Постанова

від 03.10.2019 по справі 826/14255/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/14255/14

адміністративне провадження №К/9901/44136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Київблагоустрій на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Данилишин В. М.) від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Губська Л. В., судді: Парінов Ю. А., Федотов І. В.) від 04 квітня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Капітал Буд до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київблагоустрій , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Державна інспекція сільського господарства м. Києва, про визнання протиправними дій та скасування приписів і доручень,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еко Капітал Буд (далі - ТОВ Еко Капітал Буд ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київблагоустрій (далі - КП Київблагоустрій ), треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ України), Державна інспекція сільського господарства м. Києва, в якому просило: визнати протиправними дії відповідачів щодо демонтажу нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1д; скасувати приписи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2014 року № 1402682, 1402683 та доручення № 48/03-14.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано приписи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2014 року № 1402682, 1402683 та доручення № 48/03-14 щодо знесення павільйону та будівельного майданчика за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 30. В іншій частині позову - відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що видаючи оскаржувані приписи і доручення, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перевищив свої повноваження та не врахував, що у ТОВ Еко Капітал Буд наявні усі необхідні документи, які підтверджують його право власності на спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, КП Київблагоустрій звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що павільйон та будівельний майданчик за вказаною вище адресою є самовільно розміщеними тимчасовими спорудами, а тому оскаржувані приписи від 18 березня 2014 року № 1402682, 1402683 та доручення № 48/03-14 щодо їх знесення прийняті відповідачем на підставі, у межах та спосіб, визначений чинним законодавством.

21 квітня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виявлено проведення монтажних робіт з метою розміщення/встановлення тимчасової споруди за адресою : м. Київ, бул. Дружби Народів, 30, із встановленим металевим парканом з порушенням п. 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (далі - Правила № 1051).

18 березня 2014 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено приписи № 1402683, 1402682, якими зобов`язано надати до 21 березня 2014 року проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди та проведення будівельних робіт, а в разі її відсутності демонтувати споруду власними силами.

У зв`язку із неможливістю встановити власників тимчасової споруди та не отримавши проектно-дозвільну документацію на розміщення та проведення будівельних робіт, 24 березня 2014 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано КП Київблагоустрій доручення № 48/03-14, яким зобов`язано останнього невідкладно вжити заходи щодо демонтування самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме: павільйон та будівельний майданчик по бул. Дружби Народів, 30 у м. Києві.

З 25 по 26 березня 2014 року працівниками КП Київблагоустрій доручення виконано, про що складено акти проведення демонтажу павільйону від 25 березня 2014 року № НО-67, від 26 березня 2014 року № НО-68, акт проведення демонтажу будівельного майданчику від 25 березня 2014 року № НО-66, а також акти опису майна, що є додатками до актів демонтажу.

Не погоджуючись з приписами від 18 березня 2014 року № 1402682, 1402683 та дорученням № 48/03-14 , ТОВ Еко Капітал Буд звернулося до суду з цим адміністративним позовом, за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначаються Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807 Про благоустрій населених пунктів (далі - Закон № 2807).

Відповідно до ст. 38 Закону № 2807, контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

За ст. 39 Закону № 2807 визначено, що державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.

В свою чергу, правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування (ст. 34 цього Закону).

Згідно розд. І Правил № 1051 визначено, що тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Пунктом 13.2.5 Правил № 1051 передбачено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами та тимчасовими спорудами і підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення, у терміни, визначені в приписі Головного управління контролю за благоустроєм. Відповідною, оформленою в установленому порядку, дозвільною документацією для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) є Ордер на розміщення тимчасової споруди (в тому числі тимчасовий), виданий Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому п. 13.3 цих Правил, який визначає, що демонтаж, перевезення, зберігання самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд, власники яких ухиляються від демонтажу або власники яких невідомі, здійснюються Головним управлінням контролю за благоустроєм та районними в місті Києві державними адміністраціями за кошти міського бюджету з наступним відшкодуванням усіх витрат власником тимчасової споруди, винним у порушенні благоустрою (підп. 13.3.1 цих Правил).

Рішення про демонтаж самовільно встановлених розміщених малих архітектурних форм та тимчасових споруд приймається Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з урахуванням пропозицій органів, що виявили самовільне розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд (підп. 13.3.2 п. 13.3 Правил № 1051).

Обґрунтовуючи свою позицію, КП Київблагоустрій стверджує, що ним було правомірно здійснено демонтаж павільйону та будівельного майданчику по бул. Дружби Народів, 30 у м. Києві, оскільки такі споруди є самовільно розміщеними тимчасовими спорудами.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність вказаних вище доводів скаржника, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2014 року між ТОВ Еко Капітал Буд та ТОВ Інтерсітігруп-ЛТД укладено договір купівлі-продажу № 441, відповідно до умов якого позивач придбав ? частки нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А, розташовану по вул. Німанська, 1д у м. Києві . Загальна площа зазначеної нежитлової будівлі становить 187,1 кв. м.

Право власності ТОВ Еко Капітал Буд на зазначену нежитлову будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 28 січня 2014 року.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що нежитлова будівля по вул. Німанська , 1д у м. Києві та тимчасова споруда за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів , 30, є одним і тим же об`єктом. Вказане також підтверджується листом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 вересня 2014 року № 064-9372.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, враховуючи наявність договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року № 441, за яким позивачем придбано ? частки нежитлової будівлі разом з всесезонним майданчиком та її реєстрації, як об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно про реєстрацію права власності, колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що павільйон по бул. Дружби Народів, 30 у м . Києві не є тимчасовою спорудою в розумінні розд. І Правил № 1051, а тому ТОВ Еко Капітал Буд самовільне розміщення тимчасової споруди не вчиняло.

Разом з цим, як вірно наголошено судами першої та апеляційної інстанцій, знесення об`єктів нерухомого майна, які є самочинним будівництвом, здійснюється у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності та ст. 376 Цивільного кодексу України виключно на підставі рішення суду та не відноситься до повноважень відповідачів.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що видаючи оскаржувані приписи і доручення, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перевищив свої повноваження та не врахував, що у ТОВ Еко Капітал Буд наявні усі необхідні документи, які підтверджують його право власності на спірну земельну ділянку та нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, а тому приписи від 18 березня 2014 року № 1402682, 1402683 та доручення № 48/03-14 підлягають скасуванню.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Київблагоустрій залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін