Ухвала

від 13.04.2017 по справі 359/7391/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/7391/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В. Провадження № 22-ц/780/585/17 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С. Категорія 46 13.04.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення постійного та безоплатного земельного сервітуту на право прокладання та експлуатації ліній електропередач, газопроводу на частині земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3, відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що зазначені позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки призначення даного земельного сервітуту є обслуговування будівель та споруд, які перебудовані ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 30 жовтня 2007 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 0,225 га ( з них: 0,225 га - забудованих земель ), та домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, Бориспільського району, Київської області ( а.с. 7-8, 9-10 ).

Окрім цього, ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_10 від 02 березня 2015 року, є також власником земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,1071 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ), що розташована в Київській області, Бориспільський район, АДРЕСА_1 ( а.с. 17, 18-19 ).

В свою чергу, ОСОБА_4 є суміжним землевласником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ) та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,8148 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в Київській області, Бориспільський район, с. Гнідин ( а.с. 107, 108, 109-110, 111-113, 114-115, 116-118 ).

Між сторонами виникають спори щодо землекористування зазначеними земельним ділянками, унаслідок чого ОСОБА_2 11 серпня 2015 року звернулась до суду із названими позовними вимогами, які уточнила 30 вересня 2016 року ( а.с. 1-6, 127-128 ).

На підтвердження заявленого позову ОСОБА_2 надала висновок експерта №141011-01 від 11 жовтня 2014 року за результатами проведення земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження домоволодіння по АДРЕСА_1 Бориспільського району Київської області, виконананого ДП Київський НДІ незалежних експертиз на замовлення ОСОБА_2 ( а.с. 20-25 ).

Згідно висновку зазначено, що на території земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_7 ( у південній їх частині ) розміщено та підключено інженерні мережі ( системи централізованого електро- та газопостачання та їх окремі елементи ( РУ 10/0,4 кВ ТП 417, КЛ 10 кВ, ГС ), що призначені для забезпечення потреб домоволодінь №№22 та 22а, розташованих на суміжних земельних ділянках ( кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_9, НОМЕР_8 ) ( живлять відповідні внутрішньобудинкові системи та забезпечують роботу відповідних споживачів ).

Крім цього, на території земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_6 та кадастровим номером НОМЕР_7 ( у південній їх частині розташовано частини нежитлової та житлової будівель, а також встановлено металевий паркан ).

В разі демонтажу інженерних мереж ( централізованого електро- та газопостачання ), а також частин житлового будинку та сараю, які розміщено на території південних частин земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_7, повноцінне використання за своїм призначенням вказаних будівель та споруд, а також домоволодінь АДРЕСА_1 в цілому, буде неможливо ( призведе до їх непридатного стану ) через невідповідність будівель даних домоволодінь вимогам щодо теплотехнічних властивостей будівельних конструкцій, міцності та надійності несучих конструкцій, а також забезпечення санітарно-гігієнічних умов тощо.

Технічна можливість експлуатації та обслуговування інженерних комунікацій та споруд систем електропостачання та газопостачання домоволодіння АДРЕСА_1, Бориспільського району, Київської області, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_7 в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, в будь-який інший спосіб, ніж встановлення сервітуту, у відповідності з вимогами нормативних актів - відсутня ( там же ).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, надав належну оцінку зазначеному доказу, враховуючи дату проведення та положення ст. 212 ЦПК України.

При цьому, обгрунтовано виходив із обставин, встановлених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій та рішень, скасування рішення.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 здійснила будівельні роботи із реконструкції жилого будинку, орієнтовними розмірами 11,50 х 13,60 м., гаража, орієнтованими розмірами 11,50 х 25,50 м., із влаштуванням мансардного поверху та підключенням до інженерних мереж, будівництва свердловини, а також будівельні роботи із будівництва трьох господарських будівель, орієнтовними розмірами 10,0 х 5,50 м., 2,0 х 2,0 м та 1,5 х 2,0 м., розташованих за адресою: Київська область, Бориспільський район, АДРЕСА_1, без будь-яких погоджень відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації та Гнідинської сільської ради на будівництво чи їх перебудову ( а.с. 98-106 ).

Крім цього, у рішенні зазначено обставини порушення прав ОСОБА_3, як власника земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_7 ( на той час ), оскільки на території зазначених земельних ділянок ( вздовж південної межі ) розміщено елементи інженерних мереж, огородження та частини будівель, які інфраструктурно входять до складу домоволодінь по АДРЕСА_1, Бориспільського району, що належать ОСОБА_2.

Разом з тим, відповідно до копії технічного паспорта, виготовленого станом на 21 вересня 2007 року, та виготовленого станом на 08 червня 2010 року ( тобто після укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2007 року ), відповідно, площа гаражу літера О - 2003 року побудови становить 108,1 кв.м., та 208,4 кв.м., що також свідчить про виконання будівельних робіт ОСОБА_2 з реконструкції гаражу.

Проте, відповідний дозвіл департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на виконання вказаних будівельних робіт у ОСОБА_2 відсутній ( там же ).

Зазначене також підтверджується і рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_5, що знаходяться в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, шляхом демонтажу металевого паркану встановленого на вказаних земельних ділянках, що належать ОСОБА_3 на праві приватної власності ( а.с. 85-91, 92-97 ).

За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України, ч. 3 ст. 61 ЦПК України вищевикладені обставини, відповідно, доказуванню не підлягають.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог і, з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 98, 100 ЗК України, ст. 404 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 98, 99, 107 ЗК України, ст. 55 Закону України Про землеустрій , Інструкції про встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості ) та їх закріплення межовими знаками від 16 червня 2010 року, постанов Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року та №14 від 18 грудня 2009 року, ст.ст. 10, 25, 57-60, 61, 168, 179, 185, 213-215 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції та повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Зазначене судове рішення узгоджується і з положеннями п. 22-2 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року, згідно якого види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку ( постійний ), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

З огляду на зазначені вимоги, позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що запропонований нею варіант встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для власника земельних ділянок - ОСОБА_3 та не довела, що прокладання та експлуатація ліній електропередач та газопроводу можливе виключно через належні відповідачу земельні ділянки, не навела обґрунтованих доводів, у зв'язку з чим повинен бути встановлений саме безоплатний сервітут, не запропонувала чітких умов використання земельної ділянки, не подала відповідної документації щодо встановлення земельного сервітуту.

Посилання апелянта у суді другої інстанції на те, що вона просить надати дозвіл лише на експлуатацію вже існуючих мереж, які були прокладені та їй передані, суперечить позовним вимогам, з врахуванням доповнень та уточнень до позову ( а.с. 1-6, 127-128 ) та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що судом не вирішено питання про залучення до участі в справі Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області в якості третьої особи, не було враховано висновок експертизи №141011-01 від 11 жовтня 2014 року, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, правового значення для правильного вирішення справи не мають та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог і не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

Посилання апелянта на те, що судом не було враховано висновок експертизи №141011-01 від 11 жовтня 2014 року, з точки зору суду другої інстанції, окрім зазначеного, не відповідає дійсності, оскільки рішення містить його оцінку згідно положень ст. 212 ЦПК України.

На переконання апеляційного суду, не можуть бути задоволені позовні вимоги і з огляду на те, що відповідно до п. 3.5. Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом №285 Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року, технічне обслуговування газопроводів, поточний та капітальний ремонт забезпечуються власником ( балансоутримувачем та/або орендарем ( наймачем )) газових мереж.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" підприємства, які будують чи експлуатують об'єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об'єктів, зазначених у частині четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.

Згідно із ч.ч. 8, 9 ст. 16 Закону у договорі про встановлення земельного сервітуту для розміщення об'єктів енергетики та передачі електричної енергії зазначаються: зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут ( за наявності ), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут. У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Доказів про те, що ОСОБА_2 відноситься до зазначених у наказі та Законі осіб, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, зазначеною особою та її представниками згідно ст. 60 ЦПК України не надано.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба О.П. Коцюрба