Постанова

від 10.07.2017 по справі 910/1367/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа№ 910/1367/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача : Матвійчук О.В. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017

у справі № 910/1367/17 (головуючий суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів"

про зобов'язати повернути зерно

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (далі - відповідач), в якому просив суд зобов'язати відповідача повернути позивачу 85501 кг зерна жита 3-го класу вартістю 307803,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/1367/17 позов задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Житомирський комбінат хлібопродуктів" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 - 85501 кг зерна жита 3-го класу. В іншій частині позову відмовлено. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Житомирський комбінат хлібопродуктів" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом було порушено норми процесуального права, невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту звернення позивача до відповідача із заявою про втрату чи іншої причин відсутності складських квитанцій, надані позивачем докази є неналежними, недопустимими та не підтверджують передачу зерна.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 26.06.2017.

23.06.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.06.2017 до 10.07.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.07.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1367/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Пономаренка Є.Ю., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, пояснив, що внаслідок рейдерського захоплення майна та обладнання комбінату у нього відсутні документи щодо спірних правовідносин, а позивачем не було надано належних доказів передачі зерна.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пояснив, що оригінали документів при передачі зерна на переробку відповідачем не надавались, оскільки між сторонами існували довготривалі відносини, проте з матеріалів кримінального провадження отримані відповідні копії складських квитанцій, також факт передачі зерна підтверджується відомостями з Журналу реєстрації складських документів та Реєстру складських документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.07.2014 між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів", як виконавцем, та позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як замовником, було укладено договір №75 на переробку зерна на давальницьких умовах (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник здає виконавцю зерно для подальшої переробки на давальницьких умовах. Виконавець приймає від замовника зерно, яке відповідає якісним показникам, зобов'язується переробити його на борошно та видати готову продукцію, а замовник оплатити надані послуги.

Згідно з п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний поставляти зерно для переробки на борошно, згідно вимог та правил організації і ведення технологічних процесів на млин заводі. Для двухсортового пшеничного помолу, поставляти зерно пшениці з клейковиною не менше 21%, для одного сортового - 85% помолу пшениці, поставляти зерно пшениці з клейковиною не менше 18%. Для переробки на борошно. Зерно жита повинно відповідати ГОСТ 4522-2006 першого та другого класу з числом падіння не менше 140 сек.

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю вартість наданих послуг згідно калькуляції. При завезенні зерна або відпуску готової продукції в вихідні та святкові дні замовник відшкодовує витрати за договірною ціною згідно додатка до договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктами 2.4, 2.6, 2.7 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний компенсувати витрати по зберіганню зерна із розрахунку 39,00 грн за 1 тонну зерна зберігання в місяць. Замовник зобов'язаний вивезти готову продукцію із складів виконавця протягом 15 робочих днів з моменту закінчення переробки обумовленої партії зерна. При невиконанні п. 2.6 замовник сплачує виконавцю вартість зберігання готової продукції з розрахунку 36,06 грн за 1 тонну в місяць з ПДВ.

Згідно з п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.07.2015, а в частині розрахунків до повного виконання всіх його умов.

Позивач вказує, що у відповідності до умов Договору ним відвантажено на зерновий склад відповідача (за адресою: АДРЕСА_1) 180210 кг зерна жита 3-го класу для переробки на борошно. У 2014 та 2015 роках відповідач переробив відповідно 23041 кг та 70286 кг зерна жита 3-го класу на борошно і видав його позивачу, а 1382 кг жита за заявою позивача було переоформлено відповідачем на ПВКФ "Нафтекс".

Оскільки решту переданого відповідачу зерна жита 3-го класу (у кількості 85501 кг) відповідачем перероблено на борошно не було та позивачу не повернуто, враховуючи закінчення строку дії договору №75 від 01.07.2014, позивач посилався на наявність підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачу 85501 кг зерна жита 3-го класу вартістю 307803,60 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №75 на переробку зерна на давальницьких умовах від 01.07.2014. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору підряду та договору зберігання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спір між сторонами у даній справі виник з приводу повернення відповідачем (як зерновим складом) прийнятого зерна на користь його власника, а тому спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Таким чином, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. При цьому, з положень ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" слідує, що після повернення зерна володільцям складських документів на зерно обов'язок погашення прийнятих складських документів на зерно (шляхом відмітки на складському документі - "погашено") покладається саме на зерновий склад.

Судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах справи наявні копії складських квитанцій на зерно №26 від 29.04.2015 серії АХ719698 (за змістом якої відповідачем прийнято від позивача 40393 кг жита 3-го класу) та №446 від 09.01.2015 серії АХ719672 (згідно з якою відповідачем прийнято від позивача 45108 кг жита 3-го класу), при цьому, як зазначав позивач, вказані копії складських квитанцій зроблені із матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12015060020002066, що перебувають у Житомирському відділі поліції ГУ НП в Житомирській області. Вказані складські квитанції №26 від 29.04.2015 серії АХ719698 та №446 від 09.01.2015 серії АХ719672, за якими відповідачем прийнято від позивача зерно жита 3-го класу у загальній кількості 85501 кг, не містять відмітки про їх погашення.

Доводи відповідача про те, що вказані документи не є належними та допустимими доказами прийняття відповідачем відповідної кількості зерна, обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом, оскільки за приписами ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 (надалі - Порядок), з метою проведення моніторингу ринку зерна і забезпечення його стабільного функціонування, надання юридичним та фізичним особам інформації про прийняте на зберігання зерно та про видані складські документи здійснюється реєстрація складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання.

Вказаним Порядком передбачено, що основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - основний реєстр), є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах (далі - реєстр зернового складу), через електронну мережу. Реєстр зернового складу ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації). Інформація в електронному реєстрі та книзі реєстрації повинна бути ідентична. Адміністратор основного реєстру, яким є державне підприємство "Держреєстри України", що належить до сфери управління Мінагрополітики: має доступ до бази даних реєстру і відповідає за її збереження; поставляє реєстраторам засоби програмного забезпечення для ведення реєстру в електронному вигляді; видає установам, організаціям та підприємствам дозвіл на користування інформацією, що міститься в основному реєстрі, а також витяги з нього. Реєстратором є зерновий склад, який виконує функції відповідно до договору з адміністратором основного реєстру і передає інформацію для внесення до основного реєстру, а також видає власникам зерна витяги з реєстру зернового складу. До реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації. Власник зерна (уповноважена ним особа), якому видано складський документ, ставить підпис у книзі реєстрації.

У розділі 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 №198 (надалі - Положення), визначено, що бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.5 розділу 1 Положення облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно з п. 1.19 розділу 1 Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

Підпунктом 2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству "Держреєстри України" дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.

В матеріалах справи міститься витяг №13537 з Реєстру складських документів на зерно від 11.04.2017, наданий Державним підприємством "Держреєстри України", яким підтверджується, що згідно даних основного реєстру ОСОБА_4 станом на 11.04.2017 зберігає на Житомирському КХП, за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору складського зберігання від 01.07.2014 №75 зерно жита 3 класу, заліковою вагою 40393 кг. На зерно видано документ - складська квитанція №АХ719698, дата видачі 29.04.2015.

Також в матеріалах справи наявний витяг з Реєстру складських документів на зерно №13356 від 11.04.2017, наданий Державним підприємством "Держреєстри України", яким підтверджується, що згідно даних основного реєстру ОСОБА_4 станом на 11.04.2017 зберігає на Житомирському КХП, за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору складського зберігання від 01.07.2014 №75 зерно - жито 3 класу, заліковою вагою 45108 кг. На зерно видано документ - складська квитанція №АХ719672, дата видачі 09.01.2015.

Відомості про погашення зазначених складських квитанцій у Реєстрі складських документів на зерно відсутні.

Отже, оскільки Реєстр складських документів на зерно є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах, і у згаданому реєстрі міститься інформація про наявність двох непогашених складський квитанцій, виданих відповідачем позивачу на підтвердження прийняття зерна жита 3-го класу заліковою вагою 85501 кг, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості доводів позивача про те, що станом на момент розгляду справи передане зерно вагою 85501 кг повернуто позивачу не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що строк його дії закінчився 01.07.2015, у зв'язку із чим позивач 24.11.2016 звертався до відповідача з претензією, в якій вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії повернути 85,501 т зерна жита 3 класу на зерновий склад за адресою: АДРЕСА_1, або сплатити вартість втраченого зерна, виходячи з наведеного позивачем розрахунку.

Вказана претензія отримана відповідачем 05.12.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1002502846600, однак залишена без виконання.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо того, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача повернути 85501 кг зерна жита 3-го класу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що з огляду на обраний позивачем спосіб захисту - примусове виконання обов'язку в натурі, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів вартості переданого зерна, вимоги про зобов'язання повернути зерно із зазначенням вказаної позивачем вартості зерна задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/1367/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/1367/17 - без змін.

2. Матеріали справи №910/1367/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Є.Ю. Пономаренко