Рішення

від 12.04.2017 по справі 910/1367/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017Справа №910/1367/17

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Житомирський комбінат хлібопродуктів прозобов'язати повернути зерно

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаОСОБА_2 - представник від відповідачаМатвійчук О.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Житомирський комбінат хлібопродуктів , в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу 85501 кг зерна жита 3-го класу вартістю 307803,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору на переробку зерна №75 від 01.07.2014 у період з вересня по грудень 2014 року позивачем передано відповідачу 180210 кг зерна жита 3-го класу для переробки на борошно. Однак, за твердженням позивача, відповідачем було перероблено зерно у кількості 93327 кг, 1382 кг зерна жита за заявою позивача було переоформлено на ПВКФ Нафтекс , а решта зерна в порушення умов договору не була перероблена та відповідачу не повернута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/1367/17 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/1367/17 на 15 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.2017.

В судове засідання, призначене на 12.04.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав. Також представник позивача просив суд розглянути та задовольнити подану ним заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2363,2 кв.м.

Заява мотивована тим, що відповідач жодним чином не реагує на вимоги позивача повернути передане на переробку зерно; стосовно відповідача відкрито чотири виконавчих провадження; наразі тривають господарські спори між відповідачем та ТОВ Голден Грейн , ТОВ Житомир ессет пропертиз з приводу права власності на майнові комплекси, що належали відповідачу та були продані з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження. Наведене, за твердженням позивача, вказує на тяжке фінансове становище відповідача та неможливість розрахуватися по своїм зобов'язанням, а дії, які вчиняє відповідач стосовно повернення майнових комплексів у свою власність, свідчать про намір їх відчужити на користь третіх осіб, що в свою чергу, зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи, що предметом позовних вимог у даній справі є зобов'язання відповідача повернути позивачу зерно жита 3-го класу (а не стягнення його вартості), запропонований позивачем захід забезпечення позову (накладення арешту на належний відповідачу майновий комплекс) не пов'язаний із предметом позовної вимоги та в будь-якому випадку не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За таких обставин, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив, вказуючи на те, що жодна умова договору порушена виконавцем не була. Відповідач зазначає, що у позивача відсутні документи, які підтверджують факт прийняття та неповернення зерна, відсутні первинні документи господарської операції, які передбачені умовами договору №75 від 01.07.2014, у тому числі і складські квитанції.

В судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

У задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи судом відмовлено з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між Публічним акціонерним товариством Житомирський комбінат хлібопродуктів (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (замовник) було укладено договір №75 на переробку зерна на давальницьких умовах (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник здає виконавцю зерно для подальшої переробки на давальницьких умовах. Виконавець приймає від замовника зерно, яке відповідає якісним показникам, зобов'язується переробити його на борошно та видати готову продукцію, а замовник оплатити надані послуги.

Згідно з п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний поставляти зерно для переробки на борошно, згідно вимог та правил організації і ведення технологічних процесів на млин заводі. Для двухсортового пшеничного помолу, поставляти зерно пшениці з клейковиною не менше 21%, для одного сортового - 85% помолу пшениці, поставляти зерно пшениці з клейковиною не менше 18%. Для переробки на борошно. Зерно жита повинно відповідати ГОСТ 4522-2006 першого та другого класу з числом падіння не менше 140 сек.

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю вартість наданих послуг згідно калькуляції. При завезенні зерна або відпуску готової продукції в вихідні та святкові дні замовник відшкодовує витрати за договірною ціною згідно додатка до договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктами 2.4, 2.6, 2.7 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний компенсувати витрати по зберіганню зерна із розрахунку 39,00 грн за 1 тонну зерна зберігання в місяць. Замовник зобов'язаний вивезти готову продукцію із складів виконавця протягом 15 робочих днів з моменту закінчення переробки обумовленої партії зерна. При невиконанні п. 2.6 замовник сплачує виконавцю вартість зберігання готової продукції з розрахунку 36,06 грн за 1 тонну в місяць з ПДВ.

Згідно з п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.07.2015, а в частині розрахунків до повного виконання всіх його умов.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №75 від 01.07.2014 є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору підряду та договору зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В рамках даної справи між сторонами виник спір з приводу повернення відповідачем (як зерновим складом) прийнятого зерна на користь його власника, а відтак спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України та Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні .

За змістом ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідності до умов Договору ним відвантажено на зерновий склад відповідача (за адресою: АДРЕСА_3-а) 180210 кг зерна жита 3-го класу для переробки на борошно. У 2014 та 2015 роках відповідач переробив відповідно 23041 кг та 70286 кг зерна жита 3-го класу на борошно і видав його позивачу, а 1382 кг жита за заявою позивача було переоформлено відповідачем на ПВКФ Нафтекс . Оскільки решту переданого відповідачу зерна жита 3-го класу (у кількості 85501 кг) відповідачем перероблено на борошно не було та позивачу не повернуто, враховуючи закінчення строку дії договору №75 від 01.07.2014, позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 85501 кг зерна жита 3-го класу вартістю 307803,60 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно зі ст. 43 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено . Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Отже, положеннями Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. При цьому, з положень ст. 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні слідує, що після повернення зерна володільцям складських документів на зерно обов'язок погашення прийнятих складських документів на зерно (шляхом відмітки на складському документі - погашено ) покладається саме на зерновий склад.

В матеріалах справи наявні копії складських квитанцій на зерно №26 від 29.04.2015 серії АХ719698 (за змістом якої відповідачем прийнято від позивача 40393 кг жита 3-го класу) та №446 від 09.01.2015 серії АХ719672 (згідно з якою відповідачем прийнято від позивача 45108 кг жита 3-го класу). Як зазначає позивач, вказані копії складських квитанцій зроблені із матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12015060020002066, що перебувають у Житомирському відділі поліції ГУ НП в Житомирській області.

Складські квитанції №26 від 29.04.2015 серії АХ719698 та №446 від 09.01.2015 серії АХ719672, за якими відповідачем прийнято від позивача зерно жита 3-го класу у загальній кількості 85501 кг, не містять відмітки про їх погашення.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що надані позивачем до справи документи не є належними та допустимими доказами прийняття відповідачем відповідної кількості зерна, оскільки позивачем не надано суду оригіналів відповідних складських документів на зерно, а також стверджує, що відповідачем вказані документи не підписувались.

Однак, суд відзначає, що за приписами ст. 45 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 (надалі - Порядок), з метою проведення моніторингу ринку зерна і забезпечення його стабільного функціонування, надання юридичним та фізичним особам інформації про прийняте на зберігання зерно та про видані складські документи здійснюється реєстрація складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання.

Вказаним Порядком передбачено, що основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - основний реєстр), є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах (далі - реєстр зернового складу), через електронну мережу. Реєстр зернового складу ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації). Інформація в електронному реєстрі та книзі реєстрації повинна бути ідентична. Адміністратор основного реєстру, яким є державне підприємство Держреєстри України , що належить до сфери управління Мінагрополітики: має доступ до бази даних реєстру і відповідає за її збереження; поставляє реєстраторам засоби програмного забезпечення для ведення реєстру в електронному вигляді; видає установам, організаціям та підприємствам дозвіл на користування інформацією, що міститься в основному реєстрі, а також витяги з нього. Реєстратором є зерновий склад, який виконує функції відповідно до договору з адміністратором основного реєстру і передає інформацію для внесення до основного реєстру, а також видає власникам зерна витяги з реєстру зернового складу. До реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації. Власник зерна (уповноважена ним особа), якому видано складський документ, ставить підпис у книзі реєстрації.

У розділі 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 №198 (надалі - Положення), визначено, що бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.5 розділу 1 Положення облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством Держреєстри України в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні .

Згідно з п. 1.19 розділу 1 Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

Підпунктом 2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству Держреєстри України дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.

Наявним в матеріалах справи витягом №13537 з Реєстру складських документів на зерно від 11.04.2017, наданим Державним підприємством Держреєстри України , підтверджується, що згідно даних основного реєстру ОСОБА_1 станом на 11.04.2017 зберігає на Житомирському КХП, за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору складського зберігання від 01.07.2014 №75 зерно жита 3 класу, заліковою вагою 40393 кг. На зерно видано документ - складська квитанція №АХ719698, дата видачі 29.04.2015.

Також в матеріалах справи наявний витяг з Реєстру складських документів на зерно №13356 від 11.04.2017, наданий Державним підприємством Держреєстри України , яким підтверджується, що згідно даних основного реєстру ОСОБА_1 станом на 11.04.2017 зберігає на Житомирському КХП, за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору складського зберігання від 01.07.2014 №75 зерно - жито 3 класу, заліковою вагою 45108 кг. На зерно видано документ - складська квитанція №АХ719672, дата видачі 09.01.2015.

Відомості про погашення зазначених складських квитанцій у Реєстрі складських документів на зерно відсутні.

Оскільки Реєстр складських документів на зерно є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах, і у згаданому реєстрі міститься інформація про наявність двох непогашених складський квитанцій, виданих відповідачем позивачу на підтвердження прийняття зерна жита 3-го класу заліковою вагою 85501 кг, суд вважає доведеними твердження позивача про те, що станом на момент розгляду справи передане зерно вагою 85501 кг повернуто позивачу не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

За приписами ст. 35 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Як свідчать обставини справи, строк дії укладеного між сторонами Договору №75 від 01.07.2014, закінчився 01.07.2015.

24.11.2016 позивач звертався до відповідача з претензією, в якій вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії повернути 85,501 т зерна жита 3 класу на зерновий склад за адресою: АДРЕСА_3, або сплатити вартість втраченого зерна, виходячи з наведеного позивачем розрахунку.

Вказана претензія отримана відповідачем 05.12.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1002502846600.

Однак, відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту повернення позивачу переданого на підставі Договору №75 від 01.07.2014 зерна жита 3-го класу у загальній кількості 85501 кг (прийняття яких зерновим складом оформлено складськими квитанціями на зерно серії АХ719698 від 29.04.2015 та серії АХ719672 від 09.01.2015), в тому числі у формі готової продукції, не доведено, доказів погашення відповідних складських квитанцій не надано.

За таких обставини, вимоги позивача в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства Житомирський комбінат хлібопродуктів повернути 85501 кг зерна жита 3-го класу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, а саме: примусове виконання обов'язку в натурі, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи допустимих доказів вартості переданого зерна, вимоги про зобов'язання повернути зерно із зазначенням названої позивачем вартості зерна задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні даної заяви.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Житомирський комбінат хлібопродуктів (01042, м.Київ, вулиця Перспективна, будинок 3, ідентифікаційний код 00954047) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85501 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот один) кг зерна жита 3-го класу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Житомирський комбінат хлібопродуктів (01042, м.Київ, вулиця Перспективна, будинок 3, ідентифікаційний код 00954047) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.04.2017

Суддя Ю.М. Смирнова