Постанова

від 22.05.2007 по справі 16/403

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/403

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.05.2007                                                                                           № 16/403

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від прокуратури – Суходольський С. М.,

від позивача – Кузьменко Ю. М.,

від відповідача – не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київський природоохоронний прокурор

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2007

 у справі № 16/403  

 за позовом                               Київський природоохоронний прокурор

 до                                                   ЗАТ "Гоголь Інтер Транс"

 про                                                  звільнення незаконно (самовільно) зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2007р. у справі № 16/403 в позові відмовлено повністю.

Київський природоохоронний прокурор, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи; згідно із ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі та одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється; відповідач, використовуючи земельну ділянку, що є предметом даного спору, не отримав документа, який підтверджував би право власності або оренди цієї ділянки; чинним законодавством не передбачено такого поняття як суб'єктивна та об'єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки та не встановлено такої обов'язкової ознаки як вина у формі прямого наміру.

В письмових поясненнях по справі Київський природоохоронний прокурор просив суд зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан, а саме: звільнивши від автотранспортного підприємства, техніки, вантажного автотранспорту та інших об'єктів, зазначивши при цьому, що відповідно до акту Головного управління земельних ресурсів від 18.05.2007р. № 306/09 загальна площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки становить 3 992 кв. м.

Відповідач відзиву на апеляційне подання не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в березні 2005 року Головним управлінням земельних ресурсів проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства ЗАТ “Гоголь Інтер Транс”. В ході  перевірки було встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 70, орієнтовною площею 5 269 кв. м, використовується під розміщення вагонів-холодильників та вантажного транспорту; документи, що підтверджують право власності або право користування, відсутні; земельна ділянка використовується з порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. За результатами перевірки Головним управлінням земельних ресурсів було складено акт від 30.03.2005р.

25.05.2005р. Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Закритого акціонерного товариства “Гоголь Інтер Транс” про звільнення незаконно (самовільно) зайнятої земельної ділянки, загальною площею 5 269 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 70, - та зобов'язання відповідача привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель та споруд. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на ст. ст. 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України, зазначивши при цьому, що в березні 2005 року проводилась перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства; в ході вказаної перевірки був встановлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, площею 5 269 кв. м, яка знаходиться в м. Києві на пр. Повітрофлотському, 70; за результатами перевірки складено акт від 30.03.2005р.; на підставі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених під час незаконного користування ними.

В письмових поясненнях у справі позивач підтримав вимоги Київського природоохоронного прокурора, зазначивши, що 08.02.2005р. відповідач звертався до Київської міської ради з приводу надання дозволу на оформлення спірної земельної ділянки, однак проект відведення вказаної ділянки не розроблявся та не погоджувався з державними органами, як того вимагає ст. 123 Земельного кодексу України; чинним земельним законодавством забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення  її меж в натурі та одержання документа, що посвідчує право на неї.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що рішенням Залізничної районної ради народних депутатів від 04.12.1996р. земельну ділянку, площею 4 478 кв. м, що знаходиться на Повітрофлотському проспекті, 70, - було надано в оренду відповідачу строком до 31.12.1997р., про що укладався відповідний договір оренди;  строк дії вказаного договору був продовжений; 08.02.2003р. відповідач звернувся до Київської міської ради з проханням надати дозвіл на оформлення земельної ділянки для обслуговування та експлуатації автогосподарства; 22.05.2005р. Головне управління земельних ресурсів повідомило відповідача, що питання стосовно відведення спірної земельної ділянки буде розглянуто; під час проведення перевірки в березні 2005 року вимір території земельної ділянки проводився кроками, а тому ствердження, що остання має площу 5 269 кв. м,  не відповідає дійсності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2007р. у справі № 16/403 в позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка зайнята відповідачем на підставі рішення Ради народних депутатів від 04.12.1996р. та договору оренди; з боку відповідача були вчинені всі необхідні заходи для вирішення питання щодо оформлення права користування земельною ділянкою; в порушення ст. 33 ГПК України прокурором не було надано належних доказів вини та протиправності поведінки відповідача.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню повністю в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та  недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази позовних вимог. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Так підстави набуття права на землю встановлені ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до ч. ч. 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із п. п. “а”-“в” ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень Київської міської ради.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Частиною 2 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Залізничної районної Ради народних депутатів від 04.12.1996р. “Про надання у тимчасове користування земельних ділянок” було вирішено надати спірну земельну ділянку, площею 4 478 кв. м, Закритому акціонерному товариству “Гоголь Інтер Транс” на умовах оренди строком до 31.12.1997р.  для зберігання вантажних автомобілів.

Разом з тим договір оренди спірної земельної ділянки, і, тим більше, докази продовження строку дії такого договору в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Проте в матеріалах справи не міститься ані доказів права власності відповідача на спірну земельну ділянку, ані доказів права постійного користування нею.

Більш того, частиною 3 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно із ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Наведені правові норми мають імперативний характер і довільному тлумаченню не підлягають.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, де зазначено, що самовільне зайняття земельних ділянок – це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання ненаданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які  посвідчували би за відповідачем право власності або право користування спірною земельною ділянкою Навпаки, факт самовільного її зайняття відповідачем встановлений перевірками Головного управління земельних ресурсів та зафіксований в актах перевірок від 30.03.2005р. та від 18.05.2007р. № 306/09. Перевірка дотримання вимог земельного законодавства відповідачем проводилась також і Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві. Як вбачається з акту № 1319/39 від 11.11.2005р., складеного за результатами названої перевірки, ЗАТ “Гоголь Інтер Транс” використовує земельну ділянку площею приблизно 4 472 кв. м, яка знаходиться  по проспекту Повітрофлотському, 70, - для розміщення автотранспортного підприємства; документи, які посвідчують право власності або право користування вказаної земельною ділянкою, у ЗАТ “Гоголь Інтер Транс” відсутні.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан шляхом звільнення від автотранспортного підприємства, техніки, вантажного автотранспорту та інших об'єктів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Господарський суд першої інстанції за вказані вище обставини справи та вимоги чинного земельного законодавства України уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційне подання задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2007р. у справі № 16/403 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Закритому акціонерному товариству “Гоголь Інтер Транс” (ідентифікаційний код – 22946462; 03151 м. Київ, проспект Повітрофлотський, 70) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 3 992 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 70, - та привести її у придатний до використання стан шляхом звільнення від автотранспортного підприємства, техніки, вантажного автотранспорту та інших об'єктів.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Гоголь Інтер Транс” (ідентифікаційний код – 22946462; 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 70) в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита за подання позовної заяви.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Гоголь Інтер Транс” (ідентифікаційний код – 22946462; 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 70) в доход Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (код ЄДРПОУ 30045370; 01021 м. Київ, вул. Липська, 18/5) 118 грн. 00 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Гоголь Інтер Транс” (ідентифікаційний код – 22946462; 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 70) в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита за звернення з апеляційним поданням.

Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 25.05.07 (відправлено)