Ухвала

від 26.08.2020 по справі 912/340/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26 серпня 2020 рокуСправа № 912/340/17

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" № 33254308/08/20 від 14.08.2020 у справі №912/340/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", м. Київ

до відповідачів:

І - Приватного підприємства "АДН-Плюс", м. Кропивницький

ІІ - Приватного підприємства "Сьомий елемент-М", м. Кропивницький

про стягнення 516 048,92 грн.

Представники сторін участі в судовому засіданні не брали,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.05.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" задоволено частково; стягнуто солідарно з Приватного підприємства "АДН-Плюс" та Приватного підприємства "Сьомий елемент-М" на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" 277 777,76 грн основного боргу, 126 607,26 грн заборгованості по відсотках, 60 853,74 грн пені, а також 6 978,58 грн судового збору.

10.05.2017 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

18.08.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" надійшла заява № 33254308/08/20 від 14.08.2020 у якій заявлено наступні вимоги:

- замінити стягувача ПАТ "Фідобанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" (ідентифікаційний код 39013897) у справі № 912/340/17;

- видати дублікат судового наказу по справі № 912/340/17 про стягнення заборгованості з Приватного підприємства "АДН-Плюс";

- видати дублікат судового наказу по справі № 912/340/17 про стягнення заборгованості з Приватного підприємства "Сьомий елемент-М";

- поновити строк пред`явлення вказаних судових наказів до виконання.

В обґрунтування даної заяви, заявник зазначає, що відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №UKR-2019-04 від 06.11.2019, ПАТ "ФІДОБАНК" відступив шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" Банку права вимоги за договором за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012, укладеним між ПАТ "ФІДОБАНК" та ПП "АДН-Плюс", стягнення заборгованості за яким, є предметом розгляду справи №912/340/17.

Ухвалою суду від 18.08.2020 дану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні 26.08.2020.

Представники сторін в засідання суду 26.08.2020 не з`явились.

20.05.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності його представника.

Разом з цим, господарський суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності учасників справи, оскільки згідно приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи у судове засідання не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони.

З підстав викладеного, суд розглядає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про заміну сторони в судовому засіданні 26.08.2020 за відсутності представників учасників справи та за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено матеріалами справи, 06.11.2019 між ПАТ "ФІДОБАНК" (далі - Банк, Первісний кредитор) та ТОВ "ФК Горизонт" (далі - Новий кредитор) укладено Договір №UKR-2019-04 про відступлення прав вимоги (далі - Договір).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів та дебіторів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Права вимоги). Новий Кредитор сплатив Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору сторони визначили, що за цим Договором Новий Кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора в обсягах та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.

У пункті 4 Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує грошові кошти у сумі 6 033 004,29 грн. без ПДВ.

Новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від Банку усі наявні в Банку документи, що підтверджують право вимоги до Боржників, про що сторони складають акт приймання-передачі документації (п. 5 Договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього Договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (п. 14 Договору).

Як вбачається з додатку № 1 до договору № UKR-2019-04 про відступлення прав вимоги від 06.11.2019 Банк передав Новому кредитору право вимоги виконання ПП "АДН-Плюс" та ПП "Сьомий елемент-М" зобов`язань за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 та за договором поруки №012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012 (а.с. 198-199).

На виконання п. 4 Договору, відповідно до платіжного доручення № 46 від 04.10.2019 Новим кредитором сплачено Банку 6 285 328,62 грн за придбаний актив згідно протоколу № UKR -2019-04 від 12.09.2019 (а.с. 206).

Отже, наявні матеріали справи свідчать про виконання сторонами умов договору № UKR-2019-04 від 06.11.2019 про відступлення прав вимоги.

При розгляді заяви суд враховує наступне.

За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

Положеннями ст. 52 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

З аналізу наведених норм вбачається, що процесуальне правонаступництво, як перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи, відбувається у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як визначено ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Досліджуючи укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" та ПАТ "ФІДОБАНК" Договір про відступлення прав вимоги, суд зазначає наступне.

Наведеними вище документами та з урахуванням викладених норм законодавства підтверджується перехід права вимоги за кредитним договором № 012/ZAXJJA/3/002 від 25.06.2012 та за договором поруки №012/ZAXJJA/3/002/2 від 25.06.2012 від ПАТ "ФІДОБАНК" до ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт".

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" доведено, що він у правовідношеннях з відповідачем (боржником) набув прав кредитора та стягувача.

В той же час, відповідно до приписів частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сплата суми судового збору не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України у зв`язку з чим суд доходить до висновку про відсутність підстав для передачі прав вимоги в частині стягнення зазначеної суми судового збору його правонаступнику.

Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 № 906/110/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16, від 27.03.2019 у справі № 910/386/17, від 03.07.2019 у справі № 910/9549/15.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія Горизонт" про заміну стягувача у справі в цій частині, у зв`язку з тим, що заявником не надано доказів на підтвердження переходу права вимоги на cуму стягнутого судового збору.

Заявником повідомлено суду, що виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 14.04.2017 у справі № 912/340/17 не відкривалось та наказ від 10.05.2017 до органів ДВС не пред`являвся.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України "Про виконавче провадження", зокрема п. 5 ст. 15 визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Враховуючи наведене, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку,, що заміна стягувача правоноступником можлива і за умови, що виконавче провадження не відкрито та наказ господарського суду не перебуває на виконанні.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14.

Крім того, судом враховано також, що статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Під розгляду вищезазначеної заяви ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" додано платіжне доручення про перерахування грошових коштів на користь ПАТ "Фідобанк" на виконання договору про відступлення прав вимоги, а також надано докази, що підтверджують віднесення його до фінансових установ відповідно до вимог ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для заміни стягувача за наказом Господарського суду Кіровоградської області №912/340/17 від 10.05.2017 з примусового виконання Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2017 у справі № 912/340/17 - Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" (код ЄДР 14351016, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (код ЄДР 39013897, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд.44, офіс 104).

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" в частині поновлення строку пред`явлення наказу до виконання суд враховує наступне.

Положення статті 329 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З наведеної норми слідує, що для вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, суттєвим є оцінка причин пропуску строку.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення пропущеного строку заявник вказує на те, що при передачі правнонаступнику кредитної справи оригінал такого наказу відсутній, про що складено відповідний акт.

Таким чином, заявник вказує, що строк пропущено з поважних причин.

При розгляді заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказів до виконання, суд враховує, що відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з положеннями ст. ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, згідно наведеної норми Закону, стягувач має право на поновлення строку пред`явлення виконавчого документу, виданого судом, у порядку визначеному законом.

У разі пропуску строку для пред`явлення судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, згідно із ст.329 Господарського процесуального кодексу України пропущений строк може бути поновлено.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття "обов`язковість судових рішень", яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За висновками суду, враховуючи викладені позивачем обставини, пропуск встановленого строку пред`явлення до виконання наказів господарського суду Кіровоградської області у справі №912/340/17 відбувся поза межами волевиявлення стягувача, внаслідок чого такий процесуальний строк підлягає поновленню на підставі ст. 329 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 5 Розділу XIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Щодо визначення нового строку для пред`явлення наказів до виконання суд враховує приписи ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", тобто строк для пред`явлення виконавчого документу у даній справі підлягає поновленню на три роки з моменту набрання даною ухвалою законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Разом з цим, заявник також просить видати дублікат наказу у справі № 912/340/17 у зв`язку з його втратою.

При розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" в частині видачі дублікатів наказів суд враховує наступне.

Пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, передбачено, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 2868 від 11.08.2020 та платіжного доручення № 2869 від 11.08.2020 заявником сплачено судовий збір за видачу дублікатів наказів у розмірі 126,14 грн.

У відповідності до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" рішення господарського суду підлягають обов`язковому безумовному виконанню на території України та їх виконання здійснюється на підставі виданих господарськими судами наказами, за відсутності в матеріалах справи доказів, що свідчать про фактичне виконання рішення.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що наказ у справі № 912/340/17 не виконано, строк пред`явлення наказу поновлено вказаною ухвалою, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" про видачу дубліката наказу у справі № 912/340/17 підлягає задоволенню.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що виконавче провадження за одним виконавчим документом може бути відкрито тільки по відношенню лише до одного боржника. Вказане унеможливлює виконання рішення суду у примусовому порядку відносно кожного боржника окремо.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" два дубліката наказу № 912/340/17 від 10.05.2017 з метою примусового виконання рішення господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/340/17 від 14.04.2017 відносно наступних боржників: Приватного підприємства "АДН-Плюс" та Приватного підприємства "Сьомий елемент-М".

Керуючись статтями 52, 233-235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" про заміну стягувача його правонаступником у справі № 912/4483/16 задовольнити частково.

Замінити стягувача за наказом Господарського суду Кіровоградської області №912/340/17 від 10.05.2017 з примусового виконання Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2017 у справі № 912/340/17 - Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" (код ЄДР 14351016, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (код ЄДР 39013897, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд.44, офіс 104) в частині стягнення 277 777,76 грн основного боргу, 126 607,26 грн заборгованості по відсотках, 60 853,74 грн пені.

Поновити строк для пред`явлення до виконання наказу від 10.05.2017 у справі № 912/340/17 про солідарне стягнення з Приватного підприємства "АДН-Плюс" (25006, м. Кропивницький, вул. Полтавська, 24, корп. 1, кв. 82, ідентифікаційний код 33254308) та Приватного підприємства "Сьомий елемент-М" (25006, м. Кропивницький, вул. Полтавська, 24, корп. 1, кв. 82, ідентифікаційний код 34629222) на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" (01601, м. Київ, вул. В. Васильківська, 10, ідентифікаційний код 14351016) 277 777,76 грн основного боргу, 126 607,26 грн заборгованості по відсотках, 60 853,74 грн пені, а також 6 978,58 грн судового збору.

Видати дублікат наказу господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2020 у справі № 912/340/17.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Копії ухвали направити Публічному акціонерному товариству "ФІДОБАНК" за адресою: 01601, м. Київ, вул. В. Васильківська, 10; Приватному підприємству "АДН-Плюс" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Полтавська, 24, корп. 1, кв. 82; Приватному підприємству "Сьомий елемент-М" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Полтавська, 24, корп. 1, кв. 82; ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" за адресою: 01033, м. Київ, вул, Шота Руставелі, 44, оф. 104 та за адресою: 01010, м. Киїів, вул. Івана Мазепи, 3, оф. 174 разом з дублікатами наказів.

Суддя В.В.Тимошевська