Ухвала

від 11.04.2017 по справі 906/231/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" квітня 2017 р. Справа № 906/231/17.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Шніт А.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті"

до: Приватного підприємства "Клеопатра-2003"

про стягнення 223486,84 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 10.04.2017,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №27-1 від 27.03.2017,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Клеопатра-2003" про стягнення 223486,84 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/231/17 та призначено її розгляд на 11.04.2017.

23.03.2017 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" про забезпечення позову. Відповідно до вказаної заяви позивач просив вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресами: м.Житомир, вул.Перемоги, буд.50 та Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Троянів, вул.Войтицького, 11 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах позовних вимог. Заява мотивована тим, що ПП "Клеопатра-2003" за період договірних відносин з позивачем фактично вчиняла махінації з давальницькою сировиною, яка була передана на виконання умов договору, в даний час перебуває в скрутному фінансовому становищі, не бажає повертати борг, а тому у позивача є підстави вважати, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно, або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливими виконання рішення суду.

З урахуванням приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", суд, згідно ухвали від 28.03.2017, прийняв до розгляду вказану заяву та визнав за необхідне розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову здійснювати в призначеному судом засіданні 11.04.2017, з викликом в засідання усіх учасників процесу, для можливості надання ними пояснень та доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо вищевказаної заяви. При цьому, ухвалою суд зобов'язав позивача обґрунтувати документально причини звернення з заявою про забезпечення позову з поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову; відповідачу суд ухвалив надати письмові пояснення на заяву про забезпечення позову.

Представник позивача в засіданні суду підтримала заяву про забезпечення позову та просить її задовольнити. На вимогу ухвали від 28.03.2017 витребуваних судом доказів не подала.

Письмових пояснень щодо заяви про забезпечення позову представник відповідача не подав. У відзиві на позовну заяву (вх.№4936) письмово правову позицію щодо заяви позивача про забезпечення позову також не навів, заперечивши, водночас, проти задоволення позову по суті. Надаючи усні пояснення в засіданні суду представник відповідача проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову заперечив, вважає її безпідставною та просить суд відмовити у її задоволенні.

З приводу вжиття заходів до забезпечення позову суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України.

Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як зазначається в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до пп.1.1 (абз.2) п.1 Інформаційного листа ВГСУ від 12.12.2006 №01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При застосуванні заходів до забезпечення позову основним елементом є подання доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, заявляючи клопотання про вжиття таких заходів. При цьому слід враховувати, що для достатнього обґрунтування припущення щодо наявності реальної небезпеки зникнення або погіршення майна, що призведе до неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому, серед іншого, можуть бути подані докази вчинення відповідачем з цим майном певних дій як в процесі розгляду справи, так і до початку її розгляду.

В даному випадку, в заяві про забезпечення позову позивач вказує, що відповідач за період договірних відносин з позивачем фактично вчиняв махінації з давальницькою сировиною, яка була передана на виконання умов договору, в даний час перебуває в скрутному фінансовому становищі, не бажає повертати борг, а тому у позивача є підстави вважати, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно, або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливими виконання рішення суду.

Як вбачається зі змісту заяви, а також, поданих позивачем матеріалів, заява про вжиття заходів до забезпечення позову ґрунтується лише на особистому припущенні позивача щодо утруднення або унеможливлення виконання рішення господарського суду. При цьому, в т.ч. всупереч вимог ухвали суду, позивачем не подано жодних доказів в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства (ст.33 ГПК України), обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про об'єктивну відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовляє.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке знаходиться за адресами: м.Житомир, вул.Перемоги, буд.50 та Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Троянів, вул.Войтицького, 11, та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача, в межах позовних вимог.

Суддя ОСОБА_3

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)