Рішення

від 14.04.2017 по справі 912/340/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 рокуСправа № 912/340/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/340/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", м. Київ

до відповідачів:

І - Приватного підприємства "АДН-Плюс", м. Кропивницький

ІІ - Приватного підприємства "Сьомий елемент-М", м. Кропивницький

про стягнення 516 048,92 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.02.17.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" (далі - ПАТ "ФІДОБАНК", позивач) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "АДН-Плюс" (далі - ПП "АДН-Плюс", відповідач І) та Приватного підприємства "Сьомий елемент-М" (далі - ПП "Сьомий елемент-М", відповідач ІІ) з вимогою стягнути з останніх солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 у розмірі 516 048,92 грн, яка складається з простроченої заборгованості по погашенню основного боргу в сумі 194 444,46 грн, строкової заборгованості по погашенню основного боргу в сумі 83 333,30 грн, прострочених нарахованих процентів в сумі 121 127,24 грн, строкової заборгованості за відсотками в сумі 5 480,02 грн, пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 68 920,11 грн, пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 42 743,79 грн, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач вказав про невиконання відповідачем І своїх зобов'язань за кредитним договором, що є підставою для стягнення відповідних сум заборгованості, у тому числі з поручителя, яким є відповідач ІІ згідно договору поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012.

Ухвалою від 01.02.2017 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/340/17.

Відповідачем ІІ позовні вимоги заперечено повністю про що до матеріалів справи надано відзив на позов від 22.02.2017, з тих підстав, що позовна заява підписана особою, що немає на те повноважень; позивачем пропущено строк позовної давності; розрахунок пені здійснено поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України (а.с. 130-132). У відзиві на позов від 14.04.2017 відповідач ІІ вказав про припинення поруки за договором поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012 у зв'язку з пропуском ПАТ "ФІДОБАНК" строку звернення з вимогою до поручителя, встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (а.с. 163).

Відповідач І відзиву на позов та інших витребуваних документів не подав, участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце засідань суду у даній справі.

В судовому засіданні 04.04.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Присутніми в судовому засіданні 04.04.2017 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача ІІ заперечено у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи в судовому засіданні 04.04.2017 відкладено до 11.04.2017 та в судовому засіданні 11.04.2017 відкладено до 14.04.2017.

В судовому засіданні 14.04.2017 прийняв участь представник відповідача ІІ, який навів додаткові обставини заперечення позовних вимог.

Представники позивача та відповідач І в судове засідання 14.04.2017 не з'явились, хоча належним чином повідомлені про проведення судового засідання у зазначену дату (а.с. 159-162).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як передбачено в статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З підстав викладеного, враховуючи належне повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, а також закінчення строків вирішення спору, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 14.04.2017 за відсутності представників позивача, відповідача І та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2012 між ПАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК", що підтверджується витягом із статуту останнього (а.с. 113-115) (Кредитор) та ПП "АДН-Плюс" (Позичальник) укладено кредитний договір № 012/ZAXJJA/3/002, предметом якого є надання Позичальнику грошових коштів (кредит) в сумі 500 000,00 грн на строк до 23 червня 2017 року (а.с. 10-15).

Вказаний договір укладено в письмовій формі, з погодженням всіх умов договору шляхом підписання договору обома сторонами та скріплення печатками.

Строк дії договору встановлено з моменту його укладення та до повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, комісій та неустойки).

В забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Ерсте Банк", ПП "АДН-Плюс" та ПП "Сьомий елемент" (Поручитель) укладено договір поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012 (а.с. 25-27).

Згідно заявки Позичальника від 24.10.2012 останньому надано кредит в розмірі 500 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок ПП "АДН-Плюс" та розпочато нарахування процентів за користування кредитними коштами (а.с. 34, 72-99).

Відповідно до погоджених між Кредитором та Позичальником умов кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється Позичальником щомісячно 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з Графіком погашення, який підписано сторонами договору (а.с. 16-17).

В договорі сторони погодили, що погашення кредитної заборгованості, у тому числі основної заборгованості за кредитом, процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та інших платежів здійснюється автоматично на умовах договірного списання Кредитором коштів з рахунків Позичальника (п. 2.10.). У випадку відсутності на поточному рахунку повної суми коштів, належної до сплати, в рахунок погашення кредитної заборгованості здійснюється списання фактично наявних коштів, залишок коштів, яких не вистачає для погашення відповідного періодичного платежу в повній мірі, вважатиметься простроченою заборгованістю Позичальника з усіма наслідками, передбаченими цим договором для випадків порушення Позичальником договору (п.п. 2.10.1. п. 2.10.).

Як повідомляє позивач, Позичальником порушено умови кредитного договору щодо своєчасної сплати щомісячних сум кредиту та процентів, внаслідок чого ПАТ "ФІДОБАНК" звернувся до ПП "АДН-Плюс" з повідомленням-вимогою від 24.11.2016, в якій повідомив про порушення зобов'язання за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 та вимагав виконати порушене зобов'язання та повернути достроково всю суму заборгованості по кредиту, сплатити проценти і пеню (а.с. 116, 117).

Окрім того, ПАТ "ФІДОБАНК" направив 24.11.2016 лист-повідомлення Поручителю - ПП "Сьомий елемент-М", в якому також повідомив про порушення ПП "АДН-Плюс" зобов'язань за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 та вимагав від Поручителя сплатити всю заборгованість за кредитним договором, у тому числі достроково по тілу кредиту, а також нараховані проценти та пеню (а.с. 118-119).

У зв'язку з невиконанням вказаних вимог, ПАТ "ФІДОБАНК" звернувся до господарського суду з позовом у даній справі та просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 і пеню солідарно з обох відповідачів.

При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.

Частиною другою ст. 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Як встановлено ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Частина перша ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи, а саме заявою ПП "АДН-Плюс", випискою по рахунку, підтверджено надання ПП "АДН-Плюс" 24.10.2012 кредиту в розмірі 500 000,00 грн (а.с. 34, 72-99).

Відповідно до підпункту 2.9.1. пункту 2.9. кредитного договору № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 та Графіку погашення, повернення кредиту здійснюється частинами шляхом сплати ПП "АДН-Плюс" щомісячно 15-го числа кожного місяця грошових коштів в розмірі 9259,26 грн.

Між тим, як слідує з розрахунку позивача, ПП "АДН-Плюс" перестало повертати кредитні кошти шляхом щомісячної сплати зазначеної вище суми та порушило строк оплати з 16.02.2015 (а.с. 100). Останній платіж здійснено Позичальником 15.01.2015.

В силу положень ст. 525 Цивільного кодексу України, яким кореспондують приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною третьою ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В частині 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено наслідки порушення договору позичальником, які полягають в тому, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2.4. кредитного договору № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи прострочену та поточну заборгованість, у разі, зокрема, порушення Позичальником пунктів 5.1.1.-5.1.13. договору.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "ФІДОБАНК" звернувся до ПП "АДН-Плюс" з повідомленням-вимогою від 24.11.2016, в якій, посилаючись на ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, повідомив про наявність простроченої заборгованості по основному боргу станом на 15.11.2016 в розмірі 194 444,46 грн, по процентам в розмірі 121 127,24 грн та вимагав у 30-денний термін повернути всю суму заборгованості за кредитним договором, включаючи строкову заборгованість по кредиту в розмірі 83333,30 грн, по процентам в розмірі 5 480,01 грн, а також пеню за несвоєчасне повернення кредиту та процентів в розмірі 111 663,90 грн (а.с. 116, 117).

За приписами ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведена у листі заборгованість підтверджується розрахунком ПАТ "ФІДОБАНК", який додано до матеріалів справи, та який підтверджується випискою по рахунку ПП "АДН-Плюс".

Натомість, ПП "АДН-Плюс", як Позичальник за кредитним договором, під час розгляду справи вказану заборгованість не спростував, будь-яких доказів на підтвердження повернення кредиту до суду не надав.

З підстав викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги ПАТ "ФІДОБАНК" щодо стягнення з Позичальника заборгованості по кредиту в загальному розмірі 277 777,76 грн обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи.

Частиною першою ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною другою ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Сторонами в п. 1.1. кредитного договору № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 передбачено сплату Позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 22,49% річних .

В підпунктах 1.1.1.1., 1.1.1.2. пункту 1.1. договору сторони погодили збільшення процентної ставки на 2 проценти і, що процентна ставка становитиме 24,49 %, у разі порушення Позичальником пунктів 5.1.3., 5.1.9. договору. При цьому, за змістом договору. сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення процентної ставки не є її зміною Кредитором в односторонньому порядку і не потребує укладення додаткової угоди до цього договору. В разі наявності декількох порушень, за які передбачається збільшення процентної ставки, процентні пункти річних не додаються і застосовується максимальне значення процентів річних, на яке збільшується розмір процентної ставки.

Відповідно до п. 2.5. договору нарахування процентів здійснюється за методом факт/360, який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно у році 360 днів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно (п. 2.6. договору).

Згідно з пунктом 2.7. договору, у разі прострочення повернення кредиту проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.

Сплата процентів здійснюється щомісячно 15 числа кожного місяця (п. 2.9.1.).

З наявних у справі матеріалів слідує, що позивачем відповідно до кредитного договору № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 нараховано проценти за користування кредитом (а.с. 101). Відсоткова ставка збільшувалась у відповідності до умов договору з 22,49% до 24,49% у зв'язку з порушенням ПП "АДН-Плюс" зобов'язань за кредитним договором, що не заперечується останнім.

З розрахунку позивача, підтвердженим випискою по рахунку ПП "АДН-Плюс", вбачається, що остання сплата процентів здійснена 15.01.2015 та починаючи з 16.02.2015 нараховані проценти Позичальником не сплачуються. Сума нарахованих процентів за вказаний період станом на 14.11.2016 становить 126 607,26 грн.

Вказаний розрахунок ПП "АДН-Плюс" не заперечено та будь-якими доказами не спростовано.

Про наявність заборгованості по процентам та вимога про їх сплату зазначалось в листі-повідомленні ПАТ "ФІДОБАНК" від 24.11.2016.

З підстав викладеного, господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам законодавства і є підтвердженою матеріалами справи, позовну вимогу ПАТ "ФІДОБАНК" про стягнення процентів в розмірі 126 607,26 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

За частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно з ч. 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1. кредитного договору № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 сторони передбачили, що за порушення строків повернення кредиту (в тому числі частково), сплати нарахованих процентів, інших платежів, що передбачені договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості.

Отже, умовами договору сторони передбачили відповідальність Позичальника у вигляді пені як за несвоєчасне повернення Кредиту, так і за несвоєчасну сплату процентів, та визначали розмір і базу для нарахування, а тому нарахування позивачем пені як на суму боргу за Кредитом, так і на суму боргу за процентами є правомірним.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, передбачений наведеною нормою максимальний період нарахування штрафних санкцій не застосовується, якщо інше встановлено договором.

З розрахунку позивача слідує, що останній не дотримується встановленого шестимісячного періоду нарахування пені, при цьому кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 не встановлено іншого періоду нарахування пені. Положення пункту 9.6. договору, яким збільшено спеціальну позовну давність до вимоги про стягнення пені до трьох років, не є встановленням іншого періоду нарахування пені. Поняття позовної давності міститься в ст. 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права є строком позовної давності.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Виходячи з викладеного, господарський суд наводить власний розрахунок пені в межах періоду та сум розрахунку позивача, однак з дотриманням періоду нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, господарський суд використовує фактичну кількість днів в календарному році, які також засовує позивач в своєму розрахунку, а саме - 365/360 та не засовує пункт 2.5. кредитного договору щодо використання для розрахунку 360 днів у році, оскільки такий розрахунок порушує порядок нарахування пені та буде виходити за межі розрахунку позивача в сторону збільшення суми нарахування.

Розрахунок пені по кредиту згідно встановлених Графіком погашення щомісячних сум в розмірі 9259,26 грн є наступним:

за період прострочення з 17.02.2015 по 17.08.2015 включно - пеня 2690,26 грн;

за період прострочення з 17.03.2015 по 17.09.2015 включно - пеня 2783,87 грн;

за період прострочення з 16.04.2015 по 16.10.2015 включно - пеня 2668,70 грн;

за період прострочення з 16.05.2015 по 16.11.2015 включно - пеня 2558,09 грн;

за період прострочення з 16.06.2015 по 16.12.2015 включно - пеня 2421,11 грн;

за період прострочення з 16.07.2015 по 16.01.2016 включно - пеня 2310,01 грн;

за період прострочення з 18.08.2015 по 18.02.2016 включно - пеня 2175,06 грн;

за період прострочення з 16.09.2015 по 16.03.2016 включно - пеня 2063,13 грн;

за період прострочення з 16.10.2015 по 16.04.2016 включно - пеня 2050,52 грн;

за період прострочення з 17.11.2015 по 17.05.2016 включно - пеня 1998,94 грн;

за період прострочення з 16.12.2015 по 16.06.2016 включно - пеня 1953,03 грн;

за період прострочення з 16.01.2016 по 16.07.2016 включно - пеня 1863,24 грн;

за період прострочення з 16.02.2016 по 16.08.2016 включно - пеня 1767,35 грн;

за період прострочення з 16.03.2016 по 16.09.2016 включно - пеня 1687,41 грн;

за період прострочення з 16.04.2016 по 16.10.2016 включно - пеня 1570,03 грн;

за період прострочення з 17.05.2016 по 15.11.2016 включно - пеня 1480,97 грн;

за період прострочення з 16.06.2016 по 15.11.2016 включно - пеня 1202,69 грн;

за період прострочення з 16.07.2016 по 15.11.2016 включно - пеня 946,16 грн;

за період прострочення з 16.08.2016 по 15.11.2016 включно - пеня 696,47 грн;

за період прострочення з 16.09.2016 по 15.11.2016 включно - пеня 453,35 грн;

за період прострочення з 18.10.2016 по 15.11.2016 включно - пеня 210,48 грн,

а всього пеня по кредиту - 37 550,87 грн.

Розрахунок пені по відсоткам

за період прострочення з 17.02.2015 по 17.08.2015 включно на суму 6046,91 грн - пеня 1756,92 грн;

за період прострочення з 17.03.2015 по 17.09.2015 включно на суму 5291,05 грн - пеня 1590,79 грн;

за період прострочення з 16.04.2015 по 16.10.2015 включно на суму 5668,98 грн - пеня 1633,91 грн;

за період прострочення з 16.05.2015 по 16.11.2015 включно на суму 5668,98 грн - пеня 1566,19 грн;

за період прострочення з 16.06.2015 по 16.12.2015 включно на суму 5857,95 грн - пеня 1531,73 грн;

за період прострочення з 16.07.2015 по 16.01.2016 включно на суму 5668,98 грн - пеня 1414,30 грн;

за період прострочення з 18.08.2015 по 18.02.2016 включно на суму 6235,88 грн - пеня 1464,85 грн;

за період прострочення з 16.09.2015 по 16.03.2016 включно на суму 5480,02 грн - пеня 1221,05 грн;

за період прострочення з 16.10.2015 по 16.04.2016 включно на суму 5668,98 грн - пеня 1255,43 грн;

за період прострочення з 17.11.2015 по 17.05.2016 включно на суму 6046,91 грн - пеня 1305,44 грн;

за період прострочення з 16.12.2015 по 16.06.2016 включно на суму 5480,02 грн - пеня 1155,88 грн;

за період прострочення з 16.01.2016 по 16.07.2016 включно на суму 5857,95 грн - пеня 1178,79 грн;

за період прострочення з 16.02.2016 по 16.08.2016 включно на суму 5857,95 грн - пеня 1118,13 грн;

за період прострочення з 16.03.2016 по 16.09.2016 включно на суму 5480,02 грн - пеня 998,68 грн;

за період прострочення з 16.04.2016 по 16.10.2016 включно на суму 5857,95 грн - пеня 993,29 грн;

за період прострочення з 17.05.2016 по 15.11.2016 включно на суму 5857,95 грн - пеня 936,95 грн;

за період прострочення з 16.06.2016 по 15.11.2016 включно на суму 5668,98 грн - пеня 736,35 грн;

за період прострочення з 16.07.2016 по 15.11.2016 включно на суму 5668,98 грн - пеня 579,29 грн;

за період прострочення з 16.08.2016 по 15.11.2016 включно на суму 5857,95 грн - пеня 440,63 грн;

за період прострочення з 16.09.2016 по 15.11.2016 включно на суму 5857,95 грн - пеня 286,81 грн;

за період прострочення з 18.10.2016 по 15.11.2016 включно на суму 6046,91 грн - пеня 137,46 грн,

а всього пеня по відсоткам - 23 302,87грн.

З підстав наведеного правильною сумою пені, яка підлягає стягненню з Позичальника. є 60 853,74 грн. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправомірним розрахунком позивача.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи підстав для стягнення з ПП "АДН-Плюс", як Позичальника за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012, заборгованості за кредитом в загальному розмірі 277 777,76 грн, заборгованості за процентами в розмірі 126 607,26 грн та пені в розмірі 60 853,74 грн.

Як встановлено матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 між ПАТ "Ерсте Банк" (Кредитор), ПП "АДН-Плюс" (Позичальник) та ПП "Сьомий Елемент-М" (Поручитель) укладено договір поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012 (а.с. 25-30).

За вказаним договором Поручитель зобов'язався перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення Позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012, укладеного між Кредитором та Позичальником (з урахуванням всіх додаткових угод до нього, у тому числі тих, що можуть бути укладені в подальшому).

Згідно з умовами пункту 2 договору поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012, даною порукою забезпечено наступне зобов'язання:

повернення кредиту за кредитним договором в сумі 500 000,00 грн в строк до 23 червня 2017 року (кінцевий термін), з дотриманням при цьому визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором та/або чинним законодавством України;

сплата процентів за користування кредитом у розмірі 22,49 процентів річних (при цьому кредитним договором передбачені випадки, коли розмір процентної ставки збільшується на 2 проценти річних і складатиме 24,49 процентів річних, сплата яких також забезпечується цим договором), та/або комісій в розмірі, строки та порядку, що визначені кредитним договором;

сплата можливої неустойки (пені, штрафів) у розмірі, строки та в порядку, що визначені кредитним договором;

відшкодування витрат Кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отримання виконання за кредитним договором, та збитків Кредитора, завданих внаслідок порушення позичальником кредитного договору.

Цивільний кодекс України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554).

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, ПАТ "ФІДОБАНК" має право вимагати стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012, як з основного боржника - ПП "АДН-Плюс", так і з Поручителя - ПП "Сьомий елемент-М" одночасно.

Заперечення ПП "Сьомий елемент-М" щодо припинення поруки за вимогами банку, які виникли до 25.05.2016, у зв'язку із закінченням шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя, спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, за наведеною нормою строк припинення поруки може бути передбачений в договорі або визначений в законі. Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок

Матеріалами справи встановлено, що в пункті 7.2. договору поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012 сторони погодили, що порука припиняється, якщо Кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як встановлено матеріалами справи, Позичальник за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 (а відтак і Поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 23.06.2017 (включно), сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з Графіком погашення.

Отже, поряд з встановленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу .

Отже, враховуючи наведене, договором поруки (п. 7.2.3 договору поруки) встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років, починаючи з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до п.4.2.4. кредитного договору № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, погашення процентів за ним та сплати інших платежів, передбачених кредитним договором у випадку порушення позичальником умов, зазначених у пунктах 5.1.1.-5.1.13. кредитного договору.

Як встановлено вище, у зв'язку з порушенням Позичальником строків повернення кредиту починаючи з 16.02.2015 та виникненням заборгованості за кредитним договором, ПАТ "ФІДОБАНК" використав передбачене наведеними вище умовами кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України право та звернувся до Позичальника із вимогою від 24.11.2016 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 у 30-денний термін з дня надіслання вимоги.

Повідомлення-вимогу про порушення зобов'язання за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 ПАТ "ФІДОБАНК" також направив 24.11.2016 Поручителю - ПП "Сьомий елемент-М", в якій повідомив про порушення Позичальником зобов'язання за кредитним договором, наявну заборгованість та вимагав протягом 7 днів від дати отримання вимоги сплатити всю заборгованість за кредитом, включаючи прострочену та строкову, проценти та пеню (а.с. 118). Вказане повідомлення-вимога отримано ПП "Сьомий елемент-М" 28.11.2016, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку про вручення відправлення (а.с. 119).

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "ФІДОБАНК звернулось до господарського суду із позовом у даній справі 30.01.2017. Отже позов пред'явлено в межах трирічного строку, встановленого в пункті 7.2. договору поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012, у тому числі за періодичними платежами, по яким строк повернення порушено з 16.02.2015. Таким чином, підстави для припинення поруки в порядку ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України за договором поруки № 012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012 відсутні.

Також є помилковим твердження ПП "Сьомий елемент-М" про пропуск ПАТ "ФІДОБАНК" позовної давності за пред'явленими у даній справі позовних вимогами.

В статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено в ст. 257 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з цим, за положеннями ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Обчислюється позовна давність за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 Цивільного кодексу України.

В частині 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Умовами кредитного договору №012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 передбачено повернення суми кредиту щомісячними сумами та щомісячна сплата процентів, а отже у разі неналежного виконання Позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила повинні застосовуватись і до поручителя.

Як слідує з розрахунку заборгованості, що є предметом стягнення, прострочення з оплати кредиту та процентів має місце з 16.02.2015, а отже при звернені до господарського суду з позовом у даній справі 30.01.2017 позовна давність за вимогою про повернення кредиту та процентів не сплила.

Щодо вимог про стягнення пені, господарський суд враховує, що в пункті 9.6. кредитного договору №012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 сторони домовились про збільшення спеціальної позовної давності, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та встановили її тривалістю у три роки.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З розрахунку пені вбачається, що предметом стягнення є пеня, нарахування якої, як по кредиту, так і по процентам, розпочинається з 17.02.2015, а отже строк позовної давності за вимогою про стягнення пені не порушено.

Твердження відповідача ІІ про те, що право ПАТ "ФІДОБАНК" порушено з 16.07.2013, оскільки саме з цієї дати банк розпочав нараховувати пеню, не приймається господарським судом при розгляді даної справи, оскільки пеня, яка нараховувалась з 16.07.2013 не є предметом спору у даній справі та, як слідує з розрахунку позивача, була сплачена Позичальником. Виходячи з положень Цивільного кодексу України щодо позовної давності, позовна давність застосовується лише до вимог, які є предметом спору.

Також господарський суд відхиляє твердження ПП "Сьомий елемент-М" про те, що позовну заяву у даній справі підписано особою, яка не має права підписувати її, яке ґрунтується на тому, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "ФІДОБАНК" ОСОБА_2 не має повноважень оформляти довіреності на представників щодо звернення до суду з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ПАТ "ФІДОБАНК" у даній справі підписано представником, який діє на підставі довіреності від 09.08.2016, яка підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ФІОДОБАНК" ОСОБА_2 (а.с. 120).

Згідно з чч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами 2, 3 ст. 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК).

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником (ч. 1 ст.54 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Отже, у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів саме юридичної особи від імені якої видано довіреність.

З матеріалів справи слідує, що на підставі рішення правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ФІДОБАН" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 19.07.2016 №1265 про початок процедури ліквідації ПАТ "ФІДОБАН" та призначила уповноваженою особою Фонду і делегувала всі повноваження ліквідатора банку провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно (а.с. 105).

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня спеціаліст ) та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з пунктом 17 ч. 1 ст. 2 наведеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду (ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема:

- вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

- залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом (ч. 3 ст. 37 Закону).

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (п. 1 ч. 4 ст. 37 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює повноваження, що визначені ч. 2 ст. 37 цього Закону.

Наведене дає підстави для висновку, що уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто крім повноважень, визначених Законом, уповноважена особа Фонду здійснює повноваження керівництва банку, а відтак наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи на представництво його (банку) інтересів.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 08.06.2016 у справі № 3-399гс16.

З підстав викладеного, позовні вимоги ПАТ "ФІДОБАНК" про стягнення солідарно з ПП "АДН-Плюс" та ПП "Сьомий елемент-М" заборгованості підлягають задоволенню в частині стягнення 277 777,76 грн основного боргу, 126 607,26 грн заборгованості по відсотках та 60 853,74 грн пені. У задоволенні позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє за наведених вище підстав.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони (позивач і відповідачі) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "АДН-Плюс" (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 33254308) та Приватного підприємства "Сьомий елемент-М" (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34629222) на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" (01601, м. Київ, вул. В. Васильківська, 10, ідентифікаційний код 14351016) 277 777,76 грн основного боргу, 126 607,26 грн заборгованості по відсотках, 60 853,74 грн пені, а також 6 978,58 грн судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.04.2017.

Суддя В.В.Тимошевська