Постанова

від 22.01.2020 по справі 287/354/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 287/354/14-ц

провадження № 61-10144св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Олевський хлібозавод ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня

2017 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Галацевич О. М.,

Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство Олевський хлібозавод (далі - ПАТ Олевський хлібозавод ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що з 20 серпня 2012 року по 27 червня

2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 працювали на посадах продавців у магазині Хліб ПАТ Олевський хлібозавод . Також з ними були укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У травні 2014 року відповідачі подали заяви про звільнення.

Посилаючись на те, що в результаті проведеної після звільнення відповідачів ревізії в магазині Хліб ПАТ Олевський хлібозавод виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, ПАТ Олевський хлібозавод просило суд стягнути на свою користь суму 61 089,64 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року (у складі судді Стратовича О. В.) у задоволенні позову

ПАТ Олевський хлібозавод відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння підприємству відповідачами прямої дійсної матеріальної шкоди, оскільки проведення інвентаризації, а не ревізії не доводить недостачі, а лише констатує факт наявності певних товарно-матеріальних цінностей у підзвітної особи. Крім того, відповідачі не можуть нести солідарну матеріальну відповідальність, оскільки з ними укладалися договори про індивідуальну матеріальну відповідальність перед роботодавцем та при проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей позивач не встановив шкоду, яку заподіяв кожний із відповідачів, що унеможливило встановлення індивідуальної відповідальності кожного із відповідачів.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2016 року (у складі колегії суддів: Гансецької І. А., Кочетова Л. Г., Товянської О. В.) рішення Олевського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ Олевський хлібозавод задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Олевський хлібозавод

у відшкодування майнової шкоди 31 712,49 грн, витрат на проведення судової економічної експертизи - 5 148 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Олевський хлібозавод

у відшкодування майнової шкоди 31 712,49 грн, витрат на проведення судової економічної експертизи - 5 148 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року (у складі колегії суддів: Дем`яносова М. В., Іваненко Ю. Г., Маляренка А. В., Ситнік О. М.,

Ступак О. В.) рішення Апеляційного суду Житомирської області

від 15 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Оскаржуваною постановою Апеляційного суду Житомирської області

від 20 грудня 2017 року рішення Олевського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ Олевський хлібозавод задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Олевський хлібозавод

у відшкодування майнової шкоди 31 712,49 грн, витрат на проведення судової економічної експертизи - 5 148 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Олевський хлібозавод

у відшкодування майнової шкоди 31 712,49 грн, витрат на проведення судової економічної експертизи - 5 148 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нестача на підприємстві сталася з вини відповідачів, які не виконали своїх обов`язків із збереження ввіреного їм майна відповідно до вимог договору про повну матеріальну відповідальність, тому відповідальність вони повинні нести у рівних частках.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що при прийнятті на роботу

з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Вимагаючи відшкодування шкоди, роботодавець повинен довести, що в діях працівника були ознаки трудового правопорушення, а також, що вказане правопорушення спричинило заподіяння шкоди та причинний зв`язок між ними. Проводячи інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, позивач не встановив, яку реальну шкоду ПАТ Олевський хлібозавод було заподіяно відповідачами, оскільки згідно з укладеними договорами останні мають нести лише індивідуальну матеріальну відповідальність перед роботодавцем.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзиви на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу .

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були прийняті на посади продавців до магазину Хліб ПАТ Олевський хлібозавод на підставі наказу від 20 серпня 2012 року № 191-к-а. У цей же день з відповідачами було укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

05 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про звільнення з роботи за власним бажанням.

30 травня 2014 року видано наказ про проведення 02 червня 2014 року ревізії в магазині Хліб у зв`язку із звільненням продавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою встановлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей.

02 червня 2014 року комісією, створеною ПАТ Олевський хлібозавод , складено інвентаризаційний опис товарів, матеріалів, тари і грошових засобів, кожна сторінка якого підписана відповідачами без застережень. Разом з тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовились від підпису відомості про результати інвентаризації товарів, матеріалів, тари та грошових засобів.

Наказом ПАТ Олевський хлібозавод від 27 червня 2014 року № 113-к ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено з роботи з 27 червня 2014 року за згодою профспілкового комітету від 26 червня 2014 року на підставі

пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Також установлено, що у результаті проведеної 02 червня 2014 року в магазині Хліб ПАТ Олевський хлібозавод ревізії виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 61 089,64 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку, зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з частиною першою статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктами 1, 5 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно

до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Відповідно до статті 135-2 КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв`язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади). Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об`єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

За загальним правилом, суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 січня 2015 року призначено у справі судову бухгалтерську експертизу для з`ясування питання наявності і розміру прямої дійсної шкоди.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 26 червня

2015 року у магазині Хліб станом на 02 червня 2014 року мала місце недостача товарно-матеріальних цінностей на суму 63 424,98 грн.

Разом з тим, розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того,

що відповідачі мають нести матеріальну відповідальність в рівних частинах, що не виключає її індивідуальний характер.

З урахуванням вимог трудового законодавства у трудових спорах саме роботодавець повинен довести наявність вини та винних дій працівника.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відшкодування матеріальної шкоди відповідачами у рівних частинах, оскільки ступінь вини відповідачів не визначений, а згідно з договорами про повну матеріальну відповідальність, відповідачі прийняли на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність, договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачами не були укладені.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01 грудня 2015 року призначено у справі додаткову судову бухгалтерську експертизу для з`ясування питання розміру нестачі товарно-матеріальних цінностей, спричиненого окремо відповідачами.

Відповідно до повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи від 17 лютого 2016 року судовий експерт зазначив, що визначення розміру шкоди (нестачі), який заподіяно ПАТ Олевський хлібозавод окремо діями матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є неможливим.

Експерт пояснив, що згідно з наданими на дослідження інвентаризаційних відомостей магазину Хліб ПАТ Олевський хлібозавод інвентаризаційними періодами є періоди з 20 лютого по 06 листопада

2013 року та з 07 листопада 2013 року по 02 червня 2014 року. Інвентаризаційний період становить понад 8 місяців, тому експерт не може визначити, в який момент виникла нестача і який розмір шкоди (нестачі) конкретно заподіяно ПАТ Олевський хлібозавод діями матеріально-відповідальної особи продавця магазину Хліб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 20 лютого 2013 року по 02 червня 2014 року.

Відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Однак, судом апеляційної інстанції при покладенні матеріальної відповідальності на відповідачів порівну в розмірі 31 712,49 грн з кожного не було встановлено наявності прямої дійсної шкоди, а також того, що така шкода була заподіяна позивачу винними протиправними діями (бездіяльністю) працівників та між цими діями і шкодою існував причинний зв`язок.

Отже, апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Разом з тим, суд першої інстанції, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, встановлених на підставі наявних доказів у справі дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ Олевський хлібозавод ухвалене відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня

2017 року скасувати, рішення Олевського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська