КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" вересня 2017 р. Справа№ 910/19380/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко О.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі Даниленко Т.О.
за участю представників:
від позивача - Палій О.Л. (дов. від 21.03.2017);
від відповідача - Бугаєнко Ю.М. (дов. №0464 від 15.05.2012);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р.
у справі №910/19380/16 (суддя Демидов В.О.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 440 000,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "ПЗУ Україна" про стягнення 440 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та договору страхування відповідальності експедитора №312.994062859.0047 від 14.05.2015 року відмовлено позивачу безпідставно у виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суд від 16.01.2017р. у справі №910/19380/16 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 05.04.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 16.01.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" страхове відшкодування у розмірі 440 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 600 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку апелянта, заявлена позивачем подія не відноситься до ризиків які застраховано згідно Договору страхування а також позивачем порушено правила перевезення вантажів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2017р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Тищенко О.В., Іоннікової І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі №910/19380/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2017.
19.09.2017р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 20.09.2017 представник відповідача з'явився, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі №910/19380/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
В судове засідання 20.09.2017р. представник позивача з'явився, заперечив проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі № 910/19380/16 залишити без змін.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (замовник) уклали договір від 01.10.2014р. № Л01-ТЭО Україна транспортно-експедиційного обслуговування при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор за оплату та за рахунок коштів замовника бере на себе зобов'язання по транспортно-експедиційному обслуговуванню, яке включає в себе, але не виключно наступним: планування та організацію перевезення вантажів замовника, отримання необхідних документів, виконання інших формальностей, контроль за завантаженням та вивантаженням вантажу замовника, проведення взаєморозрахунків.
Пунктом 1.3 якого встановлено, що експедирування в своїй діяльності, при виконанні обов'язків за даним договором, експедитор виступає від свого імені, і діє за дорученням замовника та має право залучати до надання послуг третіх осіб, оплачуючи їх послуги грошовими коштами, що були перераховані замовником.
Згідно до пп. 4.2.11 договору експедирування експедитор зобов'язаний нести відповідальність за збереження прийнятого для перевезення й експедирування вантажу замовника.
Відповідно до п. 7.3 договору експедирування, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, за пошкодження вантажу при його транспортуванні з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.
Пунктом 7.4 договору експедирування в редакції додаткової угоди від 01.03.2015 передбачено, що за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу, у тому числі 1 (однієї) одиниці вантажу, зазначеного у ТТН та видатковій накладній, експедитор відшкодовує замовнику або, за погодженням із замовникам, іншим особам, які несли ризики за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу під час настання такого випадку, згідно договірних відносин із замовником (далі по тексту "бенефіціари") збитки в повному обсязі, на підставі акту про пошкодження (недостачу) вантажу, що встановлює факт настання збитку та причини його виникнення. При цьому норми втрат вантажу при його транспортуванні, передбачені чинним законодавством України, експедитором не застосовуються і експедитор не має права посилатися на норми, як на підставу, яка звільняє його відповідальність. Нанесені збити розраховуються виходячи з вартості втраченого, зіпсованого, пошкодженого або відсутнього вантажу, зазначеного замовником (відправником вантажу) у товарно-супровідних документах. Розмір відшкодування за повністю втрачений (відсутній), пошкоджений або зіпсований вантаж не може перевищувати вартості вантажу, зазначеної у товарно-супровідних документах.
14.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) укладено договір №312.994062859.0047 страхування відповідальності експедитора.
Пунктом 1 якого передбачено, що предмет договору страхування - майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню вантажів.
Згідно до п.3 договору страхування, страхуванням можуть забезпечуватись наступні ризики: а) відповідальність за майно - настання відповідальності страхувальника, за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки. b) відповідальність за запізнення доставки - настання відповідальності страхувальника за затримку в доставці майна. с) відповідальність по відшкодуванню витрат - настання відповідальності страхувальника по відшкодуванню оплати за перевезення (фрахту), митних зборів та пошлин, а також інших витрат, зв'язаних з доставкою, у випадку повної або часткової втрати майна. d) відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення". е) відповідальність у зв'язку з митними процедурами - настання відповідальності страхувальника за порушення митних процедур, установлених митними правилами у відношенні ввозу, вивозу-і транзиту вантажів. f) договірна відповідальність (відповідальність за помилки і недогляди персоналу) - настання відповідальності страхувальника за невиконання або неналежне виконання, договірних зобов'язань, включаючи: запізнення доставки майна; невиконання Інструкцій відправника; неправильне оформлення документів; неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання по правильній адресі).
З метою виконання своїх обов'язків за договором експедирування між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех Сервіс К" (перевізник) було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № ЛВЛ00007887 від 28.06.2016.
Відповідно до договору-заявки перевізник зобов'язувався в строки, в порядку та на умовах, передбачених договором-заявкою, здійснити перевезення вантажу замовника з адреси завантаження (м. Немирів, вул. Петровського, 14) до адреси розвантаження (м. Дрогобич).
Датою завантаження є 28.06.2016 - 8:00 год., датою розвантаження є 29.06.2016 -8:00 год.
Перевезення здійснюється водієм - ОСОБА_6, на автомобілі Рено д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_2.
Як зазначено позивачем, в обумовлений договором-заявкою час і місце завантаження водій прибув на зазначеному вище автомобілі та здійснив завантаження вантажу, про що свідчать товарно-транспортні накладні № 3355 та № 3356 від 28.06.2016, після чого почав рух у заданому напрямку до місця розвантаження.
У місце розвантаження вантаж доставлений не був, оскільки на шляху прямування вантажем незаконно (шляхом вчинення шахрайських дій) заволоділи невстановлені особи, про що до Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області 29.06.2016 було подано заяву про вчинення злочину, за результатами розгляду якої було відкрито кримінальне провадження № 12016020010004989, відомості про яке внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань.
З метою відшкодування завданих збитків Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (замовник) надіслав позивачу претензію №09-27/0907 від 30.06.2016 у розмірі вартості втраченого вантажу, що вказана в товарно-супровідних документах, тобто 1 053 108,96 грн. Згодом замовник надіслав позивачу уточнюючу претензію № 09-27/1134 від 23.08.2016, в якій зменшив раніше пред'явлені експедитору претензійні вимоги до суми 532 884,23 грн. Таке зменшення відбулось в результаті отримання замовником страхового відшкодування вартості втраченого вантажу від ТДВ "Альянс Україна", з яким замовник уклав договір страхування вантажу.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" зазначено, що в даний час він здійснює відшкодування замовнику вказаної вище суми за узгодженим графіком відповідно до укладеної 26.08.2016 між позивачем та замовником додаткової угоди № 1 до договору експедирування.
В матеріалах справи наявні платіжні доручення №698 від 29.08.2016 на суму 87759,08 грн., №1195 від 30.09.2016 на суму 76171,39 грн. та № 1226 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу відшкодування збитків зг. претензії №09-27/1134 від 23.08.2016.
14.07.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання збитку, в якій зазначено: дата події: 28 червня 2016, місце події: м. Вінниця, причина настання події: вскриття автомобіля та викрадення вантажу, обставини випадку та опис пошкоджень: при здійсненні перевезення за маршрутом м. Немирів - м. Дрогобич, був скритий автомобіль та вкрадено вантаж, а саме горілчані вироби.
Листом №5275-31 від 11.08.2016 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Оскільки відповідальність позивача була застрахована відповідно до укладеного з відповідачем договору, останній і звернувся до суду з позовом про стягнення 440 000,00 грн.
Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) було укладено договір страхування відповідальності експедитора.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі
Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.
Згідно статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Як вже зазначалось, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" листом №5275-31 від 11.08.2016 відмовило Товариству з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" у здійсненні виплати страхового відшкодування вказавши про відсутність обставин кваліфікувати даний випадок як страховий.
Разом з тим, відповідно до умов укладеного між сторонами 14.05.2015 договору страхування відповідальності експедитора, страхуванням можуть забезпечуватись наступні ризики: а) відповідальність за майно - настання відповідальності страхувальника, за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки.) відповідальність за запізнення доставки - настання відповідальності страхувальника за затримку в доставці майна. с) відповідальність по відшкодуванню витрат - настання відповідальності страхувальника по відшкодуванню оплати за перевезення (фрахту), митних зборів та пошлин, а також інших витрат, зв'язаних з доставкою, у випадку повної або часткової втрати майна. d) відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення". е) відповідальність у зв'язку з митними процедурами - настання відповідальності страхувальника за порушення митних процедур, установлених митними правилами у відношенні ввозу, вивозу-і транзиту вантажів. f) договірна відповідальність (відповідальність за помилки і недогляди персоналу) - настання відповідальності страхувальника за невиконання або неналежне виконання, договірних зобов'язань, включаючи: запізнення доставки майна; невиконання Інструкцій відправника; неправильне оформлення документів; неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання по правильній адресі) (пункт 3 договору страхування).
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у місце розвантаження вантаж доставлений не був, оскільки на шляху прямування вантажу незаконно (шляхом вчинення шахрайський дій) заволоділи невстановлені особи, про що до Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області 29.06.2016 було подано заяву про вчинення злочину, за результатами якої відкрито кримінальне провадження №12016020010004989 (відомості внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань).
При цьому скасовуючи попередні рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими було відмовлено у задоволенні вказаного позову, суд касаційної інстанції зазначав, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вказаному пункту укладеного між сторонами договору, не з'ясували відомості, що свідчать про настання події, не з'ясували чи є ця подія страховим випадком, а також не з'ясували чи підлягає ця подія страховому відшкодуванню.
Як вбачається з ч. 3 договору страхування, укладеного між сторонами, відповідно до п. 3 а) страхуванням забезпечується настання відповідальності страхувальника за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що розділом ІІ договору страхування визначено перелік обмежень страхування, до якого не віднесено такого обмеження як втрата вантажу внаслідок шахрайства.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач посилався на те, що страховик не відшкодовує збитки, які виникли в наслідок видачі майна неправомочному одержувачу, та у випадку невиконання страхувальником та/або субконтрактором обов'язків, передбачених договором страхування та/ або договором експедирування/перевезення.
Проте матеріалами кримінального провадження №12016020010004989, наявними в матеріалах цієї справи, підтверджується здійснення розслідування злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, та вчинення конкретними особами дій, які були направлені на заволодіння вантажем шляхом оформлення документів на перевезення ТОВ "ТЕХ СЕРВІС К", вчинення дій, які в кінцевому результаті призвели до протиправного заволодіння вантажем.
В даному випадку відбулось незаконне заволодіння вантажем, оскільки водій ОСОБА_6 не здійснював жодних дій, спрямованих на видачу вантажу, а невстановлена особа, яка видала себе за роботодавця водія, заволоділа вантажем без його участі.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до розділів 7, 8 Умов страхування, що є додатком до договору страхування №312.994062859.0047 від 14.05.2015 позивач виконав усі покладені на нього обов'язки при настанні страхового випадку та надав відповідачу усі можливі підтвердження слідчих органів про порушення кримінальної справи.
При цьому суд зазначає, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування. Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти судом першої інстанції та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, Київський апеляційний господарський суд погоджкється змістцевим господарським судом стосовно того, що позовні вимоги нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 440 000,00 грн.
Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що заявлена позивачем подія не відноситься до ризиків які застраховано згідно договору страхування, оскільки позивачем порушено правила перевезення автомобільним транспортом України, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на таке.
Матеріалами справи кримінального провадження №12016020010004989, наявними в матеріалах даної справи, підтверджується здійснення розслідування злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, та вчинення конкретними особами дій, які були направлені на заволодіння вантажем шляхом оформлення документів на перевезення ТОВ "ТЕХ СЕРВІС К", вчинення дій, які в кінцевому результаті призвели до противоправного заволодіння вантажем. Ризиком який був застрахований договором страхування, та настав є саме - настання відповідальності позивача внаслідок заволодіння вантажем шляхом вчинення протиправних дій. Таким чином, у випадку настання страхового випадку - заволодіння вантажем шляхом шахрайства, страхувальник не відповідає за дії шахраїв, тому така відмова відповідача у виплаті є незаконною.
У зв'язку з настанням страхового випадку (втрата вантажу внаслідок протиправних дій третіх осіб) відповідач не має права не виконувати умови договору страхування, посилаючись на будь-які інші умови договору, які не виключають такий страховий випадок як шахрайські дії, що є подією на випадок настання якої здійснювалось страхування і за яку сплачено страховий платіж. Адже шахрайство є одним із поширених ризиків втрати вантажу під час його перевезення та не був виключенням із договору страхування.
Також слід зазначити, що видача вантажу неправомочному отримувачу не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором, не може поширюватись на випадки заволодіння вантажем шляхом шахрайства, а стосується випадків видачі вантажу його отримувачу. В даному випадку відбулось незаконне заволодіння вантажем, оскільки водій ОСОБА_6 не здійснював жодних дій, спрямованих на видачу вантажу, а невстановлена особа, яка видала себе за роботодавця водія, заволоділа вантажем без його участі.
Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що за приписами ст. ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись чинним законодавством України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "ПЗУ Україна" про стягнення 440 000,00 грн.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі №910/19380/16- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. у справі №910/19380/16- залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/19380/16повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді О.В. Тищенко
І.А. Іоннікова
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2017 |
Оприлюднено | 02.10.2017 |
Номер документу | 69178431 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Куксов В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні