Ухвала
від 12.04.2017 по справі 813/840/16
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/25534/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року

у справі № 813/840/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТР-ТРАНС

до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області,

Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області,

управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТР-Транс (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Інспекція ), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі про:

- визнання протиправною (неправомірною) бездіяльності Інспекції, що полягала у невидачі висновку органу Держаного казначейства України по поверненню Товариству за період з 13 листопада 2015 року по 29 січня 2016 року в строки встановлені статтею 200 Податкового кодексу України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3 135 432 грн.;

- визнання протиправною (неправомірною) бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому район по неповерненню Товариству за період з 01 квітня 2015 року по 29 січня 2016 року в строки встановлені статтею 200 Податкового кодексу України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 621 050 грн.; за листопад 2014 року в розмірі 421 732 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суму пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 13 листопада 2015 року по 29 січня 2016 року в розмірі 130 637,55 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправною (неправомірною) бездіяльність Інспекції у невидачі висновку органу Держаного казначейства України по поверненню Товариству за період з 13 листопада 2015 року по 29 січня 2016 року в строки встановлені статтею 200 Податкового кодексу України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3 135 432, 00 грн.; визнано протиправною (неправомірною) бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області та Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі по неповерненню Товариству за період з 01 квітня 2015 року по 29 січня 2016 року в строки встановлені статтею 200 Податкового кодексу України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 р в розмірі 621 050, 00 грн.; за листопад 2014 року в розмірі 421 732, 00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму пені за прострочення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період з 13 листопада 2015 року по 29 січня 2016 року в розмірі 130 637,55 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області надіслало письмові пояснення, в яких просило відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами проведених перевірок позивача на підставі довідок від 19 січня 2015 року, 04 лютого 2015 року, 19 березня 2015 року, 20 травня 2015 року, 7 серпня 2015 року підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку відображене у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 621 050,00 грн.; за листопад 2014 року в сумі 421 732,00 грн.; за грудень 2014 року в розмірі 431 417,00 грн.; за січень 2015 року в сумі 305 385,00 грн.; за лютий 2015 року 823 207,00 грн.; за березень 2015 року в сумі 298 614,00 грн., за червень 2015 року в сумі 532 641,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, зазначили, що до органів, що здійснюють казначейське обслуговування коштів, висновки про повернення бюджетної заборгованості не надходили.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій зазначили про протиправну бездіяльність Інспекції щодо неподання висновку про повернення бюджетної заборгованості та протиправну бездіяльність органів, що здійснюють казначейське обслуговування коштів, щодо неповернення сум бюджетного відшкодування. Вказана пасивна поведінка відповідачів, на думку судів першої та апеляційної інстанції, призвела до порушення строків повернення суми бюджетної заборгованості, у зв'язку із чим визнали обґрунтованим нарахування пені на таку суму.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналіз наведених правових норм підтверджує висновок про те, що орган, який здійснює казначейське обслуговування коштів, повинен протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби перерахувати кошти з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку.

Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про протиправну бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області та Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі зазначили про те, що висновків від Інспекції не отримані.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, роблячи такі висновки, не встановили в чому саме полягає протиправна бездіяльність органів, що здійснюють казначейське обслуговування коштів, адже правових підстав для повернення сум бюджетного відшкодування без відповідних висновків у останніх не було. До того ж суди попередніх інстанцій не перевірили на підставі норм чинного законодавства куди саме (до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області чи до Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі) мали надходити висновки від Інспекції та у які строки.

Варто відмітити й те, що встановлена судами попередніх інстанцій обставина не надходження до органів казначейства висновків також суперечать наявним у матеріалах справи доказам, адже, як зазначав сам позивач в позові та підтверджується відповідними листами, Інспекція подавала висновки 30 квітня 2015 року та 28 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги й на те, що згідно з твердженнями позивача, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлена позивачем у деклараціях за грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, червень 2015 року повернута йому 30 грудня 2015 року, а за жовтень та листопада 2014 року - 29 січня 2016 року., та стягнули з Державного бюджету України на користь Товариства суму пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 13 листопада 2015 року по 29 січня 2016 року без фактичної перевірки здійсненого позивачем розрахунку пені.

У даному випадку для правильного вирішення спору судам слід було перевірити правильність та обґрунтованість розрахунку суми пені, заявленої позивачем до стягнення, дослідивши період строку прострочення відшкодування заявленої до податкового органу суми податку на додану вартість.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення12.04.2017
Оприлюднено18.04.2017
Номер документу66002366
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —813/840/16

Постанова від 28.08.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 28.08.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 02.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Постанова від 19.03.2018

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Онишкевич Тарас Володимирович

Ухвала від 06.02.2018

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Онишкевич Тарас Володимирович

Ухвала від 15.01.2018

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Онишкевич Тарас Володимирович

Ухвала від 26.12.2017

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Онишкевич Тарас Володимирович

Постанова від 06.12.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулкевич Ірена Зіновіївна

Ухвала від 24.05.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулкевич Ірена Зіновіївна

Ухвала від 12.04.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Веденяпін О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні