Постанова

від 19.04.2017 по справі 913/1347/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2017 справа №913/1347/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі за участю представників сторінОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 від прокурора від позивача1 від позивача 2 від відповідача1 від відповідача2 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 (посвідчення від 15.08.14 №028256) не з'явився не з'явився не з'явився не з'явився не з'явився Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон» , м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2017 р. у справі №913/1347/16 (суддя Масловський С.В.) за позовом позивача 1 позивача 2 до відповідача 1 до відповідача 2 про Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область Сичанської сільської ради Марківського району, с. Сичанське, Марківський район, Луганська область Приватного акціонерного товариства сільськогосподарської виробничої фірми «Агротон» , м. Сєвєродонецьк, Луганська область визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки ВСТАНОВИВ: Старобільська міська прокуратура Луганської області звернулась до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з позовною заявою до Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області та Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарська виробнича фірма Агротон про визнання недійсними договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.02.2017 року у справі № 913/1347/16 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнаний недійсним договір від 06.02.2009, укладений між Сичанською сільською радою Марківського району та Приватним акціонерним товариством сільськогосподарська виробнича фірми Агротон .

Зобов'язано Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарська виробнича фірма Агротон повернути Сичанській сільській раді Марківського району земельну ділянку площею 126,80 га, що використовується орендарем на підставі договору оренди землі від 06.02.2009 (запис у Державному реєстрі земель №3936).

Витрати прокурора по сплаті судового збору покладені на відповідачів.

Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарська виробнича фірма Агротон подана апеляційна скарга на судове рішення, у якій апелянт, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати рішення суду та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги заявник, зокрема, посилається на те, що судом не прийнятий до уваги той факт, що до 2012 року, коли був прийнятий Закон Про порядок проведення земельних торгів , не існувало механізму надання земельних ділянок на конкурсній основі. До 2009 року не існувало і процедури видачі ліцензії на проведення земельних торгів.

У спірному правочині передбачені всі істотні умови і підстав вважати, що договір укладений в порушення чинного законодавства, у господарського суду не було.

У зв'язку з находженням у відпустці судді Сгара Е.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2017 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Апелянтом направлене до суду клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку із зайнятістю його представника іншими справами у м. Києві. Оскільки явка представників сторін при порушенні апеляційного провадження судом не була визнана обов'язкової та наявні у справі матеріали дозволяють розглянути скаргу по суті, клопотання відхилене.

Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області направлено клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

Апеляційна скарга розглянута відповідно до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, пояснення прокурор, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06.02.2009 між Сичанською сільською радою Марківського району Луганської області, як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством Сільськогосподарська виробнича фірма Агротон (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарська виробнича фірма Агротон ), як орендарем, укладено договір оренди землі (запис у Державному реєстрі земель №3936).

Умовами договору сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сичанської сільської ради землі населених пунктів (п.1).

В оренду надається земельна ділянка загальною площею 126,80 га, у тому числі рілля - 103,20 га, пасовища - 23,60 га (п.2). Договір укладено на 11 місяців. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.8).

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1% нормативної грошової оцінки у грошовій формі у розмірі 9781,56 грн. за один рік оренди (п.9).

Передання земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є Рішення сесії Сичанської сільської ради (п.17).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.18). Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.19).

06.02.2009 рішенням Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області №20/18 Про затвердження договору оренди земельної ділянки від 06.02.2009 укладеного між сільською радою і ЗАТ СВФ Агротон затверджено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території сільської ради загальною площею 126,80 га, у тому числі рілля - 103,20 га, пасовища - 23,60 га укладеним сільським головою 06.02.2009.

Рішенням органу місцевого самоврядування - Сичанською сільською радою Марківського району Луганської області №33/6 Про продовження дії договору оренди земельної ділянки площею 128,6 га із земель сільської ради, укладеного із ПрАТ Агротон надано згоду на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 06.02.2009, укладеного з ПрАТ Агротон площею 126,80 га, у тому числі рілля - 103,20 га, пасовища - 23,60 га із земель сільської ради, укладеного терміном на один рік до 06.02.2016.

10.11.2015 рішеннями Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області №1/10 Про продовження дії договору оренди земельної ділянки площею 128,6 га

із земель сільської ради, укладеного із ПрАТ Агротон надано згоду на передачу земельної ділянки площею 126,80 га, у тому числі рілля - 103,20 га, пасовища - 23,60 га із земель сільської ради в оренду ПрАТ Агротон на умовах договору від 06.02.2009, укладеного з ПрАТ Агротон та на пролонгацію дії цього договору терміном на один рік до 06.02.2017.

12.01.2016 сторонами укладена додаткова угода, відповідно до якої внесені зміни до додаткової угоди на пролонгацію договору оренди земельних ділянок площею 126,8 га з Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарська виробнича фірма Агротон в такій редакції: п. 8 договору строк дії договору викладена у наступній редакції: Сичанська сільська рада надає згоду на передачу земельної ділянки площею 126,8 га, в тому числі рілля - 103,20 га, пасовища - 23,60 га із земель Сичанської сільської ради в оренду Приватному акціонерному товариству Сільськогосподарській виробничій фірмі Агротон на умовах договору від 06.02.2009, укладеного з Приватним акціонерним товариством сільськогосподарською виробничою фірмою Агротон та на пролонгацію дії цього договору терміном на один рік до 06.02.2017, а орендар Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарська виробнича фірма Агротон погоджується прийняти в строкове платне користування і володіння ці земельні ділянки, що посвідчено підписами сторін.

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Марківському районі Луганської області №10-28-99.7-566/2-16 від 29.09.2016 земельна ділянка (яка є предметом договору від 06.02.2009, запис у Державному реєстрі земель №3936), обліковується в межах населених пунктів Сичанської сільської ради і відноситься до земель сільськогосподарського призначення та вважається землею комунальної власності Сичанської територіальної громади. Також у листі зазначено, що інформація щодо розробки та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відділі відсутня, межі земельної ділянки не встановлені, площа не визначена, кадастровий номер не присвоєний, технічна документація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки не розроблялась.

Згідно з листом Державної інспекції сільського господарства в Луганській області №11-25/0370 від 04.09.2015 рішенням Сичанської сільської ради від 06.02.2009 № 20/18 земельні ділянки загальною площею 126,8 га (рілля - 103,2 га, пасовища - 23,6 га), що перебувають у комунальній власності сільської ради, передані в оренду ПрАТ СВФ Агротон відповідно до договору оренди землі від 02.02.2009, зареєстрованого у Сичанській сільській раді Марківського району 09.02.2009; реєстр. № 3936 із порушенням вимог земельного законодавства, а саме без продажу права оренди на конкурентних засадах (земельних торгах), що суперечить вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України щодо обов'язковості продажу права оренди на земельні ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України Про оренду землі , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Про іпотеку , Про страхування , Про банки і банківську діяльність , Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності , Про запобігання корупції та іншими актами законодавства.

Відповідно до п.2.1. вказаної постанови вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Пункт 2.7. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 визначає, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Згідно абз. 4 п. 2.9. вказаної постанови відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом, стосовно законодавства яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладання правочину) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) ; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно з ст. 16 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладання правочину ) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання правочину) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Стаття 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання правочину) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент укладання правочину) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання правочину) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладання правочину) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання правочину) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать о державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання правочину) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років.

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання правочину) землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно ст. 20 до Закону України Про землеустрій (в редакції чинній на момент укладання правочину) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно підпункту 2.24 пункту 2 постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин №6 для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Відповідно до підпункту 2.26 пункту 2 вказаної постанови у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України Про оренду землі та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки договір від 06.02.2009 було укладено у 2009 році, до правовідносин які виникли між сторонами, застосовується законодавства яке діяло на момент вчинення правочину .

При розгляді спору господарським судом було встановлено, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір оренди землі від 06.02.2009 (запис у Державному реєстрі земель №3936), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сичанської сільської ради. Зазначена земельна ділянка є землею комунальної власності Сичанської територіальної громади, що підтверджується листом відділу Держгеокадастру у Марківському районі Луганської області №10-28-99.7-566/2-16 від 29.09.2016.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, передумовою для її передачі, є проведення земельних торгів та рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка передана в оренду без проведення земельних торгів, в матеріалах справи також відсутнє рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, а лише наявне рішення № 20/18 щодо затвердження договору оренди земельної ділянки від 06.02.2009.

Посилання апелянта на відсутність процедури проведення земельних торгів, як на підставу відмови в позові, господарським судом правомірно відхилене оскільки саме відсутність процедури підтверджує неможливість укладення договору в порядку передбаченому ст. 124 Земельного кодексу.

Також господарським судом було встановлено, що відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Марківському районі Луганської області №10-28-99.7-566/2-16 від 29.09.2016: розробка та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблялась та не затверджувалась, технічна документація про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки не розроблялась .

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним. (правова позиція Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі у справі за № 6-824цс16) .

Виходячи з вищевказаного, господарський суд дійшов обґрунтованого, на думку колегії суддів, висновку, що укладаючи договір, сторони неодноразово порушили вимоги закону, а саме: не було проведено земельних торгів, відсутнє рішення про передачу в оренду земельної ділянки органу місцевого самоврядування, відсутня нормативна грошова оцінка землі, що у сукупності підтверджує невідповідність спірного договору вимогам закону на момент укладення, а тому вимога прокурора про визнання недійсним договору від 06.02.2009 (запис у Державному реєстрі земель №3936) укладений між Сичанською сільською радою Марківського району та Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарська виробнича фірми Агротон , є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню.

Згідно позову прокурор просив також зобов'язати відповідача - 2 повернути займану земельну ділянку .

Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки, але заперечуючи проти позову, відповідач 2 надав суду Довідку Сичанської сільської ради, відповідно до якої, на земельній ділянці, переданої по недійсному договору, відповідачем 2 засіяно озиму пшеницю, багаторічні трави, пар, та зяб. За таких обставин суд дійшов висновку, що фактичне користування земельною ділянкою здійснюється, та враховуючи те, що договір оренди землі від 09.02.2009 за № 3936 визнано недійсним, вимога прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути земельну ділянку також є законною та обґрунтованою.

Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги на скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 34, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2017 року у справі № 913/1347/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя: О.Л. Агапов

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3