстратора з відповідним пакетом документів, Позивач отримала відмову в державній реєстрації права власності у зв'язку з не відповідністю поданих документів вимогам або відсутністю змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Враховуючи вищевикладене, Позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником Відповідача - ТОВ Галицька марка , - подано до суду заяву про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю в іншій справі.

При цьому, з огляду на те, що в попередньому судовому засіданні судом узгоджувався час судового засідання зі сторонами і в жодної із сторін не було заперечень щодо призначеної дати судового засідання, з огляду на встановлені цивільним процесуальним законом строки розгляду справ, враховуючи фактичні процесуальні обставини, тривалість судового розгляду даної цивільної справи, Суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника Відповідача 1.

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення ТОВ Галицька марка на позов ОСОБА_6

В той же час, в попередніх судових засіданнях представник ТОВ Галицька марка заперечувала проти позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність, та просила відмовити в його задоволенні.

Зокрема, представник Відповідача 1 в судових засіданнях покликалася на нікчемність Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ Галицька марка у зв'язку з тим, що директор ТОВ Галицька марка ОСОБА_8 відповідно до статуту товариства не мав права на укладення такого договору.

Відповідачі ОСОБА_3 комітет Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_4 явку уповноважених представників до суду не забезпечили, про причини неявки суду не сповістили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради на позов, в яких Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в даних запереченнях.

Письмового відношення відповідача 3 ОСОБА_4 до заявлених позовних вимог до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

16 січня 2008 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8 було укладено Договір б/н купівлі-продажу майнових прав (том 1, а.с. 8-02), за яким ТОВ Галицька марка передає ОСОБА_7 майнове право, яке полягає у праві ОСОБА_7 вимагати передачі останній у власність новозбудованої квартири (далі - Майнове право ) в будинку що знаходиться за адресою в будинку за проектним номером 13 пов улиці ОСОБА_9, що в м. Івано-Франківську, а ОСОБА_7 зобов'язується прийняти новозбудовану квартиру на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року).

Відповідно до пунктів 1.3 та 2.1 Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року після введення будинку в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, за умови сплати ОСОБА_7 повної вартості новозбудованої квартири, з метою оформлення права власності ОСОБА_7 на новозбудовану квартиру та видачі останній свідоцтва про право власності, ТОВ Галицька марка зобов'язана передати ОСОБА_7 за Актом прийому-передачі належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_7 на зазначену квартиру, а саме: копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації, акт прийому-передачі новозбудованої квартири, довідку про повне внесення вартості новозбудованої квартири.

ОСОБА_10 з пунктом 3.1 Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року вартість квартири, майнове право на яку передається за цим договором, складає 112684,00 грн.

29 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8 та ОСОБА_2 підписано Акт б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень (том 1, а.с.13), відповідно до якого сторони погодили, що з моменту складання цього акту ТОВ галицька марка вважається таким, що передало квартиру ОСОБА_2 марії Петрівні, а ОСОБА_2 такою, що прийняла квартиру від ТОВ Галицька марка (пункт 4 акту); на момент підписання даного акту сторони виконали один перед одним всі зобов'язання згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 16.01.2008 р., та не мають ніяких претензій один до одного (пункт 5 акту).

Відповідно до Довідки ТОВ Галицька марка про сплату коштів б/н та б/д (том 1, а.с.55) ОСОБА_7 в повному обсязі сплатила вартість квартири №22, що знаходиться за адресою в будинку за проектним номером 13 по вулиці Пилипа Орлика, що в місті Івано-Франківську.

05 липня 2012 року інспекцією Держархбудконтролю в Івано-Франківській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку (№ 13 по генплану) з вбудованими закладами громадського призначення в межах вулиць Бельведерська-Пилипа ОСОБА_11 в м. Івано-Франківську (том 1, а.с. 39-43).

Рішенням ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради від 04 вересня 2012 року №573 Про присвоєння поштових адрес (том 1, а.с. 16) присвоєно поштову адресу багатоквартирному житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення (замовник: товариство з обмеженою відповідальністю Галицька марка ) - Південний Бульвар, 23.

26 вересня 2012 року було виготовлено технічний паспорт на квартиру №22 в житловому будинку №23 по вул. Південний бульвар в м. Івано-Франківськ (том 1, а.с. 37-38).

Додатком 1 до Рішення ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2012 року №678 (том 1, а.с.14) затверджено Перелік фізичних та юридичних осіб, за якими оформляється право власності на об'єкти нерухомого майна (новозбудовані індивідуальні будинки, добудови, прибудови), введені в експлуатацію, а також на підставі інвестиційних договорів, до якого внесено ОСОБА_2 як особу, за якою оформляється право власності на квартиру №22 на Південному бульварі, 23, що в м. Івано-Франківську.

05 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернулася із заявою (том 1, а.с.43-55) до міського голови про прийняття рішення про оформлення права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, надавши відповідний пакет документів, необхідних для реєстрації права власності.

18 вересня 2013 року уповноважений представник ОСОБА_2 марії Петрівни - ОСОБА_12, звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень 35993583 від 18 вересня 2013 року (том 1, а.с.15) відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована: АДРЕСА_4, за суб'єктом: ОСОБА_2. Підставою відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором зазначено невідповідність поданих документів вимогам або відсутність змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі заяви уповноваженого представника ТОВ Галицька марка ОСОБА_13 від 12 липня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (том 1, а.с. 129-164) Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4048817 від 17 липня 2013 року (том 1, а.с. 181) проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки 1/1 на квартиру, що розташована: АДРЕСА_4, за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю Галицька марка , податковий номер 32361358.

17 липня 2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю Галицька марка , код ЄДРПОУ 32361358, видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 6350725 (том 1, а.с.182) на двокімнатну квартиру, що розташована: АДРЕСА_4.

26 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_14 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (том 1, а.с.211-213), відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв і зобов'язувався оплатити квартиру №22 у будинку №23 на бульварі Південний в м. Івано-Франківську (пункт 1 Договору купівлі-продажу від 26 липня 2013 року).

Як зазначено в пункті 2 вищевказаного договору, квартира, що відчужується, належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 6350725 від 17.07.2013 року.

ОСОБА_10 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6926878 від 26 липня 2013 року (том 1, а.с.214-215) за ОСОБА_4 зареєстровано право власності, розмір частки 1, на квартиру №22 у будинку №23 на бульварі Південний в м. Івано-Франківську.

Відтак, як встановлено Судом, станом на даний час власником квартири №22 у будинку №23 на бульварі Південний в м. Івано-Франківську є ОСОБА_4.

Посилаючись на незаконність відчуження ТОВ Галицька марка на ім'я ОСОБА_4 вищевказаної квартири, а також на наявність підстав визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2, Позивач звернулася до суду з даним цивільним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_10 зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності, а відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_10 зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Як встановлено Судом, станом на час укладення між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8 Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, будинок, в якому знаходиться спірна квартира, ще не був зданий до експлуатації, а, відтак, після введення його в експлуатацію ТОВ Галицька марка зобов'язувалось після введення об'єкта капітального будівництва в експлуатацію передати Позивачу належним чином оформлені документи на підтвердження права власності на дану квартиру.

Також Судом встановлено, що будинок №23 по вул. бульвар Південний, м. Івано-Франківськ було введено в експлуатацію 05 липня 2012 року.

Відповідно до статей 526, 527, 530-532 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_10 з положеннями статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки ( частина 1 статті 190 Цивільного кодексу України).

Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні дає визначення поняття майнові права , які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є чуже майно , а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Вищевказану правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 12 листопада 2014 року у справі №6-129цс/14.

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що за умовами укладеного між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8 Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року Позивачу передавалося майнове право, яке полягало у праві Позивача вимагати передачі їй у власність новозбудованої спірної квартири, а Позивач зобов'язувалася прийняти дану квартиру на умовах цього договору.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що Позивач в повному обсязі виконала умови Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, оскільки оплатила повну вартість спірної квартири (що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою ТОВ Галицька марка про сплату коштів б/н та б/д (том 1, а.с.55) та Актом б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень від 29 червня 2012 року (том 1, а.с.13).

Крім того, допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8 підтвердили ту обставину, що ТОВ Галицька марка перебувало у договірних правовідносинах з ОСОБА_2 стосовно купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру, а також факт повної оплати нею коштів за відповідним договором у касу підприємства, а також дійсність документів, які видавалися Позивачу на підтвердження факту виконання умов договору.

Належних доказів, які б спростовували вищевказану обставину представниками відповідача суду надано не було, а судом таких обставин не встановлено.

За таких обставин Позивач, в повному обсязі виконавши умови Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, набула майнових прав на спірну квартиру АДРЕСА_5, що в м. Івано-Франківську, тобто права вимагати передачі їй у власність новозбудованої спірної квартири.

А у відповідності до вимог частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відтак, в юридичному аспекті власником об'єкта нерухомості (зокрема, квартири) особа стає з моменту державної реєстрації права власності на цей об'єкт у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не передбачає вимог щодо обмеження строків оформлення особою права власності на майно, яке вона набула у встановленому чинним законодавством порядку.

Стосовно ж посилання представника ТОВ Галицька марка на факт нікчемності Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8, у зв'язку з відсутністю у директора повноважень на укладення такого договору відповідно до вимог Статуту ТОВ Галицька марка (правовою підставою чого представником Відповідача 1 зазначено положення Закону України Про інвестиційну діяльність ), Суд звертає увагу на те, що участь особи у будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону України Про інвестиційну діяльність і у разі виникнення спору щодо виконання зобов'язань за договором про таку участь у будівництві зазначений Закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин (правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 21 листопада 2012 року по справі №6-101цс12).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Представником Відповідача 1 не наведено передбачених чинним законодавством обставин (з посиланням на відповідні правові норми), які б свідчили про нікчемність Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8.

При цьому, будь-яких вимог щодо визнання недійсним вищевказаного договору в рамках даної цивільної справи, як і в окремому судовому провадженні, ТОВ Галицька марка не пред'являлося (що підтвердила в судовому засіданні представник Відповідача1).

При цьому, посилання представника Відповідача 1 в судових засіданнях на наявність технічних неточностей в реквізитах вищевказаного договору, а також на висновок експертизи, який міститься в матеріалах справи (том 2, а.с. 144-150) (який відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства не має для суду наперед встановленої сили), не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки таких підстав нікчемності правочину чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку про те, що Договір б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8 є правомірним, дійсним та чинним станом на час розгляду даної цивільної справи.

При цьому, майнове право, яке було предметом вищевказаного договору, належне ОСОБА_2 (яка в повному обсязі виконала умови даного договору) не припинилося у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, Судом встановлено, що, маючи намір реалізувати отримані майнові права за Договором б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, Позивач оплачувала житлово-комунальні послуги, які надавалися спірній квартирі, здійснювала відповідні ремонтні роботи у ній (том 3, а.с.56-60); через свого уповноваженого представника зверталася до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на спірну квартиру, однак їй було відмовлено в цьому з тих підстав, що станом на час такого звернення право власності на дану квартиру вже було зареєстровано за іншою особою.

Зокрема, всупереч умовам чинного та не припиненого (не розірваного, не визнаного недійсним у встановленому законом порядку) Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка , Відповідачем 1 ТОВ Галицька марка було подано заяву про реєстрацію права власності на спірну квартиру за собою, в той час, коли майнові права на вказану квартиру належали Позивачу ОСОБА_2 (що, зокрема, підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_8 та ОСОБА_2 Актом б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень від 29 червня 2012 року (том 1, а.с.13).

Суд повторно акцентує увагу на тому, що той факт, що відразу після підписання Акту б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень від 29 червня 2012 року ОСОБА_2 не звернулася із заявою про реєстрацію права власності на спірну квартиру ніяким чином не скасовує майнових прав на спірну квартиру, які перейшли до неї за Договором б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, тобто прав вимагати передачі їй у власність даної квартири. Відповідно до чинного законодавства таке право не є обмеженим у часі.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, зокрема, дійсність Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, факт повного виконання ОСОБА_2 умов даного договору, зважаючи на те, що станом на час розгляду справи житловий будинок, в якому розташована спірна квартира, здано в експлуатацію, Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_6.

Відтак, оскільки за висновком Суду право власності на квартиру АДРЕСА_6 підлягає визнанню за ОСОБА_2, суд приходить до висновку про те, що реєстрація права власності на дану квартиру за ТОВ Галицька марка , яка відбулася 17 липня 2013 року, є незаконною, а тому Суд знаходить підстави для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року індексний номер 6350725, яке видано Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю Галицька марка на квартиру АДРЕСА_1.

При цьому, враховуючи вимоги закону, з метою захисту порушених прав Позивача, як власника спірної квартири, зважаючи на підтверджений матеріалами справи факт звернення 18 вересня 2013 року уповноваженого представника ОСОБА_2 до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, Суд, з метою належного захисту права власності Позивача приходить до висновку про зобов'язання ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради (в особі Управління реєстраційними процедурами) зареєструвати за нею право власності на вказану квартиру.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який 26.07.2013 року посвідчений нотаріусом ОСОБА_5, реєстр нотаріальної дії 1294 між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка та гр. ОСОБА_4, - Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

26 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_14 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (том 1, а.с.211-213), відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв і зобов'язувався оплатити квартиру №22 у будинку №23 на бульварі Південний в м. Івано-Франківську (пункт 1 Договору купівлі-продажу від 26 липня 2013 року).

Як зазначено в пункті 2 вищевказаного договору, квартира, що відчужується, належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 6350725 від 17.07.2013 року.

Так, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215-235 Цивільного кодексу України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 цього ж Кодексу).

ОСОБА_10 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

При цьому, згідно з положенням частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, доки зворотне не буде встановлено судом.

В матеріалах справи відсутні належні докази, в розумінні приписів статті 58 ЦПК України, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_4 як останнього набувача спірного майна.

Відповідно ж до пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Суд звертає увагу на те, що Договір купівлі-продажу від 26 липня 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_14 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ Галицька марка , що посвідчено відповідним свідоцтвом про право власності, яке за рішенням суду підлягає визнанню недійсним, а, відтак, Суд вважає, що в спірних правовідносинах мало місце укладення договору особою, яка не мала права на його укладення (ТОВ Галицька марка ), а, відтак, враховуючи вищевикладені роз'яснення Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позовні вимоги ОСОБА_2 як власника спірної квартири про визнання недійсними наступного правочину (укладеного 26 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_14 (Продавець) та ОСОБА_4) щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсних правочинів (а точніше, недійсної реєстрації права власності) не підлягають задоволенню.

При цьому, Суд роз'яснює, що пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В той же час, рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого на ім'я ТОВ Галицька марка щодо спірної квартири та визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру є підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за Позивачем та є повним та достатнім способом поновлення порушеного права Позивача у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи зазначене, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка на користь ОСОБА_2 підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 473,00 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 331, 386, 391, 392, ЦК України, керуючись ст. ст. 213-216 ЦПК України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка , ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору, - задовольнити частково.

2. Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на квартиру №22, розташовану в м. Івано-Франківську, бульвар Південний, 23, загальною площею 60,91 кв.м.

3. Зобов'язати ОСОБА_3 комітет Івано-Франківської міської ради (в особі Управління реєстраційних процедур) зареєструвати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на квартиру №22, розташовану в м. Івано-Франківську, бульвар Південний, 23, загальною площею 60,91 кв.м.

4. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року індексний номер 6350725, яке видано Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю Галицька марка на квартиру АДРЕСА_1.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 473,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.