Ухвала

від 06.04.2017 по справі 818/1286/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2017 р. м. Київ К/800/47711/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Голяшкіна О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Роменської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області до Роменської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Інспекція звернулась з позовом про стягнення з Роменської районної державної лікарні ветеринарної медицини в дохід Державного бюджету України 24 357,36 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем п. 3 листа - вимоги Про усунення порушень, виявлених в ході проведеної ревізії від 03.07.2014 року № 104-14/1062.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ДФІ в Сумській області відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Роменської районної державної лікарні ветеринарної медицини в дохід державного бюджету України кошти в сумі 24 357,36 грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на неприбуття сторін в судове засідання, розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження.

Перевіривши касаційну скаргу в межах її доводів відповідно до статті 220 КАС України, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої було складено акт ревізії від 30 травня 2014 року №104-21/71.

На підставі акту ревізії позивачем складено та надіслано відповідачу вимогу щодо усунення виявлених порушень від 03 липня 2014 року №104-14/1062.

Згідно п. 3 вказаної вимоги, - в порушення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління, і розміру плати за їх надання від 09.06.2011 № 641, у періоді з 24.06.2011 по 23.08.2011 спеціальним фондом державного бюджету недоотримано доходів від надання Лікарнею адміністративних послуг в сумі 4 722,96 грн та в порушення ч. 32 ст.4 Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік від 23.12.2010 №2857-У та, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.2011 № 33 Деякі питання надання платних адміністративних послуг , у періоді з 24.08.2011 по 31.12.2011 спеціальним фондом державного бюджету недоотримано доходів від надання Ветлікарнею адміністративних послуг в сумі 19 634,40 грн. Загалом, спеціальним фондом державного бюджету у періоді з 24.06.2011 по 31.12.2011 недоотримано доходів від надання Лікарнею адміністративних послуг за кодом класифікації доходів бюджету 24020000 Плата за адміністративні послуги в сумі 24 357,36 грн., в зв'язку з чим зобов'язано відповідача: перерахувати кошти спеціального фонду в сумі 24 357,36 грн. до Державного бюджету України.

Суди, розглядаючи даний спір, виходили з того, що він є адміністративним.

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок судів помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз п.п. 1- 4 ч. 4 ст. 50 КАС України свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов у постанові від 20 вересня 2016 року у справі № 21-770а16, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

Спір у справі, що розглядається, виник між позивачем та відповідачем щодо відшкодування завданих державі збитків шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в судовому порядку.

Слід зазначити, що адміністративними судами можуть бути розглянуті вимоги про відшкодування шкоди лише, якщо вимоги стосуються суб'єкта владних повноважень, яким завдано збитків шляхом виконання своїх владних управлінських функцій.

Приписами ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В іншому випадку, спірні відносини стосовно відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно - правовий характер та як наслідок не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13.

З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та закриття про провадження у справі.

Відповідно до статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Роменської районної державної лікарні ветеринарної медицини задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є Донець

О.В. Голяшкін