Постанова

від 09.10.2017 по справі 910/2699/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа№ 910/2699/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Алєксєєв С.С.

від відповідача: Лубяниченко В.О.

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська

залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська

залізниця"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 18.07.2017 року

у справі № 910/2699/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська

залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська

залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрметгруп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Керамет"

про стягнення 139255,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 р. дану апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 09.10.2017 р.

У зв'язку з відпусткою судді Сітайло Л.Г. змінено склад колегії суду.

В судове засідання 09.10.2017 року представник третьої особи не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" 139 255,00 грн. штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача вантажу у товаротранспортних документах.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 12.04.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) від 12.10.2016 року у справі №910/2699/15 в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 року у справі №910/2699/16 - скасовано. Справу №910/2699/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з залізничною накладною № 37840816 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" відвантажило, а Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" прийняло та зобов'язалося доставити вантажоодержувачу - Публічному акціонерному товариству "Керамет" вантаж (брухт чорного металу навалом масою 66220 кг).

Матеріалами справи підтверджується, що відправлення вантажу на станції відправлення відбулося 09.08.2015 року, отримання вантажоодержувачем мало місце 14.08.2015 року.

За твердженнями позивача, відповідач невірно зазначив у залізничні накладній адресу вантажоодержувача, а тому, відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 має сплатити штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати.

Так у розділі залізничної накладної № 37840816, за якою відбувалася спірне перевезення відправник (відповідач у справі) зазначив в якості адреси вантажоодержувача - Публічного акціонерного товариства "Керамет" наступну адресу: м. Донецк, вул. Калужська, 16-а.

Під час виконання відправлення та здійснення перевезення позивачем було з'ясовано, що така адреса вантажоодержувача не відповідає адресі Публічного акціонерного товариства "Керамет".

Матеріалами справи підтверджується, що адресою місцезнаходження Публічного акціонерного товариства "Керамет" з 01.05.2015 року є м. Київ, вул. Якіра 8.

Згідно з листом Публічного акціонерного товариства "Керамет" від 04.04.2016 року № 10/08-13219 зміна адреси юридичної особи була обумовлена проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і про такі зміни Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" не повідомлялося.

Як слідує з матеріалів справи, встановивши неправильність зазначення адреси вантажоодержувача та його відсутність за невірно вказаною адресою, позивач направив на станцію відправляння телеграму для з'ясування правильної адреси.

Згідно з отриманою відповіддю станції відправлення вантаж було направлено та доставлено вантажоодержувачу 14.08.2015 року за належною адресою, а у залізничну накладну внесено нові дані (адреса: м. Київ, вул. Якіра, 8) з приміткою і посиланням на телеграму від 13.08.2015 року № 14.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З фактичних обставин справи вбачається, що позивач як перевізник, належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання та доставив ввірений йому вантаж вантажоодержувачу.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Згідно зі ст. 2 Статуту залізниць України накладною є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Зважаючи на наведені положення законодавства, накладна № 37840816 є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу між сторонами спору.

У ст. 23 Статуту залізниць України зазначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Розмір перевізної плати згідно з залізничною накладною № 37840816 склав 27 851,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2015 року позивачем було складено акт загальної форми № 1004, яким встановлено обставини зазначення відправником у накладній невірної адреси вантажоодержувача, а також вказано, що для з'ясування належної адреси надіслано телеграму від 13.08.2015 року № 59.

Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 6445 у п.п. 5.5.визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача як відправника вантажу штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача є правомірними та обґрунтованими.

Щодо строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю..

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців..

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Отже, ст. 137 Статуту залізниць України є спеціальною нормою законодавства, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача.

У ч. 1 ст. 251 ЦК України унормовано, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст.252 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.ч.1, 5 ст.254 ЦК України).

13.08.2015 року позивачем був складений акт загальної форми № 1004 яким встановлено обставини зазначення відправником у накладній невірної адреси вантажоодержувача, а тому строк позовної давності обмежений 13.02.2016 року.

13.02.2016 року випадає на вихідний день (суботу). Позовна заява позивачем була подана 15.02.2016 року (понеділок), доказом чого є фіскальний чек з ДД УДППЗ Укрпошта № 4903806636392.

Відповідно до ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

До того ж, в абзаці другому п. 4.4.2. Пленуму Вищого Господарського Суду України № 10 від 29.05.2013 року, зазначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З огляду на викладене, позивачем не порушено строк позовної давності, і відповідно позов підлягає задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дішла висновку про задоволеня позову та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2017 року по справі №910/2699/16 скасувати і прийняти нове.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" (01021, м. Київ, вул Інститутська, 19-В, код ЄДРПОУ 34349746) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815, Регіональна філія "Придніпровська залізниця" код ЄДРПОУ 40081237) 139255,00 грн. штрафу та 2088,83 грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметгруп" (01021, м. Київ, вул Інститутська, 19-В, код ЄДРПОУ 34349746) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815 Регіональна філія "Придніпровська залізниця" код ЄДРПОУ 40081237) 2297,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

5. Справу №910/2699/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай