Рішення

від 14.04.2017 по справі 911/1195/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2017 р. Справа № 911/1195/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Прогрес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Прогрес»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Ірпінської міської ради та Виконавчого комітету Ірпінської міської ради

про стягнення 1 475 029, 00 грн

Cуддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 20.01.2017);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 31.03.2017);

від третьої особи 1 ОСОБА_3 (дов. № 01-20/706/1 від 21.03.2017);

від третьої особи 2 не з'явилися.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.08.2016 (суддя Подоляк Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 у справі № 911/1195/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2017 рішення господарського суду Київської області від 02.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 911/1195/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

09.03.2017 господарським судом Київської області одержано матеріали справи № 911/1195/16 разом із супровідним листом Вищого господарського суду України № 03-22/111 від 28.02.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2017 справу № 911/1195/16 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2017 справу № 911/1195/16 прийнято до свого провадження суддею Горбасенком П.В. та призначено розгляд справи на 31.03.2017.

30.03.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору (вх. № 6751/17 від 30.03.2017), згідно яких останній підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю. Вказані письмові пояснення прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2017 розгляд справи відкладено на 14.04.2017.

10.04.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 7507/17 від 10.04.2017), згідно яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Вказані пояснення прийнято судом.

14.04.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від представника третьої особи - Ірпінської міської ради надійшло пояснення по справі № 01-20/966/2 від 14.04.2017 (вх. № 7922/17 від 14.04.2017), згідно якого останній просив вирішити спір на розсуд суду та розглянути справу без участі представника Ірпінської міської ради. Вказане пояснення прийнято судом.

У судовому засіданні 14.04.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, представник третьої особи - Ірпінської міської ради просив суд вирішити спір на власний розсуд.

Третя особа - Виконавчий комітет Ірпінської міської ради у судове засідання 14.04.2017 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи - Виконавчого комітету Ірпінської міської ради.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір про просте товариство від 18.02.2011 № 01/011 (далі - договір), відповідно до умов якого, сторони зобов'язались спільно діяти для досягнення господарської мети - будівництва комплексу житлових будинків в місті Ірпінь Київської області (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.5.1 договору сторони дійшли згоди, що позивач - сторона 2 діятиме від всіх сторін цього договору з метою ведення їх спільних справ та стає керівником спільного проекту. На підставі цього договору сторона 2 уповноважена діяти від сторін цього договору у відносинах із третіми особами, вчиняти від їх імені відповідні правочини. З підписанням цього договору вважається, що сторона 1 надала згоду на вчинення стороною 2 від імені всіх сторін цього договору на правах керівника спільного проекту кожного правочину, що стосується ведення спільних справ і випливатиме з цього договору.

Пунктом 5.1.15 договору сторони погодили, що сплата пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Ірпінь у повному обсязі за весь комплекс, що будується згідно даного договору, здійснюється відповідачем - стороною 1 за власний рахунок. Сторони погодили, що сплата будь-яких інших внесків, сплата будь-яких соціальних і благодійних внесків, передача частки жилої площі новозбудованих будинках, внесків іншого характеру, у тому числі внесків,що мають бути сплачені згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування, розпорядчими актами органів державної влади, з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування тощо, сплата яких виявиться необхідної для реалізації спільного проекту, в тому числі компенсація за знесення зелених насаджень на земельній ділянці у рамках реалізації спільного проекту, здійснюються стороною 1. Пайова участь сплачується стороною 1 згідно з нормами чинного законодавства України.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків (п. 15.1 договору).

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що відповідач не виконав свій обов'язок передбачений умовами договору про просте товариство щодо сплати пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь. Така бездіяльність з боку відповідача негативно вплинула на спільний проект будівництва, оскільки сплата пайового внеску є обов'язковою умовою для присвоєння новозбудованим будинкам поштових адрес, а відтак і для оформлення права власності на квартири у цих будинках.

На думку позивача договір про просте товариство, укладений між сторонами у справі, змішаний, містить, зокрема, елементи договору доручення, який передбачає можливість представництва позивачем інтересів відповідача, в тому числі шляхом укладення договорів та елементи договору комісії.

З огляду на те, що договір змішаний, містить, зокрема, елементи договору доручення та комісії та враховуючи, що відповідач свій обов'язок щодо сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Ірпінь не виконав, позивач уклав з Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради (друга третя особа у справі) договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 02.12.2014 № 254 та договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 25.12.2015 № 111, на виконання яких позивач згідно платіжних доручень: від 03.12.2014 № 2 на суму 345668,35 грн, від 04.12.2015 № 111 на суму 370000 грн, від 28.01.2016 № 129 на суму 389360,65 грн, від 29.12.2015 № 123 на суму 255000 грн, від 29.12.2015 № 124 на суму 115000 грн, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, перерахував пайову участь (внесок) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь в загальному розмірі 1 475 029 грн.

Відтак, позивач посилаючись на п. 1.5.1 договору та ст.ст. 1007, 1024 Цивільного кодексу України, вважає, що понесені ним витрати зі сплати пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь замість відповідача повинні бути повністю відшкодовані останнім.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1 475 029 грн витрат.

Відповідно до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2017 у справі № 911/1195/16 вказав місцевому господарському суду, що під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку спірним правовідносинам з огляду на умови договору на предмет віднесення пайової участі до вкладу позивача у спільну діяльність, а саме чи є понесені позивачем витрати по сплаті пайової участі формою його участі у договорі, в тому числі його вкладом як учасника.

Крім того, касаційна інстанція зазначає, що при розгляді спору, що виник із укладеного між сторонами договору про просте товариство суди мають керуватися, зокрема нормами глави 54 ("купівля-продаж"), 61 ("підряд"), 77 ("спільна діяльність").

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Судом встановлено, що у випадку, коли з умов договору вбачається, що кожна із сторін вносить вклади (передає земельну ділянку, вносить грошові кошти, виконує роботи, поставляє матеріали і т.д.) з метою досягнення загальної мети - створення об'єкту нерухомого майна, відповідний договір слід кваліфікувати як договір простого товариства.

Укладений сторонами договір передбачав зобов'язання сторін спільно діяти для досягнення господарської мети - будівництва комплексу житлових будинків в місті Ірпінь Київської області (п. 1.1 договору).

За змістом норми ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень. Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

За умовами п. 1.5.1. договору "Сторони дійшли згоди, що Сторона-2 діятиме від всіх Сторін цього Договору з метою ведення їх спільних справ та стає керівником Спільного проекту. На підставі цього Договору Сторона-2 уповноважена діяти від Сторін цього Договору у відносинах із третіми особами, вчиняти від їх імені відповідні правочини. З підписанням цього Договору вважається, що Сторона-1 надала згоду на вчинення Стороною-2 від імені всіх Сторін цього Договору на правах керівника Спільного проекту кожного правочину, що стосується ведення спільних справ і випливатиме з цього Договору".

З пункту 2.2. Договору вбачається, що "для досягнення мети цього Договору Сторона-2 в якості вкладу до Спільного проекту вносить грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділову репутацію та ділові зв'язки, а саме:

2.2.1. Здійснює у повному обсязі фінансування робіт по підготовці Земельної ділянки для будівництва Комплексу, в тому числі очищення будівельного майданчику від сміття, об'єктів, що можуть заважати будівництву Комплексу зняття родючого шару грунту;

2.2.2. Здійснює у повному обсязі фінансування робіт по оформленню дозвільної документації підготовки Земельної ділянки для виконання будівельних робіт з будівництва Комплексу.

2.2.3. Здійснює у повному обсязі фінансування виготовлення ПКД, що необхідна для будівництва Комплексу.

2.2.4. Здійснює у повному обсязі фінансування проведення будівельних робіт з будівництва комплексу та прийняття його в експлуатацію".

За умовами п. 5.1.5. договору "Сторони погодили, що сплата пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Ірпінь у повному обсязі за весь комплекс, що будується згідно цього Договору, здійснюється Стороною-1 за власний рахунок. Пайова участь сплачується Стороною-1 згідно з нормами чинного законодавства".

За нормою ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Як вказано вище, умовами договору встановлено обов'язок саме відповідача сплачувати пайову участь.

За вимогами норми ст. 509 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З аналізу наведених норм права та виходячи з природи правовідносин сторін договору простого товариства, слід вказати, що його учасник не має права на відшкодування своїх витрат у спільному проекті за рахунок іншого учасника, тобто позивач не вправі вимагати компенсації тих витрат, що є його вкладом у спільну діяльність.

Суд встановив, що спірні витрати позивача не є його вкладом у спільну діяльність, оскільки здійснення оплати пайового внеску є обов'язком відповідача згідно п. 5.1.5 договору про просте товариство. У переліку об'єктів, які позивач вносить у спільну діяльність у якості вкладу (п. 2.2. договору про просте товариство) витрати на сплату пайових внесків не вказуються. Отже, такі витрати не можуть бути розцінені судом як вклад позивача у спільну діяльність.

Суд вважає, що за свою правовою природою витрати, щодо яких виник спір є витратами, необхідними для виконання правочину, вчиненого учасником спільної діяльності в інтересах усіх учасників від свого імені.

Відповідно до ч. 4 ст. 1135 ЦК України учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави для застосування вказаної норми до спірних правовідносин, оскільки:

- позивач як сторона - 2 за договором про просте товариство № 01/011 від 18.02.2011, вчинив в інтересах усіх учасників правочини від власного імені - уклав договори про пайову участь та сплатив за ними грошові кошти. Повноваження на укладення таких договорів ґрунтуються на положеннях договору про просте товариство, зокрема п. 2.2.5 та п. 1.5.1 договору. Зокрема, відповідно до пп. в п. 2.2.5 договору про просте товариство Сторона - 2 (Позивач) має право на укладення угод, необхідних для виконання договору, з третіми особами;

- вчинення вказаних правочинів - укладення договорів про пайову участь та сплата за ними грошових коштів були необхідними в інтересах усіх учасників спільної діяльності.

Відтак, суд вважає, що позивач був вимушений укласти відповідні договори про пайову участь та сплатити пайові внески з огляду на те, що чинне законодавство визначає послідовність дій замовника при здійсненні будівництва, зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що існують усі необхідні правові підстави для виникнення обов'язку відповідача відшкодувати понесені позивачем витрати на підставі ч. 4 ст. 1135 ЦК України.

Крім того, з пояснень Ірпінської міської ради вбачається, що ТОВ ТД Прогрес виконало свої зобов'язання за укладеними договорами про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь виконало у повному обсязі.

Твердження відповідача про наміри передати майно (об'єкти соціальної інфраструктури) у якості пайового внеску за будівництво житлових будинків за адресою: м. Ірпінь, вул. Кошового, буд. 13-б є безпідставними, оскільки обов'язок зі сплати пайових внесків перед органами місцевого самоврядування виконаний позивачем, а відповідач належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України такі наміри не підтвердив.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про стягнення 1 475 029 грн витрат є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Прогрес» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. О. Кошового, буд. 13-Б; ідентифікаційний код 30942402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Прогрес» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. О. Кошового, буд. 13-Б; ідентифікаційний код 37076280) 1 475 029 (один мільйон чотириста сімдесят п'ять тисяч двадцять дев'ять гривень) 00 коп. витрат та 22 125 (двадцять дві тисячі сто двадцять п'ять гривень) 44 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 19.04.2017

Суддя П.В.Горбасенко