Ухвала

від 19.06.2017 по справі 344/16245/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16245/13-ц

Провадження № 22-ц/779/870/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Горблянського Я.Д., Мелінишин Г.П.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3, про визнання права власності на квартиру, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 у жовтні 2013 року звернулася в суд з позовом до ТОВ Галицька марка , виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 та просила визнати за нею право власності на квартиру №22, по вул. бульвар Південний, 23, загальною площею 60,91 кв.м. в м. Івано-Франківську, зобов язати виконавчий комітет зареєструвати за нею право власності на зазначену квартиру, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на вказану квартиру за ТОВ Галицька марка , визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 26.07.2013 року між ТОВ Галицька марка та ОСОБА_3

Позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що між нею та ТОВ Галицька марка у встановленому чинним законодавством порядку було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру, однак відповідач порушуючи умови договору, незаконно оформив права власності на дану квартиру на себе, а в подальшому незаконно відчужив її ОСОБА_3

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 до ТзОВ Галицька марка , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3, про визнання права власності на квартиру, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2, право власності на квартиру №22, розташовану в м. Івано-Франківську, бульвар Південний, 23, загальною площею 60,91 кв.м. Зобов'язано Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (в особі Управління реєстраційних процедур) зареєструвати за ОСОБА_2, право власності на квартиру №22, розташовану в м. Івано-Франківську, бульвар Південний, 23, загальною площею 60,91 кв.м. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року індексний номер 6350725, яке видано Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції ТзОВ Галицька марка на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ТзОВ Галицька марка подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що судом не надано належної правової оцінки договору купівлі-продажу майнових прав від 16.01.2008 року, на підставі якого за позивачем визнано право власності на спірну квартиру.

Суд не взяв до уваги, що на дату спірного договору законом було заборонено укладення договору купівлі-продажу квартири, яка ще не була створена, в будинку, який не був прийнятий в експлуатацію, за рахунок залучених коштів фізичних осіб. Вказаний договір, на думку апелянта спрямований на порушення конституційного права позивача на житло, його укладення прямо заборонено законом на момент укладення.

Договір датований 16.01.2008 року є нікчемним, а тому правовий захист відносинам з нього не надається, оскільки відповідно до п.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов язані з його недійсністю. В судовому засіданні встановлено, що жодних коштів в момент укладення зазначеного договору на рахунок ТзОВ Галицька марка не надходило.

Вказані обставини визнала сама позивач ОСОБА_2, а саме, що договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру був нею укладений з ТОВ Новий світ , грошові кошти вона сплачувала особисто в руки бухгалтеру ТОВ Новий світ , і після отримання листа від товариства прийшла до офісу цього підприємства, де їй надали новий договір датований 2008 роком, вже з підписом директора ТОВ Галицька марка , грошей ТОВ Галицька марка вона не оплачувала.

ТОВ Новий світ ніколи не було розпорядником майна ТОВ Галицька марка .

Щодо незаконних дій колишнього директора ТОВ Галицька марка в провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває кримінальна справа по обвинуваченню його щодо розтрати майна ТОВ Галицька марка .

В порушення вимог чинного законодавства судом першої інстанції визнано право власності на спірну квартиру на підставі нікчемного правочину за особою, яка власником даного майна ніколи не була.

Судом встановлено добросовісність набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, відмовляючи при цьому у задоволенні позовних вимог щодо неї (тобто судом встановлено той факт, що ОСОБА_3 є законним власником спірного майна) та одночасно задовольнив позовні вимоги про визнання права власності на цю ж квартиру за позивачем, що на думку апелянта по своїй правовій природі є абсурдним.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ТОВ Галицька марка - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - покладається на вирішення спору судом.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 16 січня 2008 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка в особі директора ОСОБА_7 укладено Договір б/н купівлі-продажу майнових прав (т.1, а.с. 8-12), згідно якого ТОВ Галицька марка передає ОСОБА_6 майнове право, яке полягає у праві її вимагати передачі у власність новозбудованої квартири (далі Майнове право ) в будинку що знаходиться за адресою в будинку за проектним номером 13 по вулиці Пилипа Орлика , що в місті Івано-Франківську, а ОСОБА_6 зобовязується прийняти новозбудовану квартиру на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року).

Умовами даного договору, п. 1.3 та 2.1визначено, що після введення будинку в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, за умови сплати ОСОБА_6 повної вартості новозбудованої квартири, з метою оформлення права власності на новозбудовану квартиру та видачі останній свідоцтва про право власності, ТОВ Галицька марка зобовязана передати за Актом прийому-передачі належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_6 на зазначену квартиру, а саме: копію декларації про готовність обєкта до експлуатації, акт прийому-передачі новозбудованої квартири, довідку про повне внесення вартості новозбудованої квартири.

Згідно п. 3.1 договору вартість квартири, майнове право на яку передається за договором, складає 112684,00 грн.

Відповідно до Довідки ТОВ Галицька марка б/н та б/д , за підписом директора ТОВ Галицька марка та головного бухгалтера вбачається, що ОСОБА_6 повному обсязі сплатила вартість квартири №22, що знаходиться за адресою в будинку за проектним номером 13 по вулиці Пилипа Орлика, що в місті Івано-Франківську (т.1 а.с.55).

29 червня 2012 року між ТОВ Галицька марка в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_2 підписано Акт б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень, відповідно до якого оглянуто житлове приміщення, а саме двокімнатна квартира №22 на 7 поверсі за проектним номером 13 по вул. Короля Данила -ОСОБА_8, в результаті якого встановлено, що квартира знаходиться в стані, який відповідає умовам договору купівлі-продажу майнових прав від 16.01.2008 року, при цьому сторони погодили, що з моменту складання цього акту ТОВ Галицька марка вважається таким, що передало квартиру ОСОБА_2, а остання такою, що прийняла квартиру від ТОВ Галицька марка , на момент підписання даного акту сторони виконали один перед одним всі зобовязання згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 16.01.2008 р., та не мають ніяких претензій один до одного. (т.1 а.с. 13).

05 липня 2012 року інспекцією Держархбудконтролю в Івано-Франківській області зареєстровано Декларацію про готовність об єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку (№ 13 по генплану) з вбудованими закладами громадського призначення в межах вулиць Бельведерська-Пилипа в м. Івано-Франківську (том 1, а.с. 39-42).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04 вересня 2012 року №573 за замовленням ТОВ Галицька марка багатоквартирному житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення присвоєно поштову адресу Південний Бульвар, 23.

26 вересня 2012 року було виготовлено технічний паспорт на квартиру №22 в житловому будинку №23 по вул. Південний бульвар в м. Івано-Франківськ.

Згідно додатку 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2012 року №678 (том 1, а.с.14) затверджено Перелік фізичних та юридичних осіб, за якими оформляється право власності на об єкти нерухомого майна (новозбудовані індивідуальні будинки, добудови, прибудови), введені в експлуатацію, а також на підставі інвестиційних договорів, до якого за № 39 внесено ОСОБА_2 як особу, за якою оформляється право власності на квартиру №22 на Південному бульварі, 23, що в м. Івано-Франківську.

05 жовтня 2012 року ОСОБА_2 подала на ім я міського голови заяву про прийняття рішення про оформлення права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, надавши відповідний пакет документів.

Рішенням державного реєстратора №35993583 від 18 вересня 2013 року відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована: в АДРЕСА_3 за субєктом: ОСОБА_2 Підставою відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором зазначено невідповідність поданих документів вимогам або відсутність змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (том 1, а.с.15).

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі заяви уповноваженого представника ТОВ Галицька марка ОСОБА_4 рішенням державного реєстратора №4048817 від 17 липня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки 1/1 на квартиру, що розташована: АДРЕСА_4 за субєктом: Товариство з обмеженою відповідальністю Галицька марка . (т.1, а.с. 181).

17 липня 2013 року ТОВ Галицька марка видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно двокімнатну квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_4.

26 липня 2013 року між ТОВ Галицька марка в особі директора ОСОБА_9, що діяв на підставі статуту ТОВ Галицька марка (нова редакція) зареєстрованого 20.05.2013 року, протоколу №4 позачергових загальних зборів засновників товариства від 24.07.2013 року (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу (т. 1, а.с.211-213), відповідно до якого ТОВ Галицька марка передало у власність ОСОБА_3, а остання прийняла та зобов язалася оплатити квартиру №22 у будинку №23 на бульварі Південний в м. Івано-Франківську.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6926878 від 26 липня 2013 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру. (т.1, а.с.214-215).

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконала взяті на себе зобов язання за договором купівлі-продажу майнових прав та у вставному законом порядку набула права власності на спірну квартиру.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

За змістом положень ст.ст. 316, 317,321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майо), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Пправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним із способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Власник майна, згідно ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі ст. 392 ЦК України.

При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Відповідно до статей 526, 527, 530-532 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу майнових прав, укладений 16 січня 2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ Галицька марка у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, його недійсність також прямо не встановлена законом.

ОСОБА_2 у повному обсязі виконала умови Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, оплатила повну вартість спірної квартири (що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою ТОВ Галицька марка про сплату коштів б/н та б/д та за Актом б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень від 29 червня 2012 року - ТОВ Галицька марка передало а ОСОБА_2 прийняла спірну квартиру.

Належних доказів на спростовування зазначених обставин, відповідачем суду не представлено.

З огляду на зазначене, позивач, виконавши умови Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, набула майнових прав на спірну та вправі вимагати передачі їй у власність новозбудованої спірної квартири.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень строків оформлення особою права власності на майно, яке вона набула у встановленому чинним законодавством порядку.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу майнових прав, укладений 16.01.2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ Галицька марка не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, то реєстрація ТОВ Галицька марка права власності на спірну квартиру за собою є неправомірною.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру №22 у будинку №23 на бульварі Південний в м. Івано-Франківську.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки договору купівлі-продажу майнових прав від 16.01.2008 року та не врахував те, що даний договір є нікчемним не заслуговують на увагу, оскільки суд виходив із положень ст. 204 ЦК України відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи апелянта щодо нікчемності договору купівлі-продажу майнових прав від 16.01.2008 року не містять посилання на норми права, якими прямо встановлена недійсність такого правочину. Крім того, ТОВ Галицька марка вимог про визнання недійсним даного договору не пред являло.

З огляду на зазначене не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд визнав за позивачем право власності на квартиру на підставі нікчемного правочину.

Відповідно до висновків, висловлених в правовій позиції постанови Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року №6-129цс14 - захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України. При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

У зв язку з цим, не заслуговують на увагу посилання апелянта щодо обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права шляхом визнання права власності на квартиру у судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про те, що ОСОБА_3 являється добросовісним набувачем спірної квартири, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зазначивши про те, що власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися з позовом про витребування майна у добросовісного набувача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення суду з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_11