Постанова

від 29.03.2017 по справі 907/937/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 907/937/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Daimler AG (Даймлер АГ), м. Штуттгард, Німеччина на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі господарського суду Закарпатської області за позовомПриватного підприємства "Лаон", м. Ужгород до Daimler AG (Даймлер АГ), м. Штуттгард, Німеччина про стягнення 62 685, 50 євро (665 720 грн.)

за участю представників

позивача: Калинюк Ю.Ю., Рябінічева А.С.,

відповідача: Гонтар О.В., Данилейко А.О., Друг О.М.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Лаон" (далі за текстом - ПП "Лаон") звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Daimler AG (Даймлер АГ) про стягнення збитків у розмірі 62 685, 50 євро, що еквівалетно 665 720 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.03.2014 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Daimler AG (Даймлер АГ) на користь PK "LAON" (ПП "Лаон") 62 685, 50 євро та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що наслідком загоряння придбаного у відповідача автомобіля стало коротке замикання електропроводки, яке виникло в період гарантійного строку експлуатації автомобіля, а тому з урахуванням положень ч. 3 ст. 678, ч. 2 ст. 679, ст. 771 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 216, ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, якими унормовано презумпцію вини виробника, останній зобов'язаний відшкодувати страхову виплату, здійснену страховиком за Договором майнового страхування у межах фактичних витрат.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Daimler AG (Даймлер АГ) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

ПП "Лаон" до Вищого господарського суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

29.03.2017 року представником ПП "Лаон" подано клопотання про розгляд даної справи у закритому судовому засіданні, оскільки, на його думку, участь у справі представників посольства Німеччини та представників від групи головних компаній імпортерів та виробників вітчизняного автомобільного ринку створює психологічний тиск на склад суду та впливає на репутацію компанії "Барва-Авто".

Розглянувши вказане клопотання, Вищий господарський суд України дійшов висновку про його відхилення з огляду на те, що фактичні обставини справи встановлені у відкритих судових засіданнях судами попередніх інстанцій, в той час як суд касаційної інстанції перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а відтак, здійснення касаційного перегляду у закритому судовому засіданні об'єктивно не може вплинути на репутацію зазначених у клопотанні компаній; водночас, за наведених обставин, касаційний перегляд справи у закритому судовому засіданні може поставити під сумнів належне дотримання судом касаційної інстанції принципу гласності судового розгляду справ.

В судовому засіданні представники відповідача просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, а представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.07.2011 року ТОВ "Західно-Український автомобільний дім" (продавець), ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (покупець-лізингодавець) та ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва" (лізингоодержувач) укладено Договір № Р5542-07/11 поставки товару (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти автомобілі згідно Додатка № 1 (далі - товар), що знаходяться на складі продавця.

Відповідно до п. 1.2 Договору придбання товару на умовах Договору здійснюється покупцем для подальшої їх передачі лізингоодержувачу на підставі Договорів фінансового лізингу від 13.07.2011 року, укладених між лізингоодержувачем і покупцем.

Предметом Договору були три транспортні засоби, зокрема, сідельний тягач марки Меrсedes-Benz Actros 1844 LS, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6694ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587377 (автомобіль), ціною 95 000 євро.

Відповідно до Договору лізингу №5544-07/11 від 13.07.2011 року та на підставі Акта приймання-передачі від 26.08.2011 року ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" як лізингодавець передав вказаний автомобіль лізингоодержувачу - ДП "Барва-Авто".

З метою забезпечення збереження майна 02.09.2011 року ПАТ "ХДІ Страхування" (страховик) та ДП "Барва-Авто" (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000199-62, відповідно до умов якого вищевказаний транспортний засіб було застраховано за програмою стандарт та визначено страхові випадки.

Технічне обслуговування автомобіля проводилось офіційним регіональним дилером Diamler AG в Західному регіоні - ТОВ "Західно-Український Автомобільний дім" відповідно до умов Договору № Р5542-07/11 від 13.07.2011 року, що підтверджуються Додатком № 3 до вказаного Договору, рахунком № 91003798 від 25.02.2012 року та актом виконаних робіт № 91003798 від 28.02.2012 року.

18.07.2012 року близько 04 год. 00 хв. за місцем стоянки автомобіля марки Меrсedes-Benz Actros 1844 LS, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6694ОМ (Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5-А) виникла пожежа, в результаті якої транспортний засіб було знищено, що підтверджується Актом про пожежу від 18.07.2012 року та довідкою Мукачівського районного відділу Держтехногенбезпеки в Закарпатській області від 24.07.2012 року № 449.

За фактом пожежі 18.07.2012 року слідчим слідчого відділу Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області порушено кримінальну справу за № 21034512, в ході розслідування якої було допитано свідків, вчинено інші слідчі дії та проведено низку експертних досліджень.

Так, за висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Закарпатській області від 19.07.2012 року № 24-8 встановлено, що осередком пожежі була задня частина автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1884".

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Волинській області від 24.09.2012 року № 31 причиною пожежі в автомобілі "Mercedes-Benz Actros 1884" є коротке замикання електричних провідників, яке проходило в умовах хорошого доступну кисню, за відсутністю дії на провідник продуктів розкладу горючих речовин.

За результатами розслідування кримінальної справи № 21034512 по факту умисного знищення та пошкодження майна ДП "Барва-Авто" слідчим СВ Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області винесено постанову від 29.09.2012 року про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину.

На виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000199 62 від 02.09.2011 року страховиком - ПАТ "ХДІ Страхування" складено страховий акт № 785-06/12-62 від 08.11.2012 року, в якому пожежу автомобіля визнано страховим випадком та з урахуванням висновку НДЕКЦ УМВС України в Закарпатській області від 29.07.2012 року № 271, складеного за наслідками автотоварознавчої експертизи в рамках розслідування кримінальної справи № 21034512, розраховано та виплачено страхувальнику - ДП "Барва-Авто" страхове відшкодування у розмірі 665 720 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7056 від 08.11.2012 року.

В подальшому, 22.08.2013 року ПАТ "ХДІ Страхування" (первісний кредитор) та ПП "Лаон" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 22-08-6694, за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв та набув всіх без винятку наявних у первісного кредитора прав вимоги (суброгація) до особи, продавця та/або виробника транспортного засобу, чи будь-якої третьої особи (далі - боржник, а в множині - боржники), у яких згідно чинного законодавства України, інших країн або норм міжнародного права, укладених договорів та правочинів виникли відповідні зобов'язання з правовідносин по виробництву транспортного засобу, його гарантійному обслуговуванню, забезпеченню належної якості, комплектності транспортного засобу впродовж гарантійного строку та строку придатності, обміну транспортного засобу неналежної якості на аналогічний транспортний засіб належної якості, реалізації транспортного засобу (поставки, продажу, передачі в фінансовий лізинг, відчуження в інший спосіб, а також будь-яких інших правочинів, але не виключно), ввезення його на митну територію України, всіх видів відповідальності боржника/боржників за невиконання або неналежне виконанням ними своїх зобов'язань в усіх вказаних вище, а також будь-яких існуючих, але не виключно, правовідносинах (зобов'язаннях) перед будь-якими особами, в тому числі але не виключно перед ДП "Барва Авто" ТОВ "Барва" (код 22093841, далі - лізингоодержувач/страхувальник) як лізингоодержувачем транспортного засобу за Договором фінансового лізингу № LC5544-07/11 від 13.07.2011 року, Договором поставки товару № Р5542-07/11 від 13.07.2011 року, зокрема, п. 1.3 такого Договору, та страхувальником за Договором страхування, первісним кредитором, новим кредитором, іншими третіми особами, в тому числі, але не виключно за шкоду/збитки заподіяних внаслідок неналежної якості та скритих недоліків транспортних засобів, з будь-яких інших причин, а також настання страхового випадку, страхове відшкодування за якими було виплачене первісним кредитором на користь лізингоодержувача згідно Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000199-62 від 02.09.2011 року та страхового акту № 785-06/12-62 від 08.11.2012 року за пошкодження автомобіля Mercedes Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6694ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587377, - в розмірі фактично виплаченої суми 665 720 грн.

Також, сторонами підписано Акт приймання-передачі права вимоги та документів до Договору відступлення права вимоги № 22-08-6694 від 22.08.2013 року.

Позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 62 685, 50 євро збитків, свої вимоги обґрунтував тим, що останній за приписами ст. ст. 678, 679, 711, 1166 Цивільного кодексу України як виробник товару неналежної якості відповідає за недоліки проданого (виробленого) товару, які виникли до його передачі покупцеві/лізингоодержувачу і не внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили, а тому відповідно до ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати збитки у розмірі сплаченого страхового відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу приписів ст. ст. 806, 808, ч. ч. 1 та 2 ст. 673, ч. 3 ст. 678 Цивільного кодексу України до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом, а тому у ДП "Барва-Авто" як лізингоодержувача виникли права покупця щодо відповідальності постачальника товару за порушення останнім зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, яким кореспондують відповідні обов'язки постачальника.

При цьому, враховуючи наявні у матеріалах справи експертні дослідження та висновки додатково проведених судових експертиз в їх сукупності, суди дійшли висновків, що причиною виникнення пожежі були не зовнішні фактори, а недостатність ізоляційних властивостей електричного дроту та неналежна якість систем автомобіля Mercedes Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6694ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587377.

За умовами п. 8.3 Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000199 62 від 02.09.2011 року сторонами до страхових ризиків віднесено, зокрема, пожежу.

Згідно з п. 3.1 та пп. 3.1.20 Умов добровільного страхування наземного транспорту, який є Додатком до Договору № 06-000199 62, до страхових випадків не відносяться знищення транспортного засобу, які безпосередньо або побічно спричинені заводським браком. Водночас, відповідно до пп. 3.1.23 Умов до таких виключень віднесено коротке замикання електропроводки та електрообладнання, якщо воно не потягло за собою пожежі в транспортному засобі.

З урахуванням зазначених Умов до Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що пожежа, в т.ч. яка мала місце внаслідок короткого замикання, не підпадає під випадки, які виключають настання страхового випадку, та визначають, як наслідок, виплату страхового відшкодування. Більш того, п. 10.1.13 Додатку № 1 до Договору страхування передбачено можливість самозаймання транспортного засобу.

Отже, за висновками судів вказані Умови в сукупності з обставинами справи свідчать про те, що знищення автомобіля внаслідок пожежі незалежно від причин її виникнення є страховим випадком, а страховою подією у спірних правовідносинах є саме пожежа, що виникла внаслідок короткого замикання. Виплата страхового відшкодування здійснена у зв'язку з подією та у повній відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 02.09.2011 року. Факт виплати страховиком страхового відшкодування зумовив виникнення в нього відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

На підставі Договору відступлення права вимоги № 22-08-6694 від 22.08.2013 року до ПП "Лаон" перейшло право на регресну вимогу по відшкодуванню суми страхової виплати у розмірі 62 685, 50 євро, що еквівалентно 665 720 грн. Оскільки правомірність цього Договору підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року у справі № 910/4375/14, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Daimler AG (Даймлер АГ) про визнання Договору відступлення права вимоги № 22-08-6694 від 22.08.2013 року недійсним, та враховуючи, що факти встановлені у рішенні господарського суду в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиціальними, суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо правомірності вимоги ПП "Лаон" до Daimler AG (Даймлер АГ) як виробника товару (автомобіля) неналежної якості у вигляді прихованих недоліків, які призвели до самозаймання автомобіля та його повного знищення, у зв'язку з чим страхова виплата у розмірі 62 685, 50 євро (665 720 грн.) є збитками позивача в розумінні ст. 22, ч. ч. 1 та 2 ст. 673, ч. ч. 1 та 3 ст. 678, ч. 2 ст. 679 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 216, ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, що підлягають стягненню з виробника проданого з недоліками товару.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.

Так, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом позову є вимога про стягнення 62 685, 50 євро, що еквівалентно 665 720 грн. збитків, право вимоги щодо яких перейшло до позивача на підставі Договору про відступлення права вимоги № 22-08-6694 від 22.08.2013 року, за яким позивач як новий кредитор набув всіх без винятку наявних у первісного кредитора (ПАТ "ХДІ Страхування") прав вимоги (суброгація) страхового відшкодування, що було виплачене первісним кредитором на користь лізингоодержувача (ДП "Барва-Авто") згідно Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000199-62 від 02.09.2011 року та страхового акту № 785-06/12-62 від 08.11.2012 року за пошкодження автомобіля Mercedes Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6694ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587377, - у розмірі фактично виплаченої суми 665 720 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні положення містяться і в ст. 27 Закону України "Про страхування".

Таким чином, з урахуванням предмету спору господарськими судами попередніх інстанцій невірно визначено дійсний зміст правовідносин сторін - нового кредитора до якого на підставі договору перейшло право вимоги страхувальника (суброгації) та особи, відповідальної (винної) за завдані збитки, між якими відсутні договірні правовідносини з приводу поставки чи купівлі-продажу товару, зокрема, автомобіля Mercedes Benz Actros 1844, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА6694ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587377.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення фактично сплаченого страхового відшкодування судами до спірних правовідносин застосовано положення ст. ст. 673, 678, 679 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини купівлі-продажу між продавцем та покупцем щодо якості товару та правові наслідки передання товару неналежної якості. При цьому, за змістом наведених судами законодавчих норм саме покупцю надано право вимоги, крім іншого, і на відшкодування збитків, які за його вибором можуть бути заявлені як до продавця, так і до виробника товару. Однак, сторонами у даній справі є новий кредитор, який звернувся з вимогою про стягнення фактично сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації, і заподіювач шкоди, між якими відсутні договірні правовідносини.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобов'язань; 2) внаслідок дій особи, що не пов'язана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність, яка підпадає під правове регулювання Глави 82 Цивільного кодексу України).

Проте, поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що відповідач не є стороною Договору № Р5542-07/11 поставки товару 13.07.2011 року та Договору лізингу №5544-07/11 від 13.07.2011 року, а тому між відповідачем та сторонами зазначених договорів могли виникнути виключно позадоговірні відносини стосовно відшкодування шкоди внаслідок знищення автомобіля.

Також, судами попередніх інстанцій не враховано, що якщо страхувальнику спричинені збитки діями третьої особи, які є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

При цьому, судам слід розрізняти інститут регресу, який регулюється загальними нормами цивільного права та інститут суброгації, для якого відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

Отже, розглядаючи спори про стягнення відшкодування в порядку суброгації, суди мають встановлювати не лише факти здійснення виплати страхового відшкодування, але й те, чи була застрахована цивільно-правова відповідальність осіб, винних у заподіянні збитків, до яких заявлено позов та в якому розмірі. При цьому таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки (особа, повинна бути суб'єктом відповідальності) та мають бути в наявності необхідні умови (елементи) притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини)).

При суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування.

Водночас, слід врахувати, що розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування, оскільки у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, який підлягає задоволенню, то заподіювана шкоди із суми, виплаченої страховиком страхувальнику, виключається виплата, не передбачена договором.

Проте, господарські суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували та прийшли до передчасних висновків про стягнення з відповідача 62 685,50 євро без обґрунтування стягнутого страхового відшкодування у валюті, яка не погоджувалась сторонами у договорі страхування та не передавалась за Договором про відступлення права вимоги № 22-08-6694 від 22.08.2013 року, на підставі якого позивачем заявлено позов.

Також, розглядаючи позовні вимоги, що ґрунтуються на Договорі, суд, керуючись приписами процесуального закону, враховуючи доводи та заперечення сторін, у будь-якому випадку має перевірити законність цього Договору, оцінюючи докази з урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності та у разі наявності правових підстав, визнати недійсним повністю чи у певній частині договір, пов'язаний з предметом спору у справі, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін.

Поряд з цим, Вищий господарський суд України зауважує, що судами взагалі не було встановлено початок перебігу строку позовної давності щодо вимоги про застосування суброгації, перебіг строку якої починаються з моменту виникнення страхового випадку, що також свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та порушення вимог.

Відтак, зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, слід зауважити, що судом апеляційної інстанції допущено численні порушення норм процесуального права, зокрема, щодо прийняття додаткових доказів без обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції та прийняття таких доказів без зазначення підстав такого прийняття, щодо оцінки доказів на предмет їх належності та допустимості, принцип всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, принцип рівності та змагальності сторін, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Daimler AG (Даймлер АГ) підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2014 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі № 907/937/13 - скасувати.

3. Справу № 907/937/13 направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець