Ухвала

від 12.04.2017 по справі 287/354/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Олевський хлібозавод до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство Олевський хлібозавод (далі - ПАТ Олевський хлібозавод ) звернулося до суду з позовом, обґрунтовуючи який зазначило, що відповідачі працювали на посадах продавців у магазині Хліб ПАТ Олевський хлібозавод з 20 серпня 2012 року по 27 червня 2014 року.

Посилаючись на те, що в результаті проведеної після звільнення відповідачів ревізії в магазині Хліб виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 61 089 грн 64 коп., позивач просив суд стягнути цю суму з відповідачів.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 63 810 грн 14 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Олевський хлібозавод до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди та судових витрат відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2016 року рішення Олевського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ Олевський хлібозавод задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Олевський хлібозавод 31 712,49 грн на відшкодування майнової шкоди, 317,12 грн судового збору та 5 148,00 грн витрат на проведення судової економічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства Олевський хлібозавод 31 712,49 грн на відшкодування майнової шкоди, 317,12 грн судового збору та 5 148,00 грн витрат на проведення судової економічної експертизи.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати рішення Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2016 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не можуть в даному випадку нести солідарну матеріальну відповідальність, так як договору про колективну матеріальну відповідальність з позивачем не укладали, а проведеною інвентаризацією товарно-матеріальних цінностей не встановлено, яку реальну шкоду позивачу заподіяв кожний з відповідачів, оскільки дані особи несуть індивідуальну матеріальну відповідальність перед роботодавцем відповідно до укладених договорів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі за період з 20 лютого 2013 року по 02 червня 2014 року не заявляли про факти крадіжки з магазину, не звертались до адміністрації магазину з питання нестворення умов забезпечення схоронності матеріальних цінностей, а тому дійшов висновку, що нестача в магазині Хліб ПАТ Олевський хлібозавод за період з 20 лютого 2013 року по 02 червня 2014 року сталася з вини відповідачів, які не виконали своїх обов'язків із збереження ввіреного їм майна відповідно до вимог договору про повну матеріальну відповідальність від 20 серпня 2012 року. Оскільки експерт не зміг визначити розмір шкоди (нестачі), який заподіяно окремо діями матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_6 і ОСОБА_7, апеляційний суд дійшов до висновку, що відповідальність вони повинні нести у рівних частках.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитися не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з наказом голови правління ПАТ Олевський хлібозавод від 20 серпня 2012 року № 191-к-а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були прийняті на посади продавців до магазину Хліб ПАТ Олевський хлібозавод . В цей же день з ними було укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

05 травня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заяви про звільнення з роботи за власним бажанням.

30 травня 2014 року головою правління ПАТ Олевський хлібозавод видано наказ про проведення 02 червня 2014 року ревізії в магазині Хліб в зв'язку із звільненням продавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою встановлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей. Відповідачі були ознайомлені з даним наказом, про що свідчать їхні підписи.

02 червня 2014 року комісією, створеною ПАТ Олевський хлібозавод складено інвентаризаційний опис товарів, матеріалів, тари і грошових засобів, кожна сторінка якого підписана відповідачами без застережень.

Разом з тим, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились від підпису відомості про результати інвентаризації товарів, матеріалів, тари та грошових засобів.

Наказом голови правління ПАТ Олевський хлібозавод від 27 червня 2014 року № 113-к ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнено з роботи з 27 червня 2014 року зі згоди профспілкового комітету від 26 червня 2014 року за п. 2 ст. 41 КЗпПУ.

В результаті проведеної 02 червня 2014 року в магазині Хліб ревізії було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 61 089 грн 64 коп.

Раніше, в магазині Хліб ПАТ Олевський хлібозавод було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей у 2012 році, яку відповідачі відшкодували в добровільному порядку та у листопаді 2013 року.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 червня 2015 року в магазині Хліб мала місце нестача товарно-матеріальних цінностей за період з 20 лютого 2013 року по 02 червня 2014 року. Її розмір за вказаний період складає 63 424 грн 98 коп.

За клопотанням представника відповідачів судом було призначено судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлено питання про розмір шкоди (нестачі) заподіяної ПАТ Олевський хлібозавод окремо діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за період з 20 лютого 2013 року по 02 червня 2014 року.

Згідно з повідомленням експерта від 17 лютого 2016 року він не зміг визначити момент виникнення нестачі товарно-матеріальних цінностей і розмір шкоди (нестачі) який заподіяно ПАТ Олевський хлібозавод окремо діями матеріально відповідальних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, згідно із ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

Положеннями ст. 135-2 КЗпП України передбачено, що при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади). Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

З роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29 грудня 1992 року № 14 вбачається, що суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29 грудня 1992 року № 14 визначено, що розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.

Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відшкодування матеріальної шкоди відповідачами у рівних частинах, оскільки ступінь вини відповідачів не визначений, а згідно з договорами про повну матеріальну відповідальність, відповідачі прийняли на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність,а договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачами не укладалось.

Крім того, згідно з повідомленням експерта від 17 лютого 2016 року останній не зміг визначити розмір шкоди (нестачі), який заподіяно ПАТ Олевський хлібозавод окремо діями матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.

Однак, судом апеляційної інстанції при покладенні матеріальної відповідальності на відповідачів не було встановлено наявності прямої дійсної шкоди, а також того, що така шкода була заподіяна позивачу винними протиправними діями (бездіяльністю) працівників.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасування на підставі ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 335, 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий0Головуючий0 Головуючий М.В. Дем'яносов Судді: Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко О.М. Ситнік О.В. Ступак