Постанова

від 22.03.2017 по справі 808/2565/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року , о 15:15 годині,Справа № 808/2565/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001058291400 від 19.08.2016,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що на підставі хибних висновків акту перевірки №62/08-29-14-00-05/03345018 від 03.08.2016 про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001058291400 від 19.08.2016, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 174379,5 гривень, у тому числі за основним платежем - 116253 гривень, штрафними санкціями - 58126 гривень.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки, оскільки він в силу приписів пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78ПК надав всі необхідні документи на запит відповідача. Безпідставність призначення й проведення перевірки робить таку перевірку незаконною та такою, що не породжує правових наслідків. По-друге, до перевірки ним були надані всі належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про виконання договірних правовідносин між ним та його контрагентами, а оскільки фактичного звіряння операцій, здійснених КП Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (надалі - КП ЕЛУАШ ) й контрагентами його постачальників, а також між його постачальниками та їхніми постачальниками, не відбувалося, то контролюючий орган не має підстав вважати такі операції нереальними, фіктивними, тощо на підставі висновків актів про неможливість проведення зустрічних звірок. Крім того, обставини, висвітлені в наведеному в акті перевірки акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ФЛИП №2685/26-55-22-01/39058613 від 02.09.2014, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі, за результатами розгляду якої встановлено неможливість обґрунтування податковим органом свого рішення посиланнями на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки. Обставини щодо поставки ТОВ Елітспорт (постачальник контрагента позивача - ТОВ ОСОБА_1 Відіс ) бензину своїм контрагентам також були предметом розгляду в судовій справі, за результатом якої рішення прийнято на користь платника податків. По-третє, щодо недоліків у товарно-транспортних накладних позивач зазначає, що поставка товару від ТОВ ОСОБА_1 Відіс здійснювалася самим постачальником власним або найманим транспортом, тому КП ЕЛУАШ взагалі не зобов'язаний мати в наявності ТТН. Позивач не має відношення до процесу заповнення ТТН, тому не може відповідати за їх зміст. Обов'язок заповнення ТТН покладається на перевізника, яким не є позивач. По-четверте, вважає безпідставним посилання в акті перевірки на наявність кримінального провадження, оскільки, як зазначено в акті перевірки, сутність цього кримінального провадження полягає в тому, що невстановлені особи шляхом використання реквізитів низки підприємств, в тому числі й ТОВ ФЛИП , нібито незаконно сформували й відобразили податковий кредит в деклараціях з ПДВ за серпень-жовтень 2014 року, проте він не мав взаємовідносин безпосередньо з ТОВ ФЛИП ; але мав взаємовідносини з ТОВ Автолев , у якого нібито були взаємовідносини з ТОВ ФЛИП в червні - липні 2014 року. По-п'яте, у нього наявні усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, що дає підстави для відображення сум податкового кредиту по операціям з його контрагентами.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.01.2017, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001058291400 від 19.08.2016. В судовому засіданні представник позивача підтримує позов й просить його задовольнити з огляду на викладені в позові підстави.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, що обґрунтовані висновками акту перевірки позивача №62/08-29-14-00-05/03345018 від 03.08.2016. Крім того зазначає, що позивач у даній справі не оскаржує наказ про призначення перевірки, а допустивши посадових осіб податкового органу до перевірки й не висунувши відповідних заперечень щодо процедури проведення перевірки, він фактично погодився з її проведенням. Представник відповідача просить відмовити у позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП ЕЛУАШ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Автолев (ЄДРПОУ 38415450), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за червень, липень 2014 року, квітень 2015 року, ТОВ ФЕМ-Запоріжжя (ЄДРПОУ 35979484) за липень 2014 року, ТОВ ОСОБА_1 Запчасть (ЄДРПОУ 37786526) за серпень, грудень 2014 року, ТОВ Велес Опт (ЄДРПОУ 31473888) за березень 2015 року, ТОВ ОСОБА_1 Відіс (ЄДРПОУ 37300677) за березень - травень 2015 року, результати якої викладно в акті перевірки №62/08-29-14-00-05/03345018 від 03.08.2016 (т.1 а.с.10-40). За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у періоді, що перевірявся, у розмірі 116253 гривень, у тому числі за червень 2014 року - 1702 гривень, липень 2014 року - 5283 гривень, березень 2015 року - 46019 гривень, квітень 2015 року - 47191 гривень, травень 2015 року - 16058 гривень.

КП ЕЛУАШ подано заперечення на акт позапланової документальної виїзної перевірки (№1029 від 12.08.2016), на які Запорізькою ОДПІ надано відповідь №4832/10/08-29-14-00-21 від 17.08.2016.

На підставі акту №62/08-29-14-00-05/03345018 від 03.08.2016 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0001058291400 від 19.08.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 174379,5 гривень (в тому числі основний платіж - 116253 гривень, штрафні санкції - 58126,50 гривень - т.1 а.с. 41).

Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту й визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ Автолев і ТОВ ОСОБА_1 Відіс . Даний висновок обґрунтовано тим, що контрагентом ТОВ Автолев є ТОВ ФЛИП , яке відсутнє за податковою адресою, не має відповідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), маніпулює податковою звітністю. Також у ТОВ ФЛИП відсутні первинні документи для підтвердження товарності й реальності здійснення господарських операцій за липень 2014 року, обсяги проведених операцій придбання й подальшої поставки таких товарів (послуг) покупцям за липень 2014 року неможливо підтвердити. Крім того, акт перевірки містить посилання на кримінальне провадження №32014050000000067 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 362 КК України. Так, в акті зазначено, що в ході вказаного кримінального провадження встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, перебуваючи на території Донецької області, протягом 2014 року шляхом використання реквізитів низки підприємств за попередньою змовою групою осіб відобразили податкове зобов'язання, за рахунок чого неправомірно сформовано податковий кредит іншим підприємствам, в тому числі й ТОВ ФЛИП (ЄДРПОУ 39058613). Також встановлено, що низка підприємств, в тому числі й ТОВ ФЛИП , сформували й відобразили податковий кредит в деклараціях з ПДВ за серпень-жовтень 2014 року від підприємств Донецької області, зареєстрованих в Красноармійській ОДПІ, якими вказані взаємовідносини не декларувалися й не здійснювалися.

Щодо ТОВ ОСОБА_1 Відіс в акті перевірки зазначено, що постачальником останнього в березні 2015 року виступало ТОВ Елітспорт (ЄДРПОУ 34910018), яке, в свою чергу, придбавало товар у ТОВ ОСОБА_2 ЛІМІТЕД й ТОВ ФГ АРУНАЛ . За результатом опрацювання зібраної податкової інформації податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ Елітспорт та контрагентами не підтверджуються у зв'язку з невстановленням місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення відповідного виду господарської діяльності. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про відсутність фактичної поставки товарів від контрагентів-постачальників позивача, а саме: ТОВ Автолев й ТОВ ОСОБА_1 Відіс .

Проте суд не може погодитися із таким хибним висновком відповідача та вважає за необхідне зазначити таке: під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем і ТОВ Автолев укладено договір купівлі-продажу №2802/13 від 28.02.2013, за умовами якого продавець (ТОВ Автолев ) зобов'язується продати, а покупець (КП ЕЛУАШ ) прийняти та оплатити на умовах цього договору вузли та деталі для автомобілів, масла (автомобільні, технічні), краску автомобільну, розчинник, шини автомобільні, акумулятори, іменовані в подальшому товар, за наданими заявками покупця в асортименті, кількості й по цінам, зазначеним в виставлених за договором рахунках продавця (т. 3 а.с. 96-97).

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано податкові накладні (т.1 а.с.94-107), видаткові накладні (т.3 а.с. 105, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224). На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар до матеріалів справи надано платіжні доручення (т.1 а.с.214-221). Додатково до матеріалів справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано прибуткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 2071, на підтвердження оприбуткування придбаного товару на складі надано матеріальні звіти, накладні на внутрішнє переміщення.

Також судом встановлено, що між позивачем і ТОВ ОСОБА_1 Відіс укладено договір поставки №24/2014 від 24.03.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ ОСОБА_1 Відіс ) зобов'язується передати, а покупець (КП ЕЛУАШ ) прийняти й оплатити нафтопродукти: бензин А-80, А-92, А-95, дизельне паливо (надалі - товар), відповідно до накладних, на умовах, передбачених даним договором (т.3 а.с. 1-2). На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано податкові накладні (т.3 а.с.44-56), видаткові накладні (т.3 а.с.7,10,14,18,23, 26, 30, 33, 37, 40). На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар до матеріалів справи надано платіжні доручення (т.3 а.с.56-62).

Додатково до матеріалів справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано паспорти та сертифікати відповідності на бензин А-92. На підтвердження факту поставки товару до матеріалів справи надано договір надання послуг перевезення вантажів №5 від 03.01.2013, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ ОСОБА_1 Відіс , з додатковою угодою №1 від 31.12.2015, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, рахунки на оплату послуг з перевезення вантажів, та ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти). На підтвердження оприбуткування придбаного товару на складі надано матеріальні звіти й прибуткові накладні, на підтвердження використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності - відомості видачі палива водіям.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного.

Щодо процедури проведення перевірки позивача суд зазначає, що, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в п. 78.1 ст. 78 ПК. Так, за приписами пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Системним аналізом вищенаведених приписів ПК встановлено, що документальна позапланова перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з обставин, визначених п. 78.1 ст. 78 ПК. При цьому, за приписами пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК така перевірка може проводитися виключно у разі якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Зазначена норма ПК не підлягає розширеному тлумаченню, так як містить чіткі приписи щодо умови, за якої позапланова перевірка може бути проведена на підставі цього підпункту вищенаведеної статті ПК.

Так, судом встановлено, що листом №44/10/08-29-14-0006 від 10.02.2016 Запорізька ОДПІ звернулася до КП ЕЛУАШ із запитом Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) . Листом №180 від 19.02.2016 КП ЕЛУАШ надано до Запорізької ОДПІ інформацію та її документальне підтвердження щодо питань, висвітлених в запиті контролюючого органу (т.3 а.с.226). Згідно з описом наданих до Запорізької ОДПІ документів на запит №44/10/08-29-14-0006 від 10.02.2016, до відповіді на запит додавалися документи на 382 аркушах. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем було виконано в повному обсязі приписи пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК щодо надання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової документальної перевірки позивача на підставі вищенаведеної норми ПК.

Отже, при проведенні перевірки позивача відповідачем було порушено імперативні приписи пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК, які передбачають можливість проведення перевірки виключно у разі ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу. Таким чином, судом встановлено недотримання відповідачем вимог ПК при проведенні перевірки, тому суд вважає, що таку перевірку проведено незаконно, тобто не на підставі чинного законодавства України, а отже вона є незаконною та такою, що не може породжувати жодних правових наслідків.

При цьому суд не приймає до уваги покликання відповідача на те, що у даній справі позивач не оскаржує наказ про призначення перевірки й зазначає наступне.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Зміст наказу на проведення перевірки полягає у організації та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки. Суд зазначає, що винесення наказу про проведення перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. Отже, виключно результат реалізації повноважень податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то дії по проведенню перевірки, наказ про проведення перевірки) може бути об'єктом судового оскарження.

В матеріалах справи наявні докази того, що наказ про проведення перевірки фактично реалізовано - за результатами проведеної перевірки складено акт перевірки й прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як правового наслідку проведеної перевірки.

Також суд не приймає до уваги покликання відповідача на те, що позивач, допустивши посадових осіб податкового органу до перевірки та не висунувши відповідних заперечень щодо процедури проведення перевірки, фактично погодився з проведенням перевірки, оскільки право висунути зауваження до процедури проведення перевірки на будь-якому етапі оскарження податкового повідомлення-рішення (як адміністративному, так і судовому) належить виключно позивачеві, й не може бути обмежено часовими рамками, а факт допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не свідчить про автоматичну правомірність її проведення й наявність відповідних, законних підстав для її проведення.

Щодо змісту виявлених порушень законодавства суд зазначає, що, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону й п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність й Положенню. Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагентів. За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані ТМЦ відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів з ТОВ Автолев й ТОВ ОСОБА_1 Відіс безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. При цьому суд зауважує, що єдиною підставою для віднесення сум сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Що стосується зауважень до товарно-транспортних накладних, а саме в ТТН, виписаних ТОВ Елітспорт в адресу ТОВ ОСОБА_1 Відіс , ТОВ ОСОБА_1 Відіс в адресу КП ЕЛУАШ , не вказано точного пункту навантаження (вказано м. Запоріжжя), що унеможливлює встановлення звідки саме транспортувалося паливо та не заповнено такі пункти як густина нафтопродукту, температура нафтопродукту (нафти), маса нафтопродукту (нафти), суд зазначає таке. ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 й зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.п. 11.4-11.6 глави 11 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, за змістом вказаних норм, ТТН складає вантажовідправник й після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. За таких обставин суд зазначає, що оскільки КП ЕЛУАШ не є ані вантажовідправником, ані перевізником, воно не складає ТТН, тому позбавлене можливості впливати на її заповнення третіми особами. А тому й не може нести відповідальність за деякі її дефекти.

Стосовно посилань представника відповідача на зібрану податкову інформацію щодо ТОВ Елітспорт і ТОВ ФЛИП , які, в свою чергу, не є прямими контрагентами КП ЕЛУАШ , суд зазначає наступне: в силу закону збирання та оброблення податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Така податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно й безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації про порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме до цієї особи. Отже, податкові органи не можуть нараховувати ПДВ й накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування й накладення штрафних санкцій.

До суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб прямих контрагентів позивача - ТОВ Автолев та ТОВ ОСОБА_1 Відіс та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, ОДПІ не надано доказів неможливості здійснення реальних операцій між позивачем та його прямими контрагентами - ТОВ Автолев та ТОВ ОСОБА_1 Відіс .

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08 та від 01.06.2010 у справі № 21-573во10.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З цих самих підстав суд не приймає до уваги покликання відповідача на наявність кримінального провадження №32014050000000067 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 362 КК України. Крім того, зазначене провадження стосується кримінального правопорушення, вчиненого невстановленими особами, за яким не складалося повідомлення про підозру, та безпосередньо не стосується ані прямих контрагентів позивача, ані його самого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, рівно як і при проведенні перевірки позивача, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений ПК України, й необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч цим вимогам відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ Автолев і ТОВ ОСОБА_1 Відіс , а податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності третіх осіб, а не позивача, що є помилковим, бо позивач не несе відповідальності за дії контрагентів, к тому числі як прямих, так і не прямих.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю. Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 2615,7 гривень (платіжне доручення №1022 від 26.08.2016 (т.1 а.с.3).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області форми Р №0001058291400 від 19.08.2016 про збільшення комунальному підприємству Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на 116253 (сто шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят три) гривні та 58126 (п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять шість) гривень 50 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь КП Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 2615 (двох тисяч шестисот п'ятнадцяти) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш