Рішення

від 19.04.2017 по справі 914/1084/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017р. Справа № 914/1084/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі судового засідання Петровській Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного малого підприємства "Гал Тор", м. Львів

про: розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1М - представник (довіреність від 11.01.2017 р.)

від відповідача: ОСОБА_2С - представник (довіреність від 07.10.2016 р.)

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради заявлено позов до Приватного малого підприємства "Гал Тор" ро розірвання Договору оренди нежитлових приміщень № 4506 від 18.10.1999 року, виселення ПМП "Гал Тор" з орендованих нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Лобачевського, 23 та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 12 300, 15 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2016 р., позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2016 року позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір оренди нежитлових приміщень №4506 від 18.10.1999 р., виселено приватне мале підприємство Гал-Тор з нежитлових приміщень, загальною площею 179,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Лобачевського, 23 та припинено провадження в частині стягнення 12 300, 15 грн. заборгованості з орендної плати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р. рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року скасовано. Справу №914/1084/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

01.02.2017 р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Блавацькій-Калінській О.М. на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.02.2017 р. справу прийнято до нового розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.02.2017 р.

В судовому засіданні 27.02.2017 р. відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.03.2017 р., яка згодом була продовжена до 03.04.2017 року.

Ухвалою суду відповідно до ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів. Розгляд справи призначено на 12.04.2017 року.

В судовому засіданні 12.04.2017 р. з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи оголошено перерву до 19.04.2017 р.

Представник позивача в судовому засіданні подав усні пояснення у справі, з врахуванням, скерованих на адресу суду письмових пояснень (вх. № 10715/17 від 20.03.2017р., просить позов задоволити.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору оренди нежитлових приміщень №4506 від 18.10.1999 р. не сплачував більше трьох місяців підряд орендної плати, внаслідок чого в позивача виникло право звернутись до суду з позовною заявою про розірвання зазначеного договору, виселення відповідача з нежитлових приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 12 300,15 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав усні пояснення, позовні вимоги заперечив повністю з підстав, наведених у запереченнях (вх. № 10553/17 від 17.03.2017р., №12510/17 від 03.04.2017 р.), заяві щодо сум орендної плати та поясненні (вх. № 13751/17 від 12.04.2017р.). Зазначив при цьому, про відсутність заборгованості з орендної плати та інформував, що у відповідача станом на момент пред'явлення позову існувала переплата орендних платежів на суму 1 665,36 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

18.10.1999 р. між Управлінням комунального майна (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Приватним малим підприємством "Гал Тор" укладено договір оренди нерухомого майна №4506, за умовами якого орендодавець (позивач у справі) на підставі витягу з протоколу №5 засідання конкурсної комісії з питань розподілу нежитлових приміщень від 01.07.1999 р.; експертної оцінки від 04.08.1999 р. виготовленої ДП "Бюро Львів"; договорів на техобслуговування засобів комп'ютерної техніки від 24.09.1999 р. та від 30.09.1999 р. здав, а орендар (відповідач у справі) прийняв в оренду з 08.07.1999 р. до 08.07.2004 р. терміном на п'ять років у користування нежитлові приміщення за адресою: 2900, м. Львів, вул.Лобачевського, 23 (п.1. договору).

Договір укладено терміном до 08.07.2004 року включно, однак договір неодноразово пролонговувався на той самий термін і на тих самих умовах, востаннє до 08.07.2019 року.

Згідно з п.3 договору розрахунок орендної плати здійснюється у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. та №699 від 18.05.1998 р. Договором встановлено, що орендна плата за місяць (опл.міс) становить 205,32 грн. + ПДВ з 01.08.1999 р.

Пунктом 5 договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.6 договору із змінами, визначеними сторонами у додатку №16 до договору від 12.02.2004 р. за орендоване приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць. Орендна плата перераховується орендарем на рахунок Відділу житлового господарства Шевченківської районної адміністрації.

Відповідно до п. 15.1. договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ.

Згідно з довідкою позивача за № 4-2302-412 від 11.04.2016 року станом на 05.04.2016 року заборгованість відповідача за договором оренди № 4506 від 18.10.1999 року за період з 01.06.2015 року по 29.02.2016 року становить 12 300,15 грн. При цьому, позивач зазначає, що у період з 01.10.2015 року по 01.02.2016 року включно орендна права взагалі не вносилась, що вказує на порушення орендарем п.8 договору оренди (несплата орендної плати протягом 3-х місяців і більше), які надають орендарю право для дострокового розірвання договору оренди на його вимогу, з огляду на що позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем здійснено оплату заборгованості з орендної плати за весь період прострочення, що підтверджується платіжним дорученням за № 510 від 23.05.2016 року щодо перерахування відповідачем на рахунок позивача 16 081, 25 грн. орендної плати за договором № 4506. Актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2016 року, сторонами погоджено, що заборгованість по спірному договору відсутня, а тому враховуючи сплату заборгованості на стадії розгляду спору по суті господарським судом провадження у справі в частині стягнення заборгованості припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмета спору.

Відповідач у судовому засіданні стверджує про те, що відповідачем здійснювалась переплата орендних платежів у минулих періодах, а тому оплата орендних платежів протягом трьох місяців підряд відсутня.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

Як встановлено судом, сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди нерухомого майна №4506 від 18.10.1999 року.

В силу приписів ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов'язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , статтею 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 15.1. Договору орендар (відповідач у справі) зобовязувався своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За орендоване приміщення Орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць (пункт 6 Договору).

Суд дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, в тому числі платіжне доручення №510 від 23.05.2016 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2016 р. з яких вбачається про повне погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, вважає за необхідне припинити провадження у справі відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмета спору в частині вимоги про стягнення 12 300,15 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.14 договору відносини щодо оренди нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності міста регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна , Законом України Про власність , Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та іншими нормативно-правовими актами України і Положенням Про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності міста Львова .

На час укладення договору Ухвалою Львівської міської ради №68 від 23.07.1998 року Про відміну ухвали сесії міської ради від 20.6.1996 р. Про затвердження методики розрахунку вартості орендованого нерухомого майна та розрахунку орендної плати, що є комунальною власністю міста зазначено, що на період розробки та затвердження нової методики використовувати методику КМУ. Таким чином на час укладення договору сторони погодили те, що орендні відносини регулюються постановою КМУ №786 від 04.10.1995 р. (п.3 договору).

Згідно з п.16 постанови №786 суми орендної плати зайво перераховані до бюджету або орендодавцеві, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платникові в 5-денний термін від дня одержання його письмової заявию

В межах періоду 01.10.2015 р. по 01.02.2016 р. включно (4 місяці), орендна плата відповідачем не вносилась оскільки, як вбачається із таблиць сплати орендної плати у відповідача існувала переплата орендних платежів за попередні періоди, які відповідно до умов договору могли бути зараховані позивачем у сплату орендної плати на наступний період. Вказані авансові платежі прийняті та не повернуті орендодавцем.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди суд зазначає наступне:

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір укладено терміном до 08.07.2004 року включно, однак договір неодноразово пролонговувався на той самий термін і на тих самих умовах, востаннє до 08.07.2019 року.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Ними, зокрема, є Господарський та Цивільний кодекси України.

Так, згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Наведений перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про розірвання договору оренди позивач послався на порушення відповідачем умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів (заборгованість більше трьох місяці підряд).

Між тим невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання у судовому порядку.

При цьому, відсутні передумови для застосування ч.2 ст.651 ЦК України, як підстави розірвання у судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки ч.3 цієї статті, так само як і ст.782 ЦК України встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

При цьому суд також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з розірванням договорів оренди (постанова ВСУ від 22.02.2005 у справі №34/400).

Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положення статті 782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено і позивачем не доведено направлення відповідачу (орендарю) та одержання останнім на підставі ч.2 ст.782 ЦК України повідомлення наймодавця про відмову від договору оренди у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, пред'явлений позов про дострокове розірвання договору оренди з мотивів невнесення орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, а тому за вказаних обставин у задоволенні позовної вимоги в цій частині та вимоги про виселення з нежитлових приміщень необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях . Враховуючи наведене, в частині припинення провадження у справі розподіл судових витрат здійснюється із врахуванням положень Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення з Приватного малого підприємства "Гал Тор" (79019, м.Львів, вул.Лобачевського, 23; ідентифікаційний код 13823111) 12 300,15 грн. заборгованості з орендної плати.

3 . В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 19.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 21.04.2017 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.