Постанова

від 13.12.2017 по справі 910/19380/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 910/19380/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В., - головуючий Корсака В.А., Сибіги О.М. за участю представників: позивачаПалій О.Л. відповідачаБугаєнко Ю.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі№910/19380/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" простягнення 440 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" "ПЗУ Україна" про стягнення 440 000,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Після нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 (суддя Демидов В.О.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" страхове відшкодування у розмірі 440 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 600 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Куксова В.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А.), рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судами не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, неправильно та неповно досліджені докази, а також невірно застосовані норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.11.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2017.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" висловлює свою позицію щодо даної касаційної скарги, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засіданні 13.12.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (замовник) уклали договір від 01.10.2014 № Л01-ТЭО Україна транспортно-експедиційного обслуговування при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор за оплату та за рахунок коштів замовника бере на себе зобов'язання по транспортно-експедиційному обслуговуванню, яке включає в себе, але не виключно наступним: планування та організацію перевезення вантажів замовника, отримання необхідних документів, виконання інших формальностей, контроль за завантаженням та вивантаженням вантажу замовника, проведення взаєморозрахунків.

Пунктом 1.3 якого встановлено, що експедирування в своїй діяльності, при виконанні обов'язків за даним договором, експедитор виступає від свого імені, і діє за дорученням замовника та має право залучати до надання послуг третіх осіб, оплачуючи їх послуги грошовими коштами, що були перераховані замовником.

Згідно до пп. 4.2.11 договору експедирування експедитор зобов'язаний нести відповідальність за збереження прийнятого для перевезення й експедирування вантажу замовника.

Відповідно до п. 7.3 договору експедирування, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, за пошкодження вантажу при його транспортуванні з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Пунктом 7.4 договору експедирування в редакції додаткової угоди від 01.03.2015 передбачено, що за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу, у тому числі 1 (однієї) одиниці вантажу, зазначеного у ТТН та видатковій накладній, експедитор відшкодовує замовнику або, за погодженням із замовникам, іншим особам, які несли ризики за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу під час настання такого випадку, згідно договірних відносин із замовником (далі по тексту "бенефіціари") збитки в повному обсязі, на підставі акту про пошкодження (недостачу) вантажу, що встановлює факт настання збитку та причини його виникнення. При цьому норми втрат вантажу при його транспортуванні, передбачені чинним законодавством України, експедитором не застосовуються і експедитор не має права посилатися на норми, як на підставу, яка звільняє його відповідальність. Нанесені збити розраховуються виходячи з вартості втраченого, зіпсованого, пошкодженого або відсутнього вантажу, зазначеного замовником (відправником вантажу) у товарно-супровідних документах. Розмір відшкодування за повністю втрачений (відсутній), пошкоджений або зіпсований вантаж не може перевищувати вартості вантажу, зазначеної у товарно-супровідних документах.

14.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) укладено договір №312.994062859.0047 страхування відповідальності експедитора.

Пунктом 1 якого передбачено, що предмет договору страхування - майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню вантажів.

Згідно до п. 3 договору страхування, страхуванням можуть забезпечуватись наступні ризики: а) відповідальність за майно - настання відповідальності страхувальника, за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки. b) відповідальність за запізнення доставки - настання відповідальності страхувальника за затримку в доставці майна. с) відповідальність по відшкодуванню витрат - настання відповідальності страхувальника по відшкодуванню оплати за перевезення (фрахту), митних зборів та пошлин, а також інших витрат, зв'язаних з доставкою, у випадку повної або часткової втрати майна. d) відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення". е) відповідальність у зв'язку з митними процедурами - настання відповідальності страхувальника за порушення митних процедур, установлених митними правилами у відношенні ввозу, вивозу-і транзиту вантажів. f) договірна відповідальність (відповідальність за помилки і недогляди персоналу) - настання відповідальності страхувальника за невиконання або неналежне виконання, договірних зобов'язань, включаючи: запізнення доставки майна; невиконання Інструкцій відправника; неправильне оформлення документів; неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання по правильній адресі).

З метою виконання своїх обов'язків за договором експедирування між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех Сервіс К" (перевізник) було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № ЛВЛ00007887 від 28.06.2016.

Відповідно до договору-заявки перевізник зобов'язувався в строки, в порядку та на умовах, передбачених договором-заявкою, здійснити перевезення вантажу замовника з адреси завантаження (м. Немирів, вул. Петровського, 14) до адреси розвантаження (м. Дрогобич).

Датою завантаження є 28.06.2016 - 8:00 год., датою розвантаження є 29.06.2016 - 8:00 год.

Перевезення здійснюється водієм - ОСОБА_8, на автомобілі Рено д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_2.

Як зазначено позивачем, в обумовлений договором-заявкою час і місце завантаження водій прибув на зазначеному вище автомобілі та здійснив завантаження вантажу, про що свідчать товарно-транспортні накладні № 3355 та № 3356 від 28.06.2016, після чого почав рух у заданому напрямку до місця розвантаження.

У місце розвантаження вантаж доставлений не був, оскільки на шляху прямування вантажем незаконно (шляхом вчинення шахрайських дій) заволоділи невстановлені особи, про що до Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області 29.06.2016 було подано заяву про вчинення злочину, за результатами розгляду якої було відкрито кримінальне провадження № 12016020010004989, відомості про яке внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань.

З метою відшкодування завданих збитків Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (замовник) надіслав позивачу претензію №09-27/0907 від 30.06.2016 у розмірі вартості втраченого вантажу, що вказана в товарно-супровідних документах, тобто 1 053 108,96 грн. Згодом замовник надіслав позивачу уточнюючу претензію № 09-27/1134 від 23.08.2016, в якій зменшив раніше пред'явлені експедитору претензійні вимоги до суми 532 884,23 грн. Таке зменшення відбулось в результаті отримання замовником страхового відшкодування вартості втраченого вантажу від ТДВ "Альянс Україна", з яким замовник уклав договір страхування вантажу.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" зазначено, що в даний час він здійснює відшкодування замовнику вказаної вище суми за узгодженим графіком відповідно до укладеної 26.08.2016 між позивачем та замовником додаткової угоди № 1 до договору експедирування.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення №698 від 29.08.2016 на суму 87759,08 грн., №1195 від 30.09.2016 на суму 76171,39 грн. та № 1226 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу відшкодування збитків зг. претензії №09-27/1134 від 23.08.2016.

14.07.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання збитку, в якій зазначено: дата події: 28 червня 2016, місце події: м. Вінниця, причина настання події: вскриття автомобіля та викрадення вантажу, обставини випадку та опис пошкоджень: при здійсненні перевезення за маршрутом м. Немирів - м. Дрогобич, був скритий автомобіль та вкрадено вантаж, а саме горілчані вироби.

Листом №5275-31 від 11.08.2016 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Оскільки відповідальність позивача була застрахована відповідно до укладеного з відповідачем договору, останній і звернувся до суду з позовом про стягнення 440 000,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) було укладено договір страхування відповідальності експедитора.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Як вже зазначалось, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" листом №5275-31 від 11.08.2016 відмовило Товариству з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" у здійсненні виплати страхового відшкодування вказавши про відсутність обставин кваліфікувати даний випадок як страховий.

Разом з тим, відповідно до умов укладеного між сторонами 14.05.2015 договору страхування відповідальності експедитора, страхуванням можуть забезпечуватись наступні ризики: а) відповідальність за майно - настання відповідальності страхувальника, за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки.) відповідальність за запізнення доставки - настання відповідальності страхувальника за затримку в доставці майна. с) відповідальність по відшкодуванню витрат - настання відповідальності страхувальника по відшкодуванню оплати за перевезення (фрахту), митних зборів та пошлин, а також інших витрат, зв'язаних з доставкою, у випадку повної або часткової втрати майна. d) відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку майном власності третіх осіб під час перевезення". е) відповідальність у зв'язку з митними процедурами - настання відповідальності страхувальника за порушення митних процедур, установлених митними правилами у відношенні ввозу, вивозу-і транзиту вантажів. f) договірна відповідальність (відповідальність за помилки і недогляди персоналу) - настання відповідальності страхувальника за невиконання або неналежне виконання, договірних зобов'язань, включаючи: запізнення доставки майна; невиконання Інструкцій відправника; неправильне оформлення документів; неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання по правильній адресі) (пункт 3 договору страхування).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у місце розвантаження вантаж доставлений не був, оскільки на шляху прямування вантажу незаконно (шляхом вчинення шахрайський дій) заволоділи невстановлені особи, про що до Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області 29.06.2016 було подано заяву про вчинення злочину, за результатами якої відкрито кримінальне провадження №12016020010004989 (відомості внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань).

Як вбачається з частини 3 договору страхування, укладеного між сторонами, відповідно до пункту 3 а) страхуванням забезпечується настання відповідальності страхувальника за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час доставки.

Розділом ІІ договору страхування визначено перелік обмежень страхування, до якого не віднесено такого обмеження як втрата вантажу внаслідок шахрайства.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач посилався на те, що страховик не відшкодовує збитки, які виникли в наслідок видачі майна неправомочному одержувачу, та у випадку невиконання страхувальником та/або субконтрактором обов'язків, передбачених договором страхування та/ або договором експедирування/перевезення.

Проте матеріалами кримінального провадження №12016020010004989, наявними в матеріалах цієї справи, підтверджується здійснення розслідування злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та вчинення конкретними особами дій, які були направлені на заволодіння вантажем шляхом оформлення документів на перевезення ТОВ "ТЕХ СЕРВІС К", вчинення дій, які в кінцевому результаті призвели до протиправного заволодіння вантажем.

В даному випадку відбулось незаконне заволодіння вантажем, оскільки водій ОСОБА_8 не здійснював жодних дій, спрямованих на видачу вантажу, а невстановлена особа, яка видала себе за роботодавця водія, заволоділа вантажем без його участі.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до розділів 7, 8 Умов страхування, що є додатком до договору страхування №312.994062859.0047 від 14.05.2015 позивач виконав усі покладені на нього обов'язки при настанні страхового випадку та надав відповідачу усі можливі підтвердження слідчих органів про порушення кримінальної справи.

При цьому, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування. Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 440 000,00 грн.

У відповідності до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/19380/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Сибіга