Постанова

від 11.04.2017 по справі 910/2699/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/2699/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В., суддів :Поляк О.І., Яценко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі№ 910/2699/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Публічне акціонерне товариство "Керамет" простягнення 139255,00 грн

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача: від третьої особи:Алєксєєв С.С. (довіреність від 25.10.2016 № 2040) Хомишин М.А. (адвокат, договір № 29/03/17) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 12.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) від 12.10.2016 у справі №910/2699/15 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.51 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" 139255,00грн штрафу.

Судами встановлено таке.

Згідно з залізничною накладною №37840816 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" відвантажило, а Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" прийняло та зобов'язалося доставити вантажоодержувачу - Публічному акціонерному товариству "Керамет" вантаж (брухт чорного металу навалом масою 66 220 кг).

Матеріалами справи підтверджується, що відправлення вантажу на станції відправлення відбулося 09.08.2015, отримання вантажоодержувачем мало місце 14.08.2015.

За твердженнями позивача відповідач невірно зазначив у залізничній накладній адресу вантажоодержувача, а тому, відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 має сплатити штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати.

У ході розгляду спору судом встановлено, що у розділі залізничної накладної №37840816, за якою відбувалося спірне перевезення відправник (відповідач у справі) зазначив в якості адреси вантажоодержувача - Публічного акціонерного товариства "Керамет" наступну адресу: м. Донецк, вул. Калужська, 16-а.

Під час виконання відправлення та здійснення перевезення позивачем було з'ясовано, що така адреса вантажоодержувача не відповідає адресі Публічного акціонерного товариства "Керамет".

Матеріалами справи підтверджується, що адресою місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Керамет" з 01.05.2015 є м. Київ, вул. Якіра 8.

Згідно з листом Публічного акціонерного товариства "Керамет" від 04.04.2016 №10/08-13219 зміна адреси юридичної особи була обумовлена проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і про такі зміни Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" не повідомлялося.

Встановивши неправильність зазначення адреси вантажоодержувача та його відсутність за невірно вказаною адресою, позивач направив на станцію відправляння телеграму для з'ясування правильної адреси.

Згідно з отриманою відповіддю станції відправлення вантаж було направлено та доставлено вантажоодержувачу 14.08.2015 за належною адресою, а у залізничну накладну внесено нові дані (адреса: м. Київ, вул. Якіра, 8) з приміткою і посиланням на телеграму від 13.08.2015 №14.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З фактичних обставин справи вбачається, що позивач як перевізник, належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання та доставив ввірений йому вантаж вантажоодержувачу.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У ч.5 ст.307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Згідно зі ст.2 Статуту залізниць України накладною є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Зважаючи на наведені положення законодавства, накладна № 37840816 є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу між сторонами спору.

У ст.23 Статуту залізниць України зазначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Положеннями статті 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Розмір перевізної плати згідно з залізничною накладною №37840816 склав 27 851,00 грн.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

13.08.2015 позивачем було складено акт загальної форми №1004, яким встановлено обставини зазначення відправником у накладній невірної адреси вантажоодержувача, а також вказано, що для з'ясування належної адреси надіслано телеграму від 13.08.2015 №59.

Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №6445 у пп.5.5. визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Встановивши наведені обставини, суди дійшли до висновку про правомість позовних вимог про стягнення з відповідача як відправника вантажу штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача, і цей висновок сторонами не оскаржено.

Разом із тим, відповідачем було подав заяву про застосування до позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" наслідків пропуску позовної давності.

Суди відмовили в позові з підстав пропуску спеціальної позовної давності, встановивши, що комерційний акт було складено 13.08.2015, а позов пред'явлено 15.02.2016 (з порушенням шестимісячного строку).

Касаційний суд відзначає таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст.257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю..

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців..

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Отже, ст.137 Статуту залізниць України є спеціальною нормою законодавства, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача.

У ч.1 ст.251 ЦК України унормовано, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст.252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.ч.1, 5 ст.254 ЦК України).

Оскільки комерційний акт складено 13.08.2015, то перебіг шестимісячного строку для пред'явлення даного позову починається 14.08.2015 та спливає 14.02.2016, який є неробочим днем, а тому днем закінчення строку є 15.02.2016, що в порушення ст.43 ГПК України не було досліджено судами попередніх судових інстанцій.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 ГПК України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.3 ч.1 ст.111 9 , ч.1 ст.111 10 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2699/16 - скасувати.

Справу №910/2699/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

О. Яценко