Рішення

від 12.04.2017 по справі 910/18671/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017Справа №910/18671/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" фонду милосердя і здоров'я України про стягнення 1 529 433, 84 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін: від позивача:Трутнєв С.В. - представник за довіреністю; від відповідача:Велідченко І.О. - керівник; Лиман Н.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України 1 194 169, 54 грн. загальної суми простроченого кредиту, 20 686, 87 грн. - сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 23.04.2003 по 23.09.2003; 1 556, 35 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 24.04.2003 року по 23.09.2003 рік; 312 021, 08 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 24.04.2003 року по 27.02.2005 рік.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2014 (суддя Блажівська О.Є.) позов задоволено частково, стягнено з КП НВК "Україна" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 1 194 169, 54 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 20 686, 87 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 24 297, 13 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року (колегія суддів: Іонніков І.А., Гаврилюк О.М., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 року Касаційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонд милосердя і здоров'я України задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року у справі №910/18671/14 та рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2014 року скасовано, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/645 від 23.02.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 23.02.2017 року справу № 910/18671/14 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2017 року справу № 910/18671/14 призначено до розгляду у судовому засіданні 31.03.2017 року.

Судом прийнято до уваги, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111 №І ГПК України. У якості фактів, які повинні бути досліджені судом під час нового розгляду спору по даній справі є:

- подані відповідачем постанова про порушення кримінальної справи від 26.11.2003, постанова про визнання особи цивільним позивачем у кримінальній справі від 28.10.2005, обставини підтвердження надходження кредитних коштів з рахунку № 206257119110 КП НВК "Україна" відкритому в ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 на поточний рахунок ПП "Техноком" №26001300326801 в АКБ "ТАС-Комерцбанк" в сумі 1 199 350, 00 грн. на підставі платіжного доручення КП НВК "Україна" № 1 від 25.04.2003, заявлені відповідачем доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем при перерахуванні коштів інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 № 135 (чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, і судом з урахуванням вимог ст.ст. 4І, 4і ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2017 року наполягав на задоволенні позову, надав усні пояснення по справі, а 30.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представники відповідача проти позову заперечували, надали усні пояснення по суті спору та безпосередньо у засіданні 31.03.2017 року долучили додаткові документи до справи.

Крім того, 28.03.2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог Ухвали від 24.02.2017 року.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні згідно вимог ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.04.2017 року.

Представник позивача продовжував наполягати на задоволенні позову, надав усні пояснення по справі та на виконання вимог суду долучив письмові пояснення з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2017 року.

Представники відповідача позов не визнавали та вважали його необґрунтованим, через загальний відділ діловодства канцелярію подали додаткові документи.

Враховуючи особливості справи та характер предмету спору, що виник між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні до 12.04.2017 року.

У судовому засіданні 12.04.2017 року представник позивача продовжував наполягати на задоволенні позову, надав усні пояснення по справі.

Представники відповідача позов не визнавали, 11.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду подали відзив на пояснення позивача.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.04.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області (далі також банк) та Колективним підприємством Науково-виробничий комплекс "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України (далі також позичальник) було укладено договір відновлювальної відкличної кредитної лінії від № 10 (далі - договір), відповідно до умов якого банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зобов'язується надати у тимчасове користування на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 1 200 000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на строк до дванадцяти місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 24.04.2004 року.

Згідно п. 2.2 договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі - поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу згідно з окремими графіком отримання та повернення кредитних коштів.

Пунктом 2.5 договору передбачено, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (відсотки) в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.6 договору при нарахуванні та сплаті відсотків за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним: відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 22 відсотки річних, яка може бути змінена в поряду, визначеному цим договором; відсотки нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця методом факт/факт, тобто береться фактична кількість днів періоду, за який нараховуються відсотки (враховуючи та святкові), на фактично отриману позичальником суму кредиту та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання термінів повернення кредитних коштів, що визначені цим договором. При нарахуванні відсотків день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку відсотків не включається.

Банк проводить щомісяця розрахунок суми відсотків за користування кредитом за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту, що визначений цим договором, та не пізніше 23 числа звітного місяця повідомляє позичальника про суму відсотків за користування кредитом, яку йому необхідно сплатити (п. 2.6.3 договору).

Згідно п. 2.5.4 договору розрахована банком за звітний місяць сума відсотків за користування кредитом повинна бути сплачена позичальником не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 3.1 договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку та чинного законодавства. Банк проводить надання кредиту у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку згідно з цільовим призначенням, визначеним цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору (п. 12.1 договору).

Відповідно до погодженого сторонами графіку видачі та погашення кредитних коштів до договору відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10 від 23.04.2003 року, строк видачі: квітень 2003 року - 1 200 000,00 грн., червень 2003 року - 1 200 000,00 грн., вересень 2003 року - 1 200 000,00 грн.; строки погашення: не пізніше 15.06.2003 року - 1 200 000,00 грн., не пізніше 15.09.2003 року - 1 200 000,00 грн., не пізніше 24.04.2004 року - 1 200 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів наявних у справі, на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 1 199 350, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 25.04.2003 року та банківською випискою з рахунку відповідача за період з 01.04.2003 року по 31.08.2003 року (копії наявні у матеріалах справи).

Проте, відповідно до доводів викладених у позовній заяві, в порушення приписів законодавства та умов договору відповідачем не було належним чином виконані взяті за договором зобов'язання, у зв'язку з чим, як зауважує позивач, станом на день звернення із позовом до суду, заборгованість позичальника перед банком становить 1 529 433, 84 грн. та складається з:

- 1 194 169, 54 грн. загальної суми простроченого кредиту (основного боргу);

- 20 686, 87 грн. суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 23.04.2003 року по 23.09.2003 року;

- 1 556, 35 грн. суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у період з 24.04.2003 року по 23.09.2003 року;

-312 021, 08 грн. суми пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 24.04.2003 року по 27.02.2015 року.

Крім того, позивач повідомив суд про те, що АТ "Ощадбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство відносно відповідача, у зв'язку з неспроможністю останнього оплатити наявну у нього заборгованість.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2005 року було порушено справу про банкрутство № 44/226-б. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2005 року по справі № 44/226-б було визнано розмір вимог позивача, зобов'язано розмістити оголошення про порушення справи про банкрутство та призначено арбітражного керуючого.

Ухвалою суду від 29.04.2013 року у справі № 44/226-б-50/368-2012 встановлено, що боржник заперечував проти усього обсягу грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва, що було підставою неодноразово заявлених ним клопотань про припинення та зупинення провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, судом було відхилено заперечення боржника, за твердженнями якого кредитні кошти були протиправно перераховані банком контрагенту Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України, з мотивів недоведеності належними доказами обставин відсутності між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 м. Києва та Колективним підприємством - науково-виробничим комплексом "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України правовідносин за договором відновлюваної відкличної кредитної лінії № 10 від 24.04.2003 р. Судом також було враховано, що договір відновлюваної відкличної кредитної лінії № 10 від 24.04.2003 р. та договір іпотеки, укладений на забезпечення виконання зобов'язань позичальника, не визнаний недійсними у встановленому законодавством порядку та є чинними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі № 44/226-б-50/368-2012, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 року у даній справі, апеляційну скаргу Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі № 44/226-б-50/368-2012 скасовано, а провадження у даній справі про банкрутство Колективного підприємства - науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України припинено.

Таким чином, спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо повернення наданого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладання договору) кредитування державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні фактичні дані:

- у доданих до позовної заяви документах відсутні докази того, що грошові кошти, на умовах кредитного договору було видано відповідачу;

- оскільки КП НВК "Україна" не були отримані грошові кошти за кредитом, а також ці грошові кошти не були зараховані на рахунок № 26001300326801 (ПП "Техноком"), то відповідач звернувся до органів внутрішніх справ про порушення кримінальної справи, слідчим управління Шевченківського РВУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 10-4353;

- сплинув строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за договором, оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача було ініційоване позивачем незаконно, а тому строк позовної давності не переривався;

- позивач звернувся до банку із дорученням про безготівкове перерахування коштів, яке виконано не було, натомість кошти готівкою були видані невстановленій фізичній особі без належних повноважень;

- Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві від 28.10.2005 року КП НВК "Україна" визнано цивільним позивачем у кримінальній справі № 10/4353 на загальну суму 1 199 350, 00 грн., а генеральний директор підприємства Велідченко І.О. - представником цивільного позивача по цій же справі;

- 21.02.2006 року за запитом Генерального директора КП НВК "Україна" Велідченка І.О. № 21 до керуючого Печерським відділенням № 3715 ОБУ про надання інформації відповідно до ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" про рух грошових коштів на позичковому рахунку № 206253119110, КП НВК "Україна" щомісячно за 2003 рік з березня місяця, отримали довідку про рух коштів за період з 01.03.2003 року по 31.12.2003 року № 285, яка написана з порушенням та без урахування умов Інструкції № 135 від 29.03.2001 року "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" по р/р № 260073011191 сплати процентів за ненаданий позичковий кредит Печерським відділенням № 3715 1 199 350, 00 грн. КП НВК "Україна", який сплачував Каіпецький та по позичковому рахунку № 2062531191110 безготівкових коштів КП НВК "Україна" відкритого у Печерському відділенні № 3715 ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Києва і значилось у банку з 25.04.2003 року по 29.08.2003 року на дебеті позичкового рахунку КП НВК "Україна", а не на дебеті розрахункового рахунку ПП "Техноком", як зазначено в документі внутрібанківської проводки Печерського відділення № 3715 наданої з позовною заявою 16.06.14 року № 23-71 АТ "Ощадбанк" до Господарського суду м. Києва за підписом Начальника Головного управління М.М Макухи;

- Договір № 10 від 24.04.2003 року з приводу надання КП НВК "України" безготівкового кредиту в сумі с1 199 350 грн. безготівковій формі керівниками Печерського відділення № 3715 ОБУ складений з порушенням Інструкції № 135 "Про безготівкові розрахунки в національній валюті України", а саме: грошові кошти, відповідно Інструкції, розділ 1 п. 4 перераховуються не в безготівковій формі, а готівкою, тоді як в договорі № 10 п. 3.1. "Порядок видачі кредиту" зазначено, що банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку згідно з цільовим призначенням, визначеним цим договором, а готівкових коштів в сумі 1 199 350 грн. Печерське відділення № 3715 ОБУ КП НВК "Україна" не надало;

- платіжне доручення № 1 від 25.04.2003 року, яке було надане КП НВК "Україна в Печерське відділення для перерахування 1 199 350 грн. відповідно договору № 10 від 24.04.2003 року прийняте і проведено банком з порушеннями;

- керівники Печерського відділення навмисно сприяли невірному оформленню документів-договорів про надання кредиту в сумі 1 199 350 КП НВК "Україна" на ПП "Техноком" в безготівковій формі, щоб використати ці документи у власних цілях;

У постанові від 08.02.2017 року у справі № 910/18671/14 Вищий господарський суд України вказав на необхідність дослідити під час нового розгляду справи подані відповідачем постанову про порушення кримінальної справи від 26.11.2003, постанову про визнання особи цивільним позивачем у кримінальній справі від 28.10.2005, обставини підтвердження надходження кредитних коштів з рахунку № 206257119110 КП НВК "Україна" відкритому в ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 на поточний рахунок ПП "Техноком" № 26001300326801 в АКБ "ТАС-Комерцбанк" в сумі 1 199 350, 00 грн. на підставі платіжного доручення КП НВК "Україна" № 1 від 25.04.2003, заявлені відповідачем доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем при перерахуванні коштів інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 № 135 (чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин).

З приводу стоку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається, зокрема, у разі пред'явлення особою позову, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховуються.

Як вже зазначалося раніше, 29.04.2005 року за заявою банку господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 44/226-б про банкрутство КП НВК "Україна".

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Відповідно до Закону, основна мета провадження у справі про банкрутство - повне або часткове задоволення вимог кредиторів шляхом застосування до боржника судової процедури передбаченої ст. 4 Закону.

Саме внаслідок порушення в справі про банкрутство кредитор може реалізувати своє право на судовий захист шляхом застосування до боржника однієї з судових процедур банкрутства (мирова угода, санація боржника, ліквідація банкрута), - як заходів задоволення кредиторських вимог, що за своїм змістом дорівнює судовому рішенню про задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена і в п. 8.11 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193.

Враховуючи той факт, що провадження у справі № 44/226-б було припинено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року, тоді строк позовної давності був перерваний і почав свій відлік заново з 20.06.2013 року. При цьому, згідно положень ст. 265 ЦК України, не зупиняє перебігу строку позовної давності лише залишення заяви без розгляду.

Крім того, беручи до уваги твердження відповідача, зокрема його представників у судових засіданнях, про те, що на виконання умов договору КП НВК "Україна" грошових коштів не отримувало, оскільки такі були видані готівкою невстановленим особам в Печерському відділенні № 3715 ВАТ "Ощадбанк", з урахуванням вказівок Постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2017 року, суд вважає за необхідне вказати на наступні фактичні дані.

Положеннями договору (п. 2.2 договору) встановлено, що кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі - поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу згідно з окремими графіком отримання та повернення кредитних коштів.

Позивачем до матеріалів справи долучено кредитну заявку від 03.04.2003 року, відповідно до якої відповідач зазначив про необхідність отримання кредитних коштів в загальній сумі 1 200 000, 00 грн. та у розділі 6 якого в переліку "наявних документів (договори, листування), що супроводжують кредитний проект та на яку суму" зазначив договір № 04-2/03 від 15.04.2003 року, договір № 99 (на купівлю) від 15.04.2003 року. Також з доданого позивачем до матеріалів справи договору на поставку нафтопродуктів від 15.04.2003 року № 99, укладеного між відповідачем та ПП "Техноком", вбачається ПП "Техноком" зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач здійснити оплату. Додатком № 1 від 15.04.2003 року до договору сторони даного договору погодили найменування кількість та вартість товару, що постачається відповідач, зокрема бензин А-76 у кількості 830 тонн на загальну суму 1 199 350,00 грн. ПП "Техноком" виставило відповідачу відповідний рахунок № 143 від 24.04.2003 року на суму 1 199 350,00 грн., для оплати за бензин А-76. Позивач прийняв для виконання відповідне платіжне доручення відповідача № 1 від 25.04.2003 року на суму 1 199 350,00 грн. зазначене платіжне доручення підписане з боку відповідача та містить його печатку, а також містить відмітки банку про прийняття його до виконання , та в графі "проведено банком" міститься дата - 25.04.2003 р. Відповідно до перелічених документів банк перерахував з позичкового рахунку відповідача на користь ПП "Техноком" грошові кошти у зазначеній сумі за бензин А-76 згідно рахунку № 143 від 24.04.2003 року. Зазначена інформація про рух коштів також відображена в банківській виписці з рахунку відповідача за період з 01.04.2003 року по 31.08.2003 року, а також довідці банку від 21.02.2006 року № 285, копії яких залучено до матеріалів справи. Крім того, з доданої позивачем банківської виписки з рахунку відповідача за період з 01.03.2003 року по 31.12.2003 року вбачається, що відповідачем здійснено часткове повернення грошових коштів за договором.

Позивачем на виконання платіжного доручення КП НВК "Україна" від 25.04.2003 року № 1 перераховано з рахунку останнього за № 206253119110 на рахунок ПП "Техноком" № 26001300326801 грошові кошти у сумі 1 199 350 грн. за бензин А-76. Вказана інформація про рух коштів відображена у банківській виписці з рахунку відповідача за період з 01.04.2003 по 31.08.2003 року, а також у довідці банку від 21.02.2006 № 285 (наявні у матеріалах справи).

Також, з виписки по рахунку за період з 01.03.2003 по 31.12.2003 року вбачається, що КП НВК "Україна" здійснило часткове повернення грошових коштів за Договором відновлювальної відкличної лінії від 24.04.2003 року № 10.

Крім того, під час нового розгляду справи, судом було досліджено обставини пов'язані з відкритим кримінальним провадженням № 10-4353 та визнання відповідача по справі № 910/18671/14 цивільним позивачем у зазначеному кримінальному провадженні.

Так, 28.10.2005 року КП НВК "Україна" визнано цивільним позивачем у кримінальній справі № 10-4353, порушеній за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України на загальну суму 1 199 350 грн., а представником цивільного позивача визнано генерального директора КП НВК "Україна" Велідченка І.О.

03.04.2013 року відомості за даним кримінальним провадженням були внесені до ЄРДР за № 42013110100000384.

На час розгляду справи № 910/18671/14, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Отже, враховуючи, що кримінальне провадження триває, у відповідача відсутня можливість надати суду обвинувальний вирок, яким було б встановлено вину працівників АТ "Ощадбанк" або іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскільки відповідачем не подано суду обвинувального вироку, яким було б встановлено вину позивача у вчиненні злочину, то суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Всупереч положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в розмірі 1 194 169, 54 грн., зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 23.04.2003 р. по 23.09.2003 р. в розмірі 20 686, 87 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 1 194 169, 54 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту та 20 686, 87 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач посилаючись на п. 9.1.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне повернення кредитних коштів, нараховану за період з 24.04.2003 року по 27.02.2005 року в сумі 312 021, 08 та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами нараховану за період з 24.04.2003 року по 23.09.2003 року в сумі 1 556, 35 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення повернення тіла кредиту за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позаяк перевищує шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, а відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Річний строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано 04.09.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду від 04.09.2014 року № 18671/14, про що відповідачем у справі подано відповідну заяву до винесення рішення, про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача з повернення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 194 169, 54 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 20 686, 87 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо заявлених до стягнення сум пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням загальних правил розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуально кодексу України, витрати зі сплати судового збору підлягають наступному розподілу:

- судовий збір за подання позовної заяви - на відповідача Колективне підприємство науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

- судовий збір за подання апеляційної скарги - на відповідача Колективне підприємство науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України.

Від сплати судового збору за подання касаційної скарги заявника було звільнено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства науково-виробничий комплекс "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 20, кв. 68, ідентифікаційний код 21610932) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) 1 194 169 (один мільйон сто дев'яносто чотири тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 54 коп. заборгованості з повернення тіла кредиту, 20 686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 24 297 (двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 18.04.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко