Ухвала

від 04.04.2017 по справі 826/14255/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14255/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Парінова Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Берковської О.М.

представника апелянта Куценка О.В.

представника відповідача Ходорича О.М.

представника третьої особи Вільгельм А.Д.

представника прокуратури Чипової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Київблагоустрій на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2017 року по справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Капітал Буд до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київблагоустрій , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Державна інспекція сільського господарства міста Києва, за участю прокуратури м.Києва, про визнання протиправними дій та скасування приписів і доручення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Еко Капітал Буд , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо демонтажу нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д, скасувати припис відповідача- 1 №1402682 та №1402683 від 18.03.2014р. та доручення №48/03-14.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Комунальне підприємство Київблагоустрій - подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів та прокуратури доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач-1) виявлено проведення монтажних робіт з метою розміщення/встановлення тимчасової споруди за адресою : м. Київ, бул. Дружби Народів, 30, із встановленим металевим парканом, з порушенням п. 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, у зв'язку із чим 18 березня 2014 року винесено приписи №1402683 та №1402682, якими зобов'язано надати до 21 березня 2014 року проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди та проведення будівельних робіт, а в разі відсутності такої демонтувати споруду власними силами.

У зв'язку із неможливістю встановити власників тимчасової споруди та не отримавши проектно-дозвільну документацію на розміщення та проведення будівельних робіт відповідачем-1 24 березня 2014 надано КП Київблагоустрій доручення №48/03-14, яким зобов'язано невідкладно вжити заходів, визначених приписами від 18 березня 2014 року №1402683 та №1402682, демонтувавши самовільно встановлені елементи благоустрою, а саме зазначені павільйон та будівельний майданчик.

Протягом 25-26 березня 2014 працівниками КП Київблагоустрій доручення виконано, про що складено акти проведення демонтажу павільйону №НО-67 від 25 березня 2014 року, №НО-68 від 26 березня 2014 року, акт проведення демонтажу будівельного майданчику №НО-66 від 25 березня 2014 року, а також акти опису майна, що є додатками до актів демонтажу.

Вважаючи приписи і доручення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем-1 під час здійснення позапланової перевірки об'єкта будівництва не дотримано вимог законодавства щодо своїх повноважень, допущено помилковий висновок щодо наявності самовільно розміщеної тимчасової споруди, а тому зроблено передчасний та помилковий висновок щодо порушення позивачем норм законодавства, внаслідок чого видано протиправні приписи та доручення щодо проведення демонтажу споруди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України Про благоустрій населених пунктів від 06.09.2005 №2807 (далі - Закон), який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Так, відповідно до ст. 38 цього Закону, контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 39 Закону державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.

В свою чергу, правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту (стаття 34 Закону).

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Так, Рішенням Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 року №1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила №1051).

Згідно з розділом І Загальні положення цих Правил, тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Згідно з п. 13.2.5 Правил №1051 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами та тимчасовими спорудами і підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення, у терміни, визначені в приписі Головного управління контролю за благоустроєм. Відповідною, оформленою в установленому порядку, дозвільною документацією для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) є Ордер на розміщення тимчасової споруди (в тому числі тимчасовий), виданий Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому п. 13.3 цих Правил, який визначає, що демонтаж, перевезення, зберігання самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд, власники яких ухиляються від демонтажу або власники яких невідомі, здійснюються Головним управлінням контролю за благоустроєм та районними в місті Києві державними адміністраціями за кошти міського бюджету з наступним відшкодуванням усіх витрат власником тимчасової споруди, винним у порушенні благоустрою (пп. 13.3.1).

Рішення про демонтаж самовільно встановлених розміщених малих архітектурних форм та тимчасових споруд приймається Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з урахуванням пропозицій органів, що виявили самовільне розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд (п.п. 13.3.2 п. 13.3).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ЕКО Капітал Буд придбано 1/2 частку нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д. Загальна площа зазначеної нежитлової будівлі становить 187,1 кв.м.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д та тимчасова споруда за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 30, є одним і тим же об'єктом, що не є спірним.

Разом з тим, як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі, позивачем придбано частку нежитлової будівлі разом з всесезонним майданчиком, отже позивачем самовільного розміщення тимчасової споруди не вчинялося.

Крім того, як передбачено п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи наявність договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі та її реєстрації, як об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно про реєстрацію права власності, він не є тимчасовою спорудою в розумінні розділу І Правил №1051.

Водночас, як вірно наголошено судом першої інстанції, знесення об'єктів нерухомого майна, які є самочинним будівництвом, здійснюється у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 376 ЦК України виключно на підставі рішення суду та не відноситься до повноважень відповідачів.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Отже, відповідач-1, який був повідомлений позивачем про наявність у нього права власності на спірне майно на підставі договорів купівлі-продажу, наведеного не врахував, внаслідок чого, видавши спірні приписи та доручення, перевищив свої повноваження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київблагоустрій - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 07 квітня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді А.Б.Парінов

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Парінов А.Б.

Федотов І.В.