Рішення

від 18.04.2017 по справі 920/53/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 920/53/17

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В, судді: Костенко Л.А., Левченко П.І., розглянувши матеріали справи № 920/53/17:

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит ,

м. Київ,

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Оцінка і Право , м. Шостка, Сумська

область,

про стягнення 40 213 грн. 24 коп . ,

Представники:

Від позивача - представник ОСОБА_2 (довіреність від 09.04.2017);

Від відповідача - представник ОСОБА_3 (довіреність від 13.02.2017);

директор ОСОБА_4;

При секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

Суть спору : позивач подав позовну заяву № 3-242100/194 від 13.01.2017 року, в якій просить суд стягнути з відповідача 40 213 грн. 24 коп., в тому числі 34 086 грн. 26 коп. коштів, 4 574 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 1 522 грн. 09 коп. 3% річних, а також 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

14.02.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 1505 від 14.02.2017), в якому відповідач зазначає, що 18 травня 2015 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та приватним підприємством Оцінка і Право було укладено договір № 1420/15 з інвентаризації майна. Позивачем (замовником) відповідно до п. 2.2. Договору 12 червня 2015 року на рахунок відповідача було перераховано аванс у сумі 34086 грн. 26 коп. З метою виконання умов договору, 18 травня 2015 року працівники ПП Оцінка і право виїхали у відрядження до м. Кам'янець -Подільський, вул. Д. Галицького, 15. Однак, провести інвентаризацію комплексу будівель не мали можливості, тому як вказані об'єкти знаходилися на закритій території, куди працівникам ПП Оцінка і Право не було надано доступу. 27 грудня 2016 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит на адресу ПП Оцінка і Право було направлено вимогу про повернення отриманих грошових коштів в розмірі 34086 грн. 26 коп. Як зазначає відповідач, вказаний лист був ним отриманий 17 січня 2017 року. Наступного дня після отримання цього листа, 18 січня 2017 була надана відповідь, банку щодо повернення авансу з врахуванням понесених витрат та надані підтверджуючи документи витрат. Також відповівдач зазначає, що ПП Оцінка і право платіжним дорученням № 355 від 03 лютого 2017 перераховано на рахунок АТ Банк Фінанси та Кредит кошти в сумі 26 376 грн. 74 коп. Таким чином, на думку відповідача, авансовий платіж, за виключенням 7709 грн. 52 коп. відповідачем був повернутий на першу вимогу. Стосовно позивних вимог в частині стягнення 4574 грн. 09 коп. інфляційних витрат, 1552 грн. 09 коп. 3% річних та судового збору є безпідставним та не підлягає задоволенню.

27 лютого 2017 року позивач надав письмові пояснення (вх. № 2004 від 27.02.2017), в яких вказав, що рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/642/14 від 26.02.2015р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема: комплекс будівель загальною площею 40471,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м, Кам'янець-Подільський. вул. Д.Галицького, 15, які належать ВАТ Камянець-Подідьський комбінат хлібопродуктів шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит . Для виконання наведеного рішення між позивачем та відповідачем і було укладено Договір від 18.05.2015. Позивач зазначає, що відповідачеві доступ до комплексу будівель не був наданий саме охороною власника майна - ВАТ Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів . Позивач вважає, що не може нести відповідальність за доступ до майна, власником якого не являються. Також позивач вказав, що не визнає понесені відповідачем витрати на відрядження в сумі 7 709,52 грн. оскільки витрачені кошти в сумі 3 897,60 грн. (добові) відповідачем жодним доказом не підтверджено. Також відповідач вказав, що відповідно до п. 2.10. договору, грошові кошти, перераховані в якості авансу відповідно до пункту 2.2. цього договору підлягають поверненню замовнику у повному обсязі у випадку визначеному п. 5.2. цього договору. Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних позивач пояснив, що нарахування здійснено за період з 02.07.2015 (наступний день після настання кінцевого строку виконання відповідачем своїх зобов'язань) по 05.01.2017. Також позивач вказав, що 03.02.2017 відповідачем частково повернуто суму авансового платежу в розмірі 26 376 грн. 74 коп.

28 лютого 2017 року відповідач надав доповнення № 2 від 27.02.2017 до відзиву, в яких вказав, 18 травня 2015 року працівники відповідача виїхали у відрядження до м. Кам'янець-Подільський для виконання умов договору щодо здійснення інвентаризації. Однак, провести інвентаризацію комплексу будівель за адресою м. Кам'янець - Подільський, вул. Д.Галицького, 15 відповідач не мав можливості, тому як вказані об'єкти знаходились на закритій території, куди працівникам відповідача не було надано доступу. У зв'язку з тим, що працівники ПП Оцінка і Право не були допущені до об'єктів інвентаризації, був складений відповідний акт, який підписали представники ПП Оцінка і Право та представник Банку. Повторний виїзд до м. Кам'янець-Подільський для проведення інвентаризації об'єктів не відбувся, оскільки. працівник банку по телефону повідомив відповідача, що вони не змогли домовитись про надання доступу до об'єкта інвентаризації. Працівниками ПП Оцінка і Право про це також був складений акт. Також відповідач просить суд долучити до матеріалів справи звірені належним чином копії актів, а саме від 20.05.2015 та від 30.06.2015.

16 березня 2017 року відповідач подав лист № 7 від 16.03.2017, в якому просить суд припинити провадження у справі в частині повернутої суми авансового платежу у розмірі 26 376 грн. 74 коп., зарахувати як реально понесені витрати пов'язані з виїздом працівників відповідача на об'єкт для проведення інвентаризації у сумі 7 709 грн. 52 коп., а також відповідач просить суд відмовити у стягненні 4 574 грн. 89 коп. інфляційних втрат та 1 522 грн. 09 коп. 3% річних.

17.03.2017 ухвалою суду призначено розгляд справи № 920/53/17 колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.03.2017 визначено склад колегії суддів: Заєць Світлана Володимирівна - головуючий суддя, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

07.04.2017 до господарського суду Сумської області від представника позивача надійшло клопотання від 31.03.2017 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому він просить задовольнити клопотання про участь представника позивача ПАТ Банк Фінанси та Кредит у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, зважаючи на територіальну віддаленість господарського суду Сумської області від місцезнаходження позивача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2017 клопотання ПАТ Банк Фінанси та Кредит було задоволено та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.04.2017 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду міста Києва.

18.04.2017 представником позивача подано до суду клопотання від 18.04.2017 про доручення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків від 22.03.2017 підписаного та скріпленого печатками обох сторін.

Судом зазначені документи оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні від 18.04.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

18 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (позивачем, замовник) та ОСОБА_1 підприємством Оцінка і Право (відповідач, виконавець) було укладено договір інвентаризації майна № 1420/15.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати за завданням Замовника роботи з інвентаризації майна (роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.2. договору сторони обумовили зміст робіт: Виконавець здійснює технічну інвентаризацію та надає замовнику технічний паспорт у кількості 4 примірників на комплекс будівель загальною площею 40471,5 кв.м., розташований за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Д. Галицького, 15 в строк до 01 липня 2015 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість робіт, виконуваних за цим договором складає: 68172,52 грн. без ПДВ, ПКУ розділ XIV, глава 1.

Згідно п. 2.2. договору сторони погодили, що вартість послуг сплачується замовником авансовим перерахуванням в розмірі 50% від суми, визначеної в п. 2.1. цього Договору, що становить 34086,26 грн. протягом трьох банківських днів після завершення робіт та підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.5. договору, приймання-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Акту виконаних робіт.

Пунктом 3.2. договору визначено, що строк виконання робіт за цим договором: до 01 липня 2015.

Згідно п. 4.3. Договору, Виконавець зобов'язаний в обумовлений сторонами в п. 3.2. договору термін виконати роботи - надати замовнику технічний паспорт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п. 2.2. договору позивачем було перераховано відповідачу авансом суму в розмірі 34086,26 грн., що становить 50% вартості послуг визначеної сторонами у Договорі, що підтверджується меморіальним ордером № 14674 від 12.06.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним договірні зобов'язання виконані належним чином, проте відповідачем в порушення п. 1.1., 1.2. та 4.3. Договору не виконано своїх обов'язків за Договором та не виконано роботи щодо передачі Банку технічного паспорту на майно, визначене договором. Крім того, грошові кошти в розмірі 34086,26 грн. на момент звернення позивача з позовною заявою до суду повернуті не були.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою повернення сплаченого авансового платежу у сумі 34086,26 грн. позивачем було направлено відповідачу вимогу № 3-242100/13261 від 27.12.2016, про повернення грошових коштів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги в повному обсязі, зазначаючи, що не виконання умов договору відбулося не з їх вини, оскільки 18 травня 2015 року працівники ПП Оцінка і право виїхали у відрядження до м. Кам'янець -Подільський, вул.. Д. Галицького, 15. Однак, провести інвентаризацію комплексу будівель не мали можливості, тому як вказані об'єкти знаходилися на закритій території, куди працівникам ПП Оцінка і право не було надано доступу. 27 грудня 2016 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит на адресу ПП Оцінка і Право було направлено вимогу про повернення отриманих грошових коштів в розмірі 34086 грн. 26 коп. Як зазначає відповідач, вказаний лист був ним отриманий 17 січня 2017 року. Наступного дня після отримання цього листа, 18 січня 2017 була надана відповідь, банку щодо повернення авансу з врахуванням понесених витрат та надані підтверджуючи документи витрат.

Суд всебічно оцінивши подані сторонами докази та матеріали справи приходить до висновку про неможливість покладення в основу даного рішення висновків відповідача враховуючи наступне.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, в порушення умов укладеного договору, та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав роботи обумовлені договором.

З матеріалів справи, а саме п. 5.2. договору вбачається, що якщо у ході виконання робіт з'ясовується неминучість отриманні негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт, виконавець зобов'язаний припинити їх, довівши це до відома замовника у 5-ти денний термін після припинення робіт.

Отже, враховуючи поснення сторін, відповідач не мав доступу до об'єкту виконання робіт, що призвело до недоцільності подальшого проведення робіт.

Відповідно до п. 2.10 Договору грошові кошти, перераховані в якості авансу відповідно до пункту 2.2. цього Договороу підлягають поверненню Замовнику у повному обсязі у випадку визначеному п. 5.2. цього договорута у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем робіт визначених пенктом 1.2. цього договору, протягом 3-х банківських днів з дня направлення вимоги Замовником Виконавцю про їх повернення.

Як зазначалося раніше позивачем було напрвлено вимогу № 3-242100/13261 від.12.2016 яку відповідач отримав 17 січня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідачем було перераховано на рахунок позивача 26 376 грн. 74 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 355 від 03.02.2017 року.

Стосовно залишу неповернутої суми, що становить 7709 грн. 52 коп. відповідач вважає її реально понесеними витратами, що пов'язані з виїздом працівників відповідача на об'єкт для проведення інвентаризації відповідно до умов договору. Проте суд не розглядає даного питання, а саме щодо понесених витрат відповідача на виконання умов договору, оскільки вищевказані вимоги в даній справі заявлені не були є предметом розгляду окремої справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки частина суми основного боргу у розмірі 26376 грн. 52 коп., яка є предметом спору в даній справі сплачена відповідачем, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Стосовно залишку суми основного боргу, що становить 7709 грн. 52 коп., враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно виконання робіт чи повернення в повному обсязі сплачено авансу відповідно до умов договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 7709 грн. 52 коп.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 1552 грн. 09 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4574 грн. 89 коп., виходячи з суми заборгованості 34086 грн. 26 коп. за період з 02.07.2015 по 05.01.2017.

Відповідач проти нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань заперечує, контррозрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суду не надав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищезазначене судом здійснено перевірку нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки як встановлено раніше судом, відповідно до п. 2.10 Договору грошові кошти, перераховані в якості авансу відповідно до пункту 2.2. цього Договору підлягають поверненню Замовнику у повному обсязі у випадку визначеному п. 5.2. цього договорута у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем робіт визначених пенктом 1.2. цього договору, протягом 3-х банківських днів з дня направлення вимоги Замовником Виконавцю про їх повернення. Відповідно до відмітки на рекомендованному повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу вимогу від 27.12.2016 № 3-242100/13261 була направлено відповідачу 29.12.2016. Враховуючи положення договору останнім днем повернення авансу є 02.01.2017, а отже прострочення платежу починається з 03.01.2017, проте позивачем в розрахунках зазначається період з 02.07.2015 по 05.01.2017, тобто раніше ніж настало прострочення платежу (повернення авансу).

Згідно розрахунку, здійсненого судом загальний розмір інфляційних втрат складає 0 грн. 0 коп., 3% дорівнює 8 грн. 40 коп. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2017.

Розрахунок суду долучено до матеріалів справи.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 8 грн. 40 коп.

В інший частині позовних вимог, щодо стягнення 1543 грн. 69 коп. 3% річних та інфляційних втрат в сумі 4574 грн. 89 коп. суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1294 грн. 40 коп. пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 26376 грн. 74 коп. провадження у справі припинити, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Оцінка і Право (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чехова, б. 55, код 32479016) на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 60, код 09807856) 7709 грн. 52 коп. заборгованості, 8 грн. 40 коп. 3% річних, 1294 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні позову в частині щодо стягнення з відповідача 1543 грн. 69 коп. - 3 % річних та 4574 грн. 89 коп. інфляційних нарахувань - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2017.

Головуючий суддя С.В. Заєць

суддя Л.А. Костенко

суддя П.І. Левченко