Постанова

від 05.04.2017 по справі 910/19380/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/19380/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. за участю представників: позивачаПалій О.Л. (дов. від 01.03.2017 №б/н) відповідачаБугаєнко Ю.М. (дов. від 15.05.2012 №0464) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі№910/19380/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" простягнення 440 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "ПЗУ Україна" про стягнення 440 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Сітайло Л.Г., Буравльова С.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій вказали про те, що при здійсненні перевезення вантажу мав місце факт видачі майна неправомірному одержувачу, а крім того, водієм, який здійснював таке переведення, не було дотримано умов договору страхування, а відтак відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неналежне встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" вказує про обставини, які просить врахувати при вирішенні даного спору, а також просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 05.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (замовник) укладено договір № Л01-ТЭО Україна транспортно-експедиційного обслуговування при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор за оплату та за рахунок коштів замовника бере на себе зобов'язання по транспортно-експедиційному обслуговуванню, яке включає в себе, але не виключно наступним: планування та організацію перевезення вантажів замовника, отримання необхідних документів, виконання інших формальностей, контроль за завантаженням та вивантаженням вантажу замовника, проведення взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 1.3 договору експедирування в своїй діяльності, при виконанні обов'язків за даним договором, експедитор виступає від свого імені, і діє за дорученням замовника та має право залучати до надання послуг третіх осіб, оплачуючи їх послуги грошовими коштами, що були перераховані замовником.

Згідно до пп. 4.2.11 договору експедирування експедитор зобов'язаний нести відповідальність за збереження прийнятого для перевезення й експедирування вантажу замовника.

Відповідно до п. 7.3 договору експедирування, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, за пошкодження вантажу при його транспортуванні з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Пунктом 7.4 договору експедирування в редакції додаткової угоди від 01.03.2015 передбачено, що за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу, у тому числі 1 (однієї) одиниці вантажу, зазначеного у ТТН та видатковій накладній, експедитор відшкодовує замовнику або, за погодженням із замовникам, іншим особам, які несли ризики за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу під час настання такого випадку, згідно договірних відносин із замовником (далі по тексту "бенефіціари") збитки в повному обсязі, на підставі акту про пошкодження (недостачу) вантажу, що встановлює факт настання збитку та причини його виникнення. При цьому норми втрат вантажу при його транспортуванні, передбачені чинним законодавством України, експедитором не застосовуються і експедитор не має права посилатися на норми, як на підставу, яка звільняє його відповідальність. Нанесені збити розраховуються виходячи з вартості втраченого, зіпсованого, пошкодженого або відсутнього вантажу, зазначеного замовником (відправником вантажу) у товарно-супровідних документах. Розмір відшкодування за повністю втрачений (відсутній), пошкоджений або зіпсований вантаж не може перевищувати вартості вантажу, зазначеної у товарно-супровідних документах.

14.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" "ПЗУ Україна" (страховик) укладено договір №312.994062859.0047 страхування відповідальності експедитора.

Відповідно до п.1 договору страхування, предмет договору страхування - майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню вантажів.

Згідно до п.3 договору страхування, страхуванням можуть забезпечуватись наступні ризики: а) відповідальність за майно - настання відповідальності страхувальника, за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки. b) відповідальність за запізнення доставки - настання відповідальності страхувальника за затримку в доставці майна. с) відповідальність по відшкодуванню витрат - настання відповідальності страхувальника по відшкодуванню оплати за перевезення (фрахту), митних зборів та пошлин, а також інших витрат, зв'язаних з доставкою, у випадку повної або часткової втрати майна. d) відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення". е) відповідальність у зв'язку з митними процедурами - настання відповідальності страхувальника за порушення митних процедур, установлених митними правилами у відношенні ввозу, вивозу-і транзиту вантажів. f) договірна відповідальність (відповідальність за помилки і недогляди персоналу) - настання відповідальності страхувальника за невиконання або неналежне виконання, договірних зобов'язань, включаючи: запізнення доставки майна; невиконання Інструкцій відправника; неправильне оформлення документів; неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання по правильній адресі).

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех Сервіс К" (перевізник) з метою виконання своїх обов'язків за договором експедирування було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № ЛВЛ00007887 від 28.06.2016.

Відповідно до договору-заявки перевізник зобов'язувався в строки, в порядку та на умовах, передбачених договором-заявкою, здійснити перевезення вантажу замовника з адреси завантаження (м. Немирів, вул. Петровського, 14) до адреси розвантаження (м. Дрогобич).

Датою завантаження є 28.06.2016 - 8:00 год., датою розвантаження є 29.06.2016 -8:00 год.

Перевезення здійснюється водієм - ОСОБА_8, на автомобілі Рено д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_2.

Як зазначено позивачем, в обумовлений договором-заявкою час і місце завантаження водій прибув на зазначеному вище автомобілі та здійснив завантаження вантажу, про що свідчать товарно-транспортні накладні № 3355 та 3356 від 28.06.2016, після чого почав рух у заданому напрямку до місця розвантаження.

У місце розвантаження вантаж доставлений не був, оскільки на шляху прямування вантажем незаконно (шляхом вчинення шахрайських дій) заволоділи невстановлені особи, про що до Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області 29.06.2016 було подано заяву про вчинення злочину, за результатами розгляду якої було відкрито кримінальне провадження № 12016020010004989, відомості про яке внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань.

З метою відшкодування завданих збитків Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (замовник) надіслав позивачу претензію №09-27/0907 від 30.06.2016 у розмірі вартості втраченого вантажу, що вказана в товарно-супровідних документах, тобто 1 053 108,96 грн. Згодом замовник надіслав позивачу уточнюючу претензію № 09-27/1134 від 23.08.2016, в якій зменшив раніше пред'явлені експедитору претензійні вимоги до суми 532 884,23 грн. Таке зменшення відбулось в результаті отримання замовником страхового відшкодування вартості втраченого вантажу від ТДВ "Альянс Україна", з яким замовник уклав договір страхування вантажу.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" зазначено, що в даний час він здійснює відшкодування замовнику вказаної вище суми за узгодженим графіком відповідно до укладеної 26.08.2016 між позивачем та замовником додаткової угоди № 1 до договору експедирування.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення №698 від 29.08.2016 на суму 87759,08 грн., №1195 від 30.09.2016 на суму 76171,39 грн. та № 1226 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу відшкодування збитків зг. претензії №09-27/1134 від 23.08.2016.

З огляду на матеріали справи, 14.07.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про настання збитку, в якій зазначено: дата події: 28 червня 2016, місце події: м. Вінниця, причина настання події: вскриття автомобіля та викрадення вантажу, обставини випадку та опис пошкоджень: при здійсненні перевезення за маршрутом м. Немирів - м. Дрогобич, був скритий автомобіль та вкрадено вантаж, а саме горілчані вироби.

Листом №5275-31 від 11.08.2016 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Оскільки відповідальність позивача була застрахована відповідно до укладеного з відповідачем договору, останній і звернувся до суду з позовом.

Перевіривши доводи скаржника, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" "ПЗУ Україна" (страховик) було укладено договір страхування відповідальності експедитора.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Згідно статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Як вже зазначалось, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" листом №5275-31 від 11.08.2016 відмовило Товариству з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" у здійсненні виплати страхового відшкодування вказавши про відсутність обставин кваліфікувати даний випадок як страховий.

Суди попередніх інстанцій враховуючи вищевказану відмову, а також беручи до уваги лише пояснення Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" вказали про правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик".

Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів не погоджується і вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Так, відповідно до умов укладеного між сторонами 14.05.2015 договору страхування відповідальності експедитора, страхуванням можуть забезпечуватись наступні ризики: а) відповідальність за майно - настання відповідальності страхувальника, за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки. b) відповідальність за запізнення доставки - настання відповідальності страхувальника за затримку в доставці майна. с) відповідальність по відшкодуванню витрат - настання відповідальності страхувальника по відшкодуванню оплати за перевезення (фрахту), митних зборів та пошлин, а також інших витрат, зв'язаних з доставкою, у випадку повної або часткової втрати майна. d) відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення". е) відповідальність у зв'язку з митними процедурами - настання відповідальності страхувальника за порушення митних процедур, установлених митними правилами у відношенні ввозу, вивозу-і транзиту вантажів. f) договірна відповідальність (відповідальність за помилки і недогляди персоналу) - настання відповідальності страхувальника за невиконання або неналежне виконання, договірних зобов'язань, включаючи: запізнення доставки майна; невиконання Інструкцій відправника; неправильне оформлення документів; неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання по правильній адресі) (пункт 3 договору страхування).

З матеріалів справи вбачається, що у місце розвантаження вантаж доставлений не був, оскільки на шляху прямування вантажу незаконно (шляхом вчинення шахрайський дій) заволоділи невстановлені особи, про що до Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області 29.06.2016 було подано заяву про вчинення злочину, за результатами якої відкрито кримінальне провадження № 12016020010004989 (відомості внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань).

В свою чергу, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вказаному пункту укладеного між сторонами договору, не з'ясували відомості, що свідчать про настання події, не з'ясували чи є ця подія страховим випадком, а також не з'ясували чи підлягає ця подія страховому відшкодуванню.

За таких обставин, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави визнати судові рішення попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства, адже, з'ясування вказаних питань має суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі №910/19380/16 та рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

О.Сибіга