Рішення

від 18.07.2017 по справі 910/2699/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017Справа №910/2699/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Керамет"

про стягнення 139 255,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін :

від позивача: Хлобистін Д.М. - за довіреністю від 25.10.2016 року;

від відповідача: Лубяниченко В.О. - за довіреністю №1 від 12.01.2016 року;

від третьої особи: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" 139 255,00 грн. штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача вантажу у товаротранспортних документах.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 12.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) від 12.10.2016 у справі №910/2699/15 в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 11.04.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2699/16 - скасовано; справу №910/2699/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

26.04.2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Вищого Господарського Суду України надішли матеріали справи №910/2699/16.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ (розпорядження керівника апарату Кривенко О.М. від 26.04.2017 року №04-23/1467) справу №910/2699/16 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу №910/2699/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року відкладено розгляд справи на 18.07.2017 року.

В судове засідання 18.07.2017 року представник третьої особи не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з залізничною накладною №37840816 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "Укрметгруп") відвантажило, а Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" прийняло та зобов'язалося доставити вантажоодержувачу - Публічному акціонерному товариству "Керамет" вантаж (брухт чорного металу навалом масою 66 220 кг).

Як вбачається з матеріалів справи відправлення вантажу на станції відправлення відбулося 09.08.2015, отримання вантажоодержувачем мало місце 14.08.2015.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач невірно зазначив у залізничній накладній адресу вантажоодержувача, а тому, відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 має сплатити штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати.

Судом встановлено, що у розділі залізничної накладної №37840816, за якою відбувалося спірне перевезення відправник (відповідач у справі) зазначив в якості адреси вантажоодержувача - Публічного акціонерного товариства "Керамет" наступну адресу: м. Донецк, вул. Калужська, 16-а.

Під час виконання відправлення та здійснення перевезення позивачем було з'ясовано, що така адреса вантажоодержувача не відповідає адресі Публічного акціонерного товариства "Керамет".

Матеріалами справи підтверджується, що адресою місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Керамет" з 01.05.2015 є м. Київ, вул. Якіра 8.

Згідно з листом Публічного акціонерного товариства "Керамет" від 04.04.2016 №10/08-13219 зміна адреси юридичної особи була обумовлена проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і про такі зміни Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" не повідомлялося.

Встановивши неправильність зазначення адреси вантажоодержувача та його відсутність за невірно вказаною адресою, позивач направив на станцію відправляння телеграму для з'ясування правильної адреси.

Згідно з отриманою відповіддю станції відправлення вантаж було направлено та доставлено вантажоодержувачу 14.08.2015 за належною адресою, а у залізничну накладну внесено нові дані (адреса: м. Київ, вул. Якіра, 8) з приміткою і посиланням на телеграму від 13.08.2015 №14.

Відповідно до ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З фактичних обставин справи вбачається, що позивач як перевізник, належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання та доставив ввірений йому вантаж вантажоодержувачу.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У ч.5 ст.307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі по тексту - Статут залізниць України, Статут), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Згідно зі ст.2 Статуту залізниць України накладною є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Зважаючи на наведені положення законодавства, накладна № 37840816 є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу між сторонами спору.

У ст.23 Статуту залізниць України зазначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Положеннями статті 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Розмір перевізної плати згідно з залізничною накладною №37840816 склав 27 851,00 грн.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

13.08.2015 позивачем складено акт загальної форми №1004, яким встановлено обставини зазначення відправником у накладній невірної адреси вантажоодержувача, а також вказано, що для з'ясування належної адреси надіслано телеграму від 13.08.2015 №59.

Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №6445 у пп.5.5. визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Встановивши наведені обставини, суд дійшли до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача як відправника вантажу штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача.

Однак, відповідачем подав заяву про застосування до позову наслідків пропуску позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю..

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Отже, ст. 137 Статуту залізниць України є спеціальною нормою законодавства, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача.

Оскільки комерційний акт було складено 13.08.2015 року, а тому строк позовної давності для позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" обмежений 13.02.2016 року.

Позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" позивачем було оформлено та надіслано 15.02.2016 року, тобто з пропуском спеціального строку позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на пропуск позовної давності позивачем, позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.07.2017 року.