Постанова

від 19.06.2017 по справі 906/231/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Справа №906/231/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Дужич С.П. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 34/17 від 21.04.2017 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.04.17 р. у справі №906/231/17

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті"

відповідач: Приватне підприємство "Клеопатра-2003"

про стягнення 223 486,84 грн.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.04.2017 року у справі №906/231/17 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті" 220 000 грн. боргу, 3300 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів повернення на вимогу позивача сплачених ним за договором коштів в розмірі 220000,00грн, а також, доказів виконання робіт за договором на вказану суму

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Клеопатра-2003" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в наслідок невиконання позивачем - замовником своїх зобов'язань перед відповідачем - підрядником за договором, останньому завдано збитки в розмірі 185 200,09 грн., які відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України підлягають відшкодуванню, в тому числі за рахунок авансового платежу винної сторони.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.04.17 р. у справі №906/231/17.

08.06.2017 року, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

12.06.2017 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку із участю його представника в судовому засіданні у Житомирському окружному адміністративному суді, до клопотання апелянтом додано судову повістку про виклик до суду у справі №806/1157/17 на 10:30 год. 12.06.2017 року.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню частково.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" у справі №906/231/17 до "19" червня 2017 року.

16.06.2017 року від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

В судове засідання 19.06.2017 року з'явився представник позивача.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду в судовому засіданні 19.06.2017 року, заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2016 року між ОСОБА_2 підприємством "Клеопатра-2003" (виконавець - відповідач) і ТОВ "Трініті" (замовник - замовник) уклали договір №13/09/16 (а.с.15-18), згідно з п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини замовника готову продукцію (виконати роботу) згідно ТУ-14.1-134-00034022:2016 та зразку-еталону, наряд-замовлень (із зазначенням норми витрат матеріалів на продукцію) та специфікацій на замовлення (із зазначенням вартості послуг на одиницю виробу), в терміни, узгоджені в цих специфікаціях та наряд-замовленнях.

Згідно з п.1.2., 1.3. договору, виконавець зобов'язується здати результат роботи замовнику, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вартість робіт виконавцю. Роботу виконавець виконує на власному устаткуванні із матеріалів замовника, які замовник передає виконавцю за накладними.

Відповідно до п.1.4. договору, термін виконання робіт 07.10.2016 замовник має право забирати результат роботи у виконавця по мірі його готовності партіями.

Робота вважається виконаною після підписання акта приймання-здачі робіт замовником або його уповноваженим представником (п.1.5. договору).

У відповідності до п.3.2. договору, сума договору складає 900000,00грн (в т.ч. ПДВ 20%).

Згідно з п.3.3. договору, на підставі рахунків виконавця замовник сплачує виконавцю вартість фактично наданих послуг (наданих робіт) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в розмірі 100% до моменту вивезення готової продукції (партії, частини партії) з території виконавця.

В пункті 8.1. договору визначено, що всі фінансові та майнові питання вирішуються сторонами шляхом переговорів і оформлюються у вигляді додатків (актів, протоколів та специфікацій, калькуляцій) до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.8.3., 8.4. договору, термін дії договору - до 31 грудня 2016 з моменту підписання; закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли та не були виконані під час дії договору.

До договору сторонами також підписано додаток №1 "Специфікація №1" (а.с.19), за змістом якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини замовника наступну продукцію "Куртка вітровологозахисна зимова, вид 1, відповідно ТУ 14.1-134-00034022:2016 та зразку еталону", вартість робіт з ПДВ 360,00 грн., кількість одиниць 2500, загальна сума 900000,00грн; термін виготовлення 07.10.2016.

На виконання умов договору позивач передав на адресу відповідача давальницьку сировину на загальну суму 4045268 грн. (а.с.25-54).

В подальшому позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 230 000,00 грн, згідно з платіжним дорученням №6693 від 10.10.2016 на суму 100 000,00грн з призначенням платежу "за пошиття куртки згідно договору №13/09/16 від 13.09.2016, в т.ч. ПДВ 20% 16666,67грн" (а.с.20-22) та згідно з платіжним дорученням №6713 від 12.10.2016 на суму 130000,00 грн. з призначенням платежу "за пошиття куртки згідно договору №13/09/16 від 13.09.2016 в т.ч.ПДВ20%21666,67грн" (а.с.23-24).

Однак, відповідач в порушення умов договору про виконання робіт не виготовив готову продукцію та не передав жодної партії продукції, як в терміни виконання робіт, так і після закінчення дії договору (31.12.2016).

26.12.2016 відповідач повернув на розрахунковий рахунок позивача лише 10 000,00грн зі сплаченого авансового платежу як "повернення кредиторської заборгованості за послуги пошиву" (копія банківської виписки, а.с.130).

За наведених обставин, ТОВ "Трініті" звернулось до ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" з вимогою (а.с.55-56), про відмову від договору №13/09/16 від 13.09.2016 з 06 лютого 2017 року та вимагав повернути на розрахунковий рахунок ТОВ "Трініті" грошові кошти, що були перераховані на виконання договору між сторонами.

У вимозі позивач послався на ч.2, ч.4 ст.849 ЦК України, за якими якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливими, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Вказана вимога отримана відповідачем 14.02.2017 (а.с.57, 58).

Оскільки перераховані позивачем грошові кошти в сумі 220 000,00грн., відповідачем не були повернуті, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" 220 000 грн. боргу, 2 420 грн. інфляційних втрат, 1 066,84 грн. - 3% річних та 3353 грн. - судових витрат по сплаті судового збору.

Позов господарським судом Житомирської області було задоволено частково, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що повернення виконавцем суми сплаченого за договором підряду авансу у зв'язку з невиконанням робіт на сплачену суму та відмовою замовника від продовження дії невиконаних зобов'язань за договором, не є грошовим зобов'язанням у розумінні положень чинного законодавства, а отже, безпідставним є і застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних, а тому стягненню з ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" на користь позивача підлягає 220 000грн. боргу.

А тому, в решті позовних вимог щодо стягнення 2420,00грн інфляційних втрат та 1066,84грн 3% річних - відмовлено.

З такими висновками господарського суду Житомирської області погоджується колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.4 ст.849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

А тому, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне за собою припинення зобов'язань його сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Трініті" у вимозі до ПП "Клеопатра-2003", пославшись на приписи ст.849 ЦК України повідомило про відмову від договору та вимагало повернення сплачених за договором коштів.

Така вимога була надіслана позивачем вже після дати 31 грудня 2016, визначеної сторонами у п.8.3. договору датою закінчення терміну дії договору. Разом з тим, із змісту п.8.4. договору вбачається, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли та не були виконані під час дії договору, а тому позивач фактично відмовився від продовження дії тих зобов'язань за договором, що залишились невиконаними сторонами та виникли на підставі договору.

Оскільки реалізація встановленого ч.4 ст.849 ЦК України права позивача на односторонню відмову від договору є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання сторін за договором №13/09/16 є припиненими.

Окрім того, з укладеного договору №13/09/16 вбачається що сторонами не було обумовлено попередньої оплати виконання робіт, авансових платежів за партії готової продукції тощо.

Враховуючи, що кошти сплачені позивачем, згідно призначення платежу, за договором №13/09/16 та під час дії останнього, а доказів виконання передбачених договором робіт на час перерахування коштів в сумі 230 000,00 грн. на вказану суму відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перераховані позивачем кошти за своєю правовою природою є саме авансом відповідно до частини другої статті 570 ЦК України,

Згідно положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

За відсутності доказів повернення відповідачем на вимогу позивача сплачених за договором коштів в розмірі 220000,00грн, а також, доказів виконання робіт за договором на вказану суму, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого у даній справі позову про стягнення на користь позивача з відповідача 220000,00 грн.

Посилання апелянта на невідшкодування замовником збитків підрядника, які він зазнав невиконанням замовником умов договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлення обставин порушення будь-якою із сторін договору його умов може здійснюватися для визначення наявності чи відсутності підстав для стягнення збитків за порушення зобов'язання, а тому такі обставини не входять до предмету доказування у спорі про повернення авансу, вимоги якого, обґрунтовані, зокрема, приписами ч.4 ст.849 ЦК України, Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення цього позову не позбавляє підрядника права на звернення до суду із вимогами, про стягнення збитків, завданих розірванням договору №13/09/16.

Посилання апелянта на правову позицію ВГСУ з розгляду подібних спорів у справах №904/10510/15 від 29.01.2014 року, №53/532 від 23.12.2013 року, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки у зазначених справах предметом розгляду були договори будівельного підряду і роботи за цими договорами виконувались та були підписані акти виконаних робіт, тоді як в даній справі докази виконання робіт за договором №13/09/16 на суму в розмірі 220000,00грн. відсутні, акти виконаних робіт не сторонами не підписувалися, а перераховані позивачем грошові кошти відповідачем не були повернуті.

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

А тому, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішеннягосподарського суду Житомирської області від 26.04.17 р. у справі №906/231/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підприємства "Клеопатра-2003" - залишити без задоволення.

2. Справу №906/231/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Павлюк І. Ю.