Ухвала

від 06.04.2017 по справі 825/2413/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2413/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Слов'янський міст" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ виробничо-комерційна фірма "Слов'янський міст" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 № 0005281203 щодо нарахування податкового зобов'язання (орендної плати за землю) на суму 17170,65 грн., з яких: 13736,52 грн. основного платежу та 3434,13 грн. штрафних санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ виробничо-комерційна фірма "Слов'янській міст" зареєстровано 04.11.1993, перебуває на податковому обліку в Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.

28.08.2007 між ТОВ виробничо-комерційна фірма "Слов'янський міст" та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 7410100000:01:037:0335), площею 0,3567 га, розташованої за адресою: м. Чернігові, вул. Щорса, 60-в, 62-а, корпус 1, відомості про що внесені до Державного земельного кадастру, (номер витягу НВ-7404239272017), який міститься в матеріалах справи.

Пунктом 1 додаткової угоди від 09.01.2009 до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2007 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

18.02.2016 позивачем подано до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата земельні ділянки державної і комунальної власності), в якій орендну плату за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:037:0335 визначено у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі (а.с.94-95).

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , п. 41.1 ст. 41 та п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі-ПК України ) посадовою особою Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з орендної плати за землю ТОВ виробничо-комерційна фірма "Слов'янській міст", за результатами якої складено акт від 20.07.2016 № 197/12-03-24.

В ході перевірки встановлено, що при заповненні звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9019779164 від 18.02.2016 платником допущено помилки, а саме: за даними Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради між ТОВ виробничо-комерційна фірма "Слов'янський міст" та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 1664 від 28.09.2012, площею 3567 кв. м., нормативна грошова оцінка 1м-2 земельної ділянки станом на 01.01.2016 становить 924,24 грн. (з урахування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік 1,433) за адресою Щорса,60-в, 62-а. Розмір орендної плати згідно договору встановлено 4 відсотки від нормативної грошової оцінки землі. До Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік з визначенням податкових зобов'язань по орендній платі за вказану земельну ділянку на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки 1м-2 земельної ділянки, в той час як орендна плата за землю згідно даних Управління земельних ресурсів становить 4 відсотки від нормативної грошової оцінки. З урахуванням зазначених фактів, в акті перевірки зроблений висновок про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за періодами січень-травень 2016 року на 13736,52 грн., чим порушено вимоги п. 288.1 ст. 288 ПК України , а саме підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки .

21.07.2016 на підставі вказаного акту перевірки позивачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0005281203, яким нараховано податкове зобов'язання (орендної плати за землю) на суму 17170,65 грн., з яких: 13736,52 грн. основного платежу та 3434,13 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 18.12.2012 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ТОВ виробничо-комерційна фірма "Слов'янській міст" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1664 (кадастровий номер 7410100000:01:037:0335), площею 0,3567 га, розташованої за адресою: м. Чернігові, вул. Щорса, 60-в, 62-а, корпус 1 для обслуговування приміщень прохідної та частину цеху сушки, строком до 31.08.2019 року. Пунктом 7 договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 73678,53 грн. на рік. Проте державна реєстрація вказаного договору в установленому порядку не здійснена, тому Товариство проводило нарахування та сплату орендної плати за землю, керуючись договором оренди землі від 28.08.2007, в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що податковий орган протиправно прийняв спірне рішення від 21.07.2016 №0005281203.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Так, у відповідності до положень частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Аналогічні положення містяться і у Законі України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі .

Згідно з пунктом 269.1 . статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 . пункту 14.1 . статті 14 цього Кодексу , це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 . п. 14.1 . ст. 14 Податкового кодексу України ).

Справляння ж плати за землю, у тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України .

Так, пунктом 288.1 . статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України закріплено, що податковий період, порядок обчислень орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 287.1 . статті 287 зазначеного Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Так, однією з умов договору оренди земельної ділянки від 18.12.2012 передбачено, що він набирає чинності з моменту його державної реєстрації, це стосується усіх пунктів договору в тому числі і рядок Орендна плата.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В даному випадку право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:037:0335 зареєстровано на підставі договору від 28.08.2007, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру (номер витягу НВ -7404239272017). Докази державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 18.12.2012 у встановленому Законом порядку, відсутні.

Пунктом 1 додаткової угоди від 09.01.2009 до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2007 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

18.02.2016 Товариством подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі як передбачено умовами вказаних договорів та не суперечить положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач як на підставу правомірності нарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю посилається на дані, викладені у листі Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 19.07.2016 № 4317, тоді як Закон України "Про Державний земельний кадастр" не передбачає отримання відомостей Державного земельного кадастру у формі листа.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.