Постанова

від 04.12.2019 по справі 344/16245/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 344/16245/13-ц

провадження № 61-22502св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Галицька марка , Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2017 року у складі судді Домбровської Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Горблянського Я. Д., Мелінишина Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка (далі - ТОВ Галицька марка ), Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та ТОВ Галицька марка у встановленому чинним законодавством України порядку було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру. Однак відповідач порушив умови договору і незаконно оформив право власності на цю квартиру на себе, а в подальшому незаконно відчужив її ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; зобов`язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зареєструвати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,91 кв. м у м. Івано-Франківську ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності ТОВ Галицька марка на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60,91 кв . м у м. Івано-Франківську , укладений 26 липня 2013 року між ТОВ Галицька марка та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,91 кв. м.

Зобов`язано Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (в особі управління реєстраційних процедур) зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,91 кв. м.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року, індексний номер 6350725, видане Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції ТОВ Галицька марка на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,91 кв. м.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 виконала взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав, укладеним з ТОВ Галицька марка від 16 січня 2008 року, та у вставному законом порядку набула права власності на спірну квартиру.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Галицька марка відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Галицька марка , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки договору купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, на підставі якого за позивачем визнано право власності на спірну квартиру.Так, предметом указаного договору є майнові права, а не об`єкт нерухомості. На момент укладення спірного договору Законом України Про інвестиційну діяльність було заборонено укладення договору купівлі-продажу квартири в будинку, який не було прийнято в експлуатацію.

Оспорюваний договір є нікчемним відповідно до статті 228 ЦК України, а тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Крім того, відповідно до висновку судово-технічної експертизи відтиски печатки в договорі купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року нанесені не раніше 02 вересня 2011 року.

Позивачка не заперечує того, що вона не вносила на рахунок ТОВ Галицька марка грошових коштів.

Також судами попередніх інстанцій встановлено добросовісність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, відмовивши при цьому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2017 року, ОСОБА_1 заперечує проти доводів ТОВ Галицька марка , зазначаючи про їх необґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Галицька марка на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року і витребувано із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 344/16245/13-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільну справу № 344/16245/13-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу № 344/16245/13-ц призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Галицька марка , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 16 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ Галицька марка в особі директора Стасинця М. М. укладено договір купівлі-продажу майнових прав (т. 1, а. с. 8-12).

Згідно з пунктом 1.1 указаного договору ТОВ Галицька марка передає ОСОБА_5 майнове право, яке полягає у праві вимагати передачі їй у власність новозбудованої квартири в будинку за проектним номером АДРЕСА_3 , а ОСОБА_5 зобов`язується прийняти новозбудовану квартиру на умовах цього договору.

Пунктами 1.3 та 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року визначено, що після введення будинку в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, за умови сплати ОСОБА_5 повної вартості новозбудованої квартири, з метою оформлення права власності на новозбудовану квартиру та видачі їй свідоцтва про право власності, ТОВ Галицька марка зобов`язана передати за актом прийому-передачі належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на зазначену квартиру, а саме: копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, акт прийому-передачі новозбудованої квартири, довідку про повне внесення вартості новозбудованої квартири.

Згідно з пунктом 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року вартість квартири, майнове право на яку передається за договором, складає 112 684 грн.

Відповідно до довідки ТОВ Галицька марка за підписом директора та головного бухгалтера, ОСОБА_5 у повному обсязі сплатила вартість квартири АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 55).

29 червня 2012 року між ТОВ Галицька марка в особі директора Стасинця М . М. та ОСОБА_1 підписано акт б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень, відповідно до якого оглянуто житлове приміщення, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , в результаті якого встановлено, що квартира знаходиться в стані, який відповідає умовам договору купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року, при цьому сторони погодили, що з моменту складання цього акта ТОВ Галицька марка вважається таким, що передало квартиру ОСОБА_1 , а остання такою, що прийняла квартиру від ТОВ Галицька марка , на момент підписання даного акта сторони виконали один перед одним всі зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року та не мають ніяких претензій один до одного (т. 1, а. с. 13).

05 липня 2012 року Інспекцією державного архітектурного та будівельного контролю в Івано-Франківській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - багатоквартирного житлового будинку (№ 13 за генеральним планом) з вбудованими закладами громадського призначення в межах вулиць Бельведерська-Пилипа Орлика в м. Івано-Франківську (т. 1, а. с. 39-42).

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04 вересня 2012 року № 573 за замовленням ТОВ Галицька марка багатоквартирному житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

26 вересня 2012 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з додатком 1 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 678 (т. 1, а. с. 14) затверджено Перелік фізичних та юридичних осіб, за якими оформляється право власності на об`єкти нерухомого майна (новозбудовані індивідуальні будинки, добудови, прибудови), введені в експлуатацію, а також на підставі інвестиційних договорів, до якого за № 39 внесено ОСОБА_1 як особу, за якою оформляється право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2012 року ОСОБА_1 подала на ім`я міського голови заяву про прийняття рішення про оформлення права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , надавши відповідний пакет документів.

Рішенням державного реєстратора від 18 вересня 2013 року № 35993583 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності - приватна, на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Підставою відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором зазначено невідповідність поданих документів вимогам або відсутність змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (т. 1, а. с. 15).

На підставі заяви уповноваженого представника ТОВ Галицька марка Помазановської О. І. рішенням державного реєстратора від 17 липня 2013 року № 4048817 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності - приватна, розмір частки 1/1, на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 , за ТОВ Галицька марка (т. 1, а. с. 181).

17 липня 2013 року ТОВ Галицька марка видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

26 липня 2013 року між ТОВ Галицька марка в особі директора Лис Б. П., що діяв на підставі статуту ТОВ Галицька марка (нова редакція), зареєстрованого 20 травня 2013 року, протоколу № 4 позачергових загальних зборів засновників товариства від 24 липня 2013 року (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т. 1, а. с. 211-213), відповідно до якого ТОВ Галицька марка передало у власність ОСОБА_2 , а остання прийняла та зобов`язалася оплатити квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 липня 2013 року № 6926878 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру

(т. 1, а. с. 214-215).

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (право володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статтей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначеними нормами визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Позивач на виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатила грошові кошти за будівництво спірної квартири, що підтверджується довідкою ТОВ Галицька марка .

ТОВ Галицька марка , незважаючи на фактичне закінчення будівництва, введення будинку в експлуатацію та складення акта прийому-передачі від 29 червня 2012 року, свої зобов`язання щодо фактичної передачі спірної квартири ОСОБА_1 відповідно до умов договору не виконало, що стало підставою для звернення останньої з цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Оскаржуваними рішеннями судів правильно встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом з тих підстав, що вона позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити право власності на спірну квартиру, за яку повністю сплатила кошти, тобто виконала взяті на себе за договором купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року зобов`язання, оскільки забудовник, який надав їй відповідний акт приймання-передачі квартири, зареєстрував за собою право власності на неї та в подальшому відчужив квартиру.

Позивач намагалася у позасудовому порядку набути право власності на спірну квартиру, звертаючись до державного реєстратора прав на нерухоме майно із відповідною заявою, у відповідь на яку отримала рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації права власності на квартиру у зв`язку із невідповідністю поданих документів вимогам та відсутністю змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Тобто позивач немає іншого способу набуття права власності на спірну квартиру, ніж визнання цього права в судовому порядку, а тому обраний нею спосіб судового захисту є ефективним.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну квартиру з тих підстав, що вона позбавлена можливості в позасудовому порядку набути право власності на спірну квартиру, незважаючи на отримання від ТОВ Галицька марка документів, необхідних для реєстрації за нею права власності на квартиру. У цьому випадку укладення договору купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру, повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором, закінчення будівництва нерухомого майна, введення будинку в експлуатацію та передача ТОВ Галицька марка ОСОБА_1 квартири відповідно до акта-передачі від 29 червня 2012 року підтверджують можливість набуття позивачкою права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не взяли до уваги, що предметом договору купівлі-продажу майнових прав від 16 січня 2008 року є майнові права, а не об`єкт нерухомості, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Концепція майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі Броньовські проти Польщі (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України , заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі легітимні очікування та майнові права (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк