Ухвала

від 11.04.2017 по справі 913/764/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 квітня 2017 року                                                   Справа № 913/764/16

                                                                                Провадження №15/913/764/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м.Луганськ

до Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства, м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 528664 грн 18 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув;

від Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області – представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти №57 від 24.04.2015 в сумі 484445 грн 43 коп., пені в сумі 20207 грн 39 коп., 3% річних у сумі 4476 грн 46 коп., інфляційних втрат у сумі 14251 грн 86 коп.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.08.2016 (повне рішення складено 01.09.2016) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, інфляційні втрати в сумі 16187 грн 97 коп., 3% річних у сумі 4756 грн 45 коп., пеню в сумі 23211 грн 13 коп., судовий збір у сумі 662 грн 33 коп.; провадження у справі в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 484445 грн 43 коп. припинено; в решті позову відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 12.09.2016 і на його виконання виданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.10.2016 було відмовлено Управлінню Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області в роз'ясненні рішення суду від 30.08.2016 у справі №913/764/16.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.11.2016 було відмовлено у задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області про відстрочку виконання рішення господарського суду від 30.08.2016 у справі №913/764/16.

04.04.2017 Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою №02-07/393 від 30.03.2017 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.08.2016 до прийняття компетентними органами відповідних рішень.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2014 розгляд заяви призначений на 11.04.2017.

Позивач відзивом на заяву №31 від 05.04.2017 просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що ст.4 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено особливості державної реєстрації, зокрема, юридичних осіб, місцезнаходженням яких є територія проведення АТО, але дані норми не зобов'язують визначені юридичні особи перереєструватися на території, підконтрольній владі України; що постановою від 07.05.2015 №263 Кабінет Міністрів України визначив особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження і вказаною постановою не передбачено вимог щодо перереєстрації ТОВ “ЛЕО” на контрольованій території; що ТОВ “ЛЕО” не порушувало Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”; що жодним чинним законодавчим чи нормативно-правовим актом України не встановлено обов'язку юридичних осіб, місцем реєстрації яких є на даний час територія проведення антитерористичної операції, провести реєстраційні дії щодо їх зміни; що поточний рахунок позивача №26006304703374, на який згідно наказу слід здійснити стягнення, відкритий у ФЛОУ АТ “Ощадбанк”; з копії листа від 19.12.2015 №19-10/666-31224 вбачається, що Державна казначейська служба України надає роз'яснення щодо правомірності оплати за електроенергію з ТОВ “ЛЕО” з посиланням на зміни в ч.4 ст.23 Закону України “Про електроенергетику” та на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 та зобов'язує Головне управління Державної казначейської служби в Луганській області проводити розрахунки за спожиту електроенергію з постачальниками відповідно за умови перереєстрації ТОВ “ЛЕО” на територію, підконтрольну українській владі, тобто відповідно наказу організаційно-розпорядчого характеру щодо заборони розрахунків з ТОВ “ЛЕО” Державна казначейська служба України не приймала і вказаний лист має рекомендаційний характер; що лист СБУ, на який посилається УДКСУ, не є нормативним актом; що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №812/805/16 скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, якою визнано протиправною бездіяльність УДКСУ у м.Рубіжному щодо неперерахування грошових коштів на рахунок ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання”.

Відповідач у відзиві №465/01-03 від 10.04.2017 зазначив, що вважає заяву необґрунтованою, посилаючись на те, що жодного нормативно-правового акту, який би зобов'язував Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” перереєструватися на підконтрольну територію не існує; що в наказі вказаний рахунок, на який слід здійснити перерахування стягнутих сум, який відкритий в Ощадбанку міста Сєвєродонецька; що існує практика про визнання протиправною бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо неперерахування грошових коштів за спожиту електричну енергію.

Заявою №22 від 10.04.2017 відповідач просив розглядати заяву про відстрочення рішення без участі представника.

Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області у письмових поясненнях №02-70/438 від 10.04.2017, які надійшли на адресу електронної пошти суду, зазначило, що позицію щодо відсутності нормативно-правового акту, який регулює питання щодо сплати за реактивну електроенергію на користь ТОВ “ЛЕО”, а також обов'язковим дотриманням органом Казначейства нормативно-правових актів, листів, доручень викладено в постанові Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №812/805/16; що Державній казначейській службі України заборонено здійснення платежів на територію не підконтрольну українській владі та зупинено проведення платежів на користь ТОВ “ЛЕО”.

Сторони та Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заява Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.08.2016 у справі №913/764/16 обґрунтована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 №447 “Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію постачальником електричної енергії товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” врегульоване питання оплати за активну електроенергію, зокрема встановлено, що під час проведення розрахунків за спожиту електроенергію з ТОВ “ЛЕО” бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством небюджетний рахунок; що питання проведення нших платежів на користь ТОВ “ЛЕО” , а саме, розрахунків за реактивну електроенергію, інфляційних нарахувань, пені, 3% річних, судового збору вказаною постановою не врегульовано, про що зазначено в листі Державної казначейської служби України від 02.12.2016 №05-10/1985-20491; що наразі нормативно-правовий акт, який регулює питання щодо сплати за реактивну електроенергію, інфляційних нарахувань, річних, пені, судового збору на користь ТОВ “ЛЕО” відсутній, рахунок не відкритий, тому виконати рішення суду щодо стягнення на користь ТОВ “ЛЕО” сум, зазначених в наказі суду, Управління не має можливості; що позицію стосовно недопущення перерахування суб'єкту господарювання бюджетних коштів, які можуть використовуватися для фінансування тероризму, викладено у дорученні Прем'єр-Міністра України від 21.10.2015 №42924/1/1-15 та листі Служби безпеки України від 30.12.2015 №8/1/2-18620 з грифом “Для службового користування”; що на виконання п.2 постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014 №466 “Про призупинення здійснення фінансових операцій” Казначейством призупинено операції з приймання (виплати) переказу коштів з (на) території, які не контролюються українською владою, і така позиція викладена у постанові Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №812/805/16, яка набрала законної сили.

З приводу викладеного господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп.2 п.5 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Згідно з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з пп.7.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області повинно довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання рішення з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

Управлінням Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки судового рішення.

Суд зауважує, що відповідно до абзацу 2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 №-4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Беручи до уваги прямий припис ст.1291 Конституції України щодо обов'язковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку про те, що відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів на користь підприємств, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України. Інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у справі, наразі судом не встановлено.

Відносно посилань Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №812/805/16 суд зазначає наступне. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №812/805/16 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 №812/805/16 скасовано; визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області щодо неперерахування грошових коштів. З огляду на що вказані посилання судом відхиляються.

Відносно посилань заявника на постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 №447 “Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію постачальником електричної енергії товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” суд зазначає наступне.

У вказаній постанові Кабінет Міністрів України постановив установити, що під час проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” (далі — товариство) бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством в установленому порядку небюджетний рахунок в органі Державної казначейської служби на поточний рахунок із спеціальним режимом використання товариства, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого спрямування їх на поточний рахунок із спеціальним режимом використання державного підприємства “Енергоринок”; погашення бюджетної кредиторської заборгованості здійснюється в установленому законодавством порядку; передбачений цим пунктом механізм проведення розрахунків застосовується для розрахунків, що проводяться за рахунок бюджетних коштів, та розрахунків відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20. Таким чином вказана постанова регулює лише частину відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” та конкретизує порядок оплати спожитої електричної енергії. При цьому не виключається можливість оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, судового збору за рахунок бюджетних коштів.

З огляду на викладене доводи Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області в зазначеній частині також відхиляються судом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області №02-07/393 від 30.03.2017.

Господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення не позбавляє права на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що підтверджують ускладнення чи неможливість виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Лисичанську Луганської області №02-07/393 від 30.03.2017 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.08.2016 у справі №913/764/16 до прийняття компетентними органами відповідних рішень відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя                                                                                           С.В. Смола