Постанова

від 19.02.2019 по справі 825/2413/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №825/2413/16

адміністративне провадження №К/9901/35556/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у складі судді Соломко І.І.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.

у справі №825/2413/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Слов'янський міст

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Слов'янський міст (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № 0005281203 щодо нарахування податкового зобов'язання (орендної плати за землю) на суму 17170,65 грн, з яких 13736,52 грн основного платежу та 3434,13 грн штрафних санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 21 липня 2016 року № 0005281203.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем в декларації з плати за землю зазначена орендна плата за земельну ділянку у розмірі, визначеному чинним договором оренди земельної ділянки.

У квітні 2017 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, зокрема, пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, податковий орган просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 825/2413/16 з Чернігівського окружного адміністративного суду.

23 травня 2017 року справа № 825/2413/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

07 березня 2018 року справа № 825/2413/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/35556/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від позивача до Суду на касаційну скаргу податкового органу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач зареєстрований 04 листопада 1993 року та перебуває на податковому обліку в Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області.

28 серпня 2007 року між Товариством та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 7410100000:01:037:0335), площею 0,3567 га, розташованої за адресою вул. Щорса, 60-в, 62-а, корпус, м. Чернігів, відомості про що внесені до Державного земельного кадастру (номер витягу НВ-7404239272017).

Пунктом 1 додаткової угоди від 09 січня 2009 року до договору оренди земельної ділянки від 28 серпня 2007 року встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотки нормативної грошової оцінки землі.

18 лютого 2016 року позивачем подано до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата земельні ділянки державної і комунальної власності), в якій орендну плату за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:037:0335 визначено у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

На підставі пунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41 та підпунктів 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку податкової декларації з орендної плати за землю Товариства, за результатами якої складено акт від 20 липня 2016 року № 197/12-03-24.

В ході перевірки встановлено, що при заповненні звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9019779164 від 18 лютого 2016 року платником допущено помилки, а саме: за даними Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради між позивачем та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2012 року, № 1664 площею 3567 кв. м., нормативна грошова оцінка 1м-2 земельної ділянки станом на 01 січня 2016 року становить 924,24 грн (з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік 1,433) за адресою Щорса, 60-в, 62-а. Розмір орендної плати згідно з договором встановлено 4 відсотки від нормативної грошової оцінки землі. До Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік з визначенням податкових зобов'язань по орендній платі за вказану земельну ділянку на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки 1м-2 земельної ділянки, в той час як орендна плата за землю згідно даних Управління земельних ресурсів становить 4 відсотки від нормативної грошової оцінки. З урахуванням зазначених фактів, в акті перевірки зроблений висновок про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за періодами січень-травень 2016 року на 13736,52 грн, чим порушено вимоги пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, а саме підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

21 липня 2016 року на підставі вказаного акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005281203, яким нараховано податкове зобов'язання (орендної плати за землю) на суму 17170,65 грн, з яких 13736,52 грн основного платежу та 3434,13 грн штрафних санкцій.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Разом з тим, відповідач як на підставу правомірності нарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю посилається на дані, викладені у листі Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 19 липня 2016 року № 4317, тоді як Закон України "Про Державний земельний кадастр" не передбачає отримання відомостей Державного земельного кадастру у формі листа.

В даному випадку право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:037:0335 зареєстровано на підставі договору від 28 серпня 2007 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру (номер витягу НВ -7404239272017). Тоді як докази державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 18 грудня 2012 року у встановленому Законом порядку відсутні.

Пунктом 1 додаткової угоди від 09 січня 2009 року до договору оренди земельної ділянки від 28 серпня 2007 року встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

На неодноразові звернення до управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, які містяться в матеріалах справи, про надання інформації щодо проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2012 року, позивач відповіді не отримав.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки 18 лютого 2016 року Товариством подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі як передбачено умовами договорів оренди земельної ділянки та не суперечить положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі №825/2413/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер