Ухвала

від 12.04.2017 по справі 522/5861/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/527/17

Номер справи місцевого суду: 522/5861/17

Головуючий у першій інстанції Кушніренко

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суду Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.

суддів Толкаченка О.О., Джулая О.Б.,

секретаря судового засідання Головченко Ю.Л.,

прокурора Прокопова М.В.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2017 року, якою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Батайськ Ростовської області РФ, громадянина РФ, ІНФОРМАЦІЯ_2, студента, одруженого, маючого на утримані дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. №95-ААДРЕСА_1, раніше не судимого ;

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України в рамках кримінального провадження №42016010000000262 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_4 та відносно ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Одеській області до 23.05.2017 р., без визначення застави.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки місце знаходження всіх речей та документів за допомогою яких вчинялися злочини, на даній стадії кримінального провадження не встановлено. Крім того, підозрюваний також може вплинути на потерпілого та свідків та в інший спосіб перешкоджати повному, об'єктивному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванню.

Слідчим суддею розмір застави не визначений з тієї підстави, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства та погроз його застосування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, зазначив, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки є незаконною та необґрунтованою, посилаючись на таке:

- слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_1 тривалий час знаходиться на території України, має дозвіл на проживання, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, перебуває у зареєстрованому шлюбі та має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається у вищому навчальному закладі, не має намірів залишати територію України;

- підозра ОСОБА_1 у вчиненні злочину є необґрунтованою, оскільки базується на показаннях лише одного потерпілого.

З огляду на викладене, захисник ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_1 його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора Прокопова М.В., який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, щопід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав в повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини колегія суддів застосовує Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, з наявних матеріалів справи випливає, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі доказами, які приєднані до матеріалів клопотання слідчого, дослідженими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а саме:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 09.03.2017 р., згідно якого ОСОБА_5 детально розповів про обставини його незаконного позбавлення волі двома чоловіками по імені ОСОБА_1 та ОСОБА_5, доставлення до реабілітаційного центру „Косачівка» та знаходження там на протязі двох діб в листопаді 2016 року;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.03.2017 р., згідно якого ОСОБА_5 впізнав особу, фото якого розташовано під №2, як ОСОБА_1 який проти його волі доставив його до реабілітаційного центру „Косачівка» в листопаді 2016 року. Відповідно до додатка до вказаного протоколу на фото під №2 зображено ОСОБА_1.

Окрім того, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 додатково підтверджується наданими прокурором та дослідженими в суді апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 06.04.2017 р., згідно якого ОСОБА_6 детально розповів про обставини його незаконного позбавлення волі та утримання застосування знущань та тортур в реабілітаційному центрі „Косачівка» на протязі декількох місяців. Також потерпілий описав зовнішність керівника та працівників центру серед яких був чоловік по імені ОСОБА_1 „Москва» , які незаконно утримували його та інших реабілітіантів;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 06.04.2017 р., згідно якого ОСОБА_6 впізнав особу, фото якого розташовано під №2, як ОСОБА_1 „Москва» який був наставником в реабілітаційному центрі „Косачівка» привозив та увозив людей, слідкував за порядком у центрі; Відповідно до додатка до вказаного протоколу на фото під №2 зображено ОСОБА_1;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 05.04.2017 р., згідно якого ОСОБА_7 детально розповів про обставини його незаконного позбавлення волі та утримання застосування знущань та тортур в реабілітаційному центрі „Косачівка» в період з 17.12.2016 по 21.03.2017 р.. Також потерпілий описав зовнішність керівника та працівників центру серед яких був чоловік по імені ОСОБА_1 „Москва» , які незаконно утримували його та інших реабілітіантів;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 05.04.2017 р., згідно якого ОСОБА_7 впізнав особу, фото якого розташовано під №2, як ОСОБА_1 „Москва» , або ОСОБА_8, який був наставником в реабілітаційному центрі „Косачівка» приїжджав до центру тиждень через тиждень, надав йому можливість поспілкуватися з матір'ю по телефону в його присутності. Відповідно до додатка до вказаного протоколу на фото під №2 зображено ОСОБА_1;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 06.04.2017 р., згідно якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав особу, фото якого розташовано під №2, як ОСОБА_1 „Москва» , який викрав його з власної квартири 26.12.2016 р. та брав кошти за його незаконне позбавлення волі, наносив легкі побої. В реабілітаційному центрі був наставником та координував роботу груп, які займалися викраденням та утриманням людей. Відповідно до додатка до вказаного протоколу на фото під №2 зображено ОСОБА_1.

Щодо доводів захисника про недопустимість зазначених доказів, апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність вказаних вище ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу підозрюваному, тому слідчий суддя або суд у даному випадку позбавлений можливості давати оцінку допустимості доказів, оскільки триває досудове розслідування.

Натомість, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом 1-ої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, а підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч.2 ст. 87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції .... може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що слідчі дії з потерпілими ОСОБА_7 ОСОБА_6, були проведені 5 та 6.04.2017 р., а саме після розгляду клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, апеляційний суд вважає, що досліджені вище докази являються допустимими.

Стосовно доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частина 3 ст.146 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки.

Стаття 3 Конвенції наголошує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню або покаранню.

У відповідності до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Статтею 29 Конституції України гарантуються права кожної людини на свободу та особисту недоторканість, які можуть обмежуватися лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Натомість, ст.ст. 13, 14, 16 Закону України „ Про психіатричну допомогу» передбачає порядок примусової госпіталізації хворих осіб (без їх згоди) та вимагає висновок комісії лікарів-психіатрів та рішення суду.

Враховуючи, що згідно із показаннями потерпілих ОСОБА_7 ОСОБА_6, та ОСОБА_5 підозрюваний ОСОБА_1 та інші особи проти волі потерпілих без відповідного судового рішення, позбавляли їх волі, та на протязі тривалого часу утримували в реабілітаційному центрі „Косачівка» , апеляційний суд вважає, що на даній стадії провадження підозра ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України є обґрунтованою.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, за клопотанням сторони захисту була допитана ОСОБА_10 (дружина підозрюваного ОСОБА_1О.), яка характеризувала його лише з позитивної сторони, та запевняла суд про те, що він не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки довгий час проживає на території України, має родину, утримує її та малолітню дитину, навчається у ВНЗ. Також ОСОБА_10 пояснила, що її чоловік до знайомства з нею, особисто проходив реабілітацію в центрі „Косачівка» у зв'язку із наркотичною залежністю, але після вилікування на безоплатній основі, допомагав іншим наркозалежним особам пройти реабілітацію в зазначеному центрі.

Натомість, апеляційний суд критично ставиться до показань ОСОБА_10, оскільки вона являється його дружиною, та на питання суду, не могла пояснити джерела існування їх сім'ї, що ставить під сумнів безоплатної роботи підозрюваного ОСОБА_1 в реабілітаційному центрі „Косачівка» , та підтверджує показання потерпілих про наявність корисливого мотиву у діях підозрюваних по справі.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, у разі доведення вини, покарання, яке йому може бути призначене (від п'яти до десяти років позбавлення волі), є громадянином РФ, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6, а фактично проживає в м. Київ, без реєстрації.

Більш того, на теперішній час по кримінальному провадженню додатково встановлюються особи, які причетні до незаконної організації реабілітаційного центру „Косачівка» , а також особи, які незаконно позбавлялися свободи та утримувалися в зазначеному центрі.

Зазначені обставини свідчать про те, що є ризики, того що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового слідства, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Апеляційний суд враховує також підвищену суспільну небезпеку злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1.

За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу підозрюваного, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та дійшов правильного висновку про те, що під час досудового слідства, він має утримуватись під вартою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, дійшов правильного висновку про неможливість, у даному випадку, визначення розміру застави.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді - немає.

Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2017 року, якою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.146 КК України в рамках кримінального провадження №42016010000000262 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 23.05.2017 року , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

О.В. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Толкаченко