Ухвала

від 12.04.2017 по справі 522/5861/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/526/17

Номер справи місцевого суду: 522/5861/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2017 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42016010000000262 від 29 листопада 2016 року за ч.2 ст.127, ч.3 ст.146 КК, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ГУНП в АР Крим та м.Севастополі ОСОБА_10 та до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк дії ухвали до 14 год. 37 хв. 23 травня 2017 рок.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчий суддя не взяв до уваги позитивні характеристики ОСОБА_9 , який зарекомендував себе як порядна і неагресивна людина. Крім того, підозрюваний має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю цивільною дружиною. Вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може негативно відобразитись на стані здоров`я ОСОБА_9 , оскільки останній тривалий час страждає на захворювання дихальних шляхів.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя застосовуючи запобіжний захід до підозрюваного в повній мірі виконав зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону та врахував їх при постановленні ухвали.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України, а саме в незаконному позбавленні волі людини, вчинене організованою групою.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними по справі доказами, які наявні в матеріалах провадження за клопотанням слідчого, дослідженими під час апеляційного розгляду, а саме:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 09 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_11 детально розповів про обставини його незаконного позбавлення волі двома чоловіками по імені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , доставлення до реабілітаційного центру „Косачівка та знаходження там на протязі двох діб в листопаді 2016 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_11 впізнав особу, фото якого розташовано під №3, як ОСОБА_14 який проти його волі доставив його до реабілітаційного центру „Косачівка в листопаді 2016 року. Відповідно до додатка до вказаного протоколу на фото під №3 зображено ОСОБА_9 ;

- повідомленням про підозру ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України;

- протоколами негласних слідчих (розшукових) дій;

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника щодо недопустимості зазначених доказів, оскільки, відповідно до статей 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ч.2 ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та апеляційним судом не встановлено.

Стосовно доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Частина 3 ст.146 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки.

Стаття 3 Конвенції наголошує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню або покаранню.

У відповідності до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Статтею 29 Конституції України гарантуються права кожної людини на свободу та особисту недоторканість, які можуть обмежуватися лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Натомість, ст.ст. 13, 14, 16 Закону України „ Про психіатричну допомогу передбачає порядок примусової госпіталізації хворих осіб (без їх згоди) та вимагає висновок комісії лікарів-психіатрів та рішення суду.

Враховуючи, що згідно із показаннями потерпілого ОСОБА_11 підозрюваний ОСОБА_9 та інші особи проти волі потерпілих без відповідного судового рішення, позбавляли їх волі, та на протязі тривалого часу утримували в реабілітаційному центрі „Косачівка, апеляційний суд вважає, що на даній стадії провадження підозра ОСОБА_9 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України є обґрунтованою.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, у разі доведення його вини, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Крім того, ОСОБА_9 зареєстрований та постійно проживає в м.Київ.

Більш того, на теперішній час по кримінальному провадженню додатково встановлюються особи, які причетні до незаконної організації реабілітаційного центру „Косачівка, а також особи, які незаконно позбавлялися свободи та утримувалися в зазначеному центрі.

Зазначені обставини свідчать про те, що є ризики, того що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватись від органу досудового слідства, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Апеляційний суд враховує також підвищену суспільну небезпеку злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_9 .

Під час апеляційного розгляду, за клопотанням сторони захисту, в якості свідка була допитана мати ОСОБА_15 ОСОБА_16 , яка пояснила, що її син сам лікувався від наркозалежності в реабілітаційному центрі „Косачівка, після одужання залишився працювати в ньому волонтером. Свідок пояснила, що її син позитивно характеризується, за характером спокійний і не схильний до протиправної поведінки.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позитивні характеристики надані ОСОБА_15 жодним чином не знижують ступінь суспільної небезпеки інкримінованого йому злочину та не виключають наявність ризиків встановлених судом під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що слідчий суддя об`єктивно врахував всі обставини справи, дані про особу підозрюваного, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та дійшов правильного висновку про те, що під час досудового розслідування, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України він має утримуватись під вартою.

На думку апеляційного суду жоден з більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належного виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків, і не дасть змогу органу досудового розслідування контролювати місце його перебування.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, на підставі ч.4 ст. 183 КПК України, дійшов правильного висновку про неможливість, у даному випадку, визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді немає.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ГУНП в АР Крим та м.Севастополі ОСОБА_10 та до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4