Рішення

від 11.05.2007 по справі 16/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.07                                                                                 Справа № 16/239

Суддя  Шеліхіна Р.М., розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромбуд",  м. Донецьк

до  Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області

про  стягнення 154442 грн. 67 коп.,

при секретарі судового засідання Михайлевич М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача –Кірячок І.О., дов. від 19.03.07.;

від відповідача –Кузнєцова Г.П., дов. від 29.12.06. №1-3/3д-109;

                            Ремпель Т.М., дов. від 29.12.06. №1/3-3д-111,

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: заявлена вимога про стягнення боргу у сумі 121503,61 грн. за договором поставки від 18.03.05. №64у, суму інфляційних нарахувань у розмірі 20789,19 грн., 3% річних у сумі 3645,10 грн. та штрафу у сумі 8505,22 грн. згідно з вимогами ст.231 ГК України.

Заявою, зданою у судовому засіданні 11.05.07., позивач змінив розмір позовних вимог і просить стягнути борг у сумі 121503,61 грн., 3% річних за період з 11.04.06. по 11.10.06. у сумі 3225 грн., інфляційні нарахування за період з 01.04.06. по 28.02.07. у сумі 12000 грн., штраф у сумі 4264 грн. згідно з вимогами ст.231 ГК України.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути також з відповідача пеню у сумі 22113грн. згідно з вимогами ст.231 ГК України.

          Суд приймає зменшення позову позивачем. Заява про уточнення позовних вимог не підлягає до задоволення в часті стягнення пені, оскільки у даному випадку позивач порушує вимоги ст.22 ГПК України, змінюючи і підстави і предмет позову.

Таким чином, позовними вимогами по справі є стягнення боргу у сумі 121503,61 грн., 3% річних за період з 11.04.06. по 11.10.06. у сумі 3225 грн., індексації за період з 01.04.06. по 28.02.07. у сумі 12000 грн., штрафу у сумі 4264 грн. згідно з вимогами ст.231 ГК України, що дорівнює 7% боргу.

          Відповідач відзивом від 07.05.07. №266 частково визнав заявлену суму позову, а саме борг у розмірі 121503,61 грн. Проти решти позовних вимог –санкцій за порушення грошового зобов'язання –відповідач заперечує, оскільки він вважає, що грошове зобов'язання в нього відсутнє, а має відповідач обов'язок поставити вугілля за вказаним договором.

          Між сторонами у справі укладено договір поставки від18.03.05. №64у, на підставі якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити покупцю (позивачу) товар –вугілля марки «А»(антрацит) –у кількості, по ціні та в строки, обумовлені вказаним договором та додатками до нього:  від 18.03.05. №1 та від 05.04.05. №2, а покупець зобов'язався оплатити вугілля та провізну плату (залізничний тариф) на умовах 100% передоплати згідно виставленого рахунку. Виконати зобов'язання по поставці вугілля відповідач зобов'язався протягом 10 днів з дня отримання передоплати (пункт 2.10 договору).  

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки Господарського кодексу України (ст.265).

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив передоплату за вугілля та залізничний тариф в сумі 215073,01грн., що підтверджено платіжними дорученнями від 12.04.05. №385, від 14.04.05. №386, від 24.05.05. №885 та №888 на вказану суму, але відповідач здійснив поставку вугілля частково: на суму 93569,40 грн.

Позивач претензією від 25.01.06. №25-01/03 (а.с.22) відмовився від виконання відповідачем обов'язку по поставці вугілля у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції, а відповідач отримав претензію позивача та надав відповідь від 06.04.06. №29юр, якою визнав заявлену позивачем вимогу про повернення грошей.

Протягом року відповідач грошей не повернув позивачу, у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг у сумі 121503,61 грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язків по поверненню грошових коштів позивач заявив до стягнення 3% річних за період з 11.04.06. по 11.10.06. у сумі 3225 грн., інфляційні нарахування за період з 01.04.06. по 28.02.07. у сумі 12000 грн. та штраф у сумі 4264 грн. згідно з вимогами ст.231 ГК України, що дорівнює 7% боргу.  

Відповідач підтвердив факт здійснення позивачем передоплати за продукцію та залізничного тарифу на суму 121503,61 грн., про що надав суду відзив, яким на  суму 121503,61 грн. визнав позовні вимоги. Проти решти позову відповідач заперечив з підстав того, що, на думку відповідача, в нього відсутнє грошове зобов'язання по відношенню до позивача, а є тільки обов'язок по поставці вугілля.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що змінені позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідач підтвердив факт здійснення позивачем передоплати за продукцію та залізничного тарифу на суму 121503,61 грн. і невиконання самим відповідачем обов'язків по поставці вугілля та по поверненню боргу, про що надав суду відзив, яким на  суму 121503,61 грн. визнав позовні вимоги. Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких підстав, позов в сумі 121503,61грн. слід задовольнити.

Згідно з правилами ст.ст.173,174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору чи внаслідок заподіяння шкоди, або у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності, а також з інших подій.

Згідно статті 193 ГК України сторони зобов'язання повинні виконувати свої обов'язки у відповідності до вимог закону, умов укладеного договору належним чином.  

При укладенні сторонами по справі договору поставки від18.03.05. №64у у відповідача виникло зобов'язання поставити вугілля після отримання передоплати у встановлений договором строк.

Статті 265,267 ГК України і ст.530 ЦК України зобов'язує відповідача виконати обов'язок по поставці вугілля у встановлений договором поставки строк. Відповідач порушив своє зобов'язання і обов'язок по поставці вугілля не виконав у повному обсязі.

Згідно вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Нормою ст.693 ЦК України, яка згідно ч.6 ст.265 ГК України повинна бути застосована до правовідносин сторін за справою, що сталися у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по поставці вугілля, встановлено право позивача вимагати повернення попередньо оплати, якщо продавець (відповідач) не виконав свій обов'язок в натурі у встановлений договором строк. Таким чином, підставою виникнення у відповідача грошового обов'язку є закон –ст.693 ЦК України. Відмова позивача від виконання відповідачем обов'язків по поставці продукції у зв'язку з порушенням строків поставки і надіслання вимоги про повернення передоплати та визнання цієї вимоги відповідачем зобов'язують ДП «Ровенькиантрацит»повернути передоплату, тобто, виконати грошове зобов'язання.      

Враховуючи обставини правовідносин сторін та докази, додані до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання виникло у відповідача 11 квітня 2006 року –після 5 днів поштового перебігу відповіді відповідача від 06.04.06. №29юр на вимогу позивача про повернення грошових коштів. Але відповідач протягом року –з квітня 2006 по квітень 2007 року –гроші не повернув, чим порушив своє грошове зобов'язання.

Згідно вимогам ст.625 ЦК України у разі прострочки виконання грошового зобов'язання, відповідач повинен сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 11.04.06. по 11.10.06. у сумі 3225 грн., інфляційні нарахування за період з 01.04.06. по 28.02.07. у сумі 12000 грн. слід задовольнити.

Позов в частині стягнення штрафу у сумі 4264 грн., що дорівнює 7% від розміру боргу, підлягає до задоволення на підставі вимог ч.2 ст.231 ГК України, оскільки відповідачем порушено зобов'язання по відношенню до позивача і відповідач є державним підприємством.

За таких підстав, позов слід задовольнити у зменшеному розмірі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати –держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У витратах на юридичні послуги в сумі 1500грн. слід покласти на позивача, оскільки приватний підприємець Кирячок І.В. не є адвокатом і не має свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,п.5ст.78,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки, Луганської області, вулиця «Комуністична», 6, ід. код 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпромбуд",  м. Донецьк, вулиця «Вишнеградського», 12 «а», ід. код 31970949 борг у сумі 121503,16грн., 3% річних у сумі 3225 грн., інфляційні нарахування у сумі 12000 грн., штраф у сумі 4264 грн., витрати по держмиту у сумі 1410грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108 грн. Видати наказ.

3.          Судові витрати на послуги адвоката в сумі 1500грн. покласти на позивача.

Рішення підписане 16.05.07.

    Суддя                                                                                     Р.М. Шеліхіна