Постанова

від 22.02.2018 по справі 914/1084/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 914/1084/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до приватного малого підприємства "Гал Тор" про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та виселення

за участю представників:

від позивача - Мартиняк Р.М. (за дов.),

від відповідача - не з'явилися

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався наданим законом правом на участь його представників у судовому засіданні.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного малого підприємства "Гал Тор" (далі - ПМП "Гал Тор") про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 18.10.1999 № 4506, виселення ПМП "Гал Тор" з орендованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23 та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 12 300,15 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати, невнесення якої протягом трьох місяців підряд надає право орендодавцю для дострокового розірвання такого договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016, позовні вимоги задоволено частково: розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 18.10.1999 № 4506, укладений між Управлінням комунального майна Львівської міської ради і ПМП "Гал Тор"; виселено ПМП "Гал Тор" із нежитлових приміщень загальною площею 179,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23, згідно з актом здачі-приймання; припинено провадження в частині стягнення з ПМП "Гал Тор" 12 300, 15 грн., заборгованості з орендної плати на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутності предмета спору, оскільки платіжним дорученням від 23.05.2016 № 510 відповідачем на рахунок позивача перераховано 16 081,25 грн орендної плати по договору № 4506 та Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 23.05.2016 підтверджено відсутність заборгованості за спірним договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами не повно досліджено обставини у справі, зокрема, не з'ясовано, чи дійсно у відповідача малася переплата орендних платежів за минулі періоди та чи існувала заборгованість протягом трьох місяців підряд і більше, що могло бути підставою для дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендодавця відповідно до умов укладеного сторонами договору та в порядку, встановленому цивільним законодавством. Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи щодо направлення позивачем відповідачу (орендарю) та одержання останнім з огляду на приписи частини 2 статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повідомлення орендодавця про відмову від договору у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 (суддя Блавацька-Калінська О.М.) у задоволенні позову відмовлено частково. Припинено провадження в частині стягнення з ПМП "Гал Тор" 12 300,15 грн заборгованості з орендної плати, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення у справі обґрунтовано тим, що у період з 01.10.2015 по 01.02.2016 включно (4 місяці), відповідач не вносив орендну плату, оскільки за ним рахувалася переплата орендних платежів за попередні періоди, які відповідно до умов договору могли бути зараховані позивачем у сплату орендної плати на наступний період. Зазначені авансові платежі прийняті та не повернуті орендодавцем . Позивачем не доведено направлення відповідачу (орендарю) та одержання останнім на підставі частини 2 статті 782 ЦК України повідомлення про відмову від договору оренди у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд, а тому пред'явлений позов про дострокове розірвання договору оренди з мотивів невнесення орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця. У частині припинення провадження у справі суд послався на повне погашення відповідачем заборгованості перед позивачем та, відповідно, відсутність предмета спору в частині вимоги про стягнення 12 300,15 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (колегія суддів у складі: Дубник О.П., Орищин Г.В., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 скасовано в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з ПМП "Гал Тор" 12 300,15 грн заборгованості з орендної плати, у цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення з ПМП "Гал Тор" 12 300,15 грн заборгованості з орендної плати відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін.

Постанову обґрунтовано недоведеністю позивачем наявності заборгованості з орендної плати протягом трьох місяців підряд і доведення відповідачем наявності переплати орендної плати за попередні періоди, яка відповідно до умов договору могла бути зарахована позивачем у сплату орендної плати на наступний період. Зазначені авансові платежі прийняті та не повернуті орендодавцем. Апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо способів захисту та наголосив, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, невзяттям судами до уваги факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, що є підставою для розірвання договору оренди, неправомірністю твердження ПМП "Гал Тор" та суду апеляційної інстанції про наявність переплати з орендної плати. Крім того, скаржник наголошує, що у договорі оренди не передбачено обов'язку орендодавця повідомляти орендаря про своє бажання розірвати договір оренди в суді.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ПМП "Гал Тор" у відзиві просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість а також на те, що доводи скаржника не спростовують висновків, викладених у цій постанові.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 18.10.1999 між Управлінням комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради (орендодавець), правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, та ПМП "Гал Тор" укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4506, відповідно до якого орендодавець на підставі витягу з протоколу № 5 засідання конкурсної комісії з питань розподілу нежитлових приміщень від 01.07.1999, експертної оцінки від 04.08.1999, виготовленої Державним підприємством "Бюро Львів", договорів на техобслуговування засобів комп'ютерної техніки від 24.09.1999 та від 30.09.1999 здав, а орендар прийняв з 08.07.1999 до 08.07.2004 терміном на п'ять років у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23.

Відповідно до пункту 8 договору несплата орендної плати протягом трьох місяців із дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця. При цьому з орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення.

За приписами пунктів 15.1, 15.6 договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ; при припиненні або розірванні Договору повернути орендодавцю протягом 15-ти днів звільнений об'єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому Договором оренди.

Договір оренди неодноразово було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, востаннє до 08.07.2019.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати, а саме невнесення її протягом трьох місяців підряд, позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору оренди та стягнення суми заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як встановлено судами, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 18.10.1999 № 4506, умови якого передбачають передачу відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, які є комунальною власністю.

Згідно з положеннями частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 договору розрахунок орендної плати здійснюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та від 18.05.1998 № 699.

Пунктом 5 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 6 договору оренди в редакції додатку від 12.02.2004 № 16 передбачено обов'язок орендаря щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 статті 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підставою позову є невиконання орендарем своїх зобов'язань за договором оренди щодо своєчасної сплати орендної плати. На підтвердження своїх вимог Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради надано довідку від 11.04.2016 № 4-2302-412, відповідно до якої станом на 05.04.2016 у відповідача є заборгованість за договором від 18.10.1999 № 4506 у розмірі 12300,15 грн, яка виникла за період з 01.06.2015 по 29.02.2016.

Відповідачем, у свою чергу, на підтвердження доводів про відсутність боргу з орендної плати надано банківські реєстри сплати орендних платежів і таблиці сплати орендної плати за роками з 08.10.1999 по 29.02.2016. При цьому відповідно до розрахунку від 24.07.2017 № 323 у відповідача за період з жовтня 1999 року по 01 жовтня 2015 року наявна переплата у розмірі 10 932,49 грн. На підтвердження зазначених у розрахунках сум сплаченої орендної плати відповідачем надано копії платіжних документів відповідно до яких станом на 01.04.2016 сума переплати з орендних платежів складає 171,63 грн (позов подано 20.04.2016).

З огляду на незгоду відповідача з нарахованою йому заборгованістю та подання ним до суду відповідних доказів на підтвердження вказаних доводів, Львівський апеляційний господарський суд ухвалами від 17.07.2017 та від 07.08.2017 зобов'язав сторони провести звірку взаєморозрахунків за договором оренди нежитлових приміщень від 18.10.1999 № 4506 (враховуючи зміни до нього) станом на 01.01.2012, 01.10.2015 та 20.04.2016 (день подання позову) з урахуванням наявних у справі доказів сплати орендних платежів.

Однак сторонами вимоги ухвал апеляційного суду не виконано, звірку взаєморозрахунків не проведено.

Судами, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, було встановлено наявність переплати орендних платежів на день подання позову.

З урахуванням зазначеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем наявності у відповідача заборгованості з орендної плати та, навпаки, доведеність останнім переплати орендних платежів за попередні періоди, які могли бути зараховані позивачем у рахунок орендної плати на наступний період, враховуючи, що ці авансові платежі прийняті та не повернуті орендодавцем.

Щодо позовних вимог про розірвання спірного договору оренди суд касаційної інстанції зазначає таке.

Положеннями частини 1 статті 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом статті 188 ЦК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

При цьому Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначив, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, як обґрунтовано зазначив апеляційний господарський суд, наявність чи відсутність доказів досудового врегулювання спору не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи встановлену Конституцією України диспозитивність обрання особою способу правового захисту.

Разом із тим, у разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести, власне, факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Отже, враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції відсутність в матеріалах справи доказів невнесення відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд та наявність переплати з боку ПМП "Гал Тор", судове рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання спірного договору оренди є правомірним. При цьому правомірним є і висновок суду про відмову у задоволенні вимоги щодо виселення відповідача з орендованого приміщення з урахуванням її похідного характеру.

Доводи скаржника про те, що факт несплати відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд є самостійною і прямою підставою для розірвання договору оренди є неспроможними у даному випадку, оскільки судом було встановлено наявність переплати орендних платежів, які могли бути зараховані позивачем у рахунок орендної плати на наступний період при тому, що ці платежі прийняті та не повернуті орендодавцем.

Посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд, зазначивши про неправильність твердження суду першої інстанції стосовно необхідності повідомлення наймодавця про відмову від договору, повинен був задовольнити позов, не приймаються до уваги касаційним судом, оскільки відповідно до статті 101 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) у процесі перегляду справи суд апеляційної інстанції за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. При цьому не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею 300 ГПК України.

Доводи, наведені у відзиві, зводяться до обґрунтованості судових актів попередніх інстанцій та того, що згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Колегія суддів погоджується з цими доводами.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених матеріалів справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів про відмову в позові, в зв'язку з чим правові підстави для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 914/1084/16 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий суддя Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір