Ухвала

від 19.04.2017 по справі 826/1306/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1306/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

за участю представників позивача - Банцер О.В., Гарбарука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Стара ферма на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Стара ферма до державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стара ферма звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001081702 від 16.10.2014 та № 0001771702 від 26.12.2014, рішення про застосування штрафних санкцій № 000110702 від 16.10.2014, вимоги про сплату недоїмки № 109/26-50-17-02 від 16.10.2014, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1820-23 від 14.01.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001771702 від 26.12.2014, рішення про застосування штрафних санкцій № 000110702 від 16.10.2014, вимогу про сплату недоїмки № 109/26-50-17-02 від 16.10.2014, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1820-23 від 14.01.2015 державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві в частині порушень викладених в підпунктах 3.2.1.3, 3.2.1.4 підпункту 3.2.1 розділу 3.2 акту перевірки № 64/26-50-17-02-19/37413316 від 26.09.2014. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується позивачем.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена фактична перевірка з питань дотримання ТОВ Стара Ферма норм чинного трудового та податкового законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2014.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 64/26-50-17-02-19/37413316 від 26.09.2014, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпунктів 164.2.2, 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, пункту 171.1 статті 171, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму у розмірі 175425,51 грн. та порушення пунктів 1, 2 частини другої статті 6, пункту 5 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування внаслідок чого було несплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 59302,36 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001101702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17671,88 грн., податкове повідомлення - рішення №0001081702 від 16.10.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 254 194,28 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 76 934,49 грн. та винесено вимогу щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 59302,36 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги рішенням Головного управління ДІС у м. Києві № 1749/10/26-15-10-08 від 05.12.2014 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-109/26-50-17-02 від 16.10.2014, а податкове повідомлення - рішення № 0001081702 від 16.10.2014 скасовано в частині основного платежу в частині 270 грн. та збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 56253,34 грн.

26.12.2014 на підставі зазначеного рішення та акту № 64/26-50-17-02-19/37413316 від 26.09.2014 винесено податкове повідомлення - рішення № 0001771702 від 26.12.2014, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 310 177,62 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 133 187,83 грн.

Рішеннями Державної фіскальної служби України № 9850/6/99-99-10-01-03-15 від 26.12.2014 та №10/6/99-99-10-01-07-15 від 05.01.2015 скарги ТОВ Стара ферма на податкове повідомлень - рішень № 0001081702 від 16.10.2014, рішення про застосування штрафних санкцій № 000110702 від 16.10.2014 та вимогу про сплату недоїмки № 109/26-50-17-02 від 16.10.2014 залишені без задоволення, а рішення та вимога без змін.

14.01.2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати ТОВ Стара ферма суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафі та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 14803,36 грн., у тому числі штраф у розмірі 5243,07 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомлення - рішення № 0001081702 від 16.10.2014 та № 0001771702 від 26.12.2014, рішенням про застосування штрафних санкцій № 000110702 від 16.10.2014, вимогою про сплату недоїмки №109/26-50-17-02 від 16.10.2014 та вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1820-23 від 14.01.2015, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001081702 від 16.10.2014, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що директору ТОВ Стара Ферма виплачувались грошові кошти згідно видаткових касових ордерів за період з грудня 2013 року по червень 2014 року без зазначення підстав для видач, коду цільового призначення кореспондуючого рахунку, коду аналітичного рахунку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В матеріалах справи наявні копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 1 від 25.10.2013 та № 2 від 30.10.2013 складених ОСОБА_4 відповідно до яких перевитрата становить 596 000, 00 грн.

Також в матеріалах справи наявні видаткові касові ордери відповідно до яких ОСОБА_4 було виплачено грошові кошти на загальну суму 546 000,00 грн.

Доказів на підтвердження факту повернення ОСОБА_4 в касу або зараховується на банківський рахунок позивача грошових коштів в зазначеній сумі матеріали справи не містять.

Відповідно до доводів апелянта, вказана сума в розмірі 546 000,00 грн. рахувалась в бухгалтерському обліку ТОВ Стара Ферма як кредиторська заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_4 та утворилася внаслідок придбання (купівлі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які фактично використовуються ТОВ Стара Ферма під час здійснення господарської діяльності. При цьому, як зазначено позивачем з представниками продавців розраховувався ОСОБА_4 (директор ТОВ Стара Ферма ), як представник покупця, за рахунок його власних грошових коштів, внаслідок чого і виникла кредиторська заборгованість ТОВ Стара Ферма перед ОСОБА_4

Так, як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2013 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 2,000 га на суму 149 000 грн. Відповідно до вказаного договору Продавцем є ОСОБА_5, а Покупцем - ТОВ Стара Ферма .

Цього ж дня також було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 2,000 га на суму 149 000 грн. Відповідно до вказаного договору Продавцем є ОСОБА_6, а Покупцем - ТОВ Стара Ферма .

Крім того, 30.10.2013 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 2,000 га на суму 149 000 грн. Відповідно до вказаного договору Продавцем є ОСОБА_7, а Покупцем - ТОВ Стара Ферма .

В цей же день, також було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 2,000 га на суму 149 000 грн. Відповідно до вказаного договору Продавцем є ОСОБА_8, а Покупцем - ТОВ Стара Ферма .

Тобто, договори купівлі продажу земельних ділянок укладалися саме ТОВ Стара Ферма , а не ОСОБА_4, як фізичною особою та розрахунок по вказаних договорах також здійснювався позивачем, а не ОСОБА_4 за рахунок власних коштів.

Доказів того, що за вказаними договорами розраховувався саме ОСОБА_4 за рахунок своїх власних коштів матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилання апелянта на пункт 7 вказаних договорів, відповідно до якого зазначено наступне: Я, Представник Продавця, своїм підписом під цим договором підтверджую факт повного розрахунку за продану земельну ділянку, одержання від Покупця грошей у сумі 149000 (сто сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок, та відсутність по відношенню до нього будь-яких претензій фінансового характеру , оскільки вказаний пункт не містить положень, які б підтверджували факт здійснення розрахунку ОСОБА_4 за договорами купівлі - продажу земельних ділянок від 25.10.2013 та від 30.10.2013 за рахунок власних коштів.

Касова книга підприємства та видаткові ордери, на які посилається апелянт вказаних обставин також не спростовує.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, у видаткових касових ордерах підставою для виплати ОСОБА_4 грошових коштів зазначено звіти № 1 від 25.10.2013 та № 2 від 30.10.2013, водночас у вказаних звітах відображено перевитрату, тобто сума надміру витрачених коштів грошових коштів, у розмірі 596 000, 00 грн., яка підлягає поверненню ОСОБА_4 позивачу, а не позивачем ОСОБА_4

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0001081702 від 16.10.2014 державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України. Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ Стара Ферма в цій частині та скасування вказаного рішення податкового органу - відсутні.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Стара ферма залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 20 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.