Постанова

від 10.04.2017 по справі 820/3627/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 квітня 2017 р. № 820/3627/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (яке є правонаступником Державного підприємства "Південна залізниця") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № НОМЕР_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016:

- касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задоволено частково;

- постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року скасовано;

- справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Південна залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до розгляду судді Мельникова Р.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 24.03.2015 року № 64/28-09-49-15/01072609, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями відповідача на підставі наказу на підставі наказу № 69 від 12.02.2015 року та направлень від 16.02.2015 року № 60,61. 62, 63, 64, виданих СДПІ з ОВП у м. Харкові, фахівцями відповідача на підставі п.п.78.1.11, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України, з 16.02.2015 року по 10.03.2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Південна залізниця» з питання взаємовідносин з ТОВ «Строительство и монтаж» , ТОВ «Енергорезерв» , ТОВ НДІП «Ельдорадо» , ТОВ «Центр гальмівного устаткування» , ТОВ « Новабуд-Інвест» , ТОВ «Мастер Клін» , ТОВ «Компанія Алегробуд» , ТОВ «Промікс-М» , ТОВ»Інрекс» , ТОВ»Укрспецеко» , ПП»Компанія «БІР» , ТОВ «ТК «Славенергопром» , ТОВ»завод Трансспецтехніка» , ТОВ» ТК «Профіт-Трейд» , ТОВ «Домограф» , ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» , ТОВ «Український сервісний спеціальний ремонт» , за результатами якої був складений акт від 24.03.2015 року № 64/28-09-49-15/01072609.

Під час перевірки було встановлено наступні порушення по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Строительство и монтаж» , ТОВ НДІП «Ельдорадо» , ТОВ «Центр гальмівного устаткування» , ТОВ «Мастер Клін» , ТОВ «Компанія Алегробуд» , ТОВ «Промікс-М» , ТОВ»Інрекс» , ТОВ «Домограф» , ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» , а саме:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством ПДВ на загальну суму 1 490 961, 00грн.;

- п. 50.2 ст. 50 ПК України, в результаті чого встановлено неправомірність подання уточнюючих розрахунків № НОМЕР_2 від 26.02.2015 року за вересень 2014 року та № НОМЕР_3 від 26.02.2015 року за жовтень 2014 року в період проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки в частині взаємовідносин з ТОВ «Центр гальмівного устаткування» за період вересень та жовтень 2014 року

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № НОМЕР_1.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Щодо зауважень контролюючого органу з приводу порушень підприємством вимог п. 50.2 ст. 50 ПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, 26.02.2015 року підприємством ДП «Південна залізниця» надано уточнюючі розрахунки з додатками за вересень 2014 року (№ НОМЕР_2) та за жовтень 2014 року (№-. НОМЕР_3). Зазначеними уточнюючими розрахунками збільшено податковий кредит по підприємству-постачальнику ТОВ „Центр гальмівного устаткування" (код ЄДРПОУ 39205387) за вересень 2014 року на суму ПДВ 89204,82 грн. (з урахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях 85,52% у 2014 році - 70897,60 грн.) та за жовтень 2014 року на суму ПДВ 98010,00 грн. (з урахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях 85,52% у 2014 році - 76016,55 грн.).

З 16.02.2015 року по 10.03.2015 року тривала позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Строительство и монтаж» (код ЄДРПОУ 31298427) за вересень 2014 року, ТОВ «Енергорезерв» (код ЄДРПОУ 31642172) за жовтень 2014 року, ТОВ НДІП «Ельдорадо» (код ЄДРПОУ 34330054) за жовтень 2014 року, ТОВ «Центр гальмівного устаткування» (код ЄДРПОУ 39205387) за вересень, жовтень 2014 року, ТОВ «Новабуд-Інвест» (код ЄДРПОУ 37832928) за жовтень 2014 року, ТОВ «Мастер Клін» (код ЄДРПОУ 32425492) за вересень, жовтень 2014 року, ТОВ «Компанія Алегробуд» (код ЄДРПОУ 38260232) за вересень 2014 року, ТОВ «Промікс-М» (код ЄДРПОУ 39231679) за вересень 2014 року, ТОВ «Інрекс» (код ЄДРПОУ 3^172383) за вересень 2014 року, ТОВ «Укрспецеко» (код ЄДРПОУ 37102691) за жовтень 2014 року, ПП «Компанія «БІР» (код ЄДРПОУ 36457368) за жовтень 2014 року, ТОВ «ТК «Славенергопром» (код ЄДРПОУ 38177155) за жовтень 2014 року, ТОВ «Завод Трансспецтехніка» (код ЄДРПОУ 36878537) за жовтень 2014 року, ТОВ « ТК «Профіт - Трейд» (код ЄДРПОУ 39185366) за жовтень 2014 року, ТОВ «Домоград» (код ЄДРПОУ 32894728) за жовтень 2014 року, ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» (код ЄДРПОУ 37738378) за жовтень 2014року, ТОВ «Український сервісний спеціальний ремонт» (код ЄДРПОУ 38278166) за жовтень 2014 року.

Контролюючий орган зазначив, що Підприємством ДП «Південна залізниця» неправомірно подано уточнюючі розрахунки №9024439927 від 26.02.2015 року за вересень 2014р. та № НОМЕР_3 від 26.02.2015 за жовтень 2014р. в період проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки в частині взаємовідносин з підприємством-постачальником ТОВ «Центр гальмівного устаткування» (код ЄДРПОУ 39205387) за період вересень та жовтень 2014р., чим порушено п.50.2 ст.50 Податкового Кодексу України від 02.12.10р.№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 50.2 ст. 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 50.3 ст. ПК України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. Таким чином, з правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що законодавцем чітко та неоднозначно визначено необхідність проведення лише позапланової перевірки платника податків за відповідний період, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунок до податкової декларації, за перевіряємий період. Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 17.02.2015 року по справі № К/800/26544/14.

Також, з дослідженого акту перевірки від 24.03.2015 року № 64/28-09-49-15/01072609 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «Строительство и монтаж» , ТОВ НДІП «Ельдорадо» , ТОВ «Центр гальмівного устаткування» , ТОВ «Мастер Клін» , ТОВ «Компанія Алегробуд» , ТОВ «Промікс-М» , ТОВ»Інрекс» , ТОВ «Домограф» , ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» .

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Південна залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо»Основа» (Покупець) та ТОВ»Промікс-М» укладено аналогічні за своїм змістом договори поставки № П/Т-14032/ТЧ-3 від 07.08.2014 року, № 12082014 від 12.08.2014року, реальність виконання яких підтверджується специфікацією № 1 від 07.08.2014 року, платіжним дорученням № 2771 від 22.09.2014року, видатковою накладною. № 122 від 16.09.2014року, № 91 від 03.09.2014року, № 90 від 03.09.2014року, № 92 від 03.09.2014року, платіжне доручення № 28/78 від 29.09.2014року, податковою накладною від 16.09.2014року № 36, № 14 від 03.09.2014року, № 13 від 03.09.2014року, № 12 від 03.09.2014року, специфікацією № 1 від 12.08.2014року, видатковими накладними № 123-126 від 16.09.2014року, сертифікатом якості № 157 від 17.06.2013 року, податковими накладними № 42-44 від 29.09.2014 року, № 45 від 30.09.2014року, № 122 від 16.09.2014 року , платіжними дорученнями, ТТН № 56564, рахунки на оплату, сертифікат якості (т. 2 а. с. 123-135, 147-151, 153-157, 160-163, т. 4 а.с. 28-29, 33, т.6 а.с. 212-216),

Рух товару на складі підтверджується рахунком № 63101 та картками складського обліку матеріалів (т.2 а.с 136-140, 152, 158-159), інвентарною карткою обліку основних засобів (т. 6 а.с. 218).

Факт прийняття товару відповідною уповноваженою особою підтверджується посвідченням про відрядження, звітом про відрядження, витягом з журналу реєстрації довіреностей (т.6 а.с. 219-222, 235-236).

Суд зазначає, що відповідно до пояснень ДП «Південна залізниця» ВП «Локомотивне депо Основа» від 19.02.2015 року № 31 (т. 2 а.с. 116-117), запасні частини були використані при виконанні технічного обслуговування та ремонтів тепловозів в 4 кварталі 2014 року та відображені в бухгалтерському обліку проведеннями: Д-т 23500 «Надання послуг локомотивної тяги» К-т 2070 «Запасні частини» на суму 14400 грн.; Д-т 23630 «Ремонт рухомого складу» К-т 2070 «Запасні частини» на суму 57600 грн.;запасні частини були використані при виконанні ремонтів тепловозів в січні 2015 року та відображені в бухгалтерському обліку проведеннями: Д-т 23630 «Ремонт рухомого складу» К-т 2070 «Запасні частини» на суму 28800 грн., що в свою чергу вказує на реальний характер виконання договорів між ДП «Південна залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо»Основа» (Покупець) та ТОВ»Промікс-М» . Залишок запчастин по вище вказаним накладним станом на 17.02.2015 року знаходились в депо на суму 43200 грн.

В подальшому автозчепи СА було використано локомотивним депо Гребінка при організації власної господарської діяльності, а саме: проведено поточний ремонт за програмою ПР-3 тепловозів 2ТЕ116 №1483 приписки ТЧ-3 Основа відповідно до лімітної карти №26 від 24.09.2014 р. на суму 57600,00 грн. в кількості чотири одиниці, поточний ремонт за програмою ПР-3 електровозів ВЛ80 №1486 приписки ТЧ-12 Гребінка відповідно до лімітної карти №28 від 24.09.2014 року на суму 28800,00 грн. в кількості дві одиниці.

Необхідність укладення вищезазначених договорів зумовлена потребою в забезпеченні безперебійного процесу перевезень, що унеможливлюється з огляду на відсутність нових автозачепних пристроїв на складі та необхідністю виконання плану ремонту тяглового рухомого складу, а також подальшого використання у виробництві, що підтверджується листом від 24.04.2015 року (т.4 а.с. 20), актами на демонтаж автозчепних пристроїв (т.4 а.с. 22-24) та рапортом про сприяння в заміні зношених автозчепів (т. 4 а.с. 27)

В свою чергу потреба у проведенні ремонтних робіт була предметом обговорення на засіданні робочої групи експлуатаційного вагонного депо Основа та експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Гребінка» державного підприємства «Південна залізниця» , що підтверджується відповідними протоколами від 07.08.2014 року та від 11.08.2014року, а також листом-пропозицією ТОВ «Проміс-М» від 05.08.2014 року № 05-08-5 (т.4 а.с.16-17, 25).

Як вбачається з акту перевірки (т.1 а.с. 90-98), контролюючий орган дійшов висновку про неможливість здійснення ТОВ «Проміс-М» господарських операцій у перевіряємий період, з огляду на відсутність ТТН на перевезення ТМЦ, сертифікатів якості, а також не зазначення реквізитів у видаткових накладних.

Суд вважає за доцільне зазначити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена публікацією в Урядовому кур'єрі від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності. Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності Мінтрансом України та Держкомстатом України. Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обовязковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними, а тому судом до уваги не приймається.

Окрім того, слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача на відсутність вказаних первинних документів, судом до уваги не приймається.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліків та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду, яка викладена в ухвалі від 23.06.2014 року по справ № 15788/12/2670 та ухвалі від 21.08.2014 року по справі № 823/1588/13-а.

Таким чином, суд критично ставиться до твердження податкового органу про порушення суб'єктом господарювання ст.200 Податкового кодексу України, з огляду на те, що вказана обставина сама по собі не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів та не тягне за собою втрати статусу належного податкового документа.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 22.10.2013 року у справі № 2а-14640/12/2670.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Домоград» , суд зазначає наступне.

Між ТОВ ДП «Південна залізниця» (замовник) та ТОВ «Домоград» (Підрядник) укладено договір підряду № П/НА-1455/НЮ від 31.01.2014року (т. 2 а.с. 184-191).

Відповідно до п.1.1 договору, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами та засобами реконструкцію приміщень служб, підрозділів та інженерних мереж відповідно до проектно-кошторисної документації.

Склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначається на підставі проектно-кошторисної документації (п.1.3 Договору).

Робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником (п. 5.2 Договору).

На підставі підписаних обома сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт проводиться оплата на протязі 60 банківських днів (п. 4.2.2 Договору)

На підтвердження виконання умов якого позивач надав договірну ціну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014року, акти 3 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014року, податкову накладні, платіжні доручення, акт готовності об'єкта до експлуатації (т.2 а.с., 184-193, 201-202, 231-250, т.3 а.с.1-21, 250, т.4 а.с. 1-2).

Факт погодження питання щодо укладення вищезазначеного договору саме з ТОВ «Домоград» , підтверджується протоколом від 23.01.2014року засідання експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» по розгляду господарських договорів з метою отримання згоди на укладення договору та проколом № 7/10 від 28.01.2014 року засідання договірної комісії Південної залізниці з питань капітальних вкладень, капітального ремонту будівель, споруд, обладнання, закупівлі за напрямком фінансування «інші» по розгляду матеріалів, підготовлених відокремленим підрозділом «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» з метою укладення договору. (т. 2, а.с. 194-195).

Окрім того, позивачем також надано листи-звернення з проханням про надання тимчасових пропусків працівникам ТОВ «Домоград» для виконання ремонтних робіт (т.6 а.с. 181-186).

Також, суд зазначає, що діяльність ТОВ «Домоград» з проведення ремонтних робіт відповідає статутній діяльності підприємства, що підтверджується залежним позивачем статутом ТОВ «Домоград» , ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т.2 а.с. 207-226, 227-228) та проведена у відповідності до видів діяльності підприємства за КВЕД -2010 (довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 896424 -т.2 а.с. 226).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган, як на підстави відсутності ознак реальності господарський операцій між позивачем та ТОВ «Домоград» , вказав на відсутність акту готовності об'єкта до експлуатації та відсутність документів, які підтверджують якість використаних матеріалів (т.1 а.с. 135).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачем, на спростування вищезазначених тверджень контролюючого органу, надано до суду акт готовності об'єкта до експлуатації (т.3 а.с. 250-т.4 а.с. 1-2).

З приводу господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Мастер Клін» , суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Південна залізниця» (Замовник) та ТОВ «Мастер Клін» (Виконавець) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів надання послуг № П/ДН-4-14315/НЮ від 24.03.2014року, № П/ДН-4-14316/НЮ від 24.03.2014року, на підтвердження виконання якого позивачем надано перелік і графік надання послуг, технічні вимоги, калькуляції по прибиранню приміщень і прилеглої території, випискою по рахунку, рахунками на оплату, актами прийому-здачі виконаних робіт, податковими накладними (т.3 а.с. 69-88).

На підтвердження факту попереднього погодження питання щодо необхідності комплексного прибирання на території вокзалів станції Прилука та Полтава-Київська, позивачем надано протокол засідання робочої групи ВП «Полтавська дирекція залізничних перевезень» ДП «Південна залізниця» від 08.01.2014 року ( т. 3 а.с. 59).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що контролюючим органом під час проведення перевірки не зазначено жодних зауважень щодо дефектності чи наявності розбіжностей у наданих позивачем необхідних первинних документів (т. 1 а.с. 74-80).

Як вбачається зі змісту акту перевірки (т.1 а.с. 75-80, 134-136), податковий орган дійшов висновку про неможливість виконання робіт ТОВ «Мастер Клін» та ТОВ «Домоград» з огляду на недостатність трудових ресурсів, транспортних засобів та основних засобів.

Суд зазначає, що відсутність у підприємств - контрагентів ТОВ «Мастер Клін» та ТОВ «Домоград» основних фондів та недостатність трудових ресурсів, само собою не може свідчити про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 22 лютого 2017 року по справі № К/800/26636/16.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Інрекс» , судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ДП «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Полтавська дистанція електропостачання» (Замовник) та ТОВ «Інрекс» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт по вирубці чагарника на ділянці ст. Ромодан-ст. Лубни № 4/03-79/12 від 12.08.2014року (т.2 а.с. 168-171), на підтвердження реальності виконання якого позивачем надано протокол узгодження договірної ціни від 12.08.2014року, графік виконання робіт по вирубці чагарника, локальний кошторис № 2075, відомість об'єктів робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2014року, податкову накладну № 3 від 01.09.2014року, платіжне доручення № 1828 від 17.09.2014року, № 1868 від 22.09.2014року, № 1958 від 01.10.2014року, № 2073 від 15.10.2014року (т.3 а.с. 229-232, 234-249, т.2 а.с. 174-182).

З правової оцінки спірних господарських правовідносинам, які виникли між позивачем та ТОВ «НДІП «Ельдорадо» , вбачається наступне .

Матеріалами справи підтверджено, що між ДП «Південна залізниця» ( в особі начальника відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо «Люботин» ДП «Південна залізниця» ОСОБА_3 в якості Покупця) та ТОВ «НДІП «Ельдорадо» (Постачальник) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів поставки № П/НРП-01/1413/РП4-4 від 15.10.2014року (т.1 а.с. 240-243), № П/РПС-114024 від 09.10.2014року (т. 3 а.с. 173-177) , № РП42-14/22 від 28.02.2014року (т.3 а.с. 193-194) , відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Підтвердження якості товару з боку постачальника є надання покупцю сертифікатів якості, які надаються разом з товаром (п. 2.2 Договору).

Відповідно до приписів п. 5.2. Договору, прийом товару здійснюється покупцем при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, документів, що підтверджують якість товару.

На підтвердження факту виконання вищезазначених умов договорів, позивачем надано до суду специфікаю № 1 (т.2 ас. 1, т. 3 а.с. 177, 195), ТТН від 22.10.2014 року № 2210/2 (т.2 а.с. 4) , податкова наклад на № 84 від 22.10.2014 року (т.2. а.с. 3), видаткова накладна № 84 від 22.10.2014 року (т.2 а.с. 5), графік погрузки та вигрузки, штатний розпис ВП «Моторвагонне депо Люботин» (т.5 а.с. 167-176), рахунки на оплату (т.6 а.с. 198, 200), витяг з журналу довіреностей (т.6 а.с. 199), рахунок на оплату № 122 від 08.09.2014року на суму 4764. 00грн., платіжне доручення № 1845 від 29.10.2014року, податкову накладну № 90 від 29.10.2014року, видаткову накладну № 188 від 29.10.2014року, платіжне доручення № 1847 від 30.10.2014року, податкову накладну № 91 від 30.10.2014року, видаткову накладну № 189 від 30.10.2014року, специфікацію № 1 (т.3 а.с. 177, 195) , платіжне доручення № 1959 від 31.10.2014року, рахунок на оплату № 143 від 17.10.2014року, податкову накладну № 83 від 20.10.2014року, видаткову накладну № 83 від 20.10.2014року, повідомлення про відвантаження товару, рахунок на оплату № 146 від 22.10.2014 року (т. 3 а.с. 177-180, 182-183, т.6 а.с. 198, 201, т.3 а.с. 195-216), паспорта якості товарів, сертифікати відповідності (т.6 а.с. 202-207).

Факт оплати за придбані ТМЦ підтверджується платіжним дорученням № 2089 від 28.11.2014 року та заявкою на виділення фінансування для придбання запасних частин (т.3 а.с. 222-224, 179).

Наявність необхідного кваліфікованого персоналу та складських приміщень підтверджується штатним розписом підприємства (т.6 а.с. 168-176) та технічним паспортом на виробничий будинок (сараїв-кладових та гаражів-т. 6 а.с. 208-211).

Окрім того, факт надходження та оприбуткування придбаних ТМЦ у власність позивача також підтверджується бухгалтерською довідкою за період з 01.10.2014року по 30.11.2014 року (т.2 а.с. 7-13), а також довідкою ВП «Моторвагонного депо полтава» ДП «Південна залізниця» від 18.02.2015 року від 4166 (т.3 а.с. 191-192), вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 2, а.с. 39-73, т.3 а.с. 184, 178).

В якості доказу використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивач надав розхід ТМЦ на об'єктах витрат за період з 01.11.2014року по 28.02.2015року та накладні вимоги (т.2 а.с. 23- 33, 36-73) та з 01.10.2014 року по 20.02.2015 року (т. 2 а.с. 8-10).

Необхідність укладення даного договору зумовлена зношеністю механічних елементів, які потребували заміни, що підтверджується дефектним актом від 07.10.2014року, нормативом виробничих запасів та номенклатурою не знижувального запасу (т.3 а.с. 169-172), розрахунком потреби матеріально-технічних ресурсах (т.3 а.с. 218-221).

Окрім того, факт завчасного погодження на укладення вищезазначених правочинів з ТОВ «НДІП «Ельдорадо» підтверджується, к тому числі і протоколом засідання робочої групи Моторвагонного депо Люботин від 14.10.2014року (т.3 а.с. 217), протоколом засідання робочої групи Моторвагонного депо Полтава Південної залізниці з метою отримання згоди на укладання договору від 13.10.2014 року (т. 3 а.с. 187), протоколами засідання робочої групи Моторвагонного депо Полтава Південної залізниці з метою отримання згоди на укладання договору від 13.10.2014 року (т.3 а.с. 188-190).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Центр гальмівного устаткування» , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Південна залізниця» (Замовник) та ТОВ «Центр гальмівного устаткування» (Виконавець) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів поставки № Т4-12-14 від 18.09.2014року (т.3 а.с. 90-92) та № П/НРП-01/1414/РПЦ-4 від 20.10.2014року (т.3 а.с. 142-146), у відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, відповідності до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є декларація про відповідність та сертифікат якості, які надаються при постачанні кожної партії товару ( п.2.2. договорів).

Ціни в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України (п. 3.3 договорі).

Позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують факт виконання умов вказаних правочинів, а саме специфікацію № 1, платіжні доручення, видаткові накладні, ТТН, відомості про вантаж, податкові накладні, сертифікати якості, акти вхідного контролю, декларація про відповідність, свідоцтва про приймання, (т.3 а.с. 93-110), рахунки на оплату (по договору № Тч-12-14 від 18.09.2014 року ( т.6 а.с. 187-192), листи з проханням відвантажити товар на Головний матеріально-технічний склад - станція Основа (т.6 а.с. 193-195), специфікацію № 1, податкові накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей, рахунок на оплату № 66 від 13.11.2014року, видаткові накладні № 59 від 22.10.2014 року, № 60 від 31.10.2014 року, акти прийому-передачі товарів, сертифікати відповідності завода - виробника ТОВ «Красилівський ливарний завод» , (т. 3 а.с. 147, 149-150, т.5 а.с.144-147, т.3 а.с. 151, 153, 152,154, т.5 а.с. 148-150), накладну № РН-0041 від 30.10.2014року.

Використання придбаного товару підтверджується розходом ТМЦ по об'єктах витрат (т.3 а.с. 162167).

Факт попереднього погодження необхідності укладення вищезазначених правочинів саме з даним контрагентом підтверджується протоколом засідання експертно-договірної робочої групи відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Куп'янськ» державного підприємства «Південна залізниця» від 17.09.2014року (т.4 а.с. 32) та протоколом засідання робочої групи моторвагонного депо Люботин південної залізниці з метою отримання згоди на укладення договору від 18.10.2014 року (т.3 а.с. 141).

Також, на підтвердження необхідності придбання ТМЦ за вищезазначеними правочинами, позивачем надано акти від 14.11.2014 року та від 08.11.2014 року про необхідність заміни тормозних колодок (т. 6 а.с. 151-152), розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах (т. 6 а.с. 153-154).

Окрім того, на підтвердження наявності складських приміщень та права власності на нерухоме майно, позивачем надано до суду свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т. 6.а.с. 223-226), технічні паспорти на нежилі приміщення (т. 6 а.с. 155-166, 227-234).

Надаючи правовий аналіз спірним правовідносинам, які виникли між позивачем та його контрагентами ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ» та ТОВ «Компанія Алегробуд» , на підставі договорів підряду, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Так, між ДП «Південна залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Куп'янськ» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Алегробуд» (Підрядник) укладено договір підряду № П/в -14/152/НЮ від 11.08.2014року (т. 2 а.с. 76-80).

Відповідно до умов вказаного договору, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик та власними силами та засобами із свого матеріалу роботи з ремонту будівель ПТО Лозова експлуатаційного вагонного депо Куп'янськ відповідно до дефектного акту, який видається підряднику замовником.

Виконані роботи приймаються замовником з обов'язком складанням відповідного акту приймання виконаних робіт (п. 5 Договору).

Договірна ціна робіт (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору складає 479609, 75грн (п. 3.1 Договору).

Розрахунки між сторонами проводяться на підставі підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3)(п. 4. 1 Договору).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що істотні умови, дотримання яких є необхідною умовою підтвердження виконання умов договору підряду, визначена ст. ст.837- 854 Цивільного кодексу України.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. 837 ЦК України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно, ст.839 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 843-844 ЦК України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Статтею 846 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Окрім того, ст.853 ЦК України визначено за замовником обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником

Так, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також, у відповідно до приписів ст. 857 ЦК України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Таким чином, зважаючи на приписи вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що обставина відсутності документів, які підтверджують якість використаних матеріалів, на яку посилався контролюючий орган під час проведення перевірки, не визначена законодавцем, як істотні умови договору підряду, згідно ст.837- 854Цивільного кодексу України.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного правочину та дотримання істотних умов договору підряду, позивачем надано Договірну ціну, платіжне доручення, рахунок № 63101, довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2014 року, акт прийому виконаних робіт за вересень 2014 року (без зазначення номеру акту та дати підписання замовником), локальний кошторис, податкову накладну № 516 від 30.09.2014року(т.2 а.с. 31-114), дефектний акт від 05.08.2014року (т.4 а.с. 13-15), зауважень та дефектів у яких у контролюючого органу не виникло (т.1 а.с. 80-90).

Факт необхідності обрання саме даного контрагента на виконання ремонтних робіт позивачем надано протокол засідання робочої групи експлуатаційного вагонного депо Куп'янськ від 28.07.2014року (т.4 а.с.11-12).

Окрім того, слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача (т.1 а. с. 44, 46, 135) на відсутність вказаних первинних документів, судом до уваги не приймається.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Південна залізниця» (Замовник) та ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ» (Підрядник) укладено договір підряду № П/НА-14196/НЮ від 03.03.2014 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами та засобами реконструкцію кімнат та допоміжних приміщень відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти на оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору.

Згідно п. 1.3 Договору, склад та обсяги робіт визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.

Виконані роботи приймаються Замовником з обов'язком складанням відповідного акту-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника (п. 5.11 Договору).

Ціна договору визначається відповідно договірної ціни (додаток № 1), що є невідємною частиною договору та визначається на основі кошторису та складає 5813004, 00грн.

Факт реальності виконання умов договору та дотримання необхідних істотних умов договору підряду, підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актами №8/ 1, 8/2 прийому виконаних робіт, податковою накладною № 1 від 04.09.2014 року на суму 3 914 204, 28грн., випискою з банку, актом готовності об'єкта до експлуатації від 31.12.2014року (т.1 а.с. 183-184,207-237, т. 4 а.с. 3-5).

Окрім того, позивачем також надано листи-звернення з прохання про надання тимчасових пропусків працівникам ТОВ «Строительство и монтаж» для виконання ремонтних робіт третього поверху (т.6 а.с. 177-180).

Також, суд зазначає, що на підтвердження факту попереднього погодження на укладення правочину між ДП «Південна залізниця» та ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ» , позивачем залучено до матеріалів справи протокол № 10/12 від 24.02.2014 року «Засідання договірної комісії Південної залізниці з питань капітальних вкладень, капітального ремонту будівель, споруд, обладнання, закупівлі за напрямком фінансування «інші» по розгляду матеріалів, підготовлених відокремленим підрозділом «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» з метою укладення договору та протокол від 17.02.2014 року «Засідання експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу «Господарська служба» державного підприємства «Південна залізниця» по розгляду господарських договорів з метою отримання згоди на укладення договору» (т.1 а.с.185-188).

Окрім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи ліцензії № 559594 від 12.10.2010 року та додатку до вказаної ліцензії з переліком робіт підприємства (т.1 а.с. 193-195), господарська діяльність ТОВ «СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ» безпосередньо пов'язана із створенням об'єктів архітектури.

Додатково суд зауважує, що як вбачається з змісту акту перевірки (т.1 а.с. 31), у податкового органу виникли зауваження щодо відсутності акту готовності об'єкта до експлуатації. Однак, позивачем в ході судових засідань надано до суду вищезазначений акт готовності об'єкта до експлуатації (т. 4 а.с. 3-5).

Щодо особливостей господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ПБК» Техно-Інжинірінг» , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Південна залізниця» (замовник) та ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» (підрядник) укладено договір № 120-2/7 від 27.12.2013року та додаткові угоди № 1, 2 від 14.04.2014року, 18.07.2014року року (т.3 а.с. 24-27, 37-38 41) на виконання проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. п. 1.1-1.2 договору, підрядник зобов'язується за завданням замовника розробити проектно - кошторисну документацію по об'єкту «об'єкти реконструкції та технічного переоснащення будівлі вокзалу Харків - пасажирський по Привокзальному майдану 1 у м. Харкові» . Наукові, технічні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації, що становлять предмет договору, відповідають завданню на проектування (додаток № 10, який становить невід'ємну частину договору.

Приймання і оцінка розробленої проектно-кошторисної документації здійснюється відповідно до вимог завдання на проектування (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, ціна визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток « ) та зведеним кошторисом (додаток № 3).

Поряд з цим суд звертає увагу, що істотні умови договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт передбачені ст. 887 - 891 ЦК України.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. 887 ЦК України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника; 3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором; 4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані із зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника (ст. 889 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Позивачем, на підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та дотримання істотних умов договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт у відповідності до вимог ЦК України, надано завдання на проектування, протокол погодження договірної ціни, зведений кошторис, календарний план робіт, платіжні доручення, податкова накладна № 1 від 29.10.2014 року, акт здачі-приймання проектної документації № 10 (т.3 а.с. 28-45), а також необхідну робочу документацію, у т.ч. робочі креслення, об'єктні кошториси (т. 4 а.с. 92-250, т.5 а.с.1-228, т. 6 а.с. 1-143)

В обґрунтування попереднього погодження на укладення вказаного правочину, позивачем надано до суду лист - звернення на отримання дозволу на укладення договору на виконання проектних робіт (т.4 а.с. 6-7), порівняльну таблицю цінових пропозицій (т.4 а.с. 8) та протокол засідання договірної комісії № 37/12 від 27.12.2013року (т.4 а.с. 9-10), робочу документацію (т.4 а.с. 167-215, 234-240), відомість ресурсів (т.5 а.с. 2-60), об'єктні кошториси (т.5 а.с. 62-142).

Доказів того, що отриманий від вищезазначених контрагентів товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ДП «Південна залізниця» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні. Так, у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) , до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, накладними.

Відповідачами не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених другим відповідачем, за умови, що такий постачальник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаних послуг у контрагента, який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановленихст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентом позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу Українита статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що реалість та виконання договорів між позивачем та контрагентами ТОВ «Строительство и монтаж» , ТОВ НДІП «Ельдорадо» , ТОВ «Центр гальмівного устаткування» , ТОВ «Мастер Клін» , ТОВ «Компанія Алегробуд» , ТОВ «Промікс-М» , ТОВ»Інрекс» , ТОВ «Домограф» , ТОВ «ПБК «Техно-Інжінірінг» доведено в повній мірі, а господарські операції мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.04.2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Конарева, 7, код ЄДРПОУ 40075815) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (адреса: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39779935).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников