Постанова

від 22.03.2018 по справі 910/18671/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18671/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - Світич П.В.

відповідача - Велідченко І.О., Тетерук М.О.

третьої особи 1 - не з'явився

третьої особи 2 - не з'явився

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

відповідач - колективне підприємство науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (правонаступник акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк"); 2. публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (правонаступник публічного акціонерного товариства "Сведбанк"),

розглянувши матеріали касаційної скарги колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 10.08.2017

у складі колегії суддів: Зубець Л.П. (головуючого), Мартюк А.І., Алданової С.О.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.04.2017

у складі судді: Підченка Ю.О.

у справі № 910/18671/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (правонаступник акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк"); 2. публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (правонаступник публічного акціонерного товариства "Сведбанк"),

про стягнення 1 529 433,84 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України (далі - відповідач) заборгованості за кредитним договором від 24.04.2003 №10 у загальному розмірі 1 529 433,84 грн., з яких: 1 194 169,54 грн. - сума простроченого кредиту, 20 686,87 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 23.04.2003 по 23.09.2003; 1 556,35 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 24.04.2003 по 23.09.2003; 312 021,08 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 24.04.2003 по 27.02.2005.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 1 199 350,00 грн. Однак відповідач не дотримався погоджених сторонами порядку і строків повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017, ухваленим за результатами нового розгляду справи №910/18671/14, позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 194 169,54 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 20 686,87 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами. В решті позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/18671/14 та прийняти нове рішення, в якому відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 апеляційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/18671/14 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/18671/14 залишено без змін.

6. На підтвердження зазначеної позиції, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

6.1 24.04.2003 між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір відновлювальної відкличної кредитної лінії №10 (далі - Кредитний договір) (том справи - 1, аркуші справи - 11-17).

6.2 За умовами Кредитного договору (пункт 1.1) банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зобов'язується надати у тимчасове користування на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 1 200 000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

6.3 В розділі 2 Кредитного договору погоджено умови кредитування, згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.5, 2.5.4, 2.6, 2.6.3 якого кредит надається у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на строк до дванадцяти місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 24.04.2004. Кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі - поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу згідно з окремим графіком отримання та повернення кредитних коштів. За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (відсотки) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Розрахована банком за звітний місяць сума відсотків за користування кредитом повинна бути сплачена позичальником не пізніше 25 числа звітного місяця. При нарахуванні та сплаті відсотків за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним: відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 22 відсотки річних, яка може бути змінена в поряду, визначеному цим договором; відсотки нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця методом факт/факт, тобто береться фактична кількість днів періоду, за який нараховуються відсотки (враховуючи вихідні та святкові), на фактично отриману позичальником суму кредиту та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання термінів повернення кредитних коштів, що визначені цим договором. При нарахуванні відсотків день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку відсотків не включається. Банк проводить щомісяця розрахунок суми відсотків за користування кредитом за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту, що визначений цим договором, та не пізніше 23 числа звітного місяця повідомляє позичальника про суму відсотків за користування кредитом, яку йому необхідно сплатити.

6.4 Банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку та чинного законодавства. Банк проводить надання кредиту у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку згідно з цільовим призначенням, визначеним цим договором (пункт 3.1 Кредитного договору).

6.5 За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених цим договором, а саме: за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення (підпункт 9.1.1 пункту 9.1 Кредитного договору).

6.6 В пункті 12.1 Кредитного договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.

6.7 Сторонами було погоджено графік видачі та погашення кредитних коштів до Кредитного договору (том справи - 1, аркуш справи - 18), відповідно до якого встановлено наступний строк видачі коштів: квітень 2003 року - 1 200 000,00 грн., червень 2003 року - 1 200 000,00 грн., вересень 2003 року - 1 200 000,00 грн.; строки погашення кредиту: не пізніше 15.06.2003 року - 1 200 000,00 грн., не пізніше 15.09.2003 року - 1 200 000,00 грн., не пізніше 24.04.2004 року - 1 200 000,00 грн.

6.8 На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 1 199 350,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №1 від 25.04.2003 та банківською випискою по рахунку відповідача за період з 01.04.2003 по 31.08.2003 (том справи - 1, аркуші справи - 20-21).

6.9 Окрім того, до матеріалів справи залучено кредитну заявку від 03.04.2003 (том справи - 1, аркуші справи - 222-229), в якій відповідач зазначив про необхідність отримання кредитних коштів в загальній сумі 1 200 000,00 грн. та у розділі 6 якого в переліку "наявних документів (договори, листування), що супроводжують кредитний проект та на яку суму" вказав договір №04-2/03 від 15.04.2003, договір №99 (на купівлю) від 15.04.2003.

6.10 За умовами договору на поставку нафтопродуктів №99 від 15.04.2003, укладеного між відповідачем, як покупцем, та приватним підприємством "Техноком", як продавцем, останній зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач - здійснити його оплату (том справи - 1, аркуші справи - 232-234).

6.11 Відповідно до Додатку №1 від 15.04.2003 до договору №99 від 15.04.2003 (том справи - 1, аркуш справи - 235) приватне підприємство "Техноком" повинно було поставити відповідачу бензин А-76 у кількості 830 тонн на загальну суму 1 199 350,00 грн.

6.12 Приватне підприємство "Техноком" виставило відповідачу до сплати рахунок №143 від 24.04.2003 на суму 1 199 350,00 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 236).

6.13 В свою чергу, позивач прийняв для виконання платіжне доручення відповідача №1 від 25.04.2003 на суму 1 199 350,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 231). Вказане платіжне доручення містить підпис зі сторони відповідача та відбиток його печатки, а також містить відмітки банку про прийняття платіжного доручення до виконання. Зокрема, в графі "проведено банком" зазначено дату - 25.04.2003.

6.14 Позивач здійснив перерахування з позичкового рахунку відповідача на користь приватного підприємства "Техноком" грошові кошти у сумі 1 199 350,00 грн. в оплату за бензин А-76 відповідно до рахунку №143 від 24.04.2003.

6.15 Вказані обставини підтверджуються рухом коштів на рахунку відповідача, що відображено в банківській виписці за період з 01.04.2003 по 31.08.2003, а також довідці банку від 21.02.2006 №285 (том справи - 1, аркуші справи - 21, 238).

6.16 Аналогічні відомості містяться у банківських виписах, наданих третьою особою-1, яка є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" (обслуговуючого банку Приватного підприємства "Техноком" на час здійснення перерахування спірних коштів за Кредитним договором) по рахунку приватного підприємства "Техноком" (том справи - 4, аркуші справи - 239-241).

6.17 Окрім того, позивач надав суду банківську виписку по рахунку відповідача за період з 01.03.2003 по 31.12.2003, з якої вбачається, що відповідачем здійснено часткове повернення грошових коштів за Кредитним договором у сумі 5 180,46 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 134).

6.18 28.10.2005 відповідача було визнано цивільним позивачем у кримінальній справі №10-4353, яку порушено за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частино 4 статті 190 Кримінального кодексу України на загальну суму 1 199 350,00 грн. Представником цивільного позивача визнано генерального директора КП НВК "Україна" Велідченка І.О.

6.19 03.04.2013 відомості за вказаним кримінальним провадженням внесено до ЄРДР за №42013110100000384.

6.20 На час розгляду справи №910/18671/14 як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

6.21 За відсутності обвинувального вироку, яким було б встановлено вину позивача (його працівників, посадових осіб або інших осіб) у вчиненні злочину (в даному випадку, за твердженням відповідача має місце шахрайство), заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що непідтверджені належними доказами в розумінні статей 32-35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. Не погодившись із вказаними рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою яка мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права та винесено незаконні та необґрунтовані рішення.

8. Скаржник у скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/18671/14 скасувати, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. Позивач у відзиві проти касаційної скарги заперечив з підстав її необґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі у справі № 910/18671/14 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017; призначено розгляд касаційної скарги на 22.03.2018 об 11 год. 00 хв.

11. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

12. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Колегія суддів перевіривши доводи скаржника зазначає наступне.

15. Суди попередніх інстанцій розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норми чинного законодавства.

16. На момент укладання між сторонами Кредитного договору був чинний Цивільний кодекс Української РСР, в статті 382 якого передбачено, що кредитування державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

17. Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

18. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

19. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

20. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

21. Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

22. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

23. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

24. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

25. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).

26. Відповідно до статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

27. Згідно з положеннями статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

28. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наведені обставини свідчать про схвалення та часткове виконання Кредитного договору відповідачем, а також про надходження коштів з рахунку відповідача на рахунок Приватного підприємства "Техноком".

29. В процесі судового розгляду судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що оскільки відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань щодо повернення наданого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання відповідача банкрутом.

30. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2005 за вказаною заявою було порушено провадження у справі про банкрутство №44/226-б.

31. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2005 у справі №44/226-б було визнано розмір вимог позивача, зобов'язано розмістити оголошення про порушення справи про банкрутство та призначено арбітражного керуючого.

32. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 у справі №44/226-б-50/368-2012 встановлено, що боржник заперечував проти усього обсягу грошових вимог позивача в особі Печерського відділення №3715 м. Києва, що було підставою неодноразово заявлених ним клопотань про припинення та зупинення провадження у справі про банкрутство. Водночас, суд не прийняв заперечення боржника про те, що грошові кошти були протиправно перераховані банком контрагенту відповідача, з мотивів недоведеності належними доказами обставин відсутності між позивачем в особі Печерського відділення №3715 м. Києва та відповідачем правовідносин за договором відновлюваної відкличної кредитної лінії №10 від 24.04.2003. При цьому, суд врахував, що договір відновлюваної відкличної кредитної лінії №10 від 24.04.2003 та договір іпотеки, укладений на забезпечення виконання зобов'язань позичальника, не визнані недійсними у встановленому законодавством порядку та є чинними.

33. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 у справі №44/226-б-50/368-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі №44/226-б-50/368-2012 було скасовано, а провадження у справі про банкрутство відповідача припинено.

34. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача №44/226-б було припинено постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013, то строк позовної давності був перерваний і почав свій перебіг заново з 20.06.2013. При цьому, згідно зі статтею 265 Цивільного кодексу України, не зупиняє перебігу строку позовної давності лише залишення заяви без розгляду.

35. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що наявні у справі матеріали та пояснення учасників судового процесу свідчать, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за укладеним з позивачем Кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості з повернення тіла кредиту в розмірі 1 194 169,54 грн. та по сплаті процентів за користування кредитними коштами за період з 23.04.2003 по 23.09.2003 в розмірі 20 686,87 грн.

36. За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів, нарахована за період з 24.04.2003 по 27.02.2005, в сумі 312 021,08 та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, нарахована за період з 24.04.2003 по 23.09.2003, в сумі 1 556,35 грн.

37. В частині 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

38. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснив розрахунок пені за прострочення повернення тіла кредиту за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, що суперечить вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно визнані безпідставними.

39. Також, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

39.1 В пункті 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

39.2 Таким чином, законодавчо встановлений річний строк позовної давності у даному спорі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами сплинув ще до звернення позивача з даним позовом до суду (позов подано 04.09.2014) і відповідач подав суду заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

40. Зважаючи на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

41. Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень і спрямовані на переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

42. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

43. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

44. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

45. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

46. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

47. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані.

48. За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

49. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/18671/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/18671/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко